ГоловнаУкраїнаВсі новини розділу
 

Брюховецький: Кличко - не будяк і не бур’ян, і йому потрібно вирости

Корреспондент.net, 22 березня 2006, 15:03
0
18

Ректор Києво-Могилянської академії, перший номер у списку блоку "Наша Україна" до Київради В’ячеслав Брюховецький розповідає, чому підтримує нинішнього мера Києва Олександра Омельченка, як ставиться до кандидата на цю посаду Віталія Кличка і пояснює, чому ж доцент Микола Томенко залишив Києво-Могилянську академію.

- Кого Ви підтримаєте на посаду мера Києва?

- Наш блок сьогодні підтримує Олександра Омельченка. Я йду значною мірою до Київради для того, щоб допомагати Олександру Омельченку і своїми критичними зауваженнями теж. Сьогодні я не бачу кращого кандидата. Одна з найбільших  проблем Омельченка в найближчі п’ять років - створити сприятливий ґрунт для того, щоб з’явилися в нього гідні конкуренти. Це свідчитиме про силу міського голови.

- Якою підтримкою голосів планує заручитися ваш блок на виборах до Київради?

- Я гадаю, 25%.

- З ким Ви плануєте блокуватися?

- Будемо розглядати можливість блокуватися з БЮТ, "Порою-ПРП" - наші головні союзники. А далі залежить від конфігурації складу Київради.

- Прокоментуйте "Київ - це споконвіку російське місто" Наталі Вітренко.

Ну, загалом, ці слова потрібно адресувати психіатрам, а не мені. Тут коментувати нема чого. Потрібно знати історію. Я не розумію цього висловлення. Нехай почитає книги.

- Ваше ставлення до Олександра Омельченка?

- Це сильний керівник і, як усяка сильна людина, він жорсткий, не завжди справедливий, але він дуже професійно спрямований. Я загалом позитивно оцінюю його роботу, але для ефективнішої діяльності на посаді київського міського голови йому потрібна більш розумна і професійна позиція, що контролює дії, підказуючи правильні рішення. Потрібно посилення в тенденції до повернення Києву іміджу культурного центру. Я об’їздив багато країн, більш як 60 країн, і дозволю собі стверджувати, що це одна з найкрасивіших столиць у світі. Але культурний потенціал, особливо в центрі Києва, на сьогодні, на жаль, втрачається.

- Шановний претенденте! Як у Вас взагалі вистачає нахабності йти до Київради? Адже Ви - засновник "університету", що намагається перетворити російський Київ не просто в могилу для росіян, а в могилу для всіх жителів міста?

- Якщо враховувати, що в назві нашого університету є "могила", напевно, у цьому сенсі читач говорить так. Київ - не російське місто, а столиця України. А в нас навчаються діти зі всієї України, і це модерний інститут, де діє принцип свободи. Хто не хоче навчатися в Могилянці, нехай шукає інший ВНЗ.

- Ви створили культ "сім’ї" у Могилянці. Невже Ваші діти та дружина не здатні знайти самі місце в житті, яка з них користь Могилянці?

- Моя дружина - викладач. Вона відомий кінокритик. Вона є редактором журналу "Кінотеатр". Це єдиний в Україні журнал на цю тематику. Тому, я думаю, що є сенс у тому, щоб вона викладала в Академії. Моїм дітям, як і всім іншим, не заборонено обирати, де їм вчитися і працювати. Моя молодша дочка не вчилася в Могилянці. Вона прийшла вчитися в магістратуру й аспірантуру після отримання диплома бакалавра в університеті імені Шевченка. Вчасно написала дисертацію й захистилася. Старша дочка ніколи не вчилася в Академії. Вона вчилася у Львові в Академії мистецтв. Працювала в журналі "Кінотеатр", писала критичні статті і верстала його. Думаю, що за наявних зарплат у Могилянці мої діти, які володіють кількома іноземними мовами, могли б заробляти набагато більше. Тому я б казав не про культ моєї сім’ї в Могилянці, а скоріше про культ Києво-Могилянської академії в моїй сім’ї. Крім того, я дуже вітаю, коли цілими родинами вчаться і викладають у Києво-Могилянській академії. Це свідчить про те, що ідея академії проходити через найтонші зв’язки, а це буває саме між родинами.

- Чому "Наша Україна" не хоче змінювати київську владу?

- Як то не хоче, якщо "Наша Україна" йде на вибори? Адже київська влада це і є Київрада. Якщо тут натяк на мера, то, я, як громадянин, можу мати свою думку про мера - на сьогодні немає кращого кандидата в мери, ніж Омельченко. "Наша Україна" підписала угоду з Омельченком про те, що вона жорстко критикуватиме і протидіятиме тим діям, що суперечитимуть нашій позиції. Ми за зміну влади в місті. На сьогодні найбільші проблеми були пов’язані з Київрадою, оскільки багато проблемних рішень саме були нею освячені. Тому ми саме за зміну влади в Києві.

- Який ВНЗ Києва Ви вважаєте найкращим (крім Києво-Могилянської академії)?

- Є рейтинги університетів. Я закінчив університет імені Тараса Шевченка. Я вважаю його гарним, хоча там є свої проблеми. Також вважаю гарним Політех. Є ще багато, які можна назвати гарними. Але я не вірю і не вважаю гарними ті університети, у назві яких є слово "міжнародний". Не існує міжнародних університетів і дипломів міжнародного зразка.

- Яким, на Вашу думку, повинен бути сучасний Київ?

- Це дуже складне питання, оскільки тут є багато аспектів. Якщо казати про містобудування, звичайно, потрібно скоротити будівельний бум у центрі Києва, зберегти зелені зони, а також не руйнувати зелені зони поза центром. Потрібно розробити містобудівний план на 10, 20, 50 років. Київ зараз є і має залишатися сильним економічним центром, економіка Києва є досить розвинутою. Потрібно приділяти більше уваги сучасним технологіям, більше думати про мозок нації, що може створити великі цінності, ніж створювати просто "залізяки", хоча і їх треба. Якщо казати про культурний аспект, то потрібно створювати нові театри, охороняти кінотеатри, у центрі потрібно відродити культурну інфраструктуру, наприклад, книгарні, що майже зникли з центра Києва. Це відбулося, насамперед, за вказівками Київради, тому що вона видає рішення. Мер не одноосібно приймає такі рішення, а вони повинні проводитися у Київраді.

- У всіх країнах світу історичні особистості завжди в пошані. Чому Ви спочатку вивісили, а потім зняли портрет першого Президента України Леоніда Кравчука?

- А ми ніколи не вивішували його портрет. Взагалі в Києво-Могилянській академії не було і немає портретів Президентів України, включаючи теперішнього. Я взагалі ніколи не бачив, щоб закордонні університети вивішували портрети голів своїх держав. Можливо, мається на увазі інше. Була знята табличка про надання звання Леоніду Кравчуку почесного професора академії. Було рішення вченої ради, що це звання має бути зняте з Кравчука за його позицію в помаранчевій революції. Я хочу зазначити, що це звання було йому присуджене в той час, коли він ще не був при владі і був ізгоєм, а не під час його президентства. Я можу розкрити таємницю, що він дуже хотів цього звання. Ми вирішили його відзначити. Але позиція його останніми роками, коли він став членом СДПУ(о), стала антиукраїнською. Тому вчена рада прийняла рішення зняти цю табличку. Рішення було прийняте таємним голосуванням. Тому було знято табличку, а не портрет.

- Що зміниться в Академії, якщо Ви ввійдете до Київради?

- Нічого, академія працюватиме, адже я не залишаю академію, просто в мене буде більше завантаження, ніж було до цього.

- Пан Брюховецький обіцяє "нормальний гуртожиток" з 1998 року. З того часу умови життя в Академії з року в рік погіршувалися.

- Брюховецький може обіцяти гуртожиток тільки тоді, коли одержить гроші. Держава обіцяла виділити ці кошти і дати нам гуртожиток. Однак до цього часу не дала. На гроші спонсорів ми побудували гуртожиток на Троєщині, і невеликий гуртожиток у Ворзелі. Я хочу запитати: чому Ви жодного разу не написали міністру освіти або Президенту про те, що держава не дає гуртожитків?

- Як Ви гадаєте, коли припиниться вимагання хабарів, наприклад, для вступу на військову кафедру? Оскільки дійсно вступити практично неможливо!

- Вступайте до Києво-Могилянської академії і всі Ваші проблеми будуть вирішені, а більше я тут нічого не можу сказати.

- У списку Вашої політичної сили перебувають люди, які прямо причетні до небувалого подорожчання житла в Києві. Що Ви будете говорити студентам Академії, коли за сприяння Поляченка, Непопа, Толмачова ціни і далі зростуть?

- По-перше, я не погоджуюся, що Поляченко причетний до подорожчання. Якраз його структура робить усе для того, щоб була можливість молодим людям будувати свої квартири. Причетні до подорожчання якраз ті структури, які не роблять тих кроків, які робить Володимир Поляченко. Звичайно, ціни на житло в Києві катастрофічні. Це дикий ринок. Їх, на жаль, купують. Це означає, що є попит. Коли не буде попиту, не буде таких цін.

- В’ячеславе Степановичу, я гордий з того, що закінчив Академію 2001 року. Тоді ані я, ані мої друзі не уявляли навіть собі, що таке дати хабаря викладачу. Зараз, на жаль, за тим, що розповідала мені моя дівчина, це цілком можливо. Як Ви плануєте з цим боротися?

- Ну, судячи з того, що розповідала дівчина, що це можливо, я цього не знаю. Як 2001 року, так і сьогодні хабарів ніхто не бере і не дає. Це все на рівні чуток. Я в це не вірю, і навіть не бачу, як це зробити. Якщо дівчина про це знає і нічого не каже, для мене це особисто трагедія, що вона не може про це публічно сказати. Якщо таке існує, знайшлися б люди, які сказали про це публічно.

- Хто очолюватиме Академію, якщо Ви підете у велику політику?

- Я не йду у велику політику. Звичайно, колись піду з Академії, але, не думаю, що у "велику політику". А очолить академію той, кого вибере академічна конференція. Хто представить найкращу програму розвитку університету. Зараз у нас є 5 осіб, які зможуть у майбутньому скласти один одному конкуренцію в цьому питанні.

- Чому професорський склад Могилянки немає змоги для розбудови НаУКМА без узгодження думки з Вами?

- Я не розумію, чому не розбудовується Академія без узгодження думки зі мною. Мені так приємно взнавати ті речі, які діються в Академії і про які я не знаю. Очевидно, стратегічні речі, безперечно, узгоджуються. На те й існує президент Академії. І не тільки зі мною, а й з ученою радою. Якщо професор іноваційний, то він розвиває, якщо ні, то він живить чиїсь думки. Яскраві особистості розвивають. Якщо є якийсь конкретний факт, то я б міг говорити. А так я не розумію цього питання.

- Київ - столиця, але й місто. У якому, навіть за офіційними опитуваннями, 82% населення в родинах розмовляє російською. А Ваша мета, зважаючи на все, - щоб у Києві і 7 російських шкіл, що залишилися, закрилися.

- По-перше, я не закривав російські школи, але коли я навчався в школі, закривалися українські школи. Я не вірю в те, що 82% киян розмовляють російською, але те, що багато жителів міста розмовляють російською мовою, - це правда. Я хотів би запитати в автора цього запитання, а якби 82% парижан розмовляли англійською мовою, хіба французький уряд не робив би що-небудь для підтримки французької? У розвинутих країнах гранично багато уваги для збереження і розвитку мови. Нехай би автор запитання зробив просте дослідження - підійшов до газетного кіоску і подивився, скільки він побачить російських і скільки українських видань. Або нехай увімкне телевізор і подивиться, скільки російськомовних програм і скільки україномовних. Тоді не було б соромно за таке запитання.

- Якщо Ви будете в Київраді, як скоро Ваша донька Ольга отримає посаду директора кіностудії Довженка?

- Ну, по-перше, Ольга не хоче бути директором кіностудії імені Довженка. Це не її покликання. Вона дуже цікавий учений, займається психоаналізом у кіно і не радиться зі мною, ким їй бути і чим займатися. Вона здивувалася б, почувши таке запитання. Коли вона вирішила не вступати в Могиляку, я навіть був ображений. Пізніше запитав, чому вона вступила в університет імені Шевченка, а не до нас. Ольга відповіла: "Я не хочу, щоб усі показували на мене пальцем і казали - от пішла дочка ректора".

- Розкажіть, будь ласка, про Ваш орден від Кучми. Чим Ви йому так прислужилися?

- Так, дійсно, 1997 року я був нагороджений орденом. Тоді в моє п’ятдесятиліття колектив вирішив мене висунути на одержання цієї нагороди. Адже Ви розумієте, що не Кучма приймає рішення, кому видати орден, Президент тільки підписує указ. Тоді ще не було такої конфронтації між мною і Кучмою, хоча вона вже чітко окреслилася. Було прийняте рішення нагородити мене орденом. Кучма особисто мені орден не вручав. Я настільки байдужий до цих нагород, що навіть якщо мені потрібно десь у якихось анкетах зазначити нагороди, я не можу сказати, скільки в мене їх і які. Можу точно сказати, що нагород інших країн у мене більше, ніж українських. Після цього випадку співробітники Києво-Могилянської академії, тільки тому, що вони співробітники Академії, на превеликий жаль, більше не одержували ніяких державних нагород. А мені абсолютно байдужі ці нагороди. Якщо людина вважає мене кучмістом, виходить у неї одне з двох: або жодного почуття гумору, або відсутність відчуття реальності.

- Що Ви зробите такого видатного для Києва, за що Вас варто було б обрати?

- Ви знаєте, у таких випадках важко відповідати. Я б відповів словами Бориса Пастернака: "Цель творчества - самоотдача, а не шумиха, не успех. Позорно ничего не знача, быть притчей на устах у всех". Отож  я щасливий, що для мене не значать нічого галас і успіх, а реальна робота, яку я роблю. Для мене не буде трагедією, якщо я не потраплю до Київради.

- Що Ви можете сказати про Віталія Кличка, як про претендента на посаду голови Києва?

- Дуже поважаю Віталія Кличка і вважаю, що з нього може вирости цікавий політик. Але я люблю спостерігати за природою. У ній є прості речі, які можна перенести на людську діяльність. Отож, у народі кажуть: швидко росте тільки бур’ян. Віталій Кличо не будяк, не бур’ян і йому потрібно вирости. Він у мене асоціюється з дубом, який повільно, але надовго росте. Думаю, ці вибори будуть для нього гарним уроком, і в майбутньому він безумовно стане чесним, мудрим політиком. Мені важливіше, щоб він потрапив до Верховної Ради. Хотілося б, щоб їхній блок пройшов. Там багато випускників Могилянки. Я їх підтримую. І я вірю в політичне майбутнє Кличка.

- Ви казали, що референдуми киян, які пропонує БЮТ - це популізм. Натомість ви запропонували (до речі, не Вашу ідею, а Ваших студентів) громадські опитування. Це хіба не популізм? Чи Вам зручніше критикувати, аніж пропонувати щось дієве своє?

- Стосовно того, що пропонував БЮТ, ніхто не запитав, скільки будуть коштувати ці референдуми і який механізм реалізації цих питань, і скільки киян візьмуть участь у таких референдумах, і чи не набридне їм це через місяць. Тому я вважаю, що це популізм. Ну, скажімо, найяскравіший приклад такого популізму - це популізм Муссоліні у фашистській Італії. Те, що пропоную я і мої студенти, це зовсім інше, коли кожен, хто бажає, може висловити свою думку з того або іншого питання. Приміром, на сьогодні за результатами опитування, а не референдуму, створено 11 проектів рішень Київради. Це ефективніше, оскільки за будь-якого референдуму його організатори гнатимуться за кількістю учасників. Водночас найбільш слушні поради можуть дати люди, які хочуть це робити. Інша річ, що всі ці пропозиції повинні бути потім оприлюднені, винесені на громадське обговорення, киян потрібно переконати, чому приймається те або інше рішення. А референдуми, як це пропонує БЮТ, складно було б проводити кожен місяць.

- Ви не шкодуєте, що рік тому підтримали "помаранчевих"?

- Що означає шкодуєте? Я не тільки не шкодую, я й не розчарований. Я вважаю, що це було величезною подією нашої нації, у житті кожної порядної людини. Інша моя реакція, що я незадоволений тим, як розвивалися події після революції. Але це вже інша справа. А те, що було на Майдані, я думаю, що участю тих людей, які були на Майдані, пишатимуться їхні онуки і правнуки. Адже основне, що було на Майдані, протест проти рабського існування, у яке привело українців правління Кучми. Цей протест домінував.

- Як Ви ставитеся до проблеми з "Еліта-центром"? І як Ви будете її вирішувати?

- Ставлюся негативно, оскільки бандити не можуть викликати позитивних емоцій. Боротися потрібно прозорістю рішень. Хоча і це складно, приміром, Київрада навіть не давала рішень щодо "Еліта-центру", вони купувалися на вторинному ринку. Звичайно, на мою думку, там не було без корупційних дій. Боротися можна тільки максимальною відкритістю й обговоренням усіх рішень.

- Так за що все-таки вчена рада Киево-Могилянки звільнила доцента Томенка?

- Учена рада не звільнила, вона не має таких повноважень. У зв’язку з тим, що завідувач кафедри Томенко зірвав процес державного ліцензування і тим поставив під удар студентів. У зв’язку з тим, що робота на кафедрі пішла на самоплин, і Томенко відверто сказав, що його не цікавить робота на кафедрі, а він реальний політик. Після обговорення цього питання вчена рада прийняла рішення про невідповідність завідувача кафедри Томенка посаді, яку він обіймає. Це було єдине таке рішення за весь час існування Києво-Могилянської академії. Після цього нам довелося навіть розформувати кафедру політології. Вона була тимчасово об’єднана з іншою кафедрою, щоб вийти з кризи.

- Як Ви після дебатів на каналі ICTV ставитеся до Жириновського?

-  Точно так само, як і ставився до нього завжди. Уже на одне з питань я відповідав з таким самим посланням: це питання до психіатра.

- Якою буде Ваша роль у Київраді?

- Як казали в комуністичні часи: служити народу. А якщо серйозно, гадаю, у мене є досвід, як зробити роботу Київради ефективнішою і прозорішою. У цьому я бачу своє основне покликання працювати там.

- Які Ваші враження після теледебатів з Миколою Томенком? Чи вважаєте Ви корисними такі зустрічі?

- Мої враження, загалом, не найбільш позитивні. По-перше, тому що моя ідея була говорити про те, як ми працюватимемо в Київраді. Але Томенко запропонував інший формат, мов, "БЮТ - це переможці, ви до нас приєднаєтеся чи ні?". Ну і надалі йшли розмови не зовсім по суті. Враження також було зіпсовано тим - а це дуже важливий аспект, - я прийшов напруженим на ефір після інциденту, пов’язаного з народним депутатом Бондаренком, який вимагав, щоб його допустили в ефір замість Віталія Кличка, якого я запрошував. У мене не було бажання обговорювати з Бондаренком проблеми, які я хотів обговорити з Кличком. Це якщо б  Віталій Кличко, після того, як одержав травму, відправив Рахману записку з проханням битися з ким-небудь іншим замість нього. Але Бондаренко влаштував скандал, намагався побити оператора, забрав плівку. У будь-якій нормальній країні такий дебошир був би затриманий, але в нас, на жаль, не дадуть до такого навіть доторкнутися. Тому я завжди вважав і вважаю, що недоторканність з депутатів місцевих рад має бути знята. Що стосується депутатів Верховної Ради, то в них може залишитися недоторканність, але тільки в контексті виконання їхньої безпосередньої роботи. Це, до речі, існує в багатьох країнах світу. Повертаючись до дебатів, скажу, що, у принципі, вони корисні. Але мені було б більш до душі говорити про те, як ми будемо працювати в Київраді. От Микола Томенко, приміром, узагалі не буде там працювати. Мені здається, що це не зовсім етично стосовно виборців - очолювати список партії і не йти потім до Київради. Тому, мені здається, розмова вийшла трохи нервовою.

- Назвіть, будьте так ласкаві, Вашу улюблену кінострічку і вислів!

- Найбільш улюблене кіно? Так важко сказати. Є так багато фільмів, що ти любиш. Це залежить від віку. У різний час ти любиш різні фільми. Може бути, фільми, які можна дивитися завжди: це фільми Чарлі Чапліна. З вітчизняного кіно - "Тіні забутих предків", що я теж можу дивитися багато разів. Я можу сказати, що я був дуже вражений потенційною можливістю побачити геніальний сучасний фільм. Але, на жаль, ця можливість була тільки потенційною. Це картина Іллєнка "Молитва про гетьмана Мазепу". Цей фільм був закроєний геніально. Якщо його скоротити вдвічі, він буде геніальним. На жаль, на мій погляд, в Іллєнка не вистачило почуття міри. Можливо, тому, що фільм зараз не показується широко, це на краще. У нього є час. Прив’язати себе до одного висловлення дуже складно. Можу виділити кілька життєвих принципів. Один звучить приблизно так: "Розвиток неможливий там, де страх перед наслідками сильніший за любов до істини". Це більше суспільне. Особисто для мене є ще один принцип, що я прочитав ще в юні роки в геніальному романі Гемінгвея "Старий і море". Я також зрозумів, що справжню прозу неможливо перекласти, також як і поезію, і тому наводжу в оригіналі: "A man іs not made for defeat. A man can be destroyed, but no defeated".

- Питання про мову, те, що необхідно зробити російську другою мовою і т д... Що Ви про це думаєте?

- Я вважаю, що російську мову не потрібно робити другою державною в Україні. Вивчати російську мову, так само як англійську й інші мови, потрібно. Як це не парадоксально, я б міг бути "за" тільки в тому разі, якби  це правило неухильно виконувалося: дві державні мови, тобто будь-який чиновник у Львові або в Донецьку здає іспит на знання обох мов, тоді нічого страшного це не було б. Але я знаю, навіщо це робиться, я вже казав - підійдіть до будь-якого газетного кіоску, і нехай стане соромно. Де-факто російська і так державна.

- Чи вірите Ви в можливість побудувати нове студмістечко до кінця 2007року? Чи не є подібні заяви популізмом?

- Не тільки вважаю за можливе, а навіть вже обговорював це з мером. Це була моя давня ідея, що Києву потрібне студентське містечко. Вважаю, що необхідно провести опитування студентів: як вони бачать таке містечко. Звичайно, це не означає, що воно буде таким, як вони уявляють, але їх ідеї, безумовно, будуть використані. Я сам жив у таких містечках і знаю, як це зручно, як це заощаджує сили. Там має бути все для студента, щоб він не витрачав час на зайві пересування, а навчався і відпочивав. Тут повинні бути бібліотека, кінотеатр, побутові служби... Мені здається, що краще будувати таке містечко не для одного університету, а для кількох. Щоб студенти могли спілкуватися. Що стосується 2007 року - це, звичайно, нереально. Одна з моїх цілей у Київраді, у разі проходження, буду саме домагатися і контролювати будівництво такого містечка.

- Скажіть, а чому Ви на всій рекламній кампанії фігуруєте як "ректор" а не "президент"?

- Справа в тім, що "ректор" і "президент" - це ідентичні назви. Свого часу я був ректором університету, потім ми вирішили зробити таку управлінську реформу, за якої було б три посади і між ними був баланс влади. Це були "президент", "ректор" і "голова вченої ради". На жаль, цей експеримент, як і багато інших в Києво-Могилянській академії, засвідчив свою неспроможність. Крім того, з’явилося законодавство, що по-іншому інтерпретувало принципи управління університетом в Україні. Тому нам довелося повернутися до звичайної схеми, де на чолі університету стоїть ректор або президент. Це те саме. Фактично президент виконує функції ректора. Для того, щоб уникнути переоформлення паперів і бланків, ми вирішили залишити все, як є. Тому я "президент", що виконує обов’язки ректора. Слово "ректор" звучить більш звично, тому ми вирішили його використовувати.

- Яким Ви уявляєте майбутнє України? Чиї інтереси Вам ближчі? Інтелігенції або селян?

- Майбутнє України я уявляю собі дуже позитивно, тому що я вірю, що через 10 років до влади прийдуть зовсім інші люди, люди, які вже виросли в незалежній Україні, які за неї боролися і які сприймають Україну як країну, з якою пов’язане їхнє майбутнє і минуле їхніх батьків. Це будуть люди іншого зразка, які вже побачили світ, а не як ми, хто був замкнений за "залізною завісою" і не знали, як виглядає світ. Але це буде через 10 років, які потрібно присвятити вирощуванню нового покоління. Що стосується того, чиї інтереси ближчі, інтелігенції або селян, то це питання звучить для мене дуже дивно. Взагалі-то я представляю робітничий клас, якщо брати цю градацію. Між іншим, я слюсар п’ятого розряду, досить довгий час пропрацював слюсарем машинобудівного заводу. Усі ми вийшли із селянства. Так, мої батьки уже виросли в місті, у Черкасах, але один мій дід жив у селі ще за кріпосного права, другий дід по маминій лінії був інтелігентом, за що і був засланий до Сибіру. Я вважаю, що в Україні дуже важливо створити реальну національну інтелігенцію, тому що вона реально постраждала в часи репресій. Я дякую всім, хто ставив запитання. Намагався відповідати на них чесно і просто.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Загрузка...
Loading...

Корреспондент.net в соцмережах