ГоловнаШоу-бізнесВсі новини розділу
 

Найдавнішу Біблію можна прочитати в інтернеті

25 липня 2008, 01:00
0
7

З 24 липня частина Синайського Кодексу, однієї з найдавніших Біблій світу, є у вільному інтернеті-доступі. Охочі можуть віртуально перегорнути сотню сторінок цього манускрипту, що датується серединою IV століття

Весь Кодекс буде викладено у відкритому доступі до липня 2009 року. Швейцарська газета Le Temps розповідає про непросту долю цього древнього манускрипту.

Історія відкриття Кодексу і подальшого розпорошення по чотирьох країнах могла б стати сюжетом для роману. У травні 1844 року Костянтин фон Тішендорф, німецький теолог, що захоплювався палеографією, опинився в монастирі Святої Катерини на горі Синай. Потрапивши в бібліотеку, він натрапив на кошик, заповнений старими пергаментами, призначеними для спалювання. Там він і виявив сторінки з грецьким перекладом Старого Заповіту, найстарішим серед будь-коли виявлених. З того, наскільки Тішендорф був потішений знахідкою, ченці зрозуміли цінність 129 листів, які вони збиралися спалити. Вони віддали палеографу лише 43 сторінки з виявленого скарбу. Тішендорф подарував їх бібліотеці Лейпцігського університету.

У лютому 1853 року теолог повертається в монастир сподіваючись отримати інші сторінки. Він знову виявляє рідкісні біблейські манускрипти, але не ті, що шукав. У січні 1859 він робить третю подорож на гору Синай під заступництвом російського царя Олександра II. Його пошуки знов є марними, Тішендорф збирається виїжджати. Одного дня він прогулюється з отцем-економом, і той пропонує йому пройти в свою келію, де показує йому стару Біблію, яку він називає копією Септуагінти, грецького перекладу Старого Заповіту. На свій подив, німецький учений виявляє, що в цьому манускрипті містяться не лише сторінки із Старого Заповіту, які він шукав, але і повний текст Нового Заповіту і ще два християнські апокрифи, що не входять до біблейського канону, – Послання Варнави і частина Пастиря Герми. Тішендорф знайшов прадавню грецьку копію Нового Заповіту, відому на сьогодні, і одну з двох найдавніших Біблій у світі.

Учений переконав настоятеля подарувати манускрипт царю. Так Кодекс виявився в Імператорській Публічній бібліотеці Санкт-Петербурга, сьогоднішня назва якої – Російська національна бібліотека. Тішендорф розповів історію свого відкриття, але її спростували ченці монастиря Святої Катерини, за словами яких, учений вкрав манускрипти.

У 1933 році радянському уряду знадобилися гроші: він продає Кодекс Великій Британії за 100 тис. фунтів стерлінгів. Практично весь манускрипт – 347 сторінок – зберігається сьогодні в Британській бібліотеці. 43 сторінки знаходяться в Лейпцигу, п'ять – в Санкт-Петербурзі, 14 – в монастирі Святої Катерини. У 1975 році ченці знайшли нові фрагменти Кодексу в раніше замурованому приміщенні.

У червні 2005 року четверо охоронців манускрипту вирішили взяти участь в проекті оцифрування всього Кодексу. Зараз в інтернеті можна ознайомитися з результатами першого етапу робіт. Проте в Синайському Кодексі міститься не повний текст Біблії: у нім бракує частини Старого Заповіту, так і не знайденої.

Синайський Кодекс – важлива віха в історії книги. Об'єднання всіх священних текстів християнства в одному переплетеному томі було прогресом, за значимістю порівнянним з винаходом книгодрукування або комп'ютера, вважають в Британській бібліотеці.  

Сторінки доступні користувачам з 24 липня 2008 року за адресою www.codex-sinaiticus.net.

За матеріалами ИноПресса

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...
Loading...

Корреспондент.net в соцмережах

Loading...
Загрузка...