ГоловнаУкраїнаВсі новини розділу
 

Мати Гонгадзе хоче знати правду

Корреспондент.net, 16 січня 2001, 17:44
0
8

"Останній тиждень на мене і на мою родину чиниться тиск, щоб негайно поховати тіло… Але я хочу знати, чиї рештки я віддаю землі. Чи це рештки мого сина? Хіба за християнським звичаєм прийнято ховати тіло без голови? Я хочу знайти причину загибелі, з’ясувати, коли це сталося", - такими словами мати Георгія Гонгадзе закликала депутатів підтримати її вимоги, виступаючи сьогодні на міжнародних парламентських слуханнях з питань свободи слова.

Мати зниклого журналіста Георгія Гонгадзе Олександра Гонгадзе наполягає на прискоренні встановлення причин загибелі її сина, а також експертизи останків, знайдених у Таращанському районі Київської області.

Леся Гонгадзе підкреслила чисельність правопорушень, що виникали під час слідства у справі Гонгадзе, що були відзначені парламентською слідчою комісією і пресою. Але найжахливіше, як говорить мати зниклого журналіста, є те, «що влада вже більш двох місяців жонглює темою», належить або не належить тіло з Таращі її синові.

Мати журналіста стверджує, що протягом останнього тижня на неї і її родину чиниться тиск, із тим, аби  негайно поховати тіло. Але Леся Гонгадзе бажає знати, чиї рештки вона ховає, і чи є вони рештками її сина. Саме тому мати зниклого журналіста наполягає на додатковій експертизі ДНК із присутністю матеріалів, узятих у її присутності з тіла, знайденого в Таращі.

Наводимо виступ Лесі Гонгадзе в парламенті:

"Ще в липні за моїм наполяганням Георгій звернувся до генпрокурора Потебенька з відкритим листом протесту проти кампанії цькування його правоохоронними органами, яке здійснювали особи на зелених “Жигулях” № 07309КВ. Однак жодних заходів для зупинення цього свавілля, як і жодної відповіді від Потебенька, Георгій не отримав.

Вже після 16 вересня розпочалося неправомірне за своїм цинізмом до близьких Гонгадзе ведення кримінальної справи. Слідчий Печерського райвідділу міліції міста Києва вихопив у мене із рук без будь-якої фіксації чи акту вилучення військовий білет, копію його мед картки, всі дані про поранення його 1993 року в Грузії в Сухумі. Цією карткою пізніше розмахував міністр внутрішніх справ Кравченко, звинувачуючи Георгія у тому, що він воював як найманець на стороні Грузії, а, значить, сам Георгій підпадає під кримінальну відповідальність.

Всім відомо, що 24 роки Георгій був у Сухумі під час війни як кореспондент грузинського інформаційного агентства  України, і був поранений якраз тоді, коли знімав бойові дії. Тоді він одержав 26 осколкових поранень, від яких залишилися сліди в тілі, на руках, ногах, в передпліччі. Потім були намагання зробити з нього жертву кримінальних розборок, хуліганських дій, побутової помсти, щоб перевести зникнення мого сина з політичної в побутово-кримінальну площину.

Я звернулася 27 жовтня 2000 року з листом до Президента Леоніда Кучми та його дружини зі скаргою на Генпрокурора за його бездіяльність. Але від гаранта Конституції відповіді не дочекалася. Але мої листи, порушуючи закон про звернення громадян, були скеровані до прокурора Потебенька. Він прочитав їх тільки через півтора місяця, коли був вимушений вибачитись за інформацію, що ніби-то я не мала змоги здати кров на ДНК.

В мене була взята кров і одразу мене повезли на допит до Львівської облпрокуратури. Я була переконана, що мене допитують, як потерпілу сторону, але виявляється, що і досі Генпрокуратура не визнає мене потерпілою. Після допиту начальник слідчого відділу Київської області пан Квітка заметушився, дав підписувати аркуші протоколу. Там були речі про які не йшлося на допиті - начебто я визнавала наявність великих боргів, яких Георгій  не міг змоги віддати. Цю версію Генпрокуратура не облишила і досі.

Найжахливішим є те, що влада упродовж  двох місяців цинічно жонглює термінами - належить чи не належить тіло, знайдене в Таращі, моєму синові. Значить щось постійно змінюється у владних планах у зв’язку з якимись невідомими мені обставинами. А останнім часом  пан Потебенько висловлює свої сумніви щодо приналежності тіла Георгію, незважаючи на результати експертизи на ДНК, ы разом з тим Президент майже одночасно сповіщає по телебаченню, що це понівечене тіло належить моєму синові.

Останній тиждень на мене і на родину чиниться тиск, щоб негайно поховати тіло. Мене закликають до християнської моралі. Вже кажуть готовий і літак, і цинкова труна і  місце на престижному цвинтарі у Львові. Але я хочу знати, чиї останки я віддаю землі. Чи це останки мого сина? Хіба за християнським звичаєм належить ховати тіло без  голови? Я хочу знайти причину загибелі, коли це сталося.

Я вимагаю, щоб мене і дружину Георгія визнали потерпілою стороною, бо інакше ми не маємо можливості ознайомитися з матеріалами кримінальної справи. Я хочу знати правду. Хто хотів загубити і загубив мого сина.

Я наполягаю на додатковій експертизі на ДНК з використанням матеріалів, взятих з таращанського тіла у моїй присутності.

Я вимагаю визнання факту дати вбивства і причину смерті моєї дитини.

Я не допускаю поховання частини тіла. Слідство повинно знайти голову і забезпечити її упізнання.

Я вимагаю одержання тіла в Києві після виконання всіх зазначених вимог. Я маю право визначити місце його поховання.

Я закликаю депутатів підтримати ці вимоги, які я маю право ставити тим, хто дуже не хоче, щоб була встановлена правда.

Я хочу знати, що з ним справді сталося”. 

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах