Павло Шеремета, новоспечений міністр економіки, в інтерв’ю Олегу Шанковському розповів про найближче майбутнє гривні, складові запуску економіки України і про те, якою країна стане через десять років. Матеріал розміщено у №9 журналу Корреспондент від 7 березня 2014 року.
У головний кабінет Міністерства економічного розвитку і торгівлі України Павло Шеремета в'їхав лише кілька днів тому, але вже встиг обжитися. Тут немає ні портретів політиків, ні фотографій самого міністра, зате зі стіни праворуч за молодим чиновником пильно стежить поет Тарас Шевченко, ліворуч – Небесна сотня, знімки загиблих учасників недавніх масових протестів, зібрані у спільній рамці.
Перед початком бесіди міністр уточнює, чи вийде матеріал у журналі російською мовою – з львів'янином Шереметою Корреспондент розмовляє українською. Отримавши ствердну відповідь, чиновник схвально киває:
- Це добре.
- Чому добре?
- Тому що нам зараз дуже важливо зі сходом розмовляти російською.
Призначення досвідченого економіста Шеремети на міністерську посаду експерти називають одним з найбільш вдалих кадрових рішень у новому уряді.
До останнього часу Шеремета, який здобув освіту у Львівському університеті ім. Івана Франка та Гарварді, а потім закінчив МВА Університету Еморі (Атланта, США), очолював Київську школу економіки. Раніше протягом десяти років – Києво-Могилянську бізнес-школу. Він викладав у Східній Європі та Азії, а також протягом трьох років працював у Малайзії, займаючи посаду президента Інституту стратегії блакитного океану.
Починаючи розмову з Корреспондентом, новоспечений міністр попереджає, що під час інтерв'ю йому, швидше за все, доведеться перерватися: він очікує кілька важливих дзвінків. При цьому він попросить своїх помічників перемикати виклики прямо в кабінет, незважаючи на присутність преси.
- Це нова реальність після Майдану. Ми перебуваємо під контролем суспільства, – каже Шеремета.
І правда, в ході інтерв'ю чиновник двічі говорить по телефону, щоразу попереджаючи співрозмовника про присутність у кабінеті журналістів, і просить дозволу переключити розмову на гучний зв'язок. В обох випадках мова йде про зміну закону про державні закупівлі на більш прозорий: сторони обговорюють, яким чином це краще зробити. З одним зі співрозмовників Шеремета вільно розмовляє англійською. А потім, повертаючись до Корреспондента, легко переходить на рідну українську.
- Опишіть стан вітчизняної економіки в трьох реченнях.
- Можна одним словом описати. Перекладаючи дипломатичною мовою, стан не найкращий. Я б навіть ужив більш гостре слово. Але не хочу створювати враження песимізму. Розумієте, все залежить від того, як подивитися. З економічного боку, з боку фіскального ситуація катастрофічна. Економіка, як ви знаєте, десь у нас в легкому мінусі, який офіційно називався нулем. Тобто це не катастрофа. Але з точки зору державних фінансів це катастрофа. З іншого боку, сила духу, яку продемонстрував український народ, просто неймовірна. Якщо ми могли зробити це і вже, між іншим, не один раз у нашій історії, то у мене немає сумнівів, що ми можемо подолати все. Тому, підбиваючи підсумок, – стан не найкращий, але ми з нього вийдемо.
- Зараз багато економістів говорить про високу ймовірність для України дефолту. Ви теж так вважаєте?
- На всіх офіційних засіданнях, на яких я був після свого призначення, починаючи з вечора четверга [27 лютого], я слова «дефолт» не чув. Ніхто навіть про нього не говорить. Подивіться виступ прем'єра, коли він був у Верховній Раді, – мені здається, він не вживав слова «дефолт». На решті засідань – формальних, неформальних, закритих, відкритих, – у всіх моїх дискусіях з усіма керівниками держави слово «дефолт» не звучало. Тобто воно не присутнє навіть у радарі. Я щойно [повернувся] з двох зустрічей. Перша – з Міжнародним валютним фондом. Ми почали розмову, завтра її продовжимо. І щойно із зустрічі з державним секретарем [США Джоном] Керрі. Та підтримка, яку нам пропонує світ, – її достатньо, щоб слово «дефолт» не вживалося.
- Це обнадіює.
- Тут я скажу ще одне. Критично важливо для України ... Зараз згадаю, як це буде на латині. (Дістає iPhone, починає шукати фразу.) Українською це звучить так: «Угоди будуть дотримані». Це критична річ, тому що ви знаєте, у деяких у світі є інші точки зору на угоди. Особливо Будапештські. У нас точка зору, що угоди будуть дотримані. (Знаходить фразу в телефоні.) Pacta sunt servanda!
- Добре. Давайте про насущне. Чи є в бюджеті гроші на зарплати, на пенсії, на всі виплати? Чи будуть вони виплачуватися вчасно?
- Податкові доходи, наскільки я пам'ятаю з виступу прем'єра, скоротилися на третину. Очевидно, нам потрібно щось швидко зробити, щоб цю проблему зменшити. Як мінімум, а потім і подолати. Поки що мова про невиплату пенсій і зарплат не йде.
- А як ви оцінюєте таку ймовірність?
- Я хочу поменше говорити про можливість невиплат. Я хочу, щоб ми з вами говорили про те, як виплатити зарплати.
- І як виплатити зарплати?
- Запустити економіку. Як можна запустити економіку? Перше, і це було зроблено протягом тижня, – відновити діяльність влади. По всій вертикалі. Не всюди ще це вдалося, але з призначенням уряду, з призначенням голів обласних держадміністрацій це відбувається. Друге – привнести безпеку і спокій на вулиці країни. Міст і сіл. Робиться. Ну, спокійніше вже. Хоча є ексцеси, і вони нас турбують. Очевидно, що повинні бути розслідування, потрібно деескалувати ситуацію. У людей є зброя – ї потрібно здати. Оскільки зброя в Україні поза законом. Ми не Сполучені Штати, у нас не можна мати зброю. Можна зрозуміти, чому це було важливо десять днів тому, але зараз не можна мати зброю, її потрібно здати. Звичайно, якщо вона не зареєстрована офіційно.
Потім включаються економічні фактори. Ви, напевно, бачили мої три пріоритети. Завтра ми в Кабміні будемо розглядати перший – зробити більш прозорим закон про держзакупівлі. Другий – дерегуляція, і третій – поліпшення людського капіталу. Ці три речі, я думаю, дадуть можливість створити передумови для економічного прориву.
- Давайте поговоримо про національну валюту. Як довго, на ваш погляд, ще падатиме гривня і на якому значенні вона зупиниться? Який курс ви вважаєте виправданим? Згідно з індексом бігмака, наприклад, долар коштує трохи більше 4 грн.
- Забудьте про бігмак. Цей індекс не працює в таких економіках. Я виходжу з позиції, що у нас зараз практично ринковий курс або дуже близький до нього. Ми хотіли гнучкий курс – ми його отримали.
- Тобто він стабілізується на такому рівні, як зараз?
- Я хочу сказати, що десь на наступний квартал-другий він має досить сильні причини залишатися на цьому рівні. Мені здається, що відбулася девальвація – це природна девальвація, яка була довго очікувана і про яку багато говорилося. Вона повинна була відбутися давно, якби цей курс адміністративно не тримали.
- Ви вважаєте, що впливу останніх подій в Україні тут немає?
- Є. Тому ви бачите досить помітні коливання у різні дні. Але тенденція очевидна, і це природна, фундаментальна тенденція. Курс був перевищений. Дивіться, індекс бігмака показує порівняльну вартість активів. Цей показник добре працює в розвинених країнах. Тобто якщо подивитися, наприклад, долар/євро, то вони дійсно прагнуть до показника, який показує індекс бігмака. Але якщо подивіться список, ви побачите, що в мінусі усі країни з економікою, що розвивається.
- Це через штучне стримування курсів?
- Ні, у жодному разі. Там не тільки ці причини. Наприклад, в Україні діє той гігантський факт, що у нас величезний торговий дефіцит. Він потужно впливає на курс, і не найкращим чином. Якщо нам вдасться створити умови і економіка запуститься, одним з двигунів економіки стане експорт, ми сподіваємося на це. Відкриття ринків Євросоюзу. Українські товари і послуги повинні будуть досягти кращої якості. Ми діємо в усіх напрямках, щоб експорт став одним з двигунів. Відповідно, це добре вплине на торговий баланс і валюту.
- Під час одного публічного виступу ви розповідали про Малайзію, де ви працювали, і торкнулися теми комплексу державної неповноцінності. Ви тоді сказали, що маленька Малайзія знайшла свій «ящик», на який вона встала, щоб опинитися на одному рівні з великими і впливовими сусідами. Ви також сказали, що Україна повинна шукати свій «ящик». Який він – «ящик» України?
- Сила духу. Те, що ми зробили за останні три місяці. Ніхто ще такого не робив. Тобто це робили ще кілька наших сусідів. Наприклад, Угорщина в 1956 році, але вони програли в той час. Чехія у 1968 році, але вони програли в той час. Польща робила це в 1982 році, але і вони програли в той час. Вони всі виграли пізніше, в 1989-му, вже вільному. Я не можу сказати, що ми вже виграли, розумієте? Але я можу сказати, що ми вже багато чого зробили за минулі три місяці. Це неймовірно – що ми зробили. Це і є наш «ящик». І це, власне, причина того, чому з боку починається брязкання зброєю: тому що такою є позиція слабкого. Вони бояться насправді. А чого вони бояться? Вони бояться нашої сили духу.
- Зараз багато говориться про підписання Угоди про асоціацію та Зону вільної торгівлі із ЄС. Говориться, що це буквально от-от станеться. Ваша думка?
- По-перше, потрібно розуміти, що це двосторонній процес, а не тільки наше рішення. Як ви знаєте, нашим рішенням у неділю було скасувати розпорядження від 21 листопада, яке припиняло ці переговори. Отже, ми зробили наш крок, ми готові до підписання. Але потрібно розуміти, що є ще інша сторона. І додається також політичний фактор: кому краще це зробити – прем'єру чи президенту? Є різні думки, і я з повагою ставлюся до різних варіантів. Так чи інакше я впевнений, що якщо не зараз, то угода буде підписана через чотири місяці.
- Опишіть Україну через п'ять років.
- У [першій світовій] десятці за легкістю ведення бізнесу. ВВП на душу населення – $10 тис. Це у 2,7 разу вище, ніж зараз. Не за купівельною спроможністю, а за номіналом. Зростання економіки – в середньому 6% на рік. Активна підготовка до повного членства в Євросоюзі.
- Дозвольте особисте питання: скільки грошей у вас зараз в кишені і скільки витрачає ваша сім'я на місяць?
- (Лізе в кишеню, дістає якийсь папірець.) У мене в кишені взагалі нічого немає зараз. Гаманець не в кишені. Вас цікавить, яка сума потрібна, щоб прожити? Потрібно дружину запитувати. Розумієте, я не купую їжу. Я потім лише дивлюся витрати. Можу прямо зараз подивитися, навіть ті, які вона зробила сьогодні. (Дістає iPhone і дивиться програму обліку сімейних витрат.) Я свої 10 грн. на п'ять жетонів [на метро] вніс. Обідав у гостях. У мене грошей йде мало ... Ось, десь 600 грн. на тиждень на їжу для сім'ї. У нас сім'я з чотирьох осіб. Адже це не багато?
***
Цей матеріал опублікований в № 9 журналу Корреспондент від 7 березня 2014 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.