ГоловнаУкраїнаВсі новини розділу
 

Знакові події і персони 2003 року в Україні: вибір Кореспондент.net

Корреспондент.net, 30 грудня 2003, 18:23
0
166

У цьому огляді редакція сайту Кореспондент.net представляє найбільш знакових, з їхньої точки зору, осіб, а також найважливіші події, які визначили хід історичного процесу цього року. У масштабах України такими подіями і персонами є:

ПОДІЯ РОКУ

1. Керченський конфлікт як підсумок Року Росії в Україні

2003 рік, проголошений Леонідом Кучмою і Володимиром Путіним Роком Росії в Україні, в останньому кварталі раптово набув буквального значення, локалізувавшись у районі Криму.

Наприкінці вересня Росія без повідомлення України розпочала будівництво дамби від російського Таманського півострова до українського острова Коса Тузла в Керченській протоці між Чорним і Азовським морями, відповідаючи мовчанням на офіційні ноти стривоженого українського МЗС.

Не отримавши відповіді від керівництва сусідньої держави, Україна кваліфікувала дії Росії як недружній акт і висловила побоювання в зв"язку з можливим порушенням своєї територіальної цілісності, докладно ознайомивши із ситуацією представників іноземних дипломатичних місій в Україні і згадавши обіцянки низки країн, які гарантували їй територіальну цілісність в обмін на відмову від ядерного статусу. Серед останніх була і Російська Федерація.

На невеликому острові між Кримом і Таманню Україна оперативно розгорнула прикордонний пост і розпочала військові навчання з використанням винищувальної авіації і ракетних стрільб. Уже до грудня на острові була відкрита стаціонарна прикордонна застава, обладнана й укомплектована особовим складом.

У жовтні Росія, відмовчавшись, заявила, що дамба - це необхідний захід для збереження екології Краснодарського краю (Кубані), керівництво якого нібито і задумало цей проект. На той час українські екологи вже почали хапатися за голову. По-перше, риба, що мігрує з Азовського в Чорне море і назад, не змогла скористатися звичним шляхом міграції. По-друге, острів Коса Тузла почало змивати в море, і Україна, посилаючись на експертні висновки компетентних відомств, заявила про небезпеку екологічної катастрофи в регіоні через дамбу, що перегородила протоку.

Тим часом, кубанський губернатор заговорив про історичні зв"язки і споконвічні російській землі, до яких нібито належить й український острів. Офіційно Росія також заявила про спірність статусу Тузли, однак не змогла надати документів, що підтверджують приналежність острова до російської території.

Будівництво "дамби розбрату" було припинено 23 жовтня в 102 метрах від державного кордону України за домовленістю президентів України і Росії. Наприкінці грудня губернатор Кубані заявив, що будівництво все-таки  завершено, а не припинено, і що новоспоруджений насип зберіг екологію Краснодарського краю, як і планувалося.

На численних переговорах на високому рівні з Україною Російська Федерація заперечувала будь-який зв"язок керченського проекту з багаторічними українсько-російськими переговорами з розподілу стратегічно важливої для Росії Азово-Керченської акваторії і відкидала обвинувачення в тиску на Україну у вирішенні цього питання.

Проте одним зі знакових підсумків цього року стало підписання президентами Леонідом Кучмою і Володимиром Путіним угоди про спільне використання Азовського моря і Керченської протоки, якою води акваторії визнані внутрішніми водами України і Росії. Документ також передбачає підписання ще однієї угоди про встановлення державного кордону між Україною і Росією в Азовському морі.

ЛЮДИНА РОКУ

2. Віктор Янукович - прем"єр-міністр з перспективами кар"єрного росту

У грудні 2002 року колишній губернатор Донецької області Віктор Янукович, який вирізнився під час парламентських виборів беззастережною готовністю забезпечити "вдалий" для діючої влади результат виборчої кампанії в "своєму" регіоні, за поданням Президента і за згодою парламенту прийняв керівництво урядом.

Перший рік роботи уряду Януковича виявився насиченим значними і знаковими для України подіями: літня продовольча криза, створення міжнародного консорціуму з управління українськими газопроводами за участю Росії і Німеччини, вибір напрямку використання нафтопроводу "Одеса-Броди" - частини перспективного проекту Євроазіатського нафтотранспортного коридора (ЄАНТК), приєднання України до Єдиного економічного простору (ЄЕП) з Росією, Білоруссю і Казахстаном, територіальний конфлікт між Україною і Росією навколо будівництва росіянами дамби до українського острова Коса Тузла в Керченській протоці, розподіл Азову між Україною і Росією, резонансні поправки до держбюджету країни на поточний рік і прийняття не менш спірного бюджету на наступний.

Підбиваючи підсумки роботи в 2003 році, Віктор Янукович відповідально заявив, що він і його коаліційний Кабінет Міністрів, сформований парламентською більшістю, "не ганяли порожняк".

На жаль, не можна констатувати, що уряд під керівництвом рішучого прем"єр-міністра вирішив усі проблеми на користь держави Україна, хоча варто відзначити спроби вберегти країну від поспішних рішень, як це було у випадку зі створенням ЄЕП і вибором напрямку використання нафтопроводу "Одеса-Броди".

Увесь рік Віктор Янукович балансував між вірністю курсу, заданого главою держави, і незалежністю в прийнятті рішень, яка повинна характеризувати керівника відповідального уряду нового зразка.

До грудня 2003 року невідомий більшості українців на початку року прем"єр-міністр вийшов у першу "трійку" у рейтингах популярності серед населення країни, доганяючи надпопулярного опозиціонера Віктора Ющенка й іноді навіть випереджаючи головного комуніста Петра Симоненка.

Президент Леонід Кучма, що представив Віктора Януковича Україні наприкінці  2002 року, не виключає, що нинішній прем’єр-міністр може зайняти президентське крісло. Сам Янукович також припускає, що може спробувати щастя на виборах Президента, які, за діючою Конституцією, повинні відбутися восени наступного року.

Підбивши підсумки своєї роботи цього року, Віктор Янукович залишився ними задоволений і замість Леоніда Кучми запалив головну новорічну ялинку країни в Києві 27 грудня.

НАДІЯ РОКУ

3. 48-мільйонна надія України

Державна влада в Україні, на жаль, традиційно не може похвалитися довірою з боку свого народу. Опозиція, у свою чергу, цього року не змогла її ні завоювати, ні навіть виправдати той кредит довіри, який отримала на парламентських виборах 2002 року.

У  цьому році і пропрезидентські сили, й опозиція вже розгорнули неофіційні кампанії до президентських виборів 2004 року. І ті, й інші покладають надії не тільки на свої фінансові й адміністративні ресурси, але й на народ.

А народ, тим часом, у вільний від виборів час живе своїм життям і має свою думку про ситуацію в країні, яку - в ідеалі - повинна враховувати у своїх діях влада.

Відповідно до соціологічних опитувань останніх місяців 2003 року, більшість українських громадян (72%) переконані, що Україна рухається в невірному напрямку. Майже половина українців (45%) не бачать серед політичної еліти України гідної кандидатури на звання політик року.

Більшість українців підтримують ідею вступу своєї країни в міжнародні організації, при цьому 65% з них хочуть бачити Україну в Європейському союзі, 62% - у Єдиному економічному просторі, що Україна формує разом з пострадянськими державами - Росією, Білоруссю і Казахстаном. Проголошений Україною курс на вступ до НАТО підтримує тільки десята частина населення країни, у той час як більшість українців (63%) виступають проти участі своєї країни в будь-яких військових блоках і за збереження нейтралітету.

Незважаючи на ностальгію по колишньому СРСР, більшість українців (60%) вважають неправомірними претензії Росії в конфлікті з Україною навколо острова Коса Тузла в Керченській протоці і підтримують свою країну. 38% громадян України вважають, що в цьому році, який, до того ж, був оголошений Роком Росії в Україні, відносини двох держав помітно погіршилися.

Заглядаючи в наступаючий рік, позначений президентськими виборами і планами з реалізації конституційної реформи в Україні, варто відзначити, що 87% українців хочуть самі обирати Президента своєї країни, не передаючи це право парламенту. При цьому 20% з них - більше 8 мільйонів осіб! - готові вийти на вулиці, щоб обстоювати своє виключне право в мітингах і демонстраціях.

Треба також відзначити, що якби вибори глави держави відбулися наприкінці  минулої осені, то 8% громадян України не вибрали б жодного з можливих на сьогоднішній день кандидатів у Президенти, проголосувавши проти всіх.

Тим часом, до листопада 2003 року населення України скоротилося до 47,7 мільйонів з тих 52 мільйонів, що залишилися на слуху з колишнього телевізійного ролика.

Однак, незважаючи ні на що, уже половина з них (49%) вважають себе щасливими людьми, і це вселяє оптимізм.

РОЗЧАРУВАННЯ РОКУ

4. Проведення політичної реформи в країні 

Увечері 5 березня 2003 року у своєму телезверненні Президент України Леонід Кучма оголосив про бажання провести у країні політичну реформу.

Ця ідея була не новою – її вже озвучувала опозиція у парламенті минулого скликання. І ось тепер Президент заявив, що потрібно провести політичну реформу з переходу від президентсько-парламентської форми правління до парламентсько-президентської у нашій державі. Для цього повинні бути внесені поправки до Конституції України.

Так, Леонід Кучма запропонував урізати повноваження глави держави, надавши парламенту право призначати більшу частину міністрів уряду і прем"єр-міністра, зробити парламент двопалатним, зарезервувавши у верхній палаті місця для екс-президентів України, повести вибори до нижньої палати Верховної Ради на пропорційній основі, законодавчо оформити існування парламентської більшості і сформованого нею коаліційного уряду.

Президент також запропонував громадянам країни обміркувати цю ініціативу і подати свої зауваження і пропозиції, для чого оголосив 2-місячне всенародне обговорення і доручив органам виконавчої влади організувати просвітницьку роботу серед населення. Згідно з офіційними даними Міністерства юстиції, яке підбивало підсумки всенародного обговорення, і дослідженнями чотирьох великих соціологічних компаній, як обговорення, так і схвалення президентських ініціатив було "добре організовано". За різними даними, у ньому взяли участь 5-20% громадян України.

Однак все це виявилося порожньою витратою грошей і гаянням часу, оскільки вже в липні Леонід Кучма відкликав свій законопроект, передавши естафету конституційної реформи парламенту.

З альтернативних законопроектів, розроблених у парламенті за участю Адміністрації Президента, очолюваної лідером об"єднаних соціал-демократів Віктором Медведчуком, практично відразу зник двопалатний парламент. Не викликала особливого ентузіазму ідея виборів народних депутатів на пропорційній основі, проте з"явилася й одержала розвиток ідея обрання Президента парламентом.

До кінця року експертизу Конституційного суду і навіть європейської Венеціанської комісії з рядом як формальних, так і досить серйозних зауважень пройшли три альтернативних законопроекти.

Два з них, розроблені і підтримані представниками парламентської більшості за участю комуністів і президентської Адміністрації, передбачають запровадження виборів Президента парламентом. Зокрема, проект №4105 передбачає обрання глави держави восени 2004 року шляхом прямих виборів на 2-літній термін і введення виборів Президента парламентом, обраним за партійними списками, у 2006 році. Відповідно до проекту №4180, авторами якого є координатор парламентської більшості Степан Гавриш і група депутатів, наступні парламентські вибори повинні відбутися в 2007 році, а наступний Президент повинен бути обраний у 2004 році діючим нині складом Верховної Ради шляхом таємного голосування.

Значно відрізняється від попередніх проект №3207-1, розроблений спеціально створеною парламентською комісією за активної участі опозиції. Законопроект не передбачає зміни порядку і термінів проведення виборів Президента і народних депутатів. Однак проектом пропонується призначати "партійного" прем"єр-міністра - представника домінуючої в парламенті політичної партії, а також позбавлення народних депутатів, обраних за списками політичних партій/блоків, мандата у разі виходу з парламентської фракції.

“Конституційний процес” у парламенті супроводжувався регулярним блокуванням роботи Верховної Ради представниками опозиції, які вимагали уваги до своїх вимог, основні з яких – запровадження виборів народних депутатів на пропорційній основі і збереження прямих всенародних виборів Президента.

Закінчився рік чотириденним парламентським "ранком" – з прикрашеною ялинкою в президії, ночуванням в сесійному залі і гаслами "Кучму геть!". Незважаючи на виведену з ладу електронну систему для голосування, більшість Верховної Ради змогла підняттям рук під виття сирен, свист і скандування опозиції попередньо схвалити законопроект №4105. Керівники фракцій, які брали участь у цьому голосуванні, нарахували 276 голосів за проект поправок до Конституції. Тим часом, кількість депутатів, які піднімали руки, уточнена не була.

Законопроект "дуже сумнівної легітимності", про що заявила опозиція, підписав спікер Володимир Литвин. Тепер його знову розгляне Конституційний суд. Президент Леонід Кучма, у свою чергу, присоромив опозицію і висловив задоволення революційною рішучістю більшості.

На наступній сесії Верховної Ради, яка розпочнеться в лютому 2004 року, за відповідний проект постанови має проголосувати 300 депутатів, щоб він був остаточно ухвалений. Реалізацію конституційної реформи в Україні провладні політичні сили планують завершити до осені 2004 року.

ТРАГЕДІЯ РОКУ

5. Авіакатастрофа українського літака з іспанцями на борту

У травні 2003 року в Туреччині зазнав катастрофи Як-42 української компанії “UM Aіr”. Літак здійснював рейс за маршрутом Кабул (Афганістан) - Бішкек (Киргизія) - Трабзон (Туреччина) - Сарагоса (Іспанія). На його борту перебувало 75 осіб: 13 членів екіпажу, включаючи одного громадянина Білорусі, а також військові іспанського миротворчого контингенту ООН - 41 військовослужбовець сухопутних сил Іспанії і 21 військовослужбовець ВПС Іспанії, які поверталися на батьківщину з Афганістану.

Перед катастрофою Як-42 двічі безуспішно намагався здійснити посадку на аеродромі в Трабзоні в Туреччині і під час третьої спроби врізався в гори.

Усі, хто перебував на борту літака, загинули.

Відповідно до попередніх висновків іспансько-турецької комісії, що розслідує причини авіакатастрофи, літак був технічно справний і причиною трагедії стала помилка пілота.

6. Страшна автокатастрофа в Криму

17 грудня в Криму під Алуштою перекинувся й упав у яр автобус, у якому 33 кращих шахтаря державної холдингової компанії "Павлоградвугілля" з Дніпропетровської області їхали в санаторій, отримавши у якості премій путівки до нього. У салоні автобуса в момент катастрофи також перебувало два водії й екскурсовод.

На місці трагедії померло 15 осіб. Ще троє померло в реанімації. Інші постраждалі були госпіталізовані з травмами різного ступеня тяжкості.

20 грудня у Дніпропетровській області було оголошено днем жалоби. Родичам загиблих і потерпілим власті пообіцяли виплатити грошові компенсації. За фактом цієї автокатастрофи було порушено кримінальну справу, створено комісії з розслідування обставин і причин трагедії.

Припускали, що причиною трагедії стало відмова гальмівної системи  чи раптовий розрив шини колеса. Міністерство внутрішніх справ вважає, що в автокатастрофі винуватий водій, який порушив, за словами заступника голови МВС Петра Коляди, правила руху, що привело до відмови гальмівної системи.

Президент України Леонід Кучма зробив з трагедії термінові, хоча і запізнілі висновки. Відразу після катастрофи глава держави підписав розпорядження, яким доручив провести обстеження автомобільних доріг України і забезпечити обмеження руху чи тимчасове його припинення на зимовий період по тих дорогах, насамперед - у гірській місцевості, які є особливо небезпечними.

Крім того, Президент доручив провести в країні технічну перевірку транспортних засобів до експлуатації в зимовий період і забезпечити заборону на використання для перевезень людей автобусів, які перебувають в експлуатації більше 10 років.

Прем"єр-міністр Криму Сергій Куніцин, у свою чергу, доручив управлінню ДАІ в Криму і Міністерству промисловості, транспорту і зв"язку автономії провести огляд і реєстрацію всіх транспортних засобів, які використовуються для перевезення людей, особливо маршрутних і приватних таксі.

Виконанням доручення Президента і відповідного наказу міністра внутрішніх справ затурбувалися власті й інших регіонів України. Разом з тим, уже з"явилися перші ознаки пов"язаних зі шляхово-транспортною "ревізією" проблем.

Так, наприклад, з міст Донбасу може практично повністю зникнути громадський транспорт, оскільки близько 80% автотранспорту регіону не відповідає нормам з експлуатації. Деякі пасажирські автобуси експлуатуються 30 років і більше і навіть не мають потреби в спеціальній експертизі, що доведе невідповідність цих машин вимогам безпеки.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Загрузка...
Loading...

Корреспондент.net в соцмережах