Голова Державного агентства з питань кіно Пилип Іллєнко записав відеозвернення, де оголосив, що подає у відставку.
Останні п'ять років - найпродуктивніші в історії українського кіно. За цей час вітчизняний кінематограф отримував рекордне фінансування від держави.
Держагентству з питань кіно виділяли на кіновиробництво в Україні безпрецедентні суми грошей, у минулому році це були 500 мільйонів гривень. У розподілі цих коштів брав участь голова Держкіно Пилип Іллєнко. 19 серпня він заявив, що йде у відставку.
Корреспондент.net підбиває підсумки управління Іллєнком українською кіногалуззю.
Заява
Пилип Іллєнко займав посаду голови Держкіно із серпня 2014 року. Він - син відомого режисера Юрія Іллєнка і брат політика-націоналіста Андрія Іллєнка, депутата двох скликань Верховної Ради, який балотувався в парламент від партії Свобода й у цьому році, але вибори програв.
"Я не хочу перетворювати боротьбу за крісло на трилер з елементами складно постановного екшену, це точно не принесе користі індустрії. Тому сьогодні я написав прем'єр-міністру заяву про звільнення за власним бажанням", - заявив Пилип Іллєнко про свою відставку.
Він додав, що це дозволить вже новому уряду найближчим часом провести відкритий конкурс і призначити нового керівника.
Свою місію на посаді глави агентства Іллєнко назвав завершеною. За його словами, за п'ять років кіногалузь в Україні досягла найкращих показників за роки незалежності. Подальшу діяльність Іллєнко так само пов'язує з кінематографом.
Відносини з новою владою
Іллєнко закликав президента Володимира Зеленського особисто не допустити показу серіалу Свати на телеканалі 1+1 після того, як раніше заборонений серіал 95 Кварталу повернувся в ефір.
Повернувся в результаті рішення Окружного адміністративного суду Києва, яким були скасовані накази Держкіно, Міністерства культури і Служби безпеки України.
Іллєнко нагадав, що у 2017 році російського актора Фьодора Добронравова внесли до чорного списку в Україні - і дозвіл на прокат фільму скасували. Актор їздив в окупований Крим і підтримував анексію півострова. Суд послався на те, що в СБУ неправильно склали довідку про те, що Добронравов становить загрозу національній безпеці України.
"Пане Володимире, Ви вже не є продюсером серіалу Свати, не є його виробником. Сьогодні Ви - президент України. Я вважаю, що саме Ви повинні прийняти рішення про подальшу долю цього серіалу і показати, що для вас є пріоритетом - повернення цього продукту в ефір чи очищення інформаційного простору України від українофобів, які нехтують національним суверенітетом і територіальною цілісністю нашої держави", - заявив Іллєнко.
"Я від Вашого оточення знаю, що Ви дуже емоційно і болісно сприйняли заборону Сватів у 2017 році - і це стало поштовхом до того, що Ви почали боротися за посаду президента. Але не повторюйте помилок ваших попередників. Серіал Свати - це Ваша "липецька фабрика". І нехай Вас не вводить в оману високий рейтинг перегляду цього серіалу, адже й цукерки Рошену залюбки і з насолодою їла вся Україна", - заявив голова Держкіно.
Плюси і мінуси роботи
При Іллєнкові процедура розподілу державного фінансування вперше стала прозорою, пітчинґи транслювалися в прямих ефірах, хоча й не обходилося без скандалів.
"Останні п'ять років стали періодом розквіту українського кіно, багато в чому завдяки саме Пилипові Іллєнку. Якщо ще кілька років тому ми раділи двом-трьом українським фільмам на рік, то сьогодні ми маємо 34 кінотеатральні прем'єри, перемоги на кінофестивалях класу А і бокс-офіси на рівні голлівудських блокбастерів. Збільшення фінансування кіноіндустрії, закон Про підтримку кінематографії в Україні, активне просування на міжнародному ринку - усе це відбувалося за активною участю голови Держкіно", - говорить про період роботи Іллєнка виконавчий директор Української кіноакадемії Ганна Мачух.
Значно зріс рівень міжнародної промоактивності нашого кіно - його підтримують міжнародні фестивалі, підбиває підсумки роботи Іллєнка на чолі Держкіно генеральний продюсер Одеського міжнародного кінофестивалю Юлія Синькевич.
"Ми спостерігаємо, як зростає не тільки кількість, а й якість вітчизняного кіно. Звісно, цей процес був би неможливий без активної підтримки Держкіно ", - констатує вона.
Критикують Іллєнка насамперед за те, що часто державне фінансування отримували свідомо провальні фільми - і в принципі мало держкоштів відбивалося касовими зборами. За даними керівника відділу аналітики компанії MMR Артема Вакалюка, українські фільми у 2018 році отримали в загальних касових зборах 8%, а це більше 191 мільйона гривень. Тобто майже в п'ять разів менше, ніж на них за рік витратила держава.
Наприклад, загальний бюджет картини Таємний щоденник Симона Петлюри склав 44,29 мільйона гривень, з них 22,14 мільйона - державні гроші. Касовий збір - 2,47 мільйона гривень. Тобто майже в 10 разів менше, ніж витратила на неї держава.
Дія фільму, який творці позиціонують як історичну драму, розгортається в 1917-1921 роках. Коли Симон Петлюра спочатку невдало боровся за незалежну Українську народну республіку, а потім емігрував до Парижа, де на нього полюють радянські агенти.
Загальний бюджет картини Позивний Бандерас - 39,13 мільйона гривень, з них половина - 19,57 мільйона - державне фінансування. Касовий збір склав 1,99 мільйона гривень. Тобто, як і по Петлюрі, - у 10 разів менше, ніж державні витрати на фільм.
"Держкіно під головуванням Пилипа Іллєнка так і не позбулося декількох недоліків. Перш за все - це лояльність до невдач кінематографістів. Є ціла добірка режисерів і продюсерів, які провалювали фільм за фільмом, але продовжували отримувати фінансування. Стрічки були або поганої якості, або автори не перенапружувалися з розкручуванням свого дітища, тому про прокат знали одиниці. З одного боку - це побічний ефект держфінансування, оскільки продюсери звикли до того, що гроші можна не повертати, у разі провалу нічого страшного з тобою не буде. Ця крайня відсутність ризиків зробила кінематографістів інфантильними. З іншого боку - без державного фінансування наша кіноіндустрія впаде, але вона не має бути настільки дотаційною", - формулює претензії до Іллєнка арт-критик Олена Чиченінаа в коментарі BBC.
Якщо фільм для широкої аудиторії коштував кілька десятків мільйонів, а в прокаті зібрав кілька мільйонів або менш одного, його авторам на пітчинґ двері мають бути закриті, зазначає експерт.
"Наступний мінус - ідеологія. Підтримується багато ура-патріотичних стрічок, приблизно такого роду, як у Росії. З'явилася традиція негативних персонажів робити російськомовними, що мені здається вкрай неприпустимим", - додає Чиченіна.
Героїзація українського кінематографа в радянському стилі - ще одна претензія до Іллєнка.