ГоловнаСвітВсі новини розділу
 

Берлінській стіні – 40 років

Корреспондент.net, 13 серпня 2001, 09:50
0
8

У Німеччині в понеділок відзначають 40-річчя зведення Берлінської стіни, що відокремила Західний Берлін від території колишньої НДР, що його оточувала. Вперше в історії ФРН по всій країні 13 серпня будуть приспущені державні прапори. Гострі дискусії з приводу Берлінської стіни будуть вестися й у Німеччині, і у світі, видимо ще багато років.

 

Головні заходи в зв'язку з 40-річчям зведення Стіни пройдуть у понеділок у Берліні. В них візьмуть участь канцлер ФРН Герхард Шредер і президент німецького парламенту (бундестагу) Вольфґанґ Тірзе, а також представники ряду організацій, що поєднують осіб, що постраждали від СЄПН, що, як відомо, була в колишній НДР правлячою партією, повідомляє РИА "Новости".

Ввечері в понеділок на телебаченні ФРН заплановано виступ президента Німеччини Йоханнеса Рау. Гамбурзька газета "Вельт", що отримала текст, з яким він збирається 13 серпня звернутися до нації,  виділяє слова президента ФРН про необхідність зберігати пам'ять сотень убитих і поранених на "внутрінімецькім" кордоні громадян НДР, що прагнули її полишити. Саме будівництво Берлінської стіни Йоханнес Рау називає "злочином СЄПН проти власного народу".

Заходи, пов'язані з пам'ятною датою почалися минулої суботи в Тюрінгії в прикордонному музеї "Пойнт Альфа" біля містечка Расдорф. У неділю поблизу найвідомішого прикордонного переходу "з одного Берліна в інший" - "Чекпойнт Чарлі" - ХДС і ХСС провели мітинг, присвячений пам'яті загиблих біля Берлінської стіни перебіжчиків з колишньої НДР у ФРН.

За роки існування "внутрішньонімецького" кордону при спробі втекти з НДР у ФРН усього загинули 960 осіб. Хтось потонув у штормових водах Балтики, прагнучи за допомогою найрізноманітніших підручних засобів дістатися до "берега волі", хтось розбився на смерть при невдалій спробі перелетіти у ФРН на саморобній повітряній кулі, багато хто був застрелений прикордонниками колишньої НДР чи підірвалися на мінах у прикордонній смузі.

Останньою жертвою "внутрішньонімецького" кордону став застрелений біля Берлінської стіни усього за 9 місяців до її остаточного падіння 20-річний Кріс Жофруа. Трагедія сталася незадовго до полуночі 5 лютого 1989 року. Разом зі своїм другом Кристіаном Гаудіаном він намагався перебігти в Західний Берлін у районі Берлін-Трептов. Куля прикордонника, що виконував, до речі, свій військовий обовязок відповідно до присяги, влучила прямо в серце Кріса Жофруа, і він помер на місці. Його супутник - Кристіан Гаудіан - був поранений у ногу, арештований і засуджений у НДР за "спробу незаконного переходу державного кордону" на 3 роки позбавлення волі. У вересні 1989 року ФРН викупила Кристіана Гаудіана у влади НДР.

Гострі дискусії з приводу Берлінської стіни триватимуть і в Німеччині, й у світі, мабуть, ще багато років. Для когось вона була "антифашистським захисним валом, що запобіг новій світовій війній", а для когось - нелюдською спробою перетворити на огороджений колючим дротом концтабір територію, на якій проживали 17 мільйонів людей, розірвавши сімейні зв'язки, не дозволяючи сину побачити мати, а дочці, що проживала в НДР, поїхати на похорон батька, що вмер у якому-небудь західнонімецькому містечку.

12 років минуло з тих пір, як немає Берлінської стіни, але для багатьох - і на сході, і на заході, вона все одно існує - у підсвідомості. Голосні аргументи "за" й "проти" чути, в основному, від політиків, а прості німці ставляться до цієї теми набагато спокійніше й прагматичніше.

Наприклад, від літніх західноберлінців можна нерідко почути, що "за стінкою" їм жилося "у багато разів затишніше, ніж зараз". З глибокою ностальгією згадують вони часи, "коли двері будинків і автомашин навіть не треба було замикати на ніч, а тепер - 90 км вільної траси до польського кордону, навкруги - злодії, грабіжники, угонщики, одним словом - скрізь мафія".

Втім, усім відомі документальні кадри, що запам'ятали радість тисяч громадян НДР у момент "падіння" Берлінської стіни. Рідше показують події наступних днів, коли уряд ФРН вирішив виплатити кожному "ендеерівцю" по 100 дойчмарок у якості "привітальних грошей". Тоді ці купюри вивозили на вулиці у великих контейнерах, біля них вишиковувалася черга громадян НДР із паспортами в руках, у яких ставився обов'язковий штемпель, що означав, що заповітна "сотня" вже отримана.

Утримати людей від бажання змінити своє життя не змогли ні Стіна, ні мінні пастки на кордонах з "потенційним супротивником". Однак забрати Стіну й думати, що назавтра нація буде відчувати себе єдиною - наївно. Німеччина "зростається" повільно і важко. Багато хто тут вважає, що знадобиться життя ще 1-2 поколінь, щоб з "народної пам'яті" пішли негативні спогади періоду "розділеної" країни.

Мабуть, ще повільніше будуть іти позитивні спогади. Для багатьох громадян колишньої НДР "той лад" - тепліший, людяніший і добріший, ніж "розвинутий капіталізм" нинішньої ФРН, хоча його соціальним досягненням і гарантіям, наданим тутешній "трудовій людині", з нашого радянського чи ендеерівського далека можна тільки позаздрити.

У будь-якому разі, нинішні заяви більшості політиків ФРН будь-якого рангу з приводу "жорстокого режиму ГДР, що побудував Берлінську стіну", викликають найчастіше в простих громадян лише гірку усмішку.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Загрузка...
Loading...

Корреспондент.net в соцмережах