Головна
 

Росія претендує на "український" мазохізм

30 січня 2001, 12:01
0
6

Як відомо, першенство у постанні мазохізму як явища належить Україні, де народився автор подібних фантазій. Проте, як виявляється, так думають не всі...

На щорічних зборах "Асоціації сучасної мови" цілих три години були присвячені мазохізму. І невідомо, скільки ще часу зайняли лекції і семінари по теорії і практиці перекручення.

Ви, певно, думали, що садизм і мазохізм нічим не відрізняються, але для вчених це зовсім не так. Як написав у своїй роботі про мазохізм "Холодність і жорстокість" французький философ Жіль Дельоз, садизм дуже активно вивчався літературними критиками і психоаналітиками, тоді як мазохізм "потерпав від несправедливої зневаги".

Однак мазохізм починає брати своє, якщо, звичайно, останні збори "Асоціації сучасної мови" мають якесь значення. Зараз у мазохізму є дві інтерпретації - феміністична і гомосексуальна. Мало того - це поняття стало питанням національної гордості. Українці і росіяни б'ються за право називатися батьківщиною мазохізму.

Термін "мазохізм" уперше з'явився у виданій 1886 року книзі "Psychopathia Sexualis" німецького психіатра Ріхарда фон Краффт-Ебінґа, який вигадав його для того, щоб якось назвати поведінку людей, яким подобається, коли їх мучать або принижують. Щоб дати ім'я цьому стану, він скористався прізвищем Леопольда фон Захера-Мазоха, автора "Венери в хутрах" (1869), новели (в основу якої, імовірно, покладене реальне життя Захера-Мазоха) про пригоди і фантазії Северина, людини, якій подобалося, коли її шмагали.

За словами Віталія Чернецького, професора слов'янських мов Колумбійського університету, зараз і росіяни, і українці запевняють, що саме їхня країна є колискою мазохізму. На Україні з'явився рух, який виступає за те, щоб назвати ім'ям Захера-Мазоха одну з вулиць. У той час як росіяни, як розповів Чернецький, намагаються довести, що саме вони є "першими мазохістами".

Заяви України видаються куди вагомішими. Як говорить Чернецький, Захер-Мазох, можливо, є самим відомим уродженцем Галичини. Він народився в Лембергу, у східній Галичині, яка в даний час належить Україні (Детальніше історію Захер-Мазоха з відповідними коментарями див. у виконанні Ярини Коваль у статті "Найбільше у світі він боявся забуття", що з'явилась 1998 року у газеті "День", а також на російському сайті, де в основних деталях викладена історія австрійської літератури - від ред.). Коли він створював свій доробок, Галичина була під владою Австрії. Писав він німецькою мовою. І, як сказав Чернецький: "Він вважав себе галицьким українцем і згадував доброту своєї годувальниці-українки".

Але зараз, за словами вченого, Росія пред'являє свої права на мазохізм. Твори Захера-Мазоха, заборонені на території Східної Європи протягом майже всього сторіччя, почали публікуватися російською мовою після розпаду Радянського Союзу (зрештою, як українською, так само як перше видання його творів українською вийшло лише 1999 року - ред.). Тоді, 1995 року Олександр Еткінд, автор відомої історії російського психоаналізу, опублікував "історичну соціологію Захера-Мазоха і його російських читачів". Еткінд припустив, що ім'я Северін має російські корені і що "Захер-Мазох міг навчитися втіхам, що її дає шмагання різками, в російської секти хлистів". Іншими словами, як говорить Чернецький, Еткінд запевняє, що "росіяни є першими мазохістами".

Почасти ця плутанина може бути пов'язана з тим, що деякі уродженці Галичини, у тому числі Захер-Мазох, називають собі "малорусами", але Чернецький припустив, що швидше за все йдеться про куди химерніше явище. Він назвав прагнення росіян віддати належне мазохізму "перекрученою, постімпериалистічною, меланхолійною" фантазією.

Поки Росія й Україна конфліктують із приводу походження мазохізму, американські вчені сперечаються з приводу змісту доробку Захера-Мазоха. "Венера в хутрах" починається з того, що оповідачу (не Северину) сниться статуя Венери. Ввісні рука Венери перетворюється в руку козацького слуги, що його будить. Він встає і йде до Северина, що дає йому почитати рукопис під назвою "Одкровення найдчуттєвої людини".

Рукопис являє собою розповідь Северина про його рабські взаємини з жінкою, що носить хутра і б'є його батогом. Жінку звуть Ванда. Северин підписує контракт, згідно з умовами якого він стає її рабом, і вони разом їдуть подорожувати за кордон. У передостанній сцені коханець Ванди, хтось під псевдонімом Грек, теж шмагає Северина, відтак тіло героя перетворюється його в криваву кашу. Северин посміхається і говорить: "Терапія була жорстокою, проте радикальної. Головне - я видужав". Кінець.

Елліс Генсон, професор департаменту англійської мови в Корнелльському університеті, запропонував гомосексуальну інтерпретацію новели. Він указав на те, більшість критиків припускають, що на останніх сторінках Северин дійсно виліковується. Але Генсон у цьому сумнівається: "Я б задав зовсім очевидне питання: чому ми маємо думати, що найсерйозніша травма, що її тільки може пережити мазохіст - це пороття, про яку він благав протягом 50 сторінок?" Генсон припускає, що новелу "можна прочитати як гомосексуальну історію про чоловіків, які користуються жінками для того, щоб спокушати чоловіків". Щоб зрозуміти, що це означає, досить простежити за мотивом руки. В сні оповідача "рука Венери в буквальному розумінні стає рукою козака", - говорить дослідник. Наприкінці книги батіг перекладається з руки Ванди в чоловічу руку. І якщо прийняти по увагу, що все це описано в "Handschrift", що по-німецькому означає рукопис, то, на думку Генсона, мабуть, що Северин знаходить новий спосіб покарання - з боку чоловіка-оповідача. Северин "намагається принизиться перед ще одним чоловіком" передаючи йому "Handschrift", свій рукопис.

Сабіна Вілке, дослідник німецької мови з Вашингтонського університету, використовує феміністичний підхід. Вона припустила, що "Венера в хутрах" - історія про панування чоловіків над жінками. Незважаючи на те, що мазохістом є чоловік, це не виходить, що жорстока жінка, Ванда, задоволена ця ситуацією. "Задоволення чоловіка-мазохіста в цій історії засновано на відмовленні жінки від своїх бажань". Жорстока жінка не править балом; вона приносить у жертву свої власні потреби, щоб задовольнити мазохіста.

На щастя дружина Захера-Мазоха, яка називала себе Вандою на честь персонажа книги, не тільки навчилася звертатися з батогом на втіху чоловіку, але і (після того, як Захер-Мазох знайшов нову мучительку) стала писати розповіді сама. У них, за словами Вілке, жінка "намагається задовольнити свої сексуальні бажання і не дозволяє чоловікам-мазохістам перешкоджати їй у цьому". Героїнею одного з розповідей є "прекрасна вдова-аристократка, яка купує прекрасних чоловіків-рабів, користується ними для задоволення власних сексуальних бажань, а коли вони їй набридають - убиває їх. Звільнення не завжди красиве. Що б подумав Захер-Мазох, довідавшись, як теоретики і вчені тягнуть його кожний у свою сторону? Можливо те ж саме, що подумав Северин, коли його відшмагали в перший раз. "Ситуація була жахливо смішна, - сказав він. - Вона перевершила всі мої фантазії». (Переклад Инопресса.ru).

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах