Внутрішнє запліднення вперше виникло вже 380 мільйонів років тому, коли доісторичні панцирні риби плакодерми, найпримітивніші щелепні хребетні тварини, пристосували свої черевних плавники для того, щоб переносити чоловічі статеві клітини в клоаку самки.
Про це повідомляється в журналі Nature.
До останнього часу вважалося, що запліднення яйця всередині утроби майбутньої матері - винахід акул, що з'явилися лише через 20 мільйонів років після того як плакодерми, розквіт яких припав на Девонський період (410-360 мільйонів років тому), повністю вимерли.
Вчені вважали, що до появи акул існувало тільки зовнішнє запліднення, коли самці риб запліднювали сім’ям ікрини, вже випущені самками у воду.
Відсунути на 40 мільйонів років назад дату першого статевого акту вченим допомогли скам'янілі останки панцирні риби Incisoscutum ritchiei, що зберігаються в Музеї природної історії в Лондоні ще з 80-х років минулого століття.
Палеонтологи, які виявили тоді скам'янілості на заході Австралії, вирішили, що ця риба загинула невдовзі після трапези - на це вказували останки невеликої панцирної рибки, виявлені серед скам'янілих кісток I. ritchiei.
Розпізнати в п’ятисантиметровій ділянці скам'янілих порід ембріон, який не встиг покинути утробу матері, вченим дала змогу їх власна робота, опублікована в журналі Nature минулого року. Тоді Джон Лонг, палеонтолог з Музею Вікторії в Австралії разом з колегами з британського університету вперше показав, що невеликий загін панцирних риб, яких називають ptyctodontidа живонароджував.
У новій роботі Лонг і його колеги з'ясували, що внутрішнє запліднення та живонародження були властиві набагато більш численному ряду панцирних риб - членистошийних (Arthrodira).
Вчені довели, що останки маленької рибки серед скам'янілих кісток плакодерми - є не що інше, як ембріон. Крім того, дослідники у своїй роботі показали, що будова нижніх кінцівок, а саме парного черевного плавника давала змогу цим рибам вступати в статевий зв'язок так само, як і багатьом сучасним акулам, котрі розмножуються внутрішнім заплідненням.
Скам'янілі свідчення способу розмноження - велика рідкість у палеонтологічних дослідженнях, а тому робота Лонга і його колег має виключне значення як для розуміння еволюції різних підродини панцирних риб, так і для вчення про еволюцію в цілому.