ГоловнаУкраїнаВсі новини розділу
 

Православні святкують День Миколи Чудотворця

Корреспондент.net, 19 грудня 2006, 13:25
0
6

У вівторок, 19 грудня, православні християни вшановують пам’ять святителя Миколи.

За переказом, Микола народився в другій половині III століття в місті Патари в Лікії (історична область у Малій Азії) у родині благочестивих батьків. До глибокої старості вони не мали дітей і в безперестанній молитві просили Всевишнього дати їм сина, обіцяючи присвятити його служінню Богові. Молитва їх була почута: народився син, що при водохрещенні одержав ім’я Микола, що значить по-грецьки "той, що перемагає народ".

Хлопець виховувався під керівництвом свого дядька - місцевого єпископа. Як покликання Микола обрав служіння Богу. Пройшовши шлях від молодшого церковного служителя до архієрея, він  став архієпископом міста Світи Лікійські. Микола відрізнявся любов’ю і жалем до людей, допомагав злиденним і знедоленим, роздаючи майже всі одержувані гроші. Собі він залишав тільки саме необхідне.

Один раз Микола таємно підкинув три вузлики з золотом у будинок одного чоловіка, який потрапив у вкрай тяжке положення і повинен був видати заміж трьох своїх дочок за нелюбимих наречених. Людина впала у відчай і вирішила пожертвувати честю своїх дочок і з їхньої краси витягти кошти, необхідні для приданого. Святитель Микола, що пильно стежив за нестатками своєї пастви  одержав від Бога одкровення про злочинний намір батька і вирішив позбавити його від вбогості і духовної загибелі. Опівночі він кинув у вікно золото, а сам поспішно повернувся додому.

Батько подякував Богу і незабаром зміг видати заміж старшу дочку. Другий раз повторивши святий Микола благодіяння, а на третій раз батько вирішив будь-що-будь довідатися свого таємного благодійника і подякувати йому: коли святитель кинувши третій вузол, батько наздогнав його й впав до його ніг, але святитель, по глибокій смиренності звелів нікому не розповідати про те, що трапилося. За лагідність і доброту святитель Микола здобув величезну любов народу.

Микола зробив подорож у Єрусалим. Досягши древнього міста, святитель, зійшовши на Голгофу, подякував Спасителю роду людського й обійшов усі святі місця, поклоняючись і сотвояючи молитву. Є переказ, що підчас відвідування святих місць Палестини, святитель Миколай побажав один раз уночі помолиться в храмі; підійшов до дверей, закритих на замок, і двері самі відчинилися, щоб Обранець Божий міг ввійти в храм.

Повернувши в Лікію, святий хотів піти від світу в Сіонську обитель, але Господь сповістив про інший шлях, що очікує його: "Миколо, не тут та нива, на яку ти повинен принести очікуваний Мною плід; йди звідси і піди у світ, до людей, щоб прославилося в тобі ім’я Моє!". Корячись, святитель Микола видалився з обителі і місцем проживання обрав не своє місто Патари, де всі його знали і робили йому почесті, а велике місто Міри, столицю і митрополію Лікійської землі, де, ніким не знаний, він міг скорше уникнути мирської слави. Живий він як жебрак, не мав де прихилити голову, але неминуче відвідував усі церковні служби. Після кончини архієпископа Іоанна він був обраний єпископом Мір Лікійських, після того як одному з єпископів Соборові, який вирішував питання про обрання, у видінні був вказаний обранець Божий - святий Микола.

Ставши архієпископом, Микола залишався таким же великим сподвижником, виявляючи пастві образ лагідності і любові до людей. Це було особливе дорогим для Лікійської церкви підчас гоніння християн при імператорі Діоклетіані (284 - 305). Єпископ Микола, ув’язнений у темницю разом з іншими християнами, підтримував їх і перестерігав мужньо виносити узи і катування. При приході до влади рівноапостольного Костянтина, святитель Микола повернувся до своєї пастви.

Знаменною подією в житії св. Миколи ставши I Всесвітній Собор, скликаний імператором Костянтином у 325 році, коли поширювалася єресь Арія. (Він відкидав божество Христа і не визнавав Його Єдиносущним Отцем.) Є переказ, що підчас одного із соборних засідань, не стерпів богохульства Арія, святитель Микола вдарив цього єретика по щоці. Отці Собору вважали такий вчинок неналежним і позбавили святителя Миколи архієрейського сану й замкнули його в тюремну вежу. Але незабаром багато хто з них мали бачення, коли перед їх очима Господь наш Ісус Христос подавши святителю Миколі Євангеліє, а Пресвята Богородиця поклала на нього омофор. Тоді святий Микола був звільнений, йому повернули сан.

Досягши глибокої старості, у 345 році святитель Микола мирно помер. За переказом, його мощі зберігалися нетлінними в місцевій кафедральній церкві і виливали цілюще миро. 7 століть після кончини святителя його мощі були перенесені в місто Барі. У XI сторіччі турки почали свої напади на Грецьку імперію, при якому святині християн - храми, мощі й ікони, - піддавалися нарузі. Була спроба піддати нарузі і мощі св. Миколи, але страшна буря з громом і блискавицею не дозволили цього зробити. Щоб зберегти мощі святого, 9 травня (22 травня по новому стилі) апулійці перенесли святі мощі в Барі і спорудили для них храм. Зараз мощі зберігаються в мармуровій раці, що знаходиться в підземеллі під церквою.

Нестор Літописець свідчить, що перша церква в ім’я Святителя Миколи на Русі була збудована в Києві ще в 882 році -  до офіційного прийняття християнства.

За матеріалами РИА Новости

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Загрузка...
Loading...

Корреспондент.net в соцмережах