ГоловнаШоу-бізнесВсі новини розділу
 

Подерв'янський: Наш час я назвав би жопою

20 березня 2012, 17:00
0
121
Подерв янський: Наш час я назвав би жопою
Фото: Фото Таїсії Стеценко/ Корреспондент.net
Подерв'янський і Вересень грають у настільний футбол після чату

Минулого тижня на Корреспондент.net відбувся чат із відомим українським письменником-сатириком і художником Лесем Подерв'янським та журналістом, актором Миколою Вереснем. Слідом за відеозаписом чату Корреспондент.net розміщує його текстову версію.

Відповідаючи на питання читачів Корреспондент.net, Подерв'янський і Вересень розповіли про найближчі спектаклі за мотивами п'єс Подерв'янського, про те, чого не вистачає українській літературі і як зробити вітчизняну культуру модною, поспілкувалися на тему політики та оцінили ситуацію в країні.

  ВІДЕО: Чат із Лесем Подерв'янським та Миколою Вереснем

- Як Ви ставитеся до вільного розповсюдження аудіозаписів Ваших п'єс в інтернеті?

Лесь Подерв'янський: Ставлюся до цього, як до неминучості. У зв'язку з тим, що є інтернет, треба констатувати, що авторському праву настала хана. Тому треба це прийняти і з цим треба жити.

- Чому Ви перестали писати сатиру? Вважаєте це негідним або втратили інтерес?

Лесь Подерв'янський: Тут очевидна плутанина в термінології. Тому що сатира передбачає якесь висміювання і якесь навіть моралізаторство певних негативних явищ нашого життя. Там очевидно, що в п'єсах немає цих елементів, значить, немає і відповіді на питання.

- Скажіть, кого або чого, на Вашу думку, не вистачає українській сучасній літературі?

Лесь Подерв'янський: Ну, українська сучасна література лише починає розвиватися й тому говорити рано. Ну, не пише тут тільки лінивий. Пишуть всі, і, думаю, що кількість коли-небудь переросте в якість. Коли це буде, я не знаю, але насправді зараз загалом ніхто добре особливо і не пише. Часи літератури, боюся, минули. Та й не читає особливо ніхто.

- Чи плануються постановки Ваших п'єс, як це сталося з Павликом Морозовим? Чекаємо з нетерпінням, успіхів Вам і натхнення.

Лесь Подерв'янський: 16 квітня о сьомій годині в приміщенні київського Crystal Hall відбудеться спектакль, мега-спектакль, Сни Васіліси Єгоровни. Микола теж буде в ній брати участь. Братиме участь майже вся наша трупа, задіяна в Павлику Морозову. Там буде шість або сім п'єс. Приходьте, подивитеся.

- Лесю, скажіть будь ласка, Вас на вулиці люди впізнають? Якщо так, то яка в них перша реакція?

Лесь Подерв'янський: Буває, що впізнають, і хочуть бухнути. З непристойними пропозиціями ніхто не приставав поки.

- Лесю, добрий день! Як Ви ставитеся до суржику, як у творчості, так і в реальному житті?

Лесь Подерв'янський: Насправді суржик хороший тим, що існує в реальності. І, подобається це комусь чи ні, він є. А якщо він є, таке явище, то з ним слід рахуватися. Не можна ігнорувати й робити вигляд, що його немає. Я вважаю, що суржик — один із мовних діалектів нашої величезної країни, оскільки вона дуже велика, у ній є всякі діалектизми, полонізми й подібні речі, і люди в Західній і Східній Україні розмовляють на різних мовах, і це абсолютно нормальне явище. Якщо Ви будете в Німеччині або Франції, там те ж саме: баварці спілкуються таким говором, що шваби їх не розуміють, і навпаки. Те саме відбувається і у Франції, і у Великобританії, скрізь так само, і це абсолютно нормальне мовне явище.

- Чи буває так, що поведінка або вчинки наших чиновників нагадують Вам героїв Ваших творів? Якщо так, то хто і кого?

Микола Вересень: Я думаю, що будь-які спроби об'єднати сучасну політичну ситуацію, скажімо так, не дуже ідеальну, з тим, що робить Лесик, або з тим, чим ми разом займаємося — я маю на увазі різні постановки його творів — це не пов'язане одне з одним. І ми помітили ще тоді, коли ставили Павлика Морозова, що багато людей чомусь вирішили, що це буде щось на злобу дня. Що це буде щось таке для висміювання, сатира на існуючий суспільно-політичний лад. Але я хочу розчарувати: всі політично неспокійні не ходіть на вистави, тому що ви там нічого такого не знайдете. Чомусь бідну Вольнову, яка у нас грає, звинуватили в тому, що вона імітує Азарова, а вона просто так розмовляє. Я не думаю, що вона знає, хто такий Азаров, тому що це інший світ, це люд, яким не дуже цікава політика.

Лесь Подерв'янський: Нам вона не цікава. Нехай нею займаються ті, хто цікавляться, і у них виходить те, що ви самі бачите. А у нас виходить зовсім інше.

- Дуже подобається Казка про Рєпку та про масло. Часто цитую фрази з Ваших п'єс. Питання таке: чи правда, що Ви починали писати свої твори зі співавтором? Мені таке говорили.

Лесь Подерв'янський: Ні, це неправда.

- Лесю, чи не плануєте Ви вийти в інтернет (блог, Facebook, Twitter), а то у Вас навіть офіційного сайту немає, а так хочеться й там стежити за Вашою творчістю?

Лесь Подерв'янський: У мене там є блог, який мовчить. Цей блог мені спорудила моя донька Настя, вона мені сказала: тату, хай у тебе буде блог. Ось у мене там є блог. А що робити з цим блогом я не знаю, бо інтернетом не користуюся. Але ви можете туди зайти і подивитися, там, по-моєму, треба через Вікіпедію якось.

- Миколо, питання до Вас: куди Ви поділися з ефірів?

Микола Вересень: Ні, це питання не до мене, а до господарів і менеджерів каналів. Це до них питання. Я завжди є. Бувають, досить часто бувають пропозиції, але вони всі якісь дуже несерйозні, і в мене таке враження, що сучасний ТВ-менеджмент сам не знає, чого хоче. Є така фраза, яку люди часто використовують, але не дуже сильно заглиблюються під час використання: він знає, що він робить (чи вона). Дуже важлива фраза, до речі. У мене [склалося] враження, що в Україні всі начальники, починаючи від начальника країни, не знають, що вони роблять. І, якщо ви ніякий не начальник, то з вами цікаво, ви вже знаєте, ви якимось чином реагуєте на те, що відбувається, а от як тільки стаєте начальником, у вас якась там лоботомія відбувається в голові. Чи, може, навпаки: перед призначенням на посаду начальника його запитують: "ти погоджуєшся на лоботомію?", якщо погоджується, то йому роблять лоботомію, і він іде в начальники.

Лесь Подерв'янський: Мені здається, що вона зроблена ще при народженні.

Микола Вересень: Ну, коротше, є пропозиції. На ринку достатньо цікаво зараз. Але всі вони зараз добре займаються виборами парламентськими, у мене таке враження. І тому їм не до якісних програм. Хоча, хто зна. Альо! Я є! Я є!

- Пане Лесю, чи можна буде подивитися Ваші вистави в Одесі, і чи не працюєте Ви зараз над написанням нової п'єси — якщо так, то на яку тему?

Лесь Подерв'янський: Ну, наскільки мені відомо, менеджмент Crystal Hall, у якому будуть п'ять, а потім ще п'ять — усього десять — прем'єрних вистав, зацікавлений у тому, щоб зробити тур по Україні з цими спектаклями, а наскільки їм це вдасться, цього я не знаю. Хотілося б. Я люблю Одесу, і з задоволенням там би виступив.

- Чи є в Україні діячі культури, яких можна назвати совістю нації?

Лесь Подерв'янський: Ось вона сидить [показує на себе і сміється, — ред.]

- Питання до Леся: чому поруч із Вами сидить Микола Вересень і п'є каву?

Микола Вересень: По-перше, я п'ю чай, а він п'є каву.

Лесь Подерв'янський: Тому що сьогоднішнє інтерв'ю стосується проекту, який ми робимо всі разом. Саме тому я тут. Оскільки ми вже не один рік разом плідно працюємо і випиваємо на ниві театру... Микола гратиме ключові ролі в цій п'єсі.

- Як Ви ставитеся до того, що Ваші п'єси потрапляють до рук деяких школярів, і ті потім ледь не цитують їх, але при цьому передають не суть, не ідею, а уривки тексту з матюками?

Микола Вересень: Покидьок. Розбещує молодь.

Лесь Подерв'янський: Я ставлюся до цього позитивно, тому що люди взагалі щось читають, і це завжди добре. Наскільки мені відомо, часто й дорослі люди також не завжди розуміють бекграунд, який там є. І, можливо, чим раніше почати читати, тим краще.

Микола Вересень: Ні, ну якщо згадати ту п'єсу, Павлика, то було дуже цікаво дивитися: в залі абсолютна меншість людей звертала увагу на лайку, одиниці сміялися, а абсолютна більшість людей, 95%, дивилися так, як треба на це дивитися.

Лесь Подерв'янський: Тим більше, я точно знаю, що не я навчив українців матюкатися і тим більше не я навчив цього дітей. І я точно знаю, що кожна порядна дитинка з інтелігентної сім'ї, якщо вона три рази сходила до дитячого садка, на четвертий раз уже знає все. Я це все просто знаю по своєму онуку.

- Лесю, скажіть будь ласка, звідки Ви черпаєте натхнення?

Лесь Подерв'янський: Я черпаю натхнення з повсякдення. У мене просто досить уважне вухо й зірке око, і я підмічаю якісь речі, що, можливо, залишаються без уваги інших. Нічого такого особливого.

- Чи правда, що Ваші перші п'єси були записані від нудьги під час служби в армії?

Лесь Подерв'янський: Ну, нудьга і служба в армії — речі абсолютно не сумісні, тому що в армії ніколи нудьгувати. Навпаки, в армії дуже весело, і я всім раджу туди піти. Ну, не всім, принаймні тим, у кого є великі творчі амбіції. Тому що пересічній людині там абсолютно нічого робити — втрачений час. А людині, яка хоче бути письменником, живописцем, композитором — вона обов'язково має піти в армію. Тому що це корисно для творчої голови. І правда, я повинен сказати, що атмосфера армії дійсно надихає не тільки на написання п'єс, а й на багато чого.

- Лесю, чи запрошують Вас на корпоративи? Дорого берете?

Микола Вересень: Дорого. Якщо запрошують [сміється].

Лесь Подерв'янський: Неймовірно дорого. Взагалі-то, не дуже запрошують.

- Чи давно Ви знаєте Анну Герман? Як вона?

Лесь Подерв'янський: Та я її взагалі не знаю. Я з нею не знайомий.

Микола Вересень: Я знаю.

- Як Ви ставитеся до ущемлення прав російськомовного населення в східних областях України та Криму?

Лесь Подерв'янський: Та хто їх там ущемляє? Покажіть мені защемленого дверима або ще чимось російськомовного. Я, може, навіть вип'ю з ним горілки й запитаю, так, в чому тебе обмежили.

- Де відбуваються події п'єси Нірвана, чи це вигаданий населений пункт?

Лесь Подерв'янський: Дії п'єси відбуваються в котельні. Це замкнутий простір котельні, в якому бухають друзі.

- Чи можна почути у Вашому виконанні прямо зараз експромт у Вашому фірмовому стилі про сьогоднішній стан України?

Лесь Подерв'янський: Ну не можна, ну як же... Та й, власне, сьогоднішній стан України вже, по-моєму, 20 років він в України. І я не думаю, що для мене це цікаво. Мене не хвилює політика. Взагалі, тобі не здається [звертається до Миколи Вересня], що українці надто заполітизовані? Існує безліч цікавіших подій, ніж політика.

Микола Вересень: У мене склалася думка, що інтернет-спільнота більш заполітизована...

Лесь Подерв'янський: Та не тільки.

- Нещодавно прочитав про Ваші плани екранізувати одну з п'єс. Як Ви ставитеся до кінематографа в цілому, яка епоха в кіно Вам більше подобається і чиї роботи Ви вважаєте шедеврами?

Лесь Подерв'янський: У мене не було ніколи планів екранізувати мої п'єси, тут, знов-таки, якась помилка, тому що п'єси не потрібно екранізувати, п'єси потрібно ставити в театрах. Екранізувати треба сценарії. Тут, напевно, сталася плутанина, тому що сценарій у мене є, і для того, щоб його екранізувати, все, що потрібно — то бабло. Але, оскільки це мало кого цікавить, то поки Україна якось без кіно. А то було б хороше кіно. До кіно я ставлюся дуже позитивно. але не можу сказати, що маю якісь переваги. Мені подобається багато чого, і абсолютно різне, як серед того, що було зараз, так і серед того, що колись. Я люблю і Годара, і Французьку нову хвилю, й італійський неореалізм, і Куросаву, і, між іншим, я люблю голлівудські блокбастери теж. Як буває солодко сидіти і жерти поп-корн та дивитися на здорову горилу. І вестерни я теж люблю, і Леона [Кілера] і все інше. Я обожнюю все це. Мені важко на чомусь зупинитися.

- Лесю, завжди хотів запитати: чи може так бути, щоб масла було достатньо?

Лесь Подерв'янський: Ну ми дожилися. Масла просто навалом.

- Купатися чи не купатися?

Лесь Подерв'янський: Це дзенське питання, і майстер дзену, напевно, вирішив, що купатися не треба, тому що в дзені й даосизмі завжди недіяння переважають над діяннями. Тим більше, що зараз холодно.

Микола Вересень: Відповідь — не купатися.

- Пане Подерв'янський, чи не плануєте створити свою партію? Я б за Вас голосував.

Лесь Подерв'янський: Та я й так член партії. Я — член Партії сала. Мене прийняли до неї в музеї Сало у Львові. І навіть не запитали, чи хочу я бути там — мені там вручили членський квиток. Тож я вже є членом Партії сала.

- Чи буде продовження п'єси Місце зустрічі змінити не можна, адже в кінці герой каже: "Ну що, зустрічаємося завтра?"

Лесь Подерв'янський: Ні, там уже крапка поставлена. До речі, ця п'єса теж буде в нас.

- Читаючи Ваші твори, знаходиш ц них достатньо жорсткі, але часто влучні й доречні цікаві думки, що приємно. Однак у Ваших творах їх окремо, без лайки, не знайдеш. Чому? З чим пов'язане часте вживання матюків у Ваших творах? Чи не є це одним зі способів залучення читацької аудиторії? Думаю, без таких слів Ваші твори не стануть менш популярними, чи стануть? То може без бою?

Лесь Подерв'янський: Треба зрозуміти одну річ: авторської мови там майже немає, там розмовляють персонажі, а мої персонажі розмовляють саме тією мовою, якою розмовляють, якою звикли розмовляти. Якщо я, наприклад, покладу їм в уста вишукану, літературну мову, якою, я знаю точно, розмовляють священики греко-католицької церкви в Україні, — мені ніхто не повірить. Це буде неправда. І я пишу тільки правду. Я коли був у армії, захотів там читати. І пішов до бібліотеки, і там я захотів взяти книгу про армію, тому що хотів порівняти те, що пишуть про армію, з тим, як воно насправді. І в книзі було написано так, що старший лейтенант, коли звертався до єфрейтора, говорив: "Єфрейторе, підійдіть, будьте ласкаві" [Сміється]. Це було досить дивно, тому що в моїй армії старший лейтенант звертався до єфрейтора зовсім іншими словами. І тут я подумав, що, можливо, в цьому є неправда. В цьому й колізія. Тому потрібно, щоб персонажі розмовляли тією мовою, якою розмовляють і в житті. І все, тут немає ніякого секрету.

- Ходили чутки, що Вас змусили озвучувати станції київського метро, і що Ви відмовилися. Це так?

Лесь Подерв'янський: Так, було таке. Мені здавалося, це не серйозно. Чого мені озвучувати метрополітен: "Двері зачиняються, наступна станція — Арсенальна". Немає ніякої творчості тут, це тупо. Це може робити будь-хто. Це може зробити слюсар Вася. От якщо б мені дозволили самому щось придумати, то можливо. А так, читати чужі тексти я не буду. Ось ти погодився б [Миколі Вересню]?

Микола Вересень: Ні. Якщо б, дійсно, сказали щось придумати, то безумовно погодився б.

- Чи запрошували Вас у Comedy Club?

Лесь Подерв'янський: Мене не запрошували. А якби запросили, я б не пішов.

Микола Вересень: І я б не пішов. Ні, мене запрошували одного разу в Києві просто подивитися на це, і я подивився. Але далі буду мовчати. Це якийсь дивний формат, розумієте, який... Ну, це довго розповідати.

Лесь Подерв'янський: Я можу це сформулювати так: я взагалі не люблю жарти, я не люблю, коли мене хочуть насмішити. Я вважаю, що життя набагато смішніше, ніж жарти. Навіщо взагалі жартувати, навіщо?

- Лесю, чи читаєте Ви свої давні п'єси для насолоди в компанії друзів або ще десь? Хто такий Мурзик Васильович і звідки він узявся?

Лесь Подерв'янський: Мурзик Васильович — це кіт, і це образ такого ідеального героя, котрий думає, що в нього немає недоліків, але потім він обісрався, як усім відомо. І на прикладі Мурзика Васильовича ясно, що не треба думати про себе, що ти велике цабе. Певне моралізаторство є в Мурзику Васильовичу. Він хвалько.

Микола Вересень: Він [Лесь Подерв'янський] не читає свої твори в колі друзів, це я вам сказати можу. Ніколи не чув.

- Панове, які для Вас зараз існують табу, і яких із них Ви хотіли б позбутися (особисті або громадські)?

Микола Вересень: Чорт його зна. Я зазвичай на Хрещатику не какаю і не пісяю - може, це і є таке табу, в театрі оперному я не регочу дуже голосно, штанів не розстібаю перед дамами. Тобто, так, є якісь табу, я так думаю [Сміється]. А ось так навіть не знаю, чи є. Я, по суті, ніколи над цим не думав. Жив собі та й жив.

Лесь Подерв'янський: Ну, я теж. Мене ще батьки, дідусь із бабусею привчили, що треба бути більш-менш цивілізованим, не плювати собі під ноги, і не говорити після кожного слова слово "бл*дь", я, "бл*дь", пішов, "бл*дь" , у гастроном, "бл*дь". Це не є добре, так. Це не те, щоб табу, просто це не цікаво. Щодо мистецтва, то в мистецтві ніяких табу бути не може. Тут просто треба дотримуватися світової практики: у цивілізованих країнах є тільки два табу — це вбивство і дитяча порнографія. Наприклад, на сцені не можна нікого вбивати. Приміром, курку або їжачка не можна, тому що це некрасиво. Ну і дитяча порнографія, зрозуміло чому. Все інше — мистецтво оперує всім.

- Який політик для Вас є позитивом, а який — негативом?

Лесь Подерв'янський: Позитивом є Рональд Рейган, Маргарет Тетчер, Наполеон Бонапарт, Юлій Цезар, Олександр Македонський. Негативом є все інше, що на них не схоже.

- Україна ближче до Сходу чи Заходу?

Лесь Подерв'янський: Очевидно, що до Заходу. Треба подивитися на карті, й зрозуміло, що Україна перебуває в західній півкулі, якщо є така півкуля, цивілізаційна.

- Лесю, якщо б Вам запропонували написати промову для Януковича, Ви б узялися?

Лесь Подерв'янський: Ну чому ні? Це цікаве завдання. Інша справа, на що б він її перетворив.

- Чи може, на Ваш погляд, українська культура стати модною, як це сталося, наприклад, з балканською? Чи потрібно щось робити для цього, або це самостійний процес, не надто залежний від самих творців?

Лесь Подерв'янський: Це цікаве питання, звичайно. Для того, щоб вона стала модною, такою як балканська, потрібно, по-перше, мати Еміра Кустуріцу й Бреговича, а також Мілорада Павича, який написав Хозарський словник. Ось я вам назвав три прізвища. І крім того, що треба мати ось трьох таких персонажів за рівнем таланту, треба мати якісь можливості для того, щоб цей талант став відомий усьому світу. Тобто, Кустуріца повинен зняти фільм, а для цього потрібні гроші, Брегович повинен написати до цього фільму музику, і ось це все. Але насправді нічого такого складного, чого б не могло бути, я не бачу.

- Лесю, чи вважаєте Ви свій голос унікальним, оскільки лише з Вашим голосом сприймаються Ваші твори? Вам цей голос перейшов у спадок?

Лесь Подерв'янський: Ну, так, від цього... від Карузо мій унікальний голос :)

Микола Вересень: Ви навіть ще не знаєте, як він співає! М-м-м...

Лесь Подерв'янський: Або може ще від Паваротті.

Микола Вересень: Ну, по-перше, я протестую. Бо твори Подерев'янського на сцені ставлять, і там — актори, й нічого. Тож [(звертаючись до Леся] твої твори можливі навіть у моєму виконанні, щоб ти знав :)

Лесь Подерв'янський: Та я взагалі проти таких формулювань.

- Яка доля у подарованих Вам картин Нірвана й Ріпка?

Лесь Подерв'янський: Вони в мене у майстерні. Знаходяться в майстерні. І я на них дивлюся.

- Скажіть будь ласка, коли будуть створені нові п'єси і в якому форматі, друкованому чи аудіо?

Лесь Подерв'янський: Ну, цього я сказати не можу. Тому що я, власне, пишу нерегулярно. Ось як відвідає якась думка — пишу, а ні — не пишу. А оскільки найчастіше не відвідує, то частіше не пишу, ніж пишу.

Микола Вересень: От наговорив уже...

Лесь Подерв'янський: Я не без вад.

- Як Ви ставитеся до москалів?

Лесь Подерв'янський: Я їх обожнюю.

Микола Вересень: Обожнюю! Так.

Лесь Подерв'янський: Притиснув би всіх до своїх грудей. Але ненадовго.

Микола Вересень: До посиніння... :)

- Чи є у Вас улюблений персонаж і персонаж, схожий на Вас самих?

Лесь Подерв'янський: На мене - ні. Я не писав автобіографію. От. А що стосується улюбленого, не знаю, я їх усіх люблю. Хочу, щоб усі зрозуміли, для мене неможливо, хоча, можливо, для когось це і можливо, - писати про те, чого не любиш. Тому я вважаю, що в мене майже зовсім немає негативних персонажів. У мене ви не знайдете жодного, наприклад, полковника КДБ, жодного стукача. Про людей мені неприємних я не пишу, а всі інші мені і дорогі, і милі - вважаю, що всі вони прекрасні люди. Хоча іноді вони бувають трохи обмежені, не дуже добре розуміються на українській мові - ну, вони теж не без недоліків. І я теж не ідеальний, всі ми такі.

- За радянських часів у кожного періоду була своя назва: тоталітаризм, відлига, застій, перебудова... Яку назву, на Ваш погляд, отримає наш час, нинішній?

Лесь Подерв'янський: Жопа!

Микола Вересень: (Сміється ...) Ось, бачите, він грубий, а я можу сказати "анус". Інтелігентно! :)

Лесь Подерв'янський: Ага, так. Це типу, а тепер трошки латині :)

Микола Вересень: Треба ж тебе якось присоромити, що ти такий грубий і матюкаєшся. А я тебе вигідно відтіняю. Анус!

- Де можна купити Ваші картини?

Лесь Подерв'янський: Можна купити прямо у мене в майстерні. А якщо не в майстерні, то під час виставки, але це вже в галереї.

- А чим займається Подерев'янський-художник? Що малюєте?

Лесь Подерв'янський: Що малюєте... Це цікаве питання...

Микола Вересень: Натюрморти! :)

Лесь Подерв'янський: Це коли художник, наприклад, стоїть і малює пейзаж, ззаду з'являється такий хлопчина і каже: "Дзядя, а со ви рісуесе?!". М-да. Ну, що ти тут скажеш? :)

Микола Вересень: Так, його від вбивства лише вік рятує. Був би старший, художник за таке питання його б уже прибив :)

Лесь Подерв'янський: Ну, питання тупе. Ось, кажу правду. Ну, "що ви малюєте" ...

- Чи читали Ви Гаррі Поттера? Ваше ставлення до книги?

Лесь Подерв'янський: Чесно кажучи, пробував читати Гаррі Поттера. Прочитав лише одну сторінку і з обуренням викинув книжку в унітаз.

Микола Вересень: Я, до речі, читав своїй дочці молодшій. І коли вона була ще зовсім маленькою, то їй десь разів три-чотири читав Поттера на ніч. Усього прочитав сторінок 20-40. Якщо це цікаво ... Я не літературний критик, але мене це не захопило. Читав, бо доньці, сам для себе не брався б.

Лесь Подерв'янський: Мені це здалося страшним занудством. Я знаю, що таке дитячі книги і з задоволенням їх читаю. Наприклад, Буратіно я можу перечитувати багато разів. Гаррі Поттер порівняно з Буратіно і поруч не стоїть.

- У чому секрет Вашої молодості? Ви виглядаєте набагато молодшим, ніж насправді.

Лесь Подерв'янський: Ну, як у чому? Вранці прокинувся - стакан горілки. І прекрасно! :)

Микола Вересень: Сигару ще і все! :)

Лесь Подерв'янський: Еліксир молодості.

- Творчість яких філософів Вам імпонує?

Лесь Подерв'янський: Я б не назвав це творчістю. Перш за все - Лао-цзи.

- Чи правда, що Ви колись займалися східними єдиноборствами? Згодилися Вам ці навички?

Лесь Подерв'янський: Я ніколи не припиняв займатися східними єдиноборствами. Займаюся ними все життя, аж до цієї миті, і буду займатися, скільки живу. А чи згодилися? Ну, звісно. Це сформувало мене в цілому як особистість і злегка підправило мій дурковатий хлоп'ячо-юнацький дах. Навпаки, чим більше займаєшся кунг-фу, тим більше ти розумієш, що кунг-фу - це все - не лише саме кунг-фу, а й живопис, і кулінарія, і життя, і відносини з друзями, і відносини з жінками, і творчість, і все-все. Тобто ці правила - вони універсальні. І це дуже багато дало мені в житті зрозуміти.

- Чи є Ви вболівальником ФК Динамо Київ? Чи є у Вас квиток на недільний матч з ФК Дніпро?

Лесь Подерв'янський: Почати потрібно з того, що я не люблю футбол. Я взагалі заборонив би його, оскільки вважаю футбол жорстокою грою, яка розпалює ненависть і ксенофобію.

- Пане Лесю, Ви курите марихуану?

Лесь Подерв'янський: Я не курю, але не тому, що я такий хороший. Просто мої спроби курити марихуану завжди закінчувалися якось невдало. Останнього разу, коли я курив її, це було в Америці. Мої друзі накупили там у негрів із Вашингтон-сквер дуже міцних шишок. Усі закурили, ніби так нічого і всім весело, а в мене віднялися ноги. Це було досить страшно. Я був паралізований нижче пупа, верх рухався, а ноги ні. Я так пересрав, що після цього перестав це робити.

- Чи побачать луганчани коли-небудь Павлика Морозова?

Лесь Подерв'янський: Так це ж теж питання про...

Микола Вересень: Луганчани, ви там знайдіть олігарха місцевого.

Лесь Подерв'янський: Ми із задоволенням приїхали б усі в Луганськ.

Микола Вересень: Так. Просто постійно ставлять такі питання, ніби це безкоштовно.

Лесь Подерв'янський: Поворухніть, луганчани, булками. Знайдіть хорошу для нас залу, зв'яжіться з нами і, можливо, ще буде якась спонсорська допомога, адже випуск кожної вистави аж ніяк не дешевий... І ми з радістю приїдемо до вас.

- Питання з галузі хфіласофії. Скажіть, чи правда, шо коли дишся у дупу, дупа дивиться у тебе?

Лесь Подерв'янський: Це точно так і є. Так написав Ніцше, це не я придумав.

- Скільки коштує проїзд у метро?

Микола Вересень: 2 гривні.

Лесь Подерв'янський: 2 гривні. Навіть Микола це знає. Це [звертаючись до Вересня], напевне, перевірка на вошивість.

- Чи не було пропозицій про переклад Ваших творів іншими мовами?

Лесь Подерв'янський: А ви знаєте, були. І мені навіть дзвонила одна перекладачка, яка просила мого дозволу на переклад німецькою мовою. Правда, я не знаю, що у неї вийшло, і я вже забув, що саме вона хотіла. Мені здається, що казку про ріпку вона хотіла. Але результати мені невідомі.

Микола Вересень: Я б сказав, що це неможливо.

Лесь Подерв'янський: Ну, чого? ..

Микола Вересень: Розумієш, бути ТАКИМ перекладачем - це окреме мистецтво.

Лесь Подерв'янський: Ну, так...

Микола Вересень: Це не просто перекладач.

Лесь Подерв'янський: Це важко, я згоден.

Микола Вересень: Більше того, я впевнений, що навіть в Україні, в регіонах, де люди... От, скажімо умовно, у Севастополі - думаю, ніхто не зрозуміє. Чому в Севастополі - тому що в радянські часи Севастополь був єдиним містом, де можна було офіційно не вчити українську мову. Цей суржиковий говір не всі розуміють - адже тут потрібно певною мірою знати дві мови.

Лесь Подерв'янський: Та й, тим більше, якщо навіть перекладуть німецькою, то я-то все одно не знаю цієї мови і не зможу сказати - добре чи ні.

- Яку музику Ви слухаєте і як ставитеся до радіо Шансон?

Микола Вересень: Він лише шансон слухає і Кобзона, і цього, як його...

Лесь Подерв'янський: Кіркорова.

Микола Вересень: От, так. Виключно :)

Лесь Подерв'янський: Я, насправді, музику дуже мало слухаю. Чесно кажучи, люблю італійську оперу.

Микола Вересень: Я слухаю в машині Паганіні, другий концерт для скрипки з оркестром.

Лесь Подерв'янський: Ну і, звісно, всю оцю бодягу, яку ми слухали: Doors, Pink Floyd та Rolling Stones. Від цього вже нікуди не дінешся.

- Чи будете Ви щось писати про Януковича? Чи вважаєте Ви його смішним?

Микола Вересень: Я йому руку не подам, якщо він про Януковича напише :) Ні, ну писати про Януковича... - він сам по собі, смішна людина, за ним цікаво спостерігати, це окреме мистецтво таке. Якби у мене був такий талант, я б написав, напевне... Ось, знаєте, фантасти, наприклад, пишуть про те, як буде колись, через деякий час. А мені здається, що всі сьогоднішні політики - вони з минулого. Це, така собі, антифантазія. Ось раптом до комп'ютерів, інтернету, літаків приєднується у вигляді начальника людина з 1955 року. Це було б цікаво спостерігати, як воно працює.

Лесь Подерв'янський: А з точки зору мови мені цікавіший Азаров. Саме тому, що про нього це дуже просто буде писати - все настільки лежить на поверхні. Ну, що стібатися з людини? Це навіть якось непристойно.

Микола Вересень: Тобто, ти натякаєш, що вони інваліди. Тому що над інвалідами сміятися не можна :)

Лесь Подерв'янський: Ну, якось так... Адже совість є ж :)

- Луганчани відповідають, що мову розуміють, дякують і запитують, скільки потрібно грошей - збиратимуть усім містом.

Лесь Подерв'янський: Луганчани?! Оу... я глибоко зворушений ... Ми будемо раді спонсорській допомзі. Скільки зберете - стільки й добре, а якщо буде зайве, ми віддамо назад. Ось. Нам багато не треба. Там потрібно на рекламу, на переїзд, на оренду зали і ... таке.

Микола Вересень: Ми не можемо назвати цифру, оскільки в кожному місті різні цифри.

Лесь Подерв'янський: Я ніколи не був у Луганську...

Микола Вересень: А я був! І навіть мій батько - почесний житель Луганська.

Лесь Подерв'янський: Якби ви допомогли нам знайти гарне приміщення, причому, чим більше, тим краще. Для цієї вистави потрібне велике приміщення. Це має бути театр або кінотеатр. І обов'язково там має бути великий екран - від нього дуже багато залежить, багато дій відбувається на екрані. Ось такі у нас вимоги. Так що, ми б із задоволенням з'їздили.

Микола Вересень: У мене дід там похований.

Лесь Подерв'янський: Тим більше, поїдемо.

- Чи є майбутнє у друкованої книги, або все за інтернетом?

Лесь Подерв'янський: Цікаве питання. Я сам про це думав і думаю, що книга залишиться. Наприклад, коли винайшли кіно та кінематограф, а потім телевізор, то почали говорити, мовляв, все, живопис помре - це нікому не потрібно. А живопис живе і процвітає. Думаю, що книга буде з однієї простої причини: з книгою можна завалитися на тахту під лампу і, читаючи, просто кайфувати і заснути. А з інтернетом якось воно не так затишно. Це різні речі, які не є взаємозамінними. Така моя думка.

Микола Вересень: Є цікаве спостереження вчених, до речі. На радіо, де я іноді працюю, були розумні люди, які розповідали, що, виявляється, коли ти читаєш книгу друковану, то якісь там рецептори змушують тебе краще запам'ятовувати. Тому в школі, університеті краще мати паперову книгу. Голова, очі - ось це ось все краще працює під час її читання.

- Вибачте за нескромне запитання. Коли у Вас був перший секс? Як це було? Сподобалося чи ні?

Микола Вересень: Огидно. Досі ненавиджу :)

Лесь Подерв'янський: Нічого нескромного...

Микола Вересень: Та це було просто жахливо :)

Лесь Подерв'янський: Досить пізно. Мене до вісімнадцяти років мало цікавили дівчата. Цікавила більше війна, бійки, деструктивні подвиги і всяка така хєрня. Ось. А перший секс був випадковим. Мої друзі, коли ми були в Каневі на літній практиці нашого інституту, сказали, що вони мене не пустять назад ночувати, доки я не втрачу цноту. І приставили до мене перевіряючого. Я, значить, пішов на танці втрачати цноту. І щойно я почав думати про те, які вони падлюки... І пішов дощ... І нас із моєю дівчиною занесло піском... І думав, коли це все, б..ть, закінчиться, хочеться до друзів бухати... Ось так, ось так воно і було. Я увійшов, так би мовити, у смак повільно.

- Тобто, перший раз не сподобався?

Лесь Подерв'янський: Ну, не дуже. Якось це було занудно.

- Лесю, а чи не пропонували Вам зніматись в рекламі або кіно, або, можливо, озвучувати щось?

Лесь Подерв'янський: У мене був невеликий досвід зйомок у кіно. Я зіграв роль гауптштурмфюрера СС. Ми розстрілювали вчителів середньої школи. Я пам'ятаю, що в школі цій було свято, ніколи не бачив стільки щасливих дитячих облич. Тут діти, а тут цей взвод есесівців...

Микола Вересень: Форма, до речі, йому дуже до лиця - такий есесівець, просто, як рідний :)

Лесь Подерв'янський: Так що такий досвід у мене є. Але падло режисер сказав, що цей епізод вийшов кращий, ніж весь фільм, і просто вирізав усе це із м'ясом з кіно. Залишилися лише пам'ятні фотографії.

- Миколо, чому Ви пішли з 5 каналу?

Микола Вересень: Ой, слухайте, це так давно було, я вже й забув. Чому пішов - просто тому, що я люблю міняти роботу. Я до того пішов з 1+1, а до того звідти, що тепер називається СТБ.

Лесь Подерв'янський: Та ти - Колобок!

Микола Вересень: Так, і від бабусі, і від дідуся... Ну, коротше, так от вийшло. Може, повернуся колись, хоча тепер уже не знаю. Подивимося.

- Будучи Вашим палким шанувальником, теж намагався написати п'єсу, але, після того, як викинув усі нецензурні слова, залишилися лише прийменники "в" і "на". Що я роблю неправильно?

Микола Вересень: Все :)

Лесь Подерв'янський: Зараз я розповім. Насправді писати п'єси не так уже й складно. Потрібно пам'ятати два правила. Перше. Повинні бути точно підібрані персонажі. Це як у футбольній команді: якщо гравці погані, футбол виходить поганий, а якщо вони хороші, то і тренера не треба - вони грають самі. І от, якщо ви правильно підберете персонажів, ви просто будете встигати за ними записувати - вони вже самі будуть, без вас. Це перше правило. А друге: підібравши персонажів, потрібно поставити їх у якусь ситуацію, найкраще абсурдну. Ось вам лише два правила, я інших не знаю... Ну, і третє, універсальне - це, звісно, чесно писати. Не потрібно нічого вигадувати.

Микола Вересень: Взагалі-то, якщо ти мені дозволиш додати, я б ще наголосив на такій маловивченій субстанції як талант :) Якщо у людини є талант - це дуже допомагає взагалі.

Лесь Подерв'янський: Але, ти ж не знаєш ніколи, є він у тебе, чи ні.

Микола Вересень: Точно. Ось. Тому, це не механістична робота за принципом "кожен може". Щось може Подя (Подерв'янський), щось можу я. Чогось я не можу, що він може. Щось він може, чого не можу я. Потрібно мати талант до одного або іншого. У когось є талант писати, а не маєш - не вийде.

Лесь Подерв'янський: І ще, ну, це знає будь-яка людина, що пише, - писати потрібно про те, що знаєш. Можливий лише один відступ - якщо ти письменник фентазі. Якщо ти - Толкієн, ти пишеш необов'язково про те, що пережив сам. Все інше потрібно знати. Якщо ти пишемо про збір урожаю в колгоспі, ти повинен знати, як збирають урожай у колгоспі. Якщо ти пишеш про тюрму, ти повинен там відсидіти деякий час. Ну, і так далі.

- Ви вигадуєте вашу творчість на тверезу голову, чи не завжди?

Лесь Подерв'янський: Я на п'яну взагалі нічого не роблю. Колись пробував, прочитавши, що Модільяні писав, випивши пляшку вина. Я спробував, у мене нічого не вийшло, і я на це плюнув.

Микола Вересень: Модільяні погано кінчив, між іншим :)

Лесь Подерв'янський: Але роботу...

Микола Вересень: Але роботу він робив хорошу.

Лесь Подерв'янський: Так. У нього виходило. У мене ні.

- Лесю, як би Ви описали сучасну Україну у своїх творах?

Микола Вересень: Він же вже сказав. Одним словом...

Лесь Подерв'янський: Так, а я й описую сучасну Україну у своїх творах. Що змінилося, я не бачу. А якби щось змінилося, ці твори не були б актуальними, їх би ніхто не читав.

- Чи не збираєтеся Ви почати співати?

Микола Вересень: (напівпошепки) Збирається.

Лесь Подерв'янський: Так я вже пробував.

Микола Вересень: Він тренується. Сольфеджіо :)

Лесь Подерв'янський: Було це на концерті ВВ, у Скрипки, у Палаці спорту. Я раптово з подивом дізнався, що Скрипка чекає, коли ж я заспіваю. Він взяв мене досить підло на "слабо", я вже не міг з'їхати і заспівав. Але, перед цим я чесно попередив, що зараз буду робити те, що в житті роблю найгірше. Ну, і зробив. Навіщо, правда, я не знаю. Вийшло вже як вийшло... Ні, в майбутньому я не буду. Я краще буду танцювати - у мене це краще виходить.

- Ось Вам три рублі, давайте ж мудрість!

Лесь Подерв'янський: Справа в тому, що це вже питання до пророка. А я себе пророком не вважаю. Чого ж я буду пророкувати. Я ніяка не Кассандра... А наостанок скажу так. Ми живемо у веселий час, а поганих чи добрих часів не буває - все просто залежить від нашого ставлення. Ми живемо так, як ми живемо, і я вважаю, що немає ніякої мети в нашому житті. Немає сенсу життя. Ми живемо просто тому, що ми живемо. От і все.

ТЕГИ: літературачатКорреспондент.net
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Корреспондент.net в соцмережах

Загрузка...