ГоловнаШоу-бізнесВсі новини розділу
 

Сьогодні виповнилося б 60 років актрисі Любові Поліщук

21 травня 2009, 12:14
0
26

21 травня виповнилося б 60 років народній артистці Росії Любові Поліщук.

"Зараз у нашому житті залишилося мало джерел, з яких можна черпати позитивні емоції. Адже глядачеві на екрані потрібно видати саме хорошу енергетику. Мабуть, я брала її у себе, брала і витратила...", - говорила актриса Любов Поліщук.

Любов Григорівна Поліщук народилася 21 травня 1949 року в місті Омську в робочій сім'ї, але артисткою була з дитинства. "У нас працював тільки один тато, так що життєві труднощі я знала з дитинства. Але була веселою дитиною: співала, танцювала, постійно пародіювала знайомих. За це, до речі, мене прозвали артисткою, цитує актрису сайт Актори радянського і російського кіно.

В одному з останніх інтерв'ю Любов Поліщук зізналася, що в дитинстві вона була гидким каченя, і шалено себе соромилася і червоніла, коли хтось на неї дивився. "Я росла рахіткою, і у мене були дуже криві ноги. І ще - косоокість", - казала вона.

Але один з родичів Любові Григорівни, бачачи, як вона постійно ніяковіє, сказав їй: "Не переймайся, все одно ти будеш найвродливішою, і всі мужики будуть твої!" І тоді майбутня актриса сказала собі: "Ноги обов'язково вирівняю!" Вона сказала, що туго перемотувала їх і стояла так годинами. Косоокість їй також вдалося виправити. Вона заклеювала в окулярах одне скло - і це допомогло, пише газета Антена.

Незважаючи на всі комплекси, з самого раннього дитинства вона мріяла про сцену, але крім зовнішнього вигляду у неї була проблема з мовою: "Щойно я навчилася говорити, одразу сказала, що хочу бути "алтісткою", - розповіла Любов Поліщук. - Коли приїхала в Москву поступати, говорила жахливо - акала, хекала, шокала... "

Однак батьки, які не мали ніякого стосунку до мистецтва, - тато - будівельник, мама - швачка - її прагнення стати артисткою не поділяли. Вони вважали, що її місце - в будівництві. І все ж Любов Поліщук після закінчення школи поїхала до Москви поступати в театральний.

Вона заздалегідь підготувала репертуар вокалістки. Провсяк випадок вирішила бути різною і половину репертуару зробила під Людмилу Зикіна, а іншу половину - під Робертіно Лоретті. Але вона спізнилася на іспит, жити їй в Москві було ніде, і їй довелося три дні провести на вокзалі. Однак доля посміхнулася починаючій актрисі: її прийняли у Всеросійську творчу майстерню естрадного мистецтва. Як зазнавалася актриса, тоді вона була по-справжньому щаслива.

У естрадній майстерні Любов Поліщук познайомилася із студентом Валерієм Макаровим, за якого незабаром вийшла заміж і з яким у 1967 році вони, закінчивши навчання, разом вирушили в Омськ. Там вони працювали в місцевій філармонії. За спогадами колег, артистку розмовного жанру Любов Поліщук глядачі сприймали чудово.

Підкорення Москви

У 1972 році у подружжя народився син Олексій, але надалі їх сімейне життя не склалося. Вони разом поїхали підкоряти Москву, але чоловік повернувся в Омськ, а вона залишилася в столиці з маленьким сином на руках. "Я прагнула в житті досягти чогось більшого, а Валера вважав, що він вже всього добився. Тому наші шляхи розійшлися", - пояснювала актриса.

Її запросили працювати до Московського мюзик-холу, потім вона перейшла в Московський театр мініатюр. Артистка довго не могла звикнути до нових умов роботи - їй доводилося працювати без мікрофона, вона зривала голос. "Я ламала декорації, збивала партнерів. У мюзик-холі були величезні майданчики, а тут маленька театральна сцена, та й зростом мене бог не обділив, і, якщо я стрибала з однієї куліси, то одразу ж летіла в іншу", - сказала вона.

До того ж у починаючої актриси було чимало побутових проблем. "Покластися не було на кого. На гастролі їздила з маленьким Олексієм. У готельному номері - нескінченні кашки-малашки, терті овочі, пелюшки... А потім потрібно було легко і красиво пухнути на сцену. Ну звідки тут узятися безтурботності, коли ти своій дитині і батько, і мати! ", - згадувала Поліщук.

У Московському театрі мініатюр Любов Поліщук пропрацювала до 1988 року, найбільш запам’яталися її росі у виставах Чехонте і Хармс! Чармс! Шардена! або Школа клоунів. У 1989-1996 роках вона працювала в театрі Школа сучасної п'єси під керівництвом Райхельгауза, де грала у виставах А чой-то ти у фраку? і Прийшов чоловік до жінки. Паралельно з напруженою роботою в театрі в 1985 році Любов Поліщук заочно закінчила акторський факультет ГІТІСу ім. Луначарського.

Любов Поліщук з'явилася в кіно ще в 1974-му - вона зіграла крихітний епізод у фільмі Скворец і ліра, але справжній дебют відбувся через три роки. Вона стрімко увірвалася в кінематограф після пристрасного танго з Андрієм Мироновим у фільмі Марка Захарова 12 стільців.

Незважаючи на те, що в цьому епізоді у Любові Поліщук навіть не було слів, брюнетку з блакитними очима запам'ятала вся країна.

"До епізоду у фільмі 12 стільців мені говорили услід: "Ось пішла артистка", просто артистка, то після епізоду, після знаменитого танго з Андрієм Мироновим, почали говорити: "А ось пішла артистка Любов Поліщук". Я проснулась знаменитою", - цитує Поліщук телеканал Культура.

Заговорили про неї і режисери, від яких посипалися пропозиції. Однак на початку 80-х Поліщук посварилася з високопоставленим чиновником, і їй перестали давати головні ролі у фільмах. В якості аргументу назвали занадто "не радянське, надто яскраве, чуттєве обличчя". З кінопраць актриси того часу відомі ролі у стрічках Езопа і Змієлов.

Вистояти Любові Поліщук допоміг сильний характер і зустріч з "найбільшим коханням всього життя" - художником Сергієм Цигалем. Як говорила сама актриса, після весілля вона "почала видавлювати із себе мужика" і зрозуміла, як це чудово - бути слабкою і беззахисною.

Звичайно, і до цього акторці не бракувало шанувальників, але стосунки не складалися. "І за кордон хотіли відвезти - і в Америку, і у Францію. Але траплялося й по-іншому: спочатку хоч цю секунду під вінець, але коли дізнавалися, що дитина... Мужики ж такі боягузи! Ну і я, звичайно, дуже вибаглива: то запах не подобається, то волосся у вухах, то ще яку-небудь фігню знайду. Але весь час повторювала: "Терпіння. Терпіння. Все буде нормально". І гарувати до самопожертви, тому що вірила, що тільки завдяки роботі доб’юсь, чого хочу і чого варта в цьому житті".

Вперше художник Сергій Цигаль побачив Любов Поліщук в якомусь фільмі, потім потрапив на спектакль з її участю. Щоб познайомитися з акторкою, яка йому сподобалася, він підключив своїх друзів і знайомих - Хазанова та Розовського, повідомляє Комсомольская правда.

"Коли нас, нарешті, представили один одному, я вже була про нього найкращої думки. Сподобалося, що він веселий, з почуттям гумору і не пошляк. А як він гарно доглядав!" - Згадувала Любов Поліщук.

Цигаль і Поліщук одружилися в 1983-у, у них народилася донька Маріетта. Незабаром налагодилися справи і з кар'єрою.

У 1989 році на екрани вийшов знаменитий фільм Петра Тодоровського Інтердівчинка. Завдяки невеликій ролі в цьому фільмі Поліщук знову опинилася в центрі уваги, розпочався другий творчий злет Поліщук. У 90-ті роки важко було знайти більш затребувану актрису. Любов з привілеями, Моя морячка, Медовий місяць і ще понад двадцяти фільмів за участю Поліщук з'явилися всього за десять років.

Загалом актриса знялася більш ніж у 70 фільмах, серед яких Ширлі-Мирлі, Імпотент, Бабник, Золота міна, 31 червня, Любов до тебе, як лихо, Ваші пальці пахнуть ладаном. У 1994 році їй було присвоєно звання Народної артистки Росії.
У 1998 році Любов Поліщук потрапила в автомобільну аварію, після чого у неї почалися серйозні проблеми з хребтом. Довгий час ходили чутки, що травму спини вона отримала під час зйомок у Дванадцяти стільцях. Мовляв, забули постелити мат, і вона впала спиною на бетонну підлогу. Режисер фільму Марк Захаров, спростовує це. Проблеми зі здоров'ям виникли у Поліщук саме після аварії.

Травма спини періодично нагадувала про себе. Згодом актрисі довелося залишити театр, але вона продовжувала зніматися в кіно. Однією з ролей, які найбільше запам'яталися стала роль мами Вікторії Прутковської в телесеріалі Моя прекрасна няня. За словами Поліщук, в цій ролі вона втілила образ своєї бабусі - "з несподіваними сплесками емоцій, заразливим сміхом, безліччю ідей".

В останні роки життя Любов Поліщук важко хворіла, але продовжувала зніматися в серіалі і разом з чоловіком Сергієм Цигалем об'їздила кілька країн під час зйомок передачі Мисливці за рецептами.

28 листопада 2006 року Любов Григорівна Поліщук пішла з життя, їй було 57 років. Свої останні години вона провела дома разом з близькими - дочкою Маріеттою, сином Олексієм і чоловіком Сергієм Цигалем.

В одному з інтерв'ю актриса сказала: "Останні роки я перестала мріяти. Так вийшло, що всі мрії збулися. Я люблю, мне люблять, у мене діти, дім, робота. Я повинна бути щаслива".

За матеріалами РИА Новости, Дни.Ру, Культура

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...
Loading...

Корреспондент.net в соцмережах

Loading...
Загрузка...