ГоловнаУкраїнаВсі новини розділу
 

Литвин: Влада та опозиція дружно оголосили місяць любові до народу

Корреспондент.net, 22 лютого 2007, 14:49
0
9

Під час чату на Корреспондент.net лідер Народної партії України, екс-спікер Верховної ради Володимир Литвин розповів про те, як і чим зараз живе, в стороні від високих кабінетів, поділився планами на майбутнє, прокоментував можливість дострокових виборів Верховної Ради, а також заявив про те, що ті люди, які сьогодні приміряють на себе атрибути президентської влади, великих шансів очолити державе ну мають

Гоість чату Корреспондент.net - Володимир Литвин


- Шановний п. Литвин! Розкажіть, як Ви ставитесь до того, що сьогоднішня парламентська криза, по суті, сформувався завдяки, також і Вашій участі у відомих подіях початку грудня 2004 року (голосування за конституційну реформу).

Я б не хотів брати на себе відповідальність за події в сьогоднішньому парламенті. Це відбувається не через мене, а всупереч моїй позиції. Я вважав і вважаю, що Конституцію слід було удосконалювати, але не в той спосіб, як це робилося. Особисто я не підтримував зміни до конституції, але змушений був рахуватися з реаліями й організовувати відповідним чином роботу ВР.

Що ж стосується остаточного рішення, що відбулося 8 грудня 2004 року, то воно було продиктовано не потребою удосконалення Конституції, а необхідністю виходу з політичної кризи. Але до будь-якої Конституції потрібно мати голову. Я маю на увазі політичну відповідальність партій, що сьогодні беруть участь у відправленні влади.

- Як Ви оцінюєте діяльність свого наступника Олександра Мороза?

Я не брав на себе важку ношу оцінювати своїх попередників, і не буду оцінювати тих, хто прийшов на посаду Голови після мене. Це питання етики. Без моєї думки, я думаю, люди зуміють дати об’єктивну оцінку.

- Шановний Володимире Михайловичу як ви думаєте, скільки при владі буде Янукович?

Це залежить від Януковича. Від того, наскільки ті уроки, що він виніс з минулих політичних кампаній, він врахує в подальшій роботі. Що стосується, у цілому влади, її необхідно змінювати. Він працює винятково на самозбереження, і на рішення своїх особистих проблем, у кращому випадку - корпоративно-політичних. А в гіршому, це реальність, вони сьогодні відпрацьовують зобов’язання перед фінансово-олігархічними кланами. І це трагедія для країни.

- чи Хочете Ви повернутися в крісло спікера або мрієте про іншу посаду?

Мрію повернутися на тиждень, що б мати можливість прийняти ряд кадрових рішень, не тільки в парламенті, але й в цілому в країні. Ну, а у владу я можу повернутися тільки за рішенням людей. Як це не сумно звучить, але сьогоднішній політикум, що різко погіршує перспективи країни, дає шанс політикам, що перебувають у запасі.

- Шановний Володимир Михайлович!  Чи плануєте Ви брати участь у наступних виборах зі своєю партією? Ви не задумувалися про виставляння своєї кандидатури на посаду Президента України?

Поживемо - побачимо. Тому що при такому розвитку подій у нас можуть скасувати і посаду президента. Тим більше що такі наміри уже є. У парламентських виборах будемо приймати участь.

- Шановний Володимир Михайлович! Завжди хотів поставити Вам це питання: яка кількість краваток у Вашому гардеробі? Вибачте за неординарне питання. Спасибі.

Думаю, десь у межах сотні. Я їх усі бережу. А, тим більше, що зараз є можливість мінятись краватками із сином, тому що він дотримується строгого класичного стилю. Сьогодні без краватки, тому що дружини немає дома.

- Розкажіть будь ласка, як Ви проводите вільне від політики час?

Вільного часу в мене немає. Можу розповісти свій приблизний графік. З 8-ї до 9-ї ранку плаваю в басейні. Перед цим пірнаю в ополонці. З 10-ї працюю або в Академії наук або в університеті. Робочий день закінчую біля 20-ї. Удома продовжую читати. На щастя, дружина мене звільнила від усіляких домашніх робіт. Двічі в тиждень граю у футбол. Раз у тиждень відвідую книжковий ринок Петрівку. Живу нормальним повноцінним життям. Стало більше часу для того, щоб дружити з родиною. Раз у тиждень буваю в областях. Намагаюся не бувати в обласних центрах, а в районних, для того щоб відчути ритм життя і настрою людей. Завідую кафедрою новітньої історії України в Національному університеті імені Тараса Шевченко. Багато читаю. Що ще розповісти…на конях катаюся…

- Якщо б Ви були президентом, як би Ви діяли зараз, щоб навести порядок у владі та в цілому в країні, припинити цей хаос? З чого б почали?

Я сьогодні не хотів би бути президентом, але рецепт, що робити, можу дати. У теперішніх умовах президент повинний бути арбітром нації, він повинний відображати настрої людей і акумулювати їхні настрої у виразну та прийнятну політику. Далі - бути відповідальним за реалізацію цієї політики і не намагатися своє особисте бачення нав’язувати країні. Я це говорю як людина, що робила президентів.

- Володимир Михайлович, як Ви оцінюєте діяльність вашої фракції в Київській міськраді? Як на мене Ви не керуєте її діяльністю?

Раніш було складно керувати. З прийняттям закону про імперативний мандат стало трохи легше працювати. Тепер ми затверджуємо директиви на поведінку та на дії депутатів Київради. Користуючись нагодою, хочу висловити ще раз свою позицію. Я категорично не приймаю київську владу. Тому що я не можу погодитися зі знущанням над людьми, зі знущанням над Україною.

- Восени 2006 року з"явилася інформація про те, що Ви станете одним із претендентів на посаду ректора КНУ ім. Тараса Шевченко, на виборах ректора, що повинні були відбутися в січні 2007 року.  Чи правда це? Як сталось, що таких виборів не було взагалі?

Це неправда. А в того, що виборів не було, є своє пояснення, далеке від логіки. Кабмін своїм рішенням продовжив повноваження ректора на сім років.

- Як Ви ставитесь до того, що зараз відбувається у Верховній Раді, коли депутати починають захоплювати об’єкти ВР?

А що їм залишається робити, коли немає діалогу? Склалася парадоксальна ситуація - блокують роботу і більшість, і опозиція, Кожний використовує власні можливості. Парламент, на жаль, утрачає своє визнання як орган, де відбувається загальноукраїнський діалог. Якщо не буде зроблено висновків, ситуація буде і далі розвиватися від поганого до гіршого.

- Шановний Володимир Михайлович, хто, на Вашу думку, має найбільші шанси стати Президентом України?

Точно можу сказати - ні ті люди, що сьогодні примірять на себе атрибути президентської влади

- чи Навмисно Ви "гальмували" прийняття законів по СОТ?

Ні, наміру не було. Я хотів лише одного, щоб уряд чітко сказав, не лише про переваги, які він показував винятково на пальцях, а щоб виразно сказав про ті ризики і втрати, що очікують Україну.

Я думаю, Україну остаточно видоять, а потім ощасливлять прийняттям її у СОТ. Втрати, гадаю, ніхто поки що передбачати не може або не хоче. Я виходив з потреб країни, а не з бажання когось кудись або в щось вступити.

- Ви на боці якої сили, що проводить Янукович або Призидент?

Вони рівновіддалені один від одного. А я як завжди посередині.

Пан Литвин, хто ж убив Гонгадзе?

Я думаю, це потрібно запитати в тих, хто організовував кампанію з прослуховуванням кабінету глави держави. І тих, хто постійно маніпулює цією темою, і тих, хто намагається нав’язати слідству свою версію.

- чи не здається Вам сьогодні, що Ваша позиція підтримки Ющенка в грудні 2004 року була фатальною помилкою?

Коли мені здається, я хрещуся. А в історії немає нахилів, що узгоджуються. Я підтримував не Ющенко, а робив усе, щоб в Україні не почалася громадянська війна. А Президент Ющенко... це дань.

- Як Ви вважаєте, яка повинна бути політика щодо російської мови?

Не така, яку пропонують сьогодні. Українські політики цинічно технологічно використовують мовну проблему, щоб розтривожити людей, і залишили їх віч-на-віч з цією проблемою. На мій погляд, не треба було порушувати толерантне співіснування російської та української мов, і дати можливість людям жити в мовному плані так, щоб їм було комфортно

- Скільки грошей витратила партія, яку Ви очолюєте на парламентські вибори?

Е-е-е... рівно стільки, скільки їх було у партії. Щиро кажучи, зробили це нераціонально. Окремі партії, що дуже категорично виступали проти перерахування голосів, гроші витрачали на фінальній стадії, тому і були проти перерахування. І зрозуміло чому.

- Чи існує реальна загроза розколу країни у випадку, якщо в Україні утвердиться 2-х партійна політична система?

Я упевнений, що не затвердиться, хоча спроби політичного погрому, що хотіли б здійснити деякі партії через маніпуляції з законом про вибори, є надзвичайно небезпечними для майбутнього демократії в Україні. Я б запропонував ініціаторам підвищення прохідного бар’єра зафіксувати в законі відсоток 50 + 1. І тоді в Україні з демократією буде усе гаразд - і вони вічно будуть при владі.

Мене в більше турбує інше - загроза поглиблення розколу країни і втрата незалежності країни. Про реальність такої перспективи свідчать процеси в Криму. Фактично, Україна Крим втратила.

- Хто для Вас є взірцем в історії світової політики?

Цілком очевидно, що це Голь та Рузвельт. Тому що вони знали, що потрібно їх країні і працювали в ім’я цього. Українські політики надто зрадливі та малодушні. Це підтверджує наша сучасність, мабуть, вони наслідують дуже погані приклади нашої історії.

- Питання як історикові: у який час Ви хотіли б очолити український народ?

У той час, коли мене б захотів український народ. Особисто мені подобається епоха Хмельницького.

- Прокоментуйте Ваше ставлення до закону про Кабмін

Будь-який закон, у тому числі цей, має бути сприйнятий людьми де-факто, а не де-юре. На жаль цього немає. На жаль, і проект, запропонований Президентом, і проект, що вносило уряд, порушують ряд статей Конституції. І тому в мене до офіційного документу відповідне ставлення.

 - Чи будуть дострокові вибори в парламент? Ви підтримуєте цю ідею?

Підтримую. І з таких переконань: Верховна Рада не цілком відображає настрої суспільства і це ми добре бачимо сьогодні. Далі - країні не потрібна влада, що демонструє одну виняткову здатність - генерувати конфлікти. У даному випадку вона повинна набратися мужності і надати право народу визначитися. У свій час Кравчук зробив мужній крок, пішовши на дострокові вибори, розуміючи, що конфлікт і протистояння в політичному середовищі посилюється.

- Чому досі не названо замовників убивства Гонгадзе?  Чи відбудеться це взагалі коли-небудь?

Це треба запитати в організаторів касетного скандалу.

- Як Ви вважаєте, чи може статись нова революція в Україні?

У нас ще не закінчилася революція, що почалася у 1991 році і, що має антикомуністичну спрямованість. Якщо дотримуватися логіки Сорокіна - країна завжди проходить у своєму розвитку три великих етапи. Сьогодні ми на другому етапі - найбільш складному і драматичному. Якщо виходити з логіки, яку я не розділяю, що в грудні-січні 2004-2005 року була жовтогаряча революція, тоді слід стверджувати, що з прийняттям закону про Кабмін, ця революція закінчилася контрреволюцією.

- Що ви більше любите, пельмені або вареники?

Деруни. Зі шкварочками. Був період, коли я дуже любив вареники з капустою, але мабуть, я його переріс. До дерунів люблю самогонку виробництва Слобода Романовка і головне, щоб була за 60 градусів. П’ю рідко, але дуже влучно. Або… дуже рідко, але влучно. Дотримуюсь того, що будь-якій справі, як і коханню, треба віддаватися повністю.

- Яким Ви бачите взаємодію НАТО й України? Ви згодні, що українці слабо інформовані про НАТО?

Українці слабо інформовані не лише про НАТО, але й про інших подібні утвореннях. І якщо вже порушувати питання інформованості, то, дуже потрібно інформувати людей в усьому.

Я вважаю, що Україні сьогодні не потрібно вступати в НАТО. Слід подумати про ті виклики, з якими зштовхнеться людство завтра й у більш віддаленій перспективі. І чи не стане Україна об’єктом терористичних атак, якщо вона в складі НАТО буде брати участь у відповідних операціях.

Моя позиція проста й однозначна: ми спочатку повинні змоделювати майбутнє - перспективи, виклики і загрози для України, - а вже потім визначатися з нашим місцем у цьому складному глобалізованому світі.

- Як Ви вважаєте , чому і навіщо Росія демонструє політику якогось залякування Європи , у плані своїх газових труб ? І частенько робить винуватою Україну, а тепер вже і Білорусь.

Я вважаю, що Росія вимагає до себе відповідної поваги. І демонструє ту політику, що вона вважає прийнятної для себе. Нагадаю, що на Росію припадає 40% світових запасів сировини і враховуючи це хоче змусити себе поважати. Ми повинні проводити політику, щоб її поважали громадяни України, і якщо так буде, нас також будуть поважати в Європі.

- Можливо, варто було пожертвувати трубою заради дешевого газу?

Ні в якому разі. Ми маємо дотримуватись принципу, характерного для українців - ми нікому нічого не винні. Питання в іншому - чому в 2005 році Україна ініціативно розірвала угоду про постачання газу, термін дії якого минав наприкінці 2009 року? Відповідь у мене є. Представники тодішньої влади хотіли поставити своїх і наших біля газової труби. Вони знають, як красти газ.

А зараз влада й опозиція дружно оголосили місячник любові до народу. Усі виступають за зниження тарифів, але вони не знижуються, особливо обурює цинізм, з яким демонструється "любов" до народу. Спочатку скасували закон, що забороняє підвищувати тарифи, потім дали вказівка місцевим владам їх підвищити, а тепер лякають їх прокуратурою за такі дії. Не треба було скасовувати закон, якщо ви такі захисники народу.

- Скажіть будь ласка, як Ви ставитесь до анекдотів про себе?

Позитивно. Можу розповісти анекдот про себе, що розповідали під час помаранчевих подій. "Приходить Литвин додому, і бачить картину: його дружина лається з чоловіком. І що ж Литвин? Він їх помирив".

- Хто з жінок-політиків України Вам імпонує?

Мені подобаються жінки - не політики. Я не буду розвивати цю тему, оскільки немає гарантії, що це інтерв’ю не прочитає моя дружина. Можу сказати одне - ми вибираємо лише тільки тих жінок, які нас вже вибрали.

- Кого з художньої літератури Ви зараз читаєте?

Я закінчив читати книгу, що мене приголомшила: "Переможені" про трагедії відомих родин після 17 року. Я читаю в основному історико-політичну літературу або книжки мемуарного характеру. Одночасно читаю п’ять-шість книжок, у залежності від того, де в даний момент знаходжуся. Увесь час читаю в машині. Це заспокоює. Особливо в пробках. Поділюся своїм спостереженням: саме стояння в пробках спосіб вироблення філософського відношення до життя. Раджу прочитати про сімейство Дашкових. Як усі ці Швондери і Шарикови винищували націю.

- чи Часто Ви бачитеся з Ющенком?

Володимир Литвин: Ющенко - президент, а я пересічний українець (корреспондент)
 

Останній раз з ним спілкувався три тижні тому. Ющенко - Президент, а я пересічний українець.

- чи Вважаєте Ви, що в Україні уже відбулося остаточне зрощення капіталу та влади?

Вважаю. Це явище, що позбавляє цивілізованої перспективи Україну. Якщо люди не одумаються.

- Володимир Михайлович!  Чи планується виключення з партійних списків депутатів Київради? Хто перший у черзі на виключення: Голіца, Коваленко або Пилипишин?

Ми прийняли рішення на політраді партії: людей, що вийшли з фракції, людей, що вийшли з партії, людей які не виконують партійні рішення і передвиборчу програму партії, безжалісно вичистити з депутатських рядів. Якщо ці позиції не будуть виконуватися, я нікого не пошкодую.

- Шановний Володимир Михайлович, не могли б Ви відповісти, чи підтримуєте позицію Президента в мовному питанні?

Ні, не підтримую. Не можна силою змусити любити українську мову. Для цього необхідно створювати можливості. Треба спочатку змусити владу володіти державною мовою, лише тоді братися за народ.

- Що Ви можете сказати стосовно ініціативи Президента провести черговий круглий стіл із представниками всього політичного спектру країни.  Чи запрошували Вас?

Ні, мене не запросили. Я від цього не страждаю, але мені здається, що перспектива його проведення віддаляється, також, з огляду на останнє рішення Верховної Ради (провал кандидатур Огризка і Короля), він втрачає зміст, як такий. Навіщо приймати рішення типу: Дніпро впадає в Чорне море? Про це і так усіх знають.

- Як Ви прогнозуєте, якщо буде війна США-Іран-Росія? Де буде Україна?

Україна не буде брати участь у цій війні. Хоча я виключаю війну з таким складом учасників.

- Як довго, на Ваш погляд, буде в нас тривати політично перехідний період? Є шанс дожити до нормального життя в Україні?

У нас є шанс, на використання якого дається не більш 10 років. Чому про це говорю. У 2017 році нас очікує символічна дата - сторіччя жовтневих подій 1917 року. Я б хотів, користуючись можливістю, нагадати про це українським політикам.

Хотів би побажати всім учасникам чату - жити всупереч усьому.

 

 

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Загрузка...
Loading...

Корреспондент.net в соцмережах