Україна здобула першу за останніх вісім років медаль зимової Олімпіади. 27-річна біатлоністка Віта Семеренко з Краснопілля Сумської області здобула бронзу в спринтерській гонці на 7,5 км.
Україна здобула першу за останніх вісім років медаль зимової Олімпіади. 27-річна біатлоністка Віта Семеренко з Краснопілля Сумської області здобула бронзу в спринтерській гонці на 7,5 км.
На попередніх олімпіадах нагороди в жіночій спринтерській гонці, яка зазвичай відкриває біатлонну програму, ніколи не були єдиними для України.
У Ліллегаммері-1994 після бронзи лижниці Валентини Цербе-Несіної чемпіонкою стала фігуристка Оксана Баюл. У Турині-2006 бронзовий успіх біатлоністки Лілії Єфремової повторила танцювальна пара Олена Грушина та Руслан Гончаров. Нині ж у Сочі подальші медальні сподівання пов’язані саме з сестрами Семеренко та їхньою тернопільскою ровесницею Оленою Підгрушною.
Віта і Валентина Семеренко в рідному Краснопіллі великого спортивного вибору не мали. Місцева молодь могла обирати між двома секціями – футбольною і лижною. При цьому дівочої групи футболісток не було. Сестри захопилися лижами і швидко почали демонструвати високі за українськими мірками результати. Може, так і займалися б гладким бігом. Якби не тренер Григорій Шамрай. Як спортсмен він здобув звання майстра спорту саме в біатлоні, однак тренував виключно лижників, поки в його групі не з’явилися Віта та Валя. Пан Шамрай запропонував Семеренкам спробувати новий вид спорту.
"Пригадую, коли вперше побачив сестер на всеукраїнських змаганнях, вони вражали роботою ніг і зовсім не стріляли, - розповідає заслужений тренер України Ігор Починок. – Віта навіть у юніорському віці була надзвичайно стрімкою. Але стрільба є стрільба. Сестри старалися й у них виходило".
Ігор Починок розповідає, що одного разу на літньому чемпіонаті світу був вражений тим, як Віта стріляла в різні боки: "На стенді таке решето, що навіть не розумієш, які поправки робити, куди крутити. Але найцікавіше те, що всі десять пострілів були влучними. Власне, вже тоді я розумів, що ця дівчина на правильному шляху і з неї буде серйозна спортсменка".
Самі сестри згадували, що спершу справді краще стріляла Віта. Але бігала сильніше Валентина й завдяки цьому першою в основу збірної України потрапила вона. На молодіжний чемпіонат світу-2004 до Франції, а згодом і на Олімпіаду до Турина Валя їздила без сестри. Казала, що почувалася зовсім некомфортно, бо до того дівчата були нерозлийвода.
Стабільно потрапляти до складу збірної на усі змагання разом сестри почали з сезону-2006/2007. Поки сестра виступала на дорослому рівні, Віта добре зарекомендувала себе на юніорському, ставши призеркою в індивідуальній гонці на молодіжному мундіалі-2005 у фінському Контіолахті.
Віта vs Валя
З 2007-го ж на етапах Кубка світу краще виглядала менш досвідчена Віта. Це було певною несподіванкою.
"Коли стала показувати стабільно високі результати Віта, Валентина, можливо, занадто занепокоїлася питанням, чим вона гірша, - пояснював такі метаморфози Григорій Шамрай. – Прилетить на вогневий рубіж, а там її поглинає бажання виконати роботу так, як Віта або ще краще. Бажання випереджало розуміння. Але це не означає, що сестри заздрять одна одній. Швидше навпаки. Валя мені завжди каже: "Якщо у мене не вийшло, сильно хвилююся, щоб хоч у Віти вийшло".
Самі ж сестри ще тоді говорили, що мріють колись фінішувати разом, взявшись за руки. Така нагода у них з’явилася на Всесвітній універсіаді-2007 у Турині. Значно випередивши решту конкуренток, фінішну стрічку Віта й Валя пересікли поряд, щоправда, електроніка назвала чемпіонкою Віту.
Взагалі, починаючи з 2007-го й впродовж наступних чотирьох років сестри Семеренко пройшли непростий період. Виступаючи у всіх гонках на етапах Кубка світу, під час кількатижневих пауз вони, на відміну від суперниць, не відпочивали, а їхали на другорядні старти калібру тої ж Універсіади, молодіжного чемпіонату світу чи першості Європи. Тренерський штаб збірної і особистого тренера спортсменок Григорія Шамрая дорікали. Мовляв, так вони ризикують виснажити 20-річних спортсменок.
"Не все залежало від мене, - виправдовувався Григорій Іванович. – У рік Всесвітньої універсіади ми повинні враховувати і державні інтереси. Державі потрібні медалі, тому ми повинні були ставити на студентські змагання представниць першої збірної".
Час ішов і доки Валі не таланило й на етапах Кубка світу вона залишалася четвертою, Віта у сезоні-2007/2008 стала другою в спринті на етапі Кубка світу в австрійському Гохфільцені. Втім, по-справжньому гучно майбутня олімпійська призерка заявила про себе на чемпіонаті світу-2008 у шведському Остерсунді. Там вона разом з сестрою, Оксаною Яковлєвою і Оксаною Хвостенко здобула срібло в естафетній гонці, а в перегонах з масовим стартом зупинилася в кроці від медалі, посівши четверту позицію.
Олімпійська пігулка
Перша олімпійська пігулка у Ванкувері-2010 вийшла для Віти Семеренко глевкою. Сестри, як і їхні подруги за командою не розкрили потенціалу. Зокрема й через те, що команда не вийшла на пік форми. Реальну нагоду здобути медаль українки мали лише в естафеті.
Підгрушна, Валя Семеренко і Хвостенко три перших етапи завершили на четвертому місці. Віта Семеренко бігла останніх шість кілометрів. Безпомилково відстрілявшись у стрільбі лежачи, вона вийшла на третє місце і на стрільбу стоячи, за яким було фінішне коло, прийшла разом з француженкою Сандрін Байї. На стрільбищі у Віти здали нерви. Вона довго цілилася, але розбила п’ять мішеней лише за допомогою двох додаткових набоїв. Байї стріляла бездоганно. Тим самим, українка випустила командну нагороду з рук.
"З того часу Віта стала морально стійкішою, - вважає срібна призерка Олімпіади-1998 в індивідуальній гонці Олена Петрова. – Зараз до Сочі Віта їхала, знаючи, що за атмосфера панує на Іграх, яка ціна помилки і як цих похибок уникнути. Віта, як, зрештою й її сестра та Підгрушна, стали психологічно міцними й при цьому в порівнянні з 2010 роком значно збільшили швидкість бігу по дистанції".
В міжолімпійському циклі Віта Семеренко поверталася з медалями з кожного з чемпіонатів світу. В 2011-му то була бронза в індивідуальній гонці, в 2012-му і 2013-му – нагороди такого ж ґатунку в спринті. Втім, початок олімпійського сезону видався для Віти надто складним. Через хворобу вона важко входила в сезон, а набравши форму, на початку 2014 року року разом з іншими партнерками по команді підхопила простудний вірус, який змусив тренерський штаб коригувати підготовку знову.
"Напередодні Олімпіади у Віту не особливо вірили, - каже Олена Петрова. – навіть спеціалісти вважали, що після хвороби вона не зможе набрати оптимальних для боротьби за медалі кондицій. Втім, у мене було переконання, що Віта з її характером впорається з труднощами".
Спринтерську гонку на сочинській трасі Віта Семеренко провела майже бездоганно. Стартувавши 62-ю в мить, коли всі претендентки на нагороди вже були на трасі, Віта продемонструвала високу швидкість проходження дистанції. Зі стрільбою теж справи склалися якнайкраще. Звісно, коли Віта добігала до другого вогневого рубежу, згадалася та історія чотирирічної давнини, коли в українки в боротьбі з Байї здали нерви.
Цього разу Віта відпрацювала холоднокровно. Показово, що на фініші вона мала сьомий показник швидкострільності поміж 84-х учасниць гонки. Вийшовши на фінальне коло п’ятою, за 1600 метрів до фінішу Семеренко посідала вже друге місце, але в підсумку поступилася на 1,8 секунди росіянці Ользі Вилухіній. Словачка Анастасія Кузьміна, яка в Сочі виграла олімпійське золото в спринті вдруге поспіль, цього вечора була бездоганною.
"Переконана, що одна бронза – це далеко не максимум для Віти й решти українських дівчат, - вважає Олена Петрова. – Думаю, це лише початок. .. Особливо це стосується Віти, якій медаль у спринті має надати натхнення".