Фото: АР
Обамі належить уникнути дефолту
У неділю, 20 січня, Барак Обама буде другий раз приведений до президентської присяги. Наступні чотири роки для США пройдуть за оновленої адміністрації, але з колишнім курсом.
Склад адміністрації США при другому президентському терміні Обами зазнає серйозних змін. Адміністрацію у найближчі тижні і місяці покинуть держсекретар США Гілларі Клінтон, міністр оборони Леон Панетта, міністр фінансів Тімоті Гайтнер, міністр внутрішніх справ Кен Салазар, міністр праці Хільда Соліс. Зміниться і голова ЦРУ - Девід Петреус після скандалу покинув свій пост у 2012 році. Залишаться на своїх постах, як мінімум, троє нинішніх членів кабінету - голова Мін'юсту і генпрокурор Ерік Холдер, міністр охорони здоров'я Кетрін Сібеліус і міністр у справах ветеранів Ерік Шінсекі.
На цей момент Обама назвав майже всі кандидатури наступників міністрів, що йдуть зі своїх посад
На пост держсекретаря США президент вибрав голову міжнародного комітету сенату, колишнього кандидата на пост голови держави Джона Керрі, на пост голови Міноборони - колишнього сенатора і ветерана В'єтнаму Чака Хейгела, на пост міністра фінансів - нинішнього главу апарату співробітників Білого дому Джека Лью, на пост голови ЦРУ - свого радника з боротьби з тероризмом Джона Бреннана. Місця, що звільняються після відходу Салазара і Соліс, поки що алишаються вакантними.
Мало хто у Вашингтоні чекає від нового кабінету революції. Експерти та ЗМІ сходяться на думці, що склад нової адміністрації сформований з прагматичних міркувань, і курс США, в тому числі зовнішньополітичний, не зміниться.
Своїми головними пріоритетами у сфері внутрішньої політики Обама називає боротьбу з безробіттям, зниження бюджетного дефіциту за рахунок розумного ведення справ, імміграційну реформу і - до цього його підштовхнув розстріл дітей в одній зі шкіл Коннектикуту - боротьба з насильством у країні і посилення правил продажу та володіння зброєю.
Нинішній склад конгресу дозволяє президенту сподіватися на те, що хоча б деякі його ініціативи будуть схвалені парламентаріями: після листопадових виборів сенат зберіг демократичну більшість, а палата представників, хоч і залишилася під контролем республіканців, все ж налічує чималу кількість однопартійців Обами.
На самому початку цього року Обамі вдалося здобути велику перемогу над опонентами: після суперечок з республіканцями, що тривали не один тиждень, він все-таки домігся збільшення податків для найбільш заможних американців при збереженні пільг для середнього класу. Тепер президенту доведеться вмовити конгрес у черговий раз підняти стелю держборгу. За словами міністра фінансів Тімоті Гайтнера, якщо конгрес найближчим часом не домовиться щодо цього питання, то вже до середини лютого США очікує дефолт. Обама запевняє, що підйом стелі держборгу не викличе збільшення держвитрат, проти чого категорично заперечують республіканці. Останні 17 січня заявили про готовність до часткового компромісу - конгресмени визнали можливим піти на короткострокове підвищення стелі держборгу з тим, щоб дати конгресу і адміністрації домовитися з бюджетних питань, не піддавши країну дефолту.
Як про найбільший успіх першого президентського терміну Обами адміністрація заявляє про зниження рівня безробіття. Республіканці на це відповідають, що темпи створення нових робочих місць залишають бажати кращого. У цьому контексті конгресмени негативно відгукуються про намір Обами призначити на пост голови апарату співробітників Білого дому, що звільняється після підвищення Джека Лью - пост, у першу чергу, економічний - Дениса Макдонофа, радника зі стратегічних комунікацій та заступника голови ради з нацбезпеки, тобто фахівця із зовнішньої політики і безпеки, а не з економіки.
Стосовно міграційної реформи і посилювання "збройового" законодавства, то тут сам Обама визнає, що це, головним чином, завдання конгресу. Хоча президент і позначив основні пункти реформи і підписав укази про 23 заходи з контролю за продажем зброї, прийняття повноцінних законопроектів залежить від конгресу. Між тим, у конгресі представлений увесь спектр думок на цю тему, причому відстоювати свої позиції парламентарії мають намір до останнього. Стосовно мігрантів демократи традиційно налаштовані більш ліберально і навіть готові надати іноземцям, привезеним до США ще у дитинстві, види на проживання, тоді як республіканці нагадують про те, що багато американців зараз не мають роботи, а тому віддавати робочі місця приїжджим, щонайменше, неетично.
Щодо "збройного" законодавсва усе ще більш непросто: тут вже і багато демократів висловлюються на захист другої поправки до конституції, ускладнюючи найменші спроби якось обмежити права власників зброї.
Зовнішньополітичний курс, незважаючи на зміну держсекретаря, очевидно, залишиться колишнім. Сенатор Джон Керрі - один з найдосвідченіших фахівців із зовнішньої політики, що користується популярністю і повагою у світі. В цей час держдепартамент переживає ненайсвітліший період і саме Керрі належить повернути довіру до зовнішньополітичного відомства.