Головна
 

Геніальний композитор кішок не вбивав

Корреспондент.net, 12 квітня 2001, 17:38
0
12

З Йоганна Брамса, генія, що створив безсмертні музичні доробки, знято одне з найсерйозніших звинувачень, колись висунутих проти нього. Понад сторіччя любителі кішок вважали за правду звинувачення в тому, що Брамс катував кішок, записуючи на нотному папері передсмертні стогони нещасних тварин.

Дослідження, проведене істориками, підтверджує той факт, що брехливі звинувачення на адресу Брамса поза всякими сумнівами є справою іншого композитора – Ріхарда Вагнера.

Калум Макдональд, автор дослідження, присвяченого маловідомим сторінкам життя Брамса, категорично відкидає наведені звинувачення.

"Мої дуже невеликі пізнання в цій галузі все-таки дозволяють припустити, що вмираючи, коти навряд чи здатні створювати багато шуму!"

– говорить Макдональд.

Перекопавши численні джерела, Макдональд дійшов висновку, що всі історії про Брамса-шкуродера радше згадуються в книгах про котів, аніж у музичних виданнях, повідомляє MIGnew.com.  Але навіть інформація, яку надано в цих книгах, викликає багато питань.

Так, наприклад, у недавнім виданні "Світ кішок" Десмонда Морріса (1996 рік) говориться, що Брамс почав душити й катувати кішок після того, як чеський композитор Антонин Дворжак подарував йому "богемский лук-гарпун для стрільби по горобцях". Далі  йдеться про те, що нібито Брамс відстрілював горобців з вікна своєї квартири у Відні.

Морріс цитує Вагнера: "По тому, як він убивав нещасних птахів, Брамс розмахував ними у своїй квартирі, і все це нагадувало рибалку, що втримує на вудці форель, яка ще тріпотить! Далі Брамс сідав за нотний зошит і зі жвавим зацікавленням переносив на папір передсмертні стогони тварин, що гинуть,".

 Далі, пише Морріс, цитуючи Вагнера, який відверто ненавидів Брамса, "шкуродер використовував ці звуки для створення своїх камерних творів". Макдональд цілком спростовує кожну подробицю цієї історії, твердячи, що Морріс не зміг указати джерело, у якому він знайшов коментарі Вагнера.

Навіть більше, Вагнер ніколи не бував у будинку Брамса, тож уся жахлива розповідь Морріса заснована на непідтверджених плітках, що завжди оточували ім'я Брамса. Щодо взаємин Дворжака і Брамса, композитори справді зустрічалися в 1880 році, однак відбулося це всього за три роки до смерті Вагнера.

Будь-яка людина, що хоч раз намагалася скористатися знаменитим богемським луком, підтвердить, що три роки – дуже невеликий термін для того, щоб: а) Брамс став професіоналом у цій справі; б) Вагнер мав достовірну інформацію, на підставі якої він, нібито, міг розповісти про "варварства" Брамса. Не говорячи вже про те, що богемський лук навряд чи має достатню потужність, аби з нього можна було підстрелити й утримувати кішку, особливо коли остання чинить опір.

Крім того, Макдональд вивчив дані, наведені в книзі "Йоганн Брамс: життя і листи", виданій Стіром Авінсом. В одній з глав ідеться про те, що в 1893 році – Брамс ще був живий – якийсь музичний критик з "Нью Йорк Таймс" Джеймс Ханекер, розповів історію "про дику ненависть композитора до кішок" як класичний приклад підміни достовірних біографічних фактів необґрунтованими вигадками.

Винуватцем брехливих пліток Ханекер називає Вагнера. "Садистична перверсія Брамса – це не що інше, як навмисне сфабрикована вигадка", – пише Макдональд.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах