ГоловнаУкраїнаВсі новини розділу
 

Знищення стратегічного арсеналу України - перемога США?

2 лютого 2001, 10:00
0
13

Те, що мало б бути зроблене сьогодні, 2 лютого, у Прилуках, на одному з колишніх стратегічних аеродромів, багато військові аналітики називають черговою перемогою Вашингтона в...… його нелегкій сутичці зі своїм вічним антагоністом – Москвою. Сьогодні буде розрізаний з метою подальшої утилізації ще один стратегічний авіаційний комплекс (САК) Ту-160. За всім, що відбудеться, будуть спостерігати два високопоставлених військових чиновники - заступник міністра оборони України, командуючий ВВС генерал-полковник Віктор Стрельніков і високопоставлений представник військового відомства США Томас Квеннінг.

Зрозуміло, будуть присутні на цій так називаній «церемонії» і прості льотчики, які, звичайно, не зможуть без скупих сліз дивитися на те, як сучасний бомбардувальник йде під ніж. Але такі правила великої політичної гри за назвою «багатовекторність», колись розпочатої Україною; схоже, у ній наша держава ризикує стати заручником – якщо не зможе тонко пройти по лезу бритви. 

Становище між молотом і ковадлом завжди було дуже хисткким. І у своїх перманентних спробах не-визначитися у своєму виборі Схід – Захід Україна ризикує втратити підтримку однієї зі сторін, після чого вибору не буде, а буде лише тиск об'єктивної необхідності. Утім, деякі можливості для маневрів в України ще залишилися, але вони лише відтягають час для ухвалення фінального рішення. А прийняти його, зрештою, доведеться (якщо, звичайно, виключити фантастичний сценарій «братання» Росії і НАТО).

По історії життя і повільної смерті стратегічного арсеналу України можна простежити і розвиток  цієї самої «багатовекторності» зовнішньої політики нашої країни.

Звернемося ж до фактів, для чого повернемося спочатку на півтора десятиліття назад – у той час, коли Україна входила у велику таку і дуже багатонаціональну державу СРСР. Радянський Союз, як відомо, мав одного основного «ймовірного супротивника» - США. І оборонявся від заокеанського ворога дуже ґрунтовно. Були, як розповідає інтернет- видання «Эксперт – Центр», в арсеналі радянської армії, крім іншого, стратегічні авіаційні комплекси (САК) Ту-160 і Ту-95МС. Призначення в них було дуже конкретним: завдати, у випадку форс-мажорних обставин, ядерні ударів тому самому «найбільш ймовірному супротивнику». Але незабаром СРСР розпався, а могутній арсенал його поділили екс-радянські республіки. Вищезгадані САК дісталися «у спадщину» Україні, що, після одержання незалежності, вирішила взяти так і відмовитися від статусу ядерної держави.

Договір СНВ – 1 (Скорочення наступальних озброєнь, чи START-1) вирішив Ту-160 і Ту-95МС долю і вона кардинально відрізняється від споконвічно визначеної: вищезгадані САК мають до кінця 2001 року бути утилізовані (тому що до того терміна повинні виявитися знищеними всі стратегічні носії).

А ще Україна успадкувала 44 важких бомбардувальника, і  5 російських літаків Ту – 95. Що робити з усім цим унікальним озброєнням, у без'ядерній Україні не знали. Щоправда, двом таким літакам застосування знайшли – вони прикрашають... Полтавський музей.

Ще два почнуть незабаром робити екологічний моніторинг. Але для інших застосування не придумали.  СНВ – 1, узагалі ж, дозволяє переробити бомбардувальники в паливозаправники, чи розвідники радиолабораторії, але спроб почати що-небудь подібне не було. Тим часом, утримання літаків стратегічного призначення обходиться недешево – як свідчить керівництво ВВС України, на це йде щорічно 1 мільйон 400 тисяч доларів.

І от, що була потенційна «мішень» усього цього стратегічного арсеналу, тобто Сполучені Штати, вирішила простягнути через океан руку допомоги. Фінансової. Зрозуміло, не утримання літаків США профінансувати захотіли, а витрати по їхній утилізації, тобто знищенню. Американський Конгрес офіційно виділив гроші на ліквідацію САК, були укладені відповідні контракти з підрядниками. Видана США на утилізацію бомбардувальників сума склала 13 мільйонів доларів.

Але от отут-то й почалися події, для заокеанського «філантропа» дуже неприємні. В України почалися проблеми з газовою заборгованістю Росії (а остання, як відомо, так і залишилася, де-факто, у супротивниках у США). І от, у 2000-м року за погашення свого  газового боргу в 275 мільйонів доларів Україна передала Росії 8 важких бомбардувальників Ту-160 і 3 Ту-95МС, тобто тих самих. 

США залишалися тільки лікті кусати, тому що дія це договору СНВ – 1 зовсім не суперечило. Фінансово протидіяти цій угоді Сполучені Штати почали ще влітку 1999, коли між Україною і Росією по даному питанню йшли переговори. Тоді, під час свого одноденного візиту в Україну американський військовий міністр Вільям Коэн підписав документ про продовження фінансування програми знищення наступальної зброї до 2006 р. Конгрес США виділив 569 млн. доларів на знищення стратегічних ракет, шахт і бомбардувальників. Утім, це не допомогло, угода «літаки за газ» усе-таки відбулася, і САК виявилися в руках ядерної держави Росія.

Разом з Ту-160 і 3 Ту-95МС арсенал ВВС Росії також мав поповнитися ракетами повітряного базування нового покоління, здатними, з відхиленням усього в 5 метрів, уражати мети дальністю до 5 тис. кілометрів. Відтепер ВВС Росії знайшли часткову невразливість для ПВО ймовірного супротивника, тому що змогли уражати ціль, знаходячись поза межами досяжності. Раніше, маючи в арсеналі  усього лише 6 бомбардувальників Ту-160 і біля полсотни Ту-95, Росія такої можливості не мала. 

Сполучені Штати побоюються України, як фактора, що сприяє посиленню оборонно-наступального потенціалу Росії, настільки для НАТО небажаного. Тому і взяли державу нашу під приціл пильної уваги, намагаючись простягнути самий довгий вектор горезвісної української «багатовекторності» у свою сторону. Але деякі експерти пророкують, що зі знищенням останній САК інтерес США до України пропаде.

Утім, є думка, що «багатовекторністю» Україна може загрозливо гратися не гірше, ніж ядерною зброєю, коли б вона її мала.

Нещодавно представники міноборони Сполучених Штатів запропонували новий проект, на перший погляд дуже необразливий: створити на основі стратегічного аеродрому в Узині міжнародний вантажний авіацентр.

У чому ж тут криється небезпека для північного сусіда? Так усього лише в тому, що, доведений до міжнародних стандартів, авіацентр стане придатний для обслуговування машин НАТО.

Біг по лезу бритви "багатовекторності" поки що триває.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Загрузка...
Loading...

Корреспондент.net в соцмережах