ГоловнаШоу-бізнесВсі новини розділу
 

Актор Рассел Бренд опублікував звернення, присвячене Уайнхаус і всім залежним людям

26 липня 2011, 08:51
0
7

Відомий британський актор і телеведучий Рассел Бренд, близький друг співачки Емі Уайнхаус, опублікував на своєму сайті посвяту співачці і всім залежним людям, повідомляють СУТКИ.

36-річний Рассел Бренд, який зіграв у фільмах В прольоті, Однокласниці, Пенелопа, Казки на ніч, Втеча з Вегаса, багато років спілкувався з Уайнхаус і приймав з нею наркотики.

Нижче наводимо текст листа Рассела Бренда без змін:

"Коли любиш когось, хто страждає хворобою алко-, наркозалежності, завжди чекаєш телефонного дзвінка. Він обов'язково буде. Щиро сподіваєшся, що дзвінок надійде від найбільш залежного, який повідомить, що з нього досить, що він готовий зупинитися і почати все з початку. Але, насправді, боїшся зовсім іншого дзвінка: від друга або родича, який скаже тобі, що вже пізно. Її більше немає.

На жаль, цей дзвінок обов'язково буде. Йому неможливо запобігти.

Я знав Емі Уайнхаус багато років. Коли ми вперше зустрілися в Кемдені (район Лондона - прим. перекладача), вона була простою дівчиною в рожевому жакеті, сновигала кемденськими пабами з нашими спільними друзями, більшість з яких грали в крутих інді-гуртах або були місцевими лобурями, які прориваються по життю без всякого сенсу і харизми.

Карл Баррат сказав, що "Уайнхаус" (саме так я її і називав, приколюючись над нею, бо, це дивно - кликати дівчину на прізвище) - джазова співачка. Це здалося мені абсолютно безглуздим. Враховуючи мою музичну обмеженість, дана інформація помістила Емі за всі можливі межі розумного: "Джазова співачка? Це має бути досить ексцентрично", - подумав я. Але все одно заговорив з нею. Емі виявилася, в першу чергу, дівчиною - милою, екстравагантною, трохи дивною і абсолютно неприборканою.

У той час я сам тільки вийшов з реабілітаційної клініки і відчайдушно шукав собі менш складну жінку. З Емі мене звів вже всім відомий факт наркохвороби, на яку ми обоє страждали.

Усі залежні, незалежно від їх соціального статусу і причини хвороби, мають одну спільну рису - вони не зовсім присутні в реальності, коли ви розмовляєте з ними. Вони спілкуються через ледь помітну пелену, яку не можна не помітити й неможливо розірвати.

Неважливо, чи це брудний бомж просить у вас 50 пенсів на чашку чаю і шматок хліба, чи це кокаїновим кайфом топ-менеджер затирає вам вуха розповідями про свою нову моторну яхту. Їх усіх огортає токсична аура, через яку насилу прориваються сигнали комунікації.

Вони живуть у своєму світі, звідки дивляться крізь вас в напрямку місця, де їм хотілося б зараз бути. І, фактично, вони там і перебувають. Головна мета всіх залежних - полегшити біль проживання кожного дня за допомогою купівлі "позбавлення".

Раз за разом, коли я зустрічався з Емі, вона бувала в хорошому настрої, і ми могли поговорити, посміятися. Але наше спілкування зазвичай відбувалося в пригніченому стані, як мінімум, під травою і алкоголем. Як і вона, я дрейфував від тіла до тіла, спілкуючись в легкому дурмані залежності. Тоді на її екстравагантність ніхто не звертав уваги; все було природно.

Потім вона раптом стала знаменитою. Мені було дуже приємно, що її визнали, але, якщо чесно, мене це дивувало. Адже я зовсім не був знайомий з її творчістю; на дворі стояли далеко не 50-ті, і я ніяк не міг зрозуміти, чому джазова співачка домоглася такої популярності. Мені було ліньки напружуватися, щоб послухати її музику і, тим більше, - сходити на концерт. Я сам прославився до того часу, і цей новий досвід забирав всю мою увагу.

Зовсім випадково я потрапив на концерт Пола Веллера і вперше побачив живий виступ Емі.

Я приїхав пізно, і, пробираючись через пластикові посмішки людей з пластиковими стаканчиками в руках, раптом був ошелешений потужним жіночим вокалом, що лився із зали. Увійшовши, я побачив Емі на сцені з Полом і його гуртом. Я обімлів. Я випробував той параліч, який наступає, коли бачиш справжню геніальність. Голос, який, здавалося, виходив не з її безглуздої фігури, а десь з Великого безмежжя - ще далі, ніж звучав голос Елли (Фіцджеральд - прим. перекладача). Голос, наповнений такою силою і болем, що здавалося, земна жінка зникла, а на її місці виникла богиня. Мої вуха, рот, серце і свідомість разом відчинилися. Уайнхаус. Уайнхаус? Уайнхаус!

Ця зачухана торчушка з диким макіяжем, яка вештається з вихлопом пива по Чок-Фарм Роуд з осиним гніздом на голові і губами в кривій усмішці, які я пам'ятаю тільки з косяком ... І, от, з них доносився божественний голос. Тепер я знав. Вона не була тією вічною невдахою, яка чекає своїх 15 хвилин слави, щоб назавжди згаснути в небуття. Вона була генієм.

Дурень, тепер я, нарешті, побачив її в іншому світлі – променях, що виходять з неба, коли вона співала.

У нашій дружбі розпочався новий період. Емі прийшла на кілька моїх ТБ і радіошоу. Ми все так же бачилися в Кемдені, але тепер у мене був серйозний інтерес до неї.

Слава міцно прикріпила до неї ярлик наркоманки. Наші мас-медіа завжди більше приділяли увагу трагедіям, а не таланту, і в пресі почалася кампанія з фіксування запаморочливого падіння Емі після не менш запаморочливого зльоту на неймовірну висоту.

Деструктивні стосунки з чоловіками, вимазані кров'ю балетки, зірвані виступи, ролики на YouTube, де вона разом з Пітом Доерті під наркотиками грається з мишками й інша хрень ...

Для громадськості її талант назавжди загруз в образі брудної фрічки-наркоманки.

Усе це серйозно підривало її і так несолодке положення. Я спостерігав цей процес в наші рідкісні зустрічі, коли Емі приходила до мене в гості.

Залежність - серйозна хвороба, вона закінчується в'язницею, божевіллям або смертю.

Мені було 27, коли завдяки допомозі мого друга Чіпа Сомерс і центру Focus12, я зміг знайти шлях до лікування. Я відкрив для себе програми з лікування алкоголізму і наркоманії, доступні для тих, хто хоче зупинитися. Без них я б уже не був живим.

Емі Уайнхаус померла рівно в 27, і її смерть, як і інші подібні трагедії, буде безвідповідально і безцільно пофарбована духом романтики. Неважливо, можна було запобігти цій трагедії чи ні. Сьогодні це вже незворотно. Хвороба забрала у нас прекрасну і дуже талановиту жінку. Далеко не у всіх наркоманів і алкашів є божий дар, як у Емі. Немає в них таланту померлих в 27 років двох Джимі (Хендрікса і Моррісона), Дженіс (Джоплін) або Курта (Кобейна). Все, що у них є, - тільки біль і страждання.

Усе, що ми можемо зробити для них, - змінити ставлення до цієї проблеми. Не вважати залежність злочином, не романтизувати її, а зрозуміти, що це дуже важка хвороба, яка вбиває.

Залежних потрібно лікувати, а не відправляти до в'язниці. Уряду пора виділяти гроші на реабілітаційні клініки, а не вважати, що це проблема наркоманів, і нехай самі лікуються. Дешевше врятувати і вилікувати людину, ніж замикати її до в'язниці.

Не всі з нас знайомі з такими обдарованими людьми, як Емі. Але зате кожний з вас знає не одного алкоголіка чи наркомана. Їм теж потрібна допомога, але її немає. Все, що потрібно зробити цим людям, просто взяти телефон і зробити дзвінок. Або не робити. У будь-якому випадку, рано чи пізно, він обов'язково буде".

***

Нагадаємо, що Уайнхаус була знайдена мертвою в ліжку в своїй квартирі на площі Кемден-сквер на півночі Лондона близько 16.00 за британським літнім часом (18.00 за київським часом). Причини смерті поки не відомі.

Уайнхаус, яка страждала від алкогольної та наркотичної залежності, довгий час перебувала в центрі публічних скандалів і судових розглядів, однак це не завадило їй стати однією з найуспішніших британських поп-зірок. Вона отримала п'ять премій Греммі, серед них - нагорода за найкращу пісню року, дебют і найкращий поп-альбом (Back To Black). За версією газети Sunday Times, Уайнхаус зайняла десяте місце в списку найбагатших музикантів Британії, молодших за 30. Її статок оцінювався в 10 мільйонів фунтів стерлінгів (близько $ 16,5 млн).

 

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Корреспондент.net в соцмережах

Загрузка...