Головна
 

До Росії приїхала особистий кинооператор Гітлера

Корреспондент.net, 22 червня 2001, 10:11
0
4

У Санкт-Петербурзі вперше після багаторічної перерви з'явилася на публіці легендарна німецька кінодокументалістка Лені Ріфеншталь. Довгі роки вона була особистим оператором і близьким другом Гітлера. Її називали офіційним кінооператором нацизму.

 

Появу в маленькому залі петербурзького готелю цієї жінки ще кілька років тому вважали неможливою, повідомляє НТВ.ru.

Кілька десятиріч навіть ім'я Лені Ріфеншталь було під забороною в усій Європі. Про її приїзд до країни, що перемогла фашизм, не могло бути й мови. Її назвали одним із символів ХХ століття. І водночас саме з нею багато хто дотепер пов'язує похмурий титул – "один із засновників фашистської естетики". Сьогодні, вперше приїхавши до Росії, 98-річна Лені Ріфеншталь говорила пр те, чого її навчила доля.

"Я зрозуміла, що в моєму житті було дуже мало прощення, - говорить Лені Ріфеншталь, - Я не шкодую про те, що зробила, але мені завжди хотілося, щоб стосовно мене, втім, як і до кожної людини, завжди було більше доброти й прощення".

Вона починала свою кар'єру в кіно танцівницею. Потім була акторкою. У 33-у Гітлер зробив їй напівпропозицію-напівнаказ: зняти фільм про з'їзд нацистської партії в Нюрнберзі. Гітлер, який мріяв свого часу стати живописцем, з німецькою акуратністю малював погані пейзажі й натюрморти. Але саме в цій жінці він побачив здатність втілити його художні амбіції.

Лені Ріфеншталь, яка тоді, за її словами, не могла відрізнити абревіатури СА від СС, погодилася. Було знято "Тріумф волі", фільм, що вражає уяву своїми масштабами і розмахом, і про який згодом скажуть: "Це обличчя фашизму".

На прикладі Лені Ріфеншталь дуже зручно порушувати класичні питання про моральну відповідальність художника перед історією чи про те, наскільки несумісні геній і лиходійство. Але сама Ріфеншталь усе, що відбулося, пояснює набагато простіше. "Ні, в мене тоді не було передчуття катастрофи, - говорить вона. - Була лише віра в те, що все зміниться, що буде знайдений ідеал. І так думала не лише я. Лише потім, коли я побачила, що відбулося, мене охопив жах. Це було потрясіння, після якого я кілька років не могла знайти собі місця в житті".

Вона знімала цей фільм задовго до "кришталевої ночі" і єврейських погромів по всій Німеччині. Доти, доки не почалася Друга світова війна, її "Тріумфу волі" плескали в найкращих кінозалах європейських столиць. Але це було – "до". Коли вже стало можна говорити про те, що було після, цей фільм навіть почали називати антифашистським.

"Тут, у цьому фільмі, видно, як людська особистість перетворюється на безлику юрбу, безлику масу, у цей жорстокий механізм, що пройде по всіх країнах Європи, - сказав режисер Михайло Литвяков. - Ми ж знаємо, чим це скінчиться. Це цікаво просто дивитися. Ось вони тягнуть свої руки, і що з цього вийде – ми ж усе це знаємо".

Її фільм про Берлінську олімпіаду 36-го року ввійшов до десяткиу кращих кінострічок усіх часів і народів. Але після війни Ріфеншталь уже не змогла займатися кіно – громадська думка була сильнішою за її творчих амбіцій.

У 70 років вона сама пройшла майже через всю Африку, щоб сфотографувати африканські племена, що зникають. Зараз вона захоплюється підводними зйомками й фотографує корали та кільчастих хробаків. Для того, щоб інструктор у школі підвідного плавання видав їй атестат на право користування аквалангом, вона підробила документ про народження, зменшивши свій вік на 20 років.

Досі вона бореться з тими стереотипами, які завжди викликало її ім'я. Коли один з режисерів запропонував зробити фільм про її долю, вона погодилася з одним застереженням: "Прошу вас, тільки не змушуйте мене кричати "Хайль Гітлер".

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua
Loading...

Корреспондент.net в соцмережах