ГоловнаСвітВсі новини розділу
 

Борис Єльцин: ювілей в інфекційній палаті

Корреспондент.net, 1 лютого 2001, 12:22
0
5

Сьогодні Борисові Миколайовичу Єльцину 70 років. Свій ювілей екс-президент Росії відзначає в інфекційній палаті Центральної Клінічної Лікарні – там просторіше численним гостям. Першими Бориса Єльцина привітали лікарі і шеф протоколу Володимир Шевченко. Близько 10-ї годин ранку приїхав Володимир Путін.

Як повідомляє НТВ, розмова Путіна і Єльцина тривала 40 хвилин. Першого президента Росії привітали також прем'єр-міністр Михайло Касьянов і голова кремлівської адміністрації Олександр Волошин. Окрім того, до госпіталізованого у вівторок Єльцина постійно приходять вітальні телеграми.

Борис Миколайович – особистість надзвичайно неординарна і суперечлива. Не менш різноманітні оцінки його політичної діяльності. Здається, у день народження незайве послухати самого ювіляра.

Автобіографія

Народився 1 лютого 1931 р. у селі Бутка Талицького району Свердловської області в селянській родині. У нашій родині я старша дитина. Ще є брат Михайло і сестра Валентина.

Дружина: Наїна (Настасія), до заміжжя Гіріна, із селянської родини. Дочки: Олена народилася 1957 року, закінчила Уральський політехнічний інститут. Тетяна народилася 1960 року, закінчила Московський державний університет.

Онуки: Катя, Маша, Борис і Гліб.

Закінчив Уральський політехнічний інститут у м. Свердловську. За фахом інженер-будівельник.

Після захисту диплома мені запропонували посаду майстра на будівництві промислових об'єктів. Я відмовився, тому що керувати будівництвом, не почіпавши все своїми руками, вважав великою помилкою. Місяць працював нарівні з іншими робітниками в бригаді мулярів по півтори-дві зміни, щоб швидше набратися досвіду, місяць - бетонником, місяць - теслею, потім столяром, склярем, штукатуром, малярем, машиністом баштового крана... і так далі.

За рік прийшов до начальника ділянки і погодився працювати майстром.

1955 - 1957 р. - майстер тресту “Уралтяжтрубстрой”.

1957 - 1963 р. - виконроб, старший виконроб, головний інженер будівельного керування тресту “Южгорстрой”.

1963 - 1968р. - головний інженер, начальник Свердловського домобудівного комбінату.

Чотирнадцять років пропрацював на виробництві. Робота начальником комбінату в мене виходила непогано: колектив постійно виконував план, люди нормально заробляли.

1968 - 1976 р. - завідувач відділом будівництва, секретар Свердловського обкому КПРС.

1976 - 1985 р. - перший секретар Свердловського обкому КПРС. Про мене часто говорять: “Єльцин уміє працювати тільки тоді, коли потрібно боротись і перемагати, він - людина для революцій”. Неправда! Згадати хоч цей період мого життя: майже двадцять років щоденної важкої, найчастіше рутинної роботи без усяких революцій.

1985 - 1986 р. - завідувач відділом будівництва, секретар ЦК КПРС. 1985 року Політбюро запропонувало мені переїхати в Москву. Спочатку відмовився, тому що в мене ніколи не було мрії чи просто бажання працювати в Москві. Свердловськ любив і люблю, провінцією його не вважаю, і в той момент твердо був упевнений, що у Свердловську від мене користі було б більше.

Але рішення було прийнято, а тому став працювати.

24 грудня 1985 року відбувся Пленум Московського горкома партії, де мене обрали першим секретарем.

1985 - 1987 р. - перший секретар Московського горкома КПРС. У Москві було запущено все: кадри, соціальна сфера, йшло відставання практично за всіма цифрами, закладеними у генеральному плані розвитку міста. Почав сам усе перевіряти, особисто усім займатися.

Нарешті прийшов той жовтневий Пленум ЦК КПРС (1987 рік), на якому я вирішив таки взяти слово і виступити з критикою вищого партійного керівництва, слова якого про перебудову різко розходилися з реальними справами. Напевно, на тлі сьогоднішніх мов мій виступ здається дивно стриманим, але тоді він справив враження вибуху бомби.

А на закінчення промови я попросив звільнити мене від посади кандидата в члени Політбюро ЦК КПРС.

І от на цей, як на ті часи, вкрай різкий виступ була не менш різка реакція - я був знятий з посади першого секретаря Московського міського комітету партії, виключений з кандидатів у члени Політбюро ЦК КПРС і відправлений “керувати будівництвом”.

1987 - 1989 р. - перший заступник голови державного будівельного комітету СРСР, міністр СРСР. 1989 року я був обраний народним депутатом СРСР.

1989 - 1990 р. - народний депутат СРСР, член Верховної Ради СРСР, голова комітету ВР СРСР із питань будівництва й архітектури.

1990 - 1991 р. - народний депутат СРСР, народний депутат РСФСР, Голова Верховної Ради РСФСР.

У липні 1990 р. вийшов із КПРС. З 12 червня 1991 року Президент Російської Федерації.

Особливості характеру

Про свій характер говорити непросто. З боку, як говориться, видніше. Але, як на мене, я належу до досить відомого типу російських людей, яким важливо постійно підтверджувати свою фізичну силу, які люблять давати собі навантаження до повної утоми і прагнуть долати всі перешкоди. Для мене це пов'язано з дитинством. Звідти всі приклади, що їх дитина засвоює міцно, назавжди, а дитинство - із селом, з фізичними навантаженнями, із працею. На щастя, я народився фізично сильним. І треба сказати, це мені в житті дуже придалося.

Упевнений, якщо почуваєш небезпеку, тривогу, якщо тобі внутрішньо незатишно - потрібно діяти обдумано, але рішуче. Коли приймаю якесь серйозне рішення, потім намагаюся не переводити себе дурними думками, що треба було зробити якось інакше, можна, напевно, було по-іншому. Це безглузді метання. Коли вибір зроблений, треба діяти. При оцінці ситуації, подій пропускаю усе вдале і зупиняюся на своїх недоліках і помилках. Саме аналіз помилок завжди стимулює.

Обстановку терору, крутих розбирань, цькування органічно не переношу. Мені дуже важливо відчувати, що навколо мене нормальні люди. До речі говорячи, усе життя терпіти не можу лайки. В інституті, коли учився, із мною навіть сперечалися, чи не прохоплюся, бува, за цілий рік бодай одним нецензурним словом. І щораз я вигравав. Просто з дитинства не привчений до лайки і ніколи не вживаю “міцних слів”. Зараз тим більше. Моя життєва тактика: працювати на кінцевий результат.

Я не закликаю народ до нової революції, на яку треба знову віддати останні сили, і не намагаюся перекреслити весь пройдений перед цим шлях.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Загрузка...
Loading...

Корреспондент.net в соцмережах