ГоловнаУкраїнаВсі новини розділу
 

Україна: Підсумки 2007 року від Кореспондент.net

24 грудня 2007, 18:55
0
8

У переддень Нового року Кореспондент.net відкриває найяскравіші сторінки української історії 2007-го року, згадуючи про найбільш значимі події, одіозні особистості та ключові тенденції року, який минає

2007-ий запам'ятався першими в історії країни достроковими парламентськими виборами, підготовка до яких спричинила надзвичайно активну агітаційну кампанію, масштабними техногенними катастрофами, збільшенням невизначеності у відносинах з Росією, виснажливою коаліціадою-прем’єріадою, постійними між- та внутрішньопартійними сварками і, як наслідок, повною політичною апатією українців

Учинок року

У розпал весняної політичної кризи мало хто сподівався на те, що Президент України Віктор Ющенко зуміє прийняти мужнє рішення і, скориставшись своїм конституційним правом, оголосити про розпуск Верховної Ради п'ятого скликання. Однак, 2 квітня Президент довів, що вміє бути твердим і рішучим: у прямому ефірі загальнонаціональних телеканалів Ющенко оприлюднив указ про припинення повноважень парламенту і призначення позачергових виборів на 27 травня.

Незважаючи на те, що цей учинок лише підсилив конфронтацію в українському політикумі, для самого Ющенка він був, безумовно, необхідний: як опоненти, так і прихильники Президента змушені були усвідомити, що це вже не той романтичний герой Помаранчевої революції, який надихав народ на Майдані, а зрілий політик, готовий до неоднозначних і радикальних рішень.

Після чотирьох місяців виснажливих політичних суперечок і взаємних звинувачень Президент усе-таки домігся свого: парламентські вибори були призначені на 30 вересня, відбулися і були визнані світовою громадськістю. Більш того, вони спричинили формування пропрезидентської коаліції та Кабінету міністрів на чолі з Юлією Тимошенко.

Сьогодні можна сперечатися про те, що ж було щирою причиною рішучості Ющенко: тиск глави Секретаріату Віктора Балоги, ультимативні вимоги Юліи Тимошенко або ж політична воля самого Президента. Фактом залишається те, що Віктор Ющенко зразка 2004 року залишився в історії, уступивши місце першому в історії України Президентові, що зважився на розпуск Верховної Ради.

Повернення року

Кінець 2007 року відзначився тріумфальним поверненням у владу лідера блоку свого імені - Юлії Тимошенко. Після її скандальної відставки з посади глави уряду в 2005-у і провалу зі створенням демократичної коаліції в 2006-у, Тимошенко зі своїми союзниками по помаранчевій революції домоглася розпуску парламенту і проведення дострокових виборів у вересні 2007-го. Набравши майже третину голосів виборців, що на півтора мільйона більше ніж на парламентських виборах-2006, БЮТ разом із блоком Наша Україна-Народна самооборона створив більшість у Раді - довгоочікувану коаліцію з перевагою усього в три голоси.

Незважаючи на хиткість такої конструкції й агресивний настрой опозиції, коаліціянти під пильним наглядом Тимошенко обрали главою Ради Арсенія Яценюка, а згодом і саму Тимошенко - прем'єром. 11 грудня, у день, коли здавалося б ніщо не могло перешкодити Тимошенко зайняти довгоочікуване крісло глави Кабміну, табло електронної системи Рада двічі поспіль висвітило 225 голосів при першому і повторному голосуванні за її кандидатуру. Пізніше з'ясувалося, що картки для голосування декількох коаліціянтів просто не спрацювали, а картку спікера перед повторним голосуванням взагалі вкрали. Після того, як коаліція висловила недовіру системі Рада, через тиждень щоденного блокування роботи парламенту представниками Партії регіонів, політики погодилися голосувати за обрання Тимошенко вручну, шляхом підняття рук у сесійній залі.

Таким чином, 18 грудня Юлія Тимошенко повернулася на посаду прем’єр-міністра, набравши 226 голосів парламентаріїв, в той час як у 2005 році за її обрання проголосувало 373 нардепи.

Політик року 

Політиком року можна не вагаючись назвати 33-річного голову Верховної Ради України Арсенія Яценюка. За останній рік Яценюк, якого називають фаворитом Ющенка, людиною Балоги, вихованцем Грача і компаньйоном Пінчука, зумів пройти шлях від першого заступника глави Секретаріату Президента до посади спікера Верховної Ради.

До початку парламентської кар'єри Яценюк займав посаду міністра закордонних справ в уряді Януковича, будинок якого, до речі, знаходиться недалеко від садиби Яценюка. Молодий спікер не стояв на Майдані і не горить бажанням входити в пропрезидентську партію, але вважається вірним соратником Ющенка. Багато політиків заздрять його умінню уникати конфліктів, опозиційні сили вважають його «своїм хлопцем», а експерти називають людиною, що пробігає між краплями дощу.

Аналітики відзначають, що уродженець Чернівців, незважаючи на свій юний вік, має всі шанси стати успішним головою парламенту. Перші дні роботи Ради продемонстрували деяку відсутність у Яценюка досвіду закулісної політичної боротьби, однак, експерти відзначають уміння спікера шукати компроміс між депутатами, проводити рішення коаліції та не притісняти права опозиції.

Перевтілення року

 «Янукович, Ти наш Бог!», - кричали прихильники Партії регіонів на квітневому мітингу в Донецьку і були недалекі від істини: на хвилі весняної політичної кризи рейтинг прем'єра злетів до захмарних висот і допоміг регіоналам сформувати найчисленнішу фракцію у Верховній Раді шостого скликання. Однак, харизма єнакіївського хлопця не врятувала Кабінет міністрів Януковича від стрімкого росту Юлії Тимошенко і політичної волі Банкової: 18 грудня прем'єрство Віктора Федоровича стало історією.

На шляху з влади в опозицію Янукович освоїв українську мову та йогу, навчився бути стриманим та дипломатичним, підсилив свої позиції на Південно-сході країни і сформував усередині Партії регіонів команду однодумців, готову до протистояння з групою Колеснікова та Ахметова. А 21 грудня лідер регіоналів став у новій іпостасі: відтепер він – глава опозиційного уряду, тіньовий прем'єр-міністр.

Янукович запевняє, що не заздрить ані новосформований уряд, ані існуючу коаліцію; більш того, прем'єр у вигнанні натякає на можливість проведення чергових дострокових парламентських виборів у випадку, якщо нова влада буде неефективною. Сумніватися в словах лідера регіоналів не доводиться: сьогодні Януковичу нема що утрачати.

Сюрприз року 

Стрімко розвивається кар'єра політика Володимира Литвина, раптово принишклого у 2006 році. Спікер парламенту четвертого скликання, багаторічний керівник Адміністрації Кучми, досить несподівано зазнав поразки на виборах і, фактично, випав з політичного процесу. Незважаючи на фіаско, Литвин зробив правильні висновки, і на дострокових виборах восени цього року зумів провести в парламент власну фракцію з 20 осіб.

У Раді шостого скликання Литвин займає досить дивну, але, водночас, прагматичну позицію. Незначна кількісна перевага коаліції над меншістю і відсутність єдиної організованої опозиції в стінах парламенту робить Литвина ключовою фігурою в парламентському розташуванні сил.

Помаранчеві підозрюють Литвина в співробітництві з Януковичем, біло-сині намагаються викрити в змові з Банковою і Тимошенко. Але екс-спікер вперто уникає входження в правлячу коаліцію або об'єднану опозицію. Цілком можливо, що вершиною амбіцій політика є не входження в парламентську коаліцію, а вибори Президента країни в 2009 році.

Пенсіонер року

У ніч на 1 жовтня, коли результат позачергових  парламентських виборів став очевидний, лідер Соціалістичної партії України Олександр Мороз відправився на рибалку. Спікер Верховної Ради п'ятого скликання майже байдуже сприйняв те, що СПУ набрала 2,86% голосів виборців і таким чином уперше за 16 років незалежності України не буде представлена в парламенті: головний соціаліст лише зауважив, що йому удалося піймати «ооот таку щуку» і пообіцяв, що вже скоро знову повернеться в сесійний зал.

Однак з боку улов екс-спікера цього року не виглядає настільки оптимістично: політологи прогнозують занепад соціалістичних ідей у країні, а соратники самого Мороза визнають необхідність партійних реформ. Особливо активні соціалісти на чолі зі скандально відомим Василем Волгою взагалі залишили табір Мороза – тепер вони мають намір будувати принципово нову ліву партію.

І хоча сам Мороз запевняє, що змирився з поразкою і навіть готовий залишити посаду глави партії, приклад його колеги – екс-спікера Володимира Литвина – підтверджує, що двічі ввійти в ту саму ріку – цілком реальне для українського політика завдання.

Захоплення року

Пам'ять про один з найгучніших скандалів року ще надовго залишиться на огорожах у вигляді написів «Цушко – герой!» і «Цушко врятував Україну!». Такі підбадьорюючі слова на адресу екс-міністра МВС Василя Цушка – відгомін подій, що відбулися в розпал політичної кризи біля будинку Генеральної прокуратури України.

24 травня на колегії Генпрокуратури секретар РНБО Іван Плющ зачитав указ Президента про звільнення Святослава Піскуна з посади генпрокурора. Піскун назвав цей указ незаконним і залишився в кабінеті керівника відомства. Йому на допомогу прибули співробітники МВС на чолі із самим міністром, який особисто віддав наказ узяти ситуацію біля будинку ГПУ під контроль. Цушку вдалося потрапити в кабінет Піскуна та особисто виразити свою підтримку ціною вибитих дверей та бійки народних депутатів і бійців спецпідрозділу МВС зі співробітниками Державної служби охорони.

Незважаючи на те, що захоплення будинку ГПУ відбувалося на очах у журналістів і співробітників силових відомств під прицілом відеокамер, установити правочинність дій МВС і Держохорони досі не удалося: усі кримінальні справи, порушені за фактом перевищення Цушком службових повноважень були закриті в судовому порядку.

Сам екс-міністр став справжнім улюбленцем преси і через деякий час навіть заявив, що саме його вчинок 24 травня врятував Україну від громадянської війни.

Крадіжка року

11 грудня народний депутат-регіонал, який раніше нічим не відзначався, Владислав Лук'янов прославився на всю Україну. У цей день з його легкої руки коаліція так і не змогла обрати Юлію Тимошекно прем'єром. Коли спікер Арсеній Яценюк поставив дане питання на голосування, «за» проголосували 225 нардепів – для ухвалення рішення бракувало лише одного голосу. Однак, через кілька хвилин, коли з'ясувалося, що двоє депутатів не змогли проголосувати оскільки їхні картки не спрацювали, глава Ради попросив проголосувати за повернення до питання обрання Тимошенко. До цього часу регіонали уже встигли заблокувати трибуну Ради і прокралися в президію, оточивши спікера з усіх боків.

Поки Яценюк намагався заспокоїти зал, Владислав Лук'янов украв його картку для голосування. Як результат – знову 225 – крім Яценюка не зміг проголосувати один з бютівців. Пізніше Лук'янов зізнався у вчиненому, сказавши, що його спонукало до цих дій грубе порушення регламенту. Але, подібне виправдання регіонала не перешкодило Яценюку попросити генпрокурора притягнути Лук'янова до кримінальної відповідальності.

Через кілька днів, виступаючи в парламенті, Яценюк назвав крадіжку його картки «жахливим фактом», підкресливши, що мова йде про репутацію однієї з найбільших галузей української влади - законодавчої. Однак, Лук'янов наполягав на своєму і справа дійшла до бійки: коли нардеп знову звинуватив спікера в порушенні регламенту, до нього підскочив бютівець Ляшко і спробував стягнути з трибуни.

Геополітичний прорив року

18 жовтня президент Росії Владімір Путін під час свого діалогу з росіянами зламав історично сформовану традицію в російській мові, сказавши "в Україні", а не "на Україні". Крім того, Путін визнав, що об'єктивна реальність диктує необхідність співробітництва Москви і Києва не залежно від складу і політичної платформи майбутнього уряду України.

Однак, оптимістична промова Путіна вже дуже скоро стала здаватися скоріше безглуздою помилкою, ніж провісником серйозних змін в україно-російських відносинах: 14 грудня Міністерство закордонних справ Російської Федерації оприлюднило заяву, у якій підкреслило, що в Росії глибоко стурбовані посиленням «відверто націоналістичних, антиросійських і русофобських настроїв і проявів в Україні».

А 18 грудня, у день формування Кабінету міністрів Юлії Тимошенко, сам президент Росії звернувся до свого українського колеги з посланням про серйозні розбіжності Києва і Москви в гуманітарній сфері – найважливішою складового стратегічного партнерства. Путин зауважив, що антиросійські настрої в Україні можуть завдати серйозної шкоди двостороннім відносинам, і звернув увагу Віктора Ющенка на дискримінацію російської мови, діяльність, спрямовану на розкіл Української православної церкви і «своєрідне трактування нашої спільної історії».

Заява Путіна була сприйнята неоднозначно і змусила українських політиків засумніватися в об'єктивності російського президента. Лідер Львівської обласної організації Української народної партії Богдан Козак запросив Путіна приїхати на Різдво у Львів, вивчити традиції і переглянути ставлення до "західчан". Поки що президент Росії ніяк не відреагував на таку пікантну пропозицію.

Дерибан року

Незважаючи на дію мораторію на продаж землі, 2007 рік запам'ятається резонансними і сумнівними угодами на ринку землі в столиці та її околицях, на ПБК і в Карпатах. Зокрема, великий скандал розгорівся після сесії Київради 1 жовтня. У той час, коли країна стежила за підрахунком голосів на виборах у парламент, столичні депутати з порушеннями регламенту продали в загалом понад 300 земельних ділянок на $10 млрд.

Підрахунки журналу Корреспондент, зроблені на основі інформації про продані ділянки, приводять до цифри в 2 тисячі гектарів, що складає близько 3% усієї площі столиці. Цікаво, що в більшості випадків секретар Київради Олесь Дoвгий навіть не встигав прочитати питання, як депутати вже голосували "за". Тим часом, сам Довгий назвав це засідання Київради "перемогою здорового глузду".

Світові організації, зокрема ООН, рекомендують Україні зняти мораторій на продаж землі, але, зважаючи на все, мораторій буде продовжений і на наступний рік. Варто зазначити, що винуватців небаченого дерибана землі ніхто не знайшов, а обсяги тіньового ринку продовжують рости, і можна зробити висновок, що в 2008 році варто очікувати нових скандалів навколо продажів землі.

Трагедії року

Осінь 2007 року назавжди запам'ятається українцям трагедіями, у результаті яких загинули 129 осіб. Зранку 13 жовтня в житловому десятиповерховому будинку в Дніпропетровську по вулиці Мандриковській, 127 стався вибух газу, який повністю знищив один з під'їздів і пошкодив ще десять сусідніх будинків. Впродовж шестиденних аварійно-рятувальних робіт з-під руїн витягли і пізнали тіла 23 загиблих. Причина вибуху - зношеність устаткування на газорозподільному пункті. Поки влада разом з бізнесменами виділяли десятки мільйонів гривень потерпілим і підшукували їм нові квартири, зруйнований будинок вирішили повністю демонтувати, а на його місці побудувати православний храм.

Другий вибух прогримів під землею 18 листопада на донецькій шахті імені Засядька. Через кілька днів, коли кількість жертв перевалила за 80, стало зрозуміло - відбулася найбільша аварія часів незалежності України - у результаті вибуху метано-повітряної суміші загинув 101 гірник, 9 тіл загиблих дотепер не знайдено. За даними МНС, у момент аварії під землею знаходилися 456 гірників, у тому числі на аварійних ділянках - 186. Рятувальникам ще довго не вдавалося згасити пожежу, що вирувала в коридорах шахти, але повторних вибухів не чекав ніхто. Проте, 1 грудня на тому ж місці відбувся ще один вибух. І якщо в цей раз обійшлося без жертв, то наступного дня, у результаті третього за два тижнів вибуху, загинули п'ятеро гірничорятувальників.

Таким чином, жертвами вибухів на шахті Засядька стали 106 осіб, ще 120 працівників шахти і рятувальників були госпіталізовані. На сьогоднішній день у лікарнях досі залишаються більше 30 осіб, що постраждали в результаті вибухів. Місце трагедії повністю затопили: на всі аварійні ділянки шахти подали майже мільйон кубометрів води.  Після вибуху на шахті в українському політикумі та у суспільстві почали обговорювати питання закриття українських шахт, і в першу чергу – шахти імені Засядька.

Шторм року 

Потужний шторм 11 листопада став причиною безпрецедентних подій в Азовському і Чорному морях. За один день у Керченській протоці розламався навпіл танкер Волганєфть-139, вантажений більш ніж чотирма тисячами тонн мазуту і затонули три суховантажі, на яких знаходилося біля семи тисяч тонн сірки.

Швидкість вітру в районі Керченської протоки досягала 32 метрів у секунду, а хвилювання моря – 6-7 балів. У результаті шторму відбулася масова загибель птаха і риби. Через два тижні влади України і Росії відрапортували, що рятувальники очистили від нафтопродуктів берег і акваторію Керченської протоки.

Водночас, екологи б'ють тривогу, відзначаючи, що екологічні наслідки катастрофи можуть бути ліквідовані не раніше ніж через 5-10 років. Учені попереджають, що не виключена можливість повторної і ще більш масової загибелі птахів. Експерти прогнозують, що катастрофа в Керченській протоці зменшить кількість відпочиваючих на кримському узбережжі влітку 2008 року.

 Катастрофа року

16 липня в Буському районі Львівської області на перегоні Красне-Ожидів зійшли з рейок і перевернулися 15 цистерн із високотоксичним жовтим фосфором товарного потяга, що прямував з Казахстану в Європу. Спочатку катастрофу порівняли навіть з аварією на Чорнобилі. Тодішній міністр транспорту Микола Рудьковський з посиланням на дані технічної експертизи, заявив, що аварія трапилася через порушення правил вантаження фосфору казахською стороною і несправності цистерн. У свою чергу, Казахстан спростував звинувачення в технічній несправності цистерн, у яких перевозився фосфор по території України, і зажадав провести незалежну експертизу на місці аварії.

2007 рік запам'ятався загалом величезною кількістю подій на залізниці. 2 травня зійшов з рейок швидкісний експрес сполученням Дніпропетровськ-Київ. Обійшлося без жертв - потяг чудом уник зіткнення з електричкою. Крім того, 2 серпня Столичний експрес Київ-Харків збив двох шляхових робітників у Харківській області. 22 липня в Горлівці Донецької області зійшли з рейок два вагони пасажирського потяга сполучення Челябінськ-Сімферополь. До також варто зазначити, що цього року відбулася ціла серія аварій за участю вантажних потягів. Як наслідок, аварійність на залізниці стала нагадувати ситуацію, що склалася на автомобільних трасах країни.

Численні аварії на залізниці і цілий ряд техногенних катастроф ледь не коштували міністерських портфелів міністрові транспорту Миколі Рудьковському і міністрові з питань надзвичайних ситуацій Нестору Шуфричу. Президент України розкритикував діяльність міністрів і навіть настійно вимагав звільнити «солодку парочку» з Кабміну. Крім того, активісти БЮТ і НУ-НС організували акції протесту біля будинків Мінтрансу і МНС, але Рудьковский і Шуфрич залишилися на своїх посадах до відставки уряду.

Убивство року

"Я зробив свою справу. Я не шкодую, що приїхав в Україну", - такими були останні слова смертельно пораненого Максима Курочкіна, одіозного російського бізнесмена, застреленого у внутрішньому подвір’ї Святошинського районного суду міста Києва 27 березня цього року. Курочкін був убитий зі снайперської гвинтівки пострілом у серце на очах у співробітників правоохоронних органів і журналістів.

У той день суд розглядав справу самого Курочкіна, звинувачуваного у вимаганні і затриманого правоохоронними органами під час приватного візиту в Україну. За кілька годин до смерті Макс Бєшений попросив суддів замінити для нього запобіжний захід утримання під вартою на підписку про невиїзд. "Помирати не хочу! Прошу мене відпустити! Невинний!", - кричав Курочкін, аргументуючи своє прохання. Однак, служителі Феміди відмовили підозрюваному, котрий напередодні під час дачі свідчень проголосив себе сином Бога і зробив судді зауваження про неналежне поводження.

Слова Курочкіна виявилися пророчими: сам бізнесмен був убитий, а через сім місяців Святошинський райсуд визнав Макса Бєшенного невинним у вчиненні злочину.

Ще в квітні Генпрокуратура повідомила, що Службою безпеки України і Міністерства внутрішніх справ затриманий ряд осіб, яких обґрунтовано підозрюють у причетності до здійснення навмисних убивств російського бізнесмена Максима Курочкіна і директора Дніпропетровського ринку Озерка Володимира Воробйова, однак, таємниця смерті Макса Скаженого досі вкрита мороком.

Смерть року

У січні року, що минає, країна була вражена смертю одного з лідерів Партії Регіонів Євгена Кушнарьова. Колишній керівник Секретаріату Президента України й екс-голова Харківської облдержадміністрації одержав вогнепальне поранення в живіт на полюванні в Ізюмському районі Харківської області. Після декількох операцій 55-річний Кушнарьов, не приходячи до свідомості, помер у місцевій лікарні.

На похорони Кушнарьова прийшли десятки тисяч харків'ян, вище керівництво країни, а також його соратники й опоненти. Через кілька днів політики і суспільних діячів запропонували назвати ім'ям Кушнарьова одну зі станцій харківського метро й одну з центральних вулиць першої столиці.

Прокуратура порушила кримінальну справу за статтею убивство з необережності й звинуватила в смерті Кушнарьова сина директора харківського підприємства Точприлад Дмитра Завального, який полював разом з народним депутатом. Незважаючи на те, що убивство Кушнарьова було вчинене ще в січні, остаточні результати розслідування були оприлюднені лише в грудні. Прокуратура вирішила покарати Завального по двох статтях: убивство з необережності і незаконне носіння і зберігання вогнепальної зброї.

Головний біль року

Тотальна безкарність водіїв привела до того, що Україна зараз втрачає в ДТП на три-восьмих разів більше людей, ніж західноєвропейські країни. Фактично, це питання вже перейшло з рангу дорожньої статистики в площину національної безпеки. Війна на дорогах кожну другу годину забирає чиєсь життя.

Щоб відчути масштаб проблеми, досить згадати, що за два роки на українських дорогах гине стільки ж людей, скільки загинуло радянських солдатів в Афганістані за десять років кампанії. Дорожньо-транспортні пригоди в 2007 році забрали більше семи тисяч життів. Це на чверть більше, ніж торік і майже в два рази перевищує число загиблих американців за п'ять років бойових дій в Іраку.

Однак, навіть тих учасників дорожнього руху, яким удалося залишитися в живих, не можна назвати щасливчиками: багатокілометрові пробки і жахливий стан дорожнього покриття стали насущним бичем великих міст, - українці годинами стоять у заторах і витрачають тисячі гривень на ремонт авто, постраждалих від безвідповідальності комунальних служб.

У листопаді цього року Президент України Віктор Ющенко різко розкритикував керівництво МВС і ДАІ за ситуацію на українських дорогах і назвав роботу даїшників бездарною та непрофесійною. Підтримав главу держави і новопризначений міністр внутрішніх справ України - Юрій Луценко, який відразу після вступу на посаду звільнив начальника Департаменту ДАІ МВС України Олексія Калинського.

ДТП року

Навіть у контексті апокаліптичної ситуації на українських дорогах, ДТП, що трапилося 30 травня о 5 годині ранку на бульварі Шевченка в Києві, шокував громадськість:  новенький BMW-M6, за кермом якого знаходився син великого нафтового бізнесмена Зіновія Калиновського й екс-дружини Дмитра Фірташа Марини Фірташ, урізався на великій швидкості в припаркований автомобіль Жигулі прапорщика внутрішніх військ Володимира Куликівського. У результаті ДТП міліціонер загинув на місці, а дівчина-пасажир BMW, 25-річна Настя Б., була доставлена в реанімацію з численними травмами і через три дні померла.

Самому Сергієві Калиновському чудом удалося вижити – вчасно приїхавші охоронці доставили свого підопічного в медичний центр Біофармтех, де водій-екстремал знаходився під підпискою про невиїзд до 14 вересня. Увесь цей час співробітники правоохоронних органів не могли допитати Калиновського, посилаючись на заборону лікарів, і запевняли журналістів, що мажорові не уникнути відповідальності, оскільки за ним установлене цілодобове спостереження.

Однак, пильність правоохоронців і увага ЗМІ не перешкодили хлопчикові з гарної родини 15 вересня залишити медичну установу, не повідомивши органові досудового слідства, і зникнути в невідомому напрямку.

17 вересня прокуратура міста Києва оголосила Калиновського в розшук і направила прикордонникам заборона на його виїзд за кордон. У свою чергу Українське бюро Інтерполу оголосило Калиновського в міжнародний розшук. Однак, на офіційному сайті міжнародної поліції поруч з єдиною неякісною фотографією Калиновського чомусь з'явилися два зображення зовсім іншої людини. Після спілкування співробітників Інтерполу з представниками українських ЗМІ сторонні фотографії зникли із сайту, проте, пошуки Калиновського дотепер не дали результату.

НЛО року

Цією осінню Україна знову виявилася в епіцентрі міжнародного скандалу: 14 листопаду на прес-конференції в Страсбурзі депутат Європарламенту Клаудіо Фава заявив, що літаки ЦРУ США здійснювали посадки на одній з авіабаз України. Більш того, Фава відзначив, що має докази таємних приземлень американських літаків на території України.

У свою чергу Єврокомісар з юстиції, свобод і безпеки Франко Фраттіні відзначив, що розслідувати встановлені парламентаріями факти "слід судовим органам, а уряди повинні організувати адміністративне розслідування і покарати винних чиновників".

Однак, 15 листопада депутат Європарламенту Джульєтто К’єза пояснив, що його колега Джованні Фава "особисто не має документів у цій справі", а основою для звинувачення став репортаж російського журналіста Аркадія Мамонтова.

К’єза мав на увазі минулорічний репортаж, у якому журналісти телеканала Росія повідомляли про таємну в'язницю ЦРУ для ув'язнених з Афганістану та Іраку, що нібито знаходиться на території гарнізону Макаров у Київській області. Тоді Міністерство оборони України спростувало цю інформацію та оголосило у військовій частині день відкритих дверей. Більш того, суд поставив за зобов’язати РТР-планета й особисто Аркадія Мамонтова спростувати поширену ними інформацію.

Альпіністи року

18 жовтня Європейський Союз Молоді шокував Україну заявою про знищення її Державного Герба, установленого на Говерлі, і перейменуванні найвищої гори країни в пік Сталіна. Активісти ЄСМ зафіксували події, що відбулися осінньою ніччю, за допомогою фото- і відеотехніки, і виклали сюжет про перебування на Говерлі в Інтернеті.

Один з лідерів організації Павло Заріфулін заявив, що акт вандалізму на Говерлі вчинили етнічні українці, і пояснив, що акція є відповіддю на присвоєння Президентом України звання Герой України Головному командирові УПА Роману Шухевичу.

Ми, у свою чергу, віримо, що зухвала витівка євразійців не залишила байдужим жодного жителя країни і тільки зміцнила патріотизм українців. Політики різних поглядів жорстко засудили дії вандалів. Українські правоохоронці своєрідно відреагували на нищівне сходження альпіністів – незабаром на Говерлі установлять камери спостереження, на що витратять десятки мільйонів доларів.

Але, незважаючи на те, що СБУ установила осіб, що поглумилися над української держсимволікою, дотепер організатори і виконавці акції знаходяться на волі. Євразійці продовжують глузувати з заяв українських правоохоронців і навіть заявили про прийом до почесних членів ЄСМ за незаперечні заслуги перед організацією глави СБУ Валентина Наливайченка.

Перевдягання року

 Нечасто перевдягання супроводжується виступом військового оркестру, урочистим читанням віршів і виступом члена Кабінету міністрів. Однак, саме так проходила одна із самих курйозних церемоній року – театралізоване прощання військовослужбовців української армії з онучами. Прославлений аксесуар українських військових був увічнений у меморіальній дошці Онучі солдатські, і урочисто переданий музеєві 169 навчального центра Міністерства оборони.

І хоча обіцянки новосформованої коаліції та особисто прем'єр-міністра Юлії Тимошенко про переведення української армії на контрактну основу в 2008 році виглядають досить ілюзорно, прогрес оборонного відомства очевидний: уже з осені 2007 року солдатські чоботи й онучі замінено сучасним взуттям і шкарпетками, що для рядових військовослужбовців, мабуть, вагоміше вступу в НАТО.

Пам'ятник року

Встановлення пам'ятників Степану Бандері у Львові і Катерині II в Одесі викликала бурхливу дискусію в українському суспільстві та у черговий раз продемонструвала, якою різною може бути трактування історії нашої країни. Однак, у лютому цього року українці з посмішкою згадали про те, що в нас є спільне сучасне: втіленням цієї сучасності став скандальновідомий регіонал, екс-глава ЦВК Сергій Ківалов – саме його ясними очима подивився на співгромадян пам'ятник батькам-засновникам Міжнародного гуманітарного університету в Одесі.

На відкритті пам'ятника керівництво МГУ відзначило, що ця скульптурна композиція встановлена в знак "подяки тим, хто виростив дивовижне дерево знань" і «нашому лідерові, Сергію Кввалову». За словами керівництва вузу, в університеті існує гасло, що відповідає життєвому кредо Ківалова - "Досконалість у всьому".

Журналісти з радістю повідомили українцям про таку своєрідну оцінку заслуг екс-глави ЦВВК, відомого в народі як Сірьожа-Підрахуй, а одесити нарекли монумент просто пам'ятником Ківалову. Проте, сам винуватець подій запевнив, що скульптура є абстрактним зображенням, а на нього сам пам'ятник не схожий. Проте, історія цього монумента показала, що деякі речі у всіх регіонах країни сприймають однаково – з посмішкою.

Краща чоловіча роль року

Репліка «Трошки текст, ***, по-дебільному написаний» прославила харківського мера Михайла Добкіна не тільки на всю країну, але і на цілий світ: відео, на якому градоначальник намагається записати свій передвиборний ролик, за добу ввійшов в десятку найпопулярніших на сайті Youtube і зайняв гідне місце в пам'яті мобільних телефонів українців.

Якщо згадати бородатий радянський анекдот про прибуття делегації іноземців на завод, то зі ставшим надбанням громадськості діалогу Добкіна і секретаря харківської міськради Геннадія Кернеса людина, не обізнана в тонкощах російського мата, могла б зробити висновок, що ситуація з дорогами в місті має якесь відношення до чоловічого полового органа, працювати мерові заважає чиясь мама, а текст звертання до харків'ян написаний неякісно і, судячи з усьому, робітницею сфери інтимних послуг.

Пізніше Добкін визнав, що дозволяє собі вживати нецензурні вислови, і зауважив, що робота сьогоднішньої міської влади - це доказ того, що мат підвищує продуктивність праці.

Утікач року

Нільський крокодил на прізвисько Годзилла, незважаючи на своє екзотичне походження, у душі виявився істинним українцем: впродовж шести місяців Годзі демонстрував усій країні та особисто міністрові МНС Нестору Шуфричу приголомшливу волю до життя, неймовірне прагнення до волі, дивну кмітливість і миролюбну вдачу.

Годзилла втік з маріупольського пересувного зоопарку наприкінці травня і поплив в Азовське море. На момент втечі пащека рептилії була заклеєна скотчем. З того часу рятувальники півроку безуспішно вели його пошуки. Увесь цей час Годзі провів у теплих водах в районі Азовстальскої ТЕЦ, що кишить рибою. Хитромудрому плазуючий удалося уникнути пасток і облав, організованих бійцями МНС, і стати найпопулярнішим ньюсмейкером Маріуполя. 28 листопада Годзилла був пійманий на сьомому колодязі відстійника ТЕЦ робітником підрядної організації Маріупольмонтаж Василем Акімовим.

Після того, як Годзі був знайдений, його привезли в пожежну частину МНС Донецька і помістили у ванну з теплою водою, де постійно підтримувалася температура біля +30 градусів. Передбачалося, що в понеділок його забере дресирувальник. Однак, 30 листопаду Годзі здох. Тіло крокодила було кремоване. Швидше за все, причиною смерті рептилії стала різка зміна температурного режиму.

Годзі загинув, однак пам'ять про нього жива: доля нільського крокодила оспівана у віршах, анекдотах і билинах. У Маріуполі навіть з'явилася ініціативна група бізнесменів, що пропонують установити пам'ятник Годзиллі – щоб світлий образ Годзі назавжди залишився в серцях українців.

Корреспондент.net

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Загрузка...
Loading...

Корреспондент.net в соцмережах