ГоловнаШоу-бізнесВсі новини розділу
 

Марина і Сергій Дяченки: Дика енергія продовжується

Корреспондент.net, 24 листопада 2006, 17:35
0
94

Під час чату на Кореспондент.net письменники-фантасти Марина і Сергій Дяченки розповіли про свої книги, про дочку і кота Дюшеса, а також про те, що разом з Русланою працюють над лібрето мюзикл-шоу, прем’єра якого відбудеться навесні.

Гості Кореспондент.net - Марина і Сергій Дяченки

- Де читають Ваші книги, крім України? У яких країнах? На які мови переведені?

Марина: У Росії, у Польщі наші книги видаються. На черзі - одна у Франції й одна в Німеччині. У Польщі видано 8 наших книг. У Болгарії, у Литві.

Сергій: Це некоректна відповідь. Наші книги читають по всьому світі - в Америці, у Новій Зеландії, в Ізраїлі, де живуть наші друзі. В Ізраїлі існують цілі письменницькі клуби.

Марина:  Це некоректна відповідь (сміється). Читацькі клуби.  Досить хвалитися (знову сміється).

- Який загальний тираж Ваших книг? Скільки всього Ви написали?

Сергій. Загальний тираж більше мільйона. Прийде час, підрахуємо точніше. На сьогодні написано 23 романи, біля двох десятків повістей і біля двох десятків розповідей, а також сценарії, п’єси і любовні листи дружині. Останні для мене не менш дорогі, ніж все інше. Деякі, наприклад, "Відьмине коло", з усіма виданнями і перекладами має тираж понад 100 тисяч екземплярів.

- Хто з вас виступає в ролі генератора ідей, а хто в ролі коректора?

Марина: Ми генеруємо ідеї спільно, а корегуючи їх, вступаємо в сімейну суперечку. Є ще рекетири - наша дочка Настасія, вона змушувала щовечора придумувати нову казку. А тепер вона замовник романів для підлітків. Сподіваюся, незабаром вона буде і виконавцем.

- Які у вас стосунки із Сергієм Лук’яненком, відомим українофобом?

Марина: Знайомі із Сергієм Лук’яненком більше десяти років. Коли ми познайомилися, він був письменником-початківцем, та й ми тоді ледь ввійшли в спільноту аматорів фантастки. У нас завжди були гарні відносини, хоча останнім часом ми спілкуємося мало.

Сергій: Сергій талановитий чоловік…

Марина: Але про політику ми б не хотіли зараз говорити…

- Як привітали прихильники Марину і Сергія Дяченків з одним на двох 100-літнім ювілеєм

Усе було дуже дотепно, задерикувато. Осердям привітань стало вітання Руслани - відеовітання з іншої точки планети, вона знаходилася в Арабських Еміратах. За допомогою супутникових технологій їй вдалося навіть матеріально передати нам поздоровлення, з підписом у рамці. Це відбулося, напевно, вперше в історії. Крім того була прем’єра чудового мультика про курку, яка несла усяку всячину. Режисер Маша Ведмідь уже почала знімати інший мультфільм про червону жабку. Крім того, був вечір епіграм, переможці одержали призи. Кращою стала епіграма Олега Ладиженського:

Береш героїню - тонку, нервову! - З’їдаєш на перше.

Береш літнього красеня-героя і їш на друге.

З’являться поруч друзі або діти - їх, виходить, на третє.

Ви думали, це - канва для сюжету? Ні, це дієта.

- Ви пишете тільки російською мовою?

Марина: Ми пишемо книги російською. Що стосується перекладу, то книга "Ритуал" українською мовою, видана "А-баба-гала-ма-га" інша. Це переклад, що нас самих вразив. Ми вважаємо його просто чудовим і розраховуємо на продовження співпраці з цим видавництвом.

- Хто ваш улюблений західний письменник-фантаст?

Марина: Станіслав Лем

Сергій: Не можу відповісти однозначно. Ціла батарея на чолі з Бредбері, Шеклі, Айзеком Азимовим. Борис Стругацький.

Марина: Стругацький - зовсім не західний

Сергій: За ментальністю. Це ще Ґете з Фаустом, і Гофман з його казками, і Андерсен. Але самий улюблений - це все-таки Гомер. Моє дитинство почалося з "Одісеї" і продовжується і зараз.

Марина: Сергій має на увазі, що і зараз продовжуються пошуки - як в Одісея.

Сергій: Я от сподіваюся, що Марина чекала мене все життя і дочекалася як Пенелопа Одісея. Зараз ми подорожуємо. Ми теж їдемо - у нову Зеландію Це була мрія з дитинства.

Марина: Хвалитися не добре.

Сергій: Ну я ж півень за гороскопом.

- Скажіть, можна заробити письменством в Україні?

Сергій: Нуль цілих…

Марина: Ні, зачекай. Коли ми бралися в 1993 за письменство, ми не думали про заробіток, а заробляли іншим способом. Зараз заробляємо ще роботою в кіно і на ТВ. Творча робота, але й приносить заробіток. Письменство в Україні - не найприбутковіша справа. Хто хоче заробити гроші - потрібно братися за інше. Сергій: Стругацкий коли відповідав на це питання, говорив, що письменство в Росії не дуже прибуткова справа Можна заробити гроші іншим способом швидше і больше. Письменство - це заклик душі. І якщо людина обирає свою професію - не повинна думати про те, скільки вона заробить.

- Що наштовхнуло Вас на ідею проекту з Русланою? Чи не вважаєте ви що класична фантастика і попсова музика мають трохи різні аудиторії?

Марина: Ми не вважаємо Руслану попсовою співачкою. Дух творчості Руслани цілком може резонувати з нашою роботою. До того ж, ми не пишемо класичну наукову фантастику і ніколи її не писали. Те, чим ми займаємося, це фантастика психологічна, іноді навіть з деяким ухилом в мелодраму.

Сергій: Я хочу додати, що творчість Руслани заснована на етнографічних коренях. Їй вдалося виразити у своїх "Диких танцях" дух Гуцульщини, дух волі, дух України. Її "Дикі танці" мають дивну енергетику. Вона перемогла на "Євробаченні" зовсім заслужено. І наш роман - це спроба написати роман-ритм. Я переконаний у тім, що фантастиці потрібно шукати нові шляхи, інакше ця сама фантастика закисне. Може бути, одним з таких шляхів є синтез літератури і музики.

- Коли ми побачимо фільми за книгами Дяченків?

Сергій: Вихід на екран роману "Ведьмин век" очікується в 2008 році. Це екранізація одного з наших улюблених романів. Чекаємо початку зйомок. Вони почнуться навесні. Також буде екранізовано повість "Дві" - зараз працюємо над сценарієм. Це мелодрама, більше поки говорити про це не станемо. Повинні ще екранізуватися наші казки, наприклад, театральний роман про любов "Таргани і комашки". Ще в різній стадії знаходяться інші проекти, про які через забобони говорити не будемо.

- Як ви зустріли другу річницю помаранчевої революції?

Вдома за роботою. Два роки після "помаранчевої" революції можна було б прожити і краще. Що потрібно було для цього зробити? Традиційно кожен обиватель судить по своєму, і по своєму бачить те, що потрібно було робити. Чесно, я не знаю.

- Як Ви самі оцінюєте якість перекладів Ваших книжок українською мовою? Що Ви взагалі про це думаєте - приміром російські фантасти (Перумов, Лук’яненко) категорично відмовляються від такої форми співробітництва з українським видавничим ринком.

Марина: Це їхні проблеми. Можливо, вони чогось не розуміють.

Сергій: що стосується оцінки перекладу - у нашому випадку він авторизований. Ми намагаємося дивитися переклад, а це складний і болісний процес. Легше написати роман, ніж перекладати його, підбираючи слова і синоніми і домагаючись музичного звучання кожної фрази - відповідно до оригіналу.

Марина: Переклад з мови на мову, а не з культури на культуру. А на такий переклад не кожний здатний і це особливий дарунок перекладачів.

Сергій: Знімаємо капелюх перед цією професією.

Марина: Малковичу такий переклад вдався.

Сергій: У нашій історії був переклад, який ми відхилили - з романом Шрам і Печера. Це дуже складна річ і тонка професія, дуже необхідна Україні і світові. Сподіваюся, що наша Стаска (дочка) зможе перекладати наші речі на українську, англійську і в майбутньому, на китайську (сміється).

-Який у Вас спосіб життя? Ви обоє сови, обоє жайворонки або ж піки активності не збігаються?

Сергій Дяченко розповів про свою відповідальну місію - вихованні дочки, дружини і кота (Фото Наталі Кравчук)
 
Марина: Сергій відправляє дитину в школу рано вранці. Марина встає пізніше і майже відразу сідає за комп’ютер. Як правило, працюємо цілий день, з перервами на насущні справи. Але друга половина дня в нас, як правило, присвячена справам сімейним, у тому числі і готуванню уроків для 6 класу середньої школи. Сергій спить мало, але робить це уривками в різний час доби.

Сергій: Марині для нормального життя потрібно поспати довше, але зате вона більш-менш вкладається в режим. У мене відповідальна місія - виховання дочки, дружини і нашого кота. Я їх усіх вкладаю спати. Потім виходжу в простір ночі, мені ніхто не заважає, почуваю себе як цар. А вдень я можу на півгодини відключатися й у такий спосіб відновлювати свої сили. Я не розстаюся з чорною пов’язкою на очі і можу в будь-якому місці відключитися на радість навколишніх. У літаку якось відключився, а моя сусідка (бабуся) вимагала пілота, стверджуючи, що поруч з нею божевільний. Я всім раджу півгодини денного сну.

- Чому Ви не пишете патріотичне фентезі і фантастику, як Перумов і Лукяненко?

Марина: Ми вважаємо патріотизмом любов до людей і віру в добро, як би патетично це не звучало. Нам хочеться вірити, що наші книги приносять користь Україні і всім людям доброї волі.

- Чи знаєте Ви, що говорять про Ваші здобутки західні письменники-фантасти?

Марина: Нічого жахливого не говорять.

Сергій: Ми говорили з німецьким фантастом Томасом Мільке. Це було в Польщі під час міжнародного фестивалю в Лодзі. Йому подобаються наші книги. І ще він закохався в Марину.

Марина: Ви не пишіть цього, Сергій жартує, а Мільке зі спростуванням приїде.

Сергій: Він читає наші книги, йому так сподобався Київ і "Єврокон", що він хоче переїхати в Київ.

Марина: Напевно, для того, щоб бути ближче до наших книжок.

- Хто у Вас в родині готує їжу? Готує щось фантастичне?"

Марина: Готують усі, хто в даний момент голодний. Яєчню з двох яєць. З їжею нам у родині допомагають, інакше ми б померли з голоду.

Сергій: Головний гастроном наша дочка говорить: "Тату, підемо в цей ресторанчик!" І я змушений йти з нею в ресторан або кафе. Я дуже люблю шашлик.

Марина: Я впевнена, що в Сергієві вмер гарний кулінар. У ті нечасті моменти, коли він готував, він це робив не просто добре, але дуже винахідливо. Просто йому лінь і він робить вигляд, що не вміє готувати.

- Скільки часу в тиждень ви проводите в мережі?

Сергій: Сидить 25 годин на добу!

Марина: Це не так.

Сергій: Ага, комп’ютерні ігри…

Марина: Але ігри це не мережа. Так, я граю в Line Age. Але, останнім часом роботи багато, а очі не державні. Доводиться вибирати між роботою і прогулянками мережею.

Сергій: Стало звичним перевіряти пошту і спілкуватися по e-mail із друзями по усьом світі. Але мережа себе знищує спамом, і це проблема.

- Яку найгіршу книгу Ви написали?

Про найгіршу ми не будемо говорити, щоб не підставлятися.

- Яку свою книгу Ви вважаєте кращою?

Марина: Кращими ми вважаємо "Шрам", "Печеру", "Ведьмин век" і роман, який тільки чекає виходу в світ, Vita nostra.

Сергій: Ще "Долина совісті", "Варан" і "Пандем"…

Марина: …Сергій, нас же просили назвати кращу книгу, а не цілий список…

Сергій: У нас усі кращі.

- Чи чекає нас продовження "Дикої енергії"?

Марина: На всіх чекає продовження "Дикої енергії". Про точну дату ми сказати не можемо, але сподіваємося, що чекати прийдеться дуже недовго.

Сергій: "Дика енергія" уже продовжується. На сайті Руслани оголошено конкурс на власне продовження життя героїв у світі "Дикої енергії". Кожен читач може написати свою розповідь, вірш, ілюстрацію, продовжити роман, написати, що буде раніше, що буде через тисячу років. Продовження існує й в іншій формі. Обговорюється питання про фільм за цим романом, про книгу коміксів за цим романом і найголовніше - створення шоу за цим романом. Ми разом з Русланою працюємо над лібрето мюзикл-шоу з Русланою в головній ролі. Це цікавий досвід, особливо при майже повній відсутності слуху. Навесні відбудеться прем’єра. Для цього пишуться нові пісні.

Марина: Уже написані.

 Сергій: 14 є, але ще потрібно трохи. Це складна і відповідальна річ і ми бажаємо Руслані злету і польоту.

- При читанні ваших книг виникає питання - коли це казки (неначебто), то чому вони такі похмурі, злі чи що...

Марина: Насправді вони добрі. Вам так здається.

- Розкажіть над чим зараз працюєте? Коли можна буде побачити вашу нову книгу?

Марина: Наша нова книга недавно здана, вихід у березні. Нам

 
Нова книга Дяченків - "Vita nostra" - роман про межі життя (Фото Наталі Кравчук)
 
вона дуже дорога, вона називається Vita nostra. Ми на цей роман покладаємо великі надії і чекаємо з нетерпінням того моменту, коли він вийде до читачів. Зараз закінчуємо роботу над сценарієм фільму "Дві" і чекаємо реакції, аналізу Єжи Гофмана першого варіанту сценарію про Олексу Довбуша.

Сергій: Назва Vita nostra - з тексту гімну студентів Gaudeamus. Це роман про межі життя.

- Яке у Вас улюблене місце в Києві?

Марина: Перше улюблене місце - це мій будинок. А друге улюблене місце - це Володимирська гірка, Печерськ, Андріївська церква.

Сергій: Я здивований. Я впевнений, що Марина сказала б, що це озеро в Пущі-Водиці. Ми намагаємося частіше їздити туди, насолоджуватися спілкуванням із природою і ще чимось, що існує за природою. Там аура особлива, там перетинаються часові пояси. Київ - взагалі улюблене місце. Але тільки Київ мого дитинства, не той, котрий зараз. Центр міста не впізнати, і душа моя не радується, коли я його бачу.

Марка Захарова ми теж запитували про його улюблене місце в Києві. Він сказав: "Тільки не Хрещатик (сам центр). Наші відчуття збігаються. Київ унікальний тим, що стоїть на пагорбах. Це було найзеленіше місто. У центрі міста приголомшливий пляж. В жодній європейській столиці такого нема.

- Що Ви можете сказати про молоде покоління письменників-фантастів у Києві. Чи є хтось, вартий уваги, але маловідомий?

Відкриття нового імені у фантастиці - рідкісна рідкість

Марина
: Володимир Арєнєв (Пузій), Яна Дубинянська, Михайло Назаренко, Ілля Новак. Можливо є ще якісь імена, що незабаром стануть відомі. З цими людьми ми знайомі багато років, і ми віримо в їхній потенціал.

Сергій: Відкриття нового імені у фантастиці - рідкість. Це взагалі об’єктивна реальність у всіх сферах культури. Я дуже люблю кіно і дивлюся сотні фільмів щорічно, знаючи заздалегідь, що лише 2-3 заторкнуть моє серце. Так і з літературою. У російськомовній і україномовній фантастиці з’являється близько 100 деб’ютів щорічно. Це величезне число, але залишаться з молодих авторів у фантастиці одиниці.

Марина: В останні роки яскравими метеорами для нас є такі автори як Лео Каганов, Володимир Даніхнов.

- Останнім часом стало популярним співробітництво фантастів і розробників комп’ютерних ігор - чи нема у Вас таких планів? Чи не надходило пропозицій із приводу створення комп’ютерних ігор за мотивами ваших добутків?

Марина: Йдуть переговори щодо створенню комп’ютерної гри за мотивами "Дикої енергії" Інших пропозицій поки не надходило, але ми їх чекаємо.

- Як Ви ставитеся до засилля в інтернеті і появи в усному мовленні такого явища як "подонкінська лексика", чим це може загрожувати російській мові і є чи варіант появи такого в літературі?

Марина: Думаю, що це аналог перцю. Якщо в страві міститься дрібка перцю, це додає якусь ізюминку в смак. Але якщо перець міститься, наприклад, у бісквіті…Те ж саме і з засиллям подонкінської лексики.

- А яка у Вас освіта? Технічне? Гуманітарне?

Марина: Сергій за освітою лікар, генетик, психіатр, а також закінчив сценарний факультет ВДІК. Я за освітою акторка, закінчила Київський театральний інститут.

- Чим ви ще займаєтеся крім написання книг?

Марина: Ми пишемо сценарії телефільмів.

Сергій: Ми пишемо навіть шкільні п’єси. От зараз для нашої школи написали новорічну п’єсу про пригоду сузір’їв на Новий рік.

Марина: А ще ми пишемо дитячі книжки, які чудово видає видавництво Івана Малковича.

Сергій: А ще я печу.

Марина: Але рідко.

Сергій: Але голосно. Не дозволяють, у ванну заштовхують увесь час...

- Хто буде режисером майбутньої кінокартини за романом "Ведьмин век"?

Сергій: Режисером буде москвич Михайло Вайнберг. Це його режисерський дебют. Він дуже талановита людина, на якe ми розраховуємо.

- Яку музику Ви слухаєте?

Сергій: На жаль, в нинішній естраді мало відкриттів відбувається, а що стосується класики - у нас величезні колекції. Я Марині подарував кілька сотень дисків світової класики. Наша дочка в такому віці, що якісь речі викликають в неї хвилювання. Ми поки не можемо слухати з нею "Реквієм" Моцарта. Вона ще не доросла. Марина: Зазвичай слухаю музику в машині. Класика останніх десятиліть в інструментальній обробці. Біттлз Пінк Флойд, Вебер, Брегович і багато хто інші.

- Спасибі за "Долину совісті". Такі книги треба вносити в шкільну програму.

Спасибі велике... Можна звернутися в Міністерство освіти - України, Росії і Франції.

- Розкажіть про ваші творчі плани і про те, як ви пишете вдвох.

У діалектичній єдності і боротьбі протилежностей! У нас була на сторіччі жартівлива вікторина. Одним з питань було: Як ви пишите удвох? І варіанти відповідей: послідовно, паралельно, за допомогою Кота Дюшесу, сварячись і лаючись. Насправді кожна з відповідей частково правдива.

- Здрастуйте! У яке видавництво порадите звернутися фантасту-початківцю!!

Сергій: Видавництво "Зелений Пес" Братів Капранових. А також журнал "Реальність фантастики", редактор Іраклій Вахтангашвілі.

- Ваше визначення щастя?

Марина: Щастя - це коли ти з коханою людиною займаєшся творчою роботою.

Сергій: І гладиш при цьому дочку і чорного кота .

Марина: Величезне спасибі всім, хто задавав питання. І дуже приємно було спілкуватися. Дуже шкода, що один з нас увесь час хвастається, а інший не дає йому сказати слово (сміється). У живому спілкуванні це виходить ефективно, а в мережевому може дивувати з першого разу незнайомих особисто людей (сміється)

Сергій: Ми бажаємо усьому творчості з коханою людиною… і гладити по голові своїх дітей. Спасибі.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...
Loading...

Корреспондент.net в соцмережах

Loading...
Загрузка...