ГоловнаСвітВсі новини розділу
 

Світ у 2007 році: огляд найважливіших подій

24 грудня 2007, 14:43
0
9

Напередодні Нового 2008 року Корреспондент.net публікує огляд важливих і цікавих світових подій 2007 року.

Спадкоємець року

Президент РФ Володимир Путін підтримав кандидатуру першого віце-прем’єра Дмитра Медведєва на посаду президента РФ на виборах. Кандидатуру Медведєва на розгляд президента РФ запропонували чотири політичні партії - Єдина Росія, Аграрна партія, Громадянська сила та Справедлива Росія.

Раніше питання про спадкоємця російського президента було одне з найбільш обговорюваних у ЗМІ. У числі можливих спадкоємців Путіна експерти називали різних політиків, у тому числі іншого першого віце-прем’єра уряду Росії - Сергія Іванова, а також діючого главу уряду Віктора Зубкова.

У відповідь на виражену довіру Дмитро Медведєв попросив президента Володимира Путіна стати російським прем’єром у випадку його перемоги на президентських виборах у березні 2008 року. Путін прийняв пропозицію свого спадкоємця.

Мало в кого виникають сумніви, що на президентських виборах, запланованих на початок березня 2008-го, може перемогти хтось інший окрім Медведєва. А це означає одне - Путін, якого американський Time назвав у 2007-му людиною року, залишається за кермом і продовжує тримати владу в країні у своїх руках.

Контрреволюція року

Наприкінці вересня колишній соратник президента Грузії, екс-міністр оборони Грузії Іраклій Окруашвілі у телеефірі звинуватив президента Михайла Саакашвілі, героя грузинської революції троянд, у лобіюванні інтересів своєї родини при укладенні великих фінансових угод, підготовці вторгнення в Південну Осетію, розробці плану розколу Грузинської православної церкви та намірі ліквідувати бізнесмена Бадрі Патаркацишвілі.

За два дні після цієї заяви Окруашвілі був арештований і звинувачений за чотирма статтями Кримінального кодексу. На допиті Окруашвілі повністю відмовився від своїх заяв на адресу президента й частково визнав себе винним у висунутих йому звинуваченнях. Коли Окруашвілі звільнили під заставу, він у прямому ефірі телекомпанії Імеді заявив, що змушений був відмовитися від своїх слів під тиском, і знову підтвердив обвинувачення на адресу Саакашвілі.

Того ж дня, 2 листопада, біля будівлі парламенту Грузії почався багатотисячний мітинг об’єднаної опозиції. Головною вимогою опозиційних сил, до складу яких увійшли десять політичних партій і рухів (у тому числі й Рух за єдину Грузію, створений Окруашвілі), було проведення дострокових парламентських виборів у квітні 2008 року та відставка президента Михайла Саакашвілі. Мітинг проходив більш-менш спокійно до ранку 7 листопада, коли влада Грузії вирішила розігнати активістів за допомогою поліції та спецназу, що застосував кийки, газ і водомети.

На вулиці грузинської столиці були виведені внутрішні війська, припинило роботу метро, у тбіліських школах і вузах тимчасово припинили заняття. Транслювання опозиційного каналу Імеді (засновником якої є бізнесмен Бадрі Патаркацишвілі, який продав телеканал медіа-магнату Руперту Мердоку незадовго до листопадових подій) було припинено після того, як до його офісу ввійшов спецназ. Загальна кількість потерпілих від зіткнень демонстрантів з поліцією і отруєних сльозоточивим газом склала 508 чоловік.

Увечері 7 листопада президент Грузії Михайло Саакашвілі на півмісяця увів надзвичайний стан на всій території Грузії. Обмеження були введені відповідно до трьох пунктів: одержання та поширення інформації; право на проведення маніфестацій і зборів; право на страйки.

На тлі різко негативної реакції світового співтовариства на дії грузинської влади 8 листопада президент Михайло Саакашвілі не витримав і вирішив «дати шанс опозиції довести свою силу», призначивши дострокові президентські вибори на 5 січня. 16 листопада режим надзвичайного стану на території Грузії був відмінений.

Депутат року

Андрій Луговий – головний підозрюваний британською владою в убивстві екс-співробітника ФСБ Олександра Литвиненка, що жив у Лондоні, - став депутатом Держдуми РФ від ЛДПР, яка на виборах 2 грудня набрала 8,14 % голосів виборців.

Пославшись на конституцію, відповідно до якої екстрадиція російських громадян заборонена, російська влада відмовилася видати Лугового Великобританії.

Експерти зазначали, що співробітництво Лугового та Жириновського вигідно обом: Луговий одержить депутатську недоторканність, а його скандальна популярність допомогла ЛДПР перебороти 7-процентний бар’єр для проходження до Держдуми.

Незважаючи на його обрання Лугового депутатом Держдуми, Великобританія продовжує наполягати на його екстрадиції. Посол Великобританії в РФ Тоні Брентон заявив, що йому взагалі важко зрозуміти, як Луговий став депутатом. Також Брентон заявив, що в РФ Луговий має депутатську недоторканність, однак якщо він опиниться у Європі, у Великобританії, то буде заарештований і засуджений.  У свою чергу Луговий категорично заперечує свою причетність до вбивства Олександра Литвиненка й закликає Британію не брехати й не політизувати цю справу.

Звільнення року

Після 8 років, проведених в ув’язненні, п’ятеро болгарських медсестер і палестинський лікар, звинувачені в навмисному зараженні СНІДом більше 400 лівійських дітей, були депортовані на батьківщину.

З 1999 року лівійський суд двічі присуджував медиків до страти, потім Вища законодавча рада Лівії змінила вирок на довічний термін ув’язнення. Однак, у липні 2007 року Євросоюзу після виплати компенсацій родинам дітей у розмірі одного мільйона доларів на кожну дитину й обіцянки президента Франції Ніколя Саркозі модернізувати лікарню в Бенгазі, де працювали засуджені, вдалося домовитися про вислання медиків до Болгарії. Після прибуття вони були помилувані й відпущені на волю – вісім років кошмару закінчилися.

Полководець року 

Командуючий військами США в Іраку Девід Петреус зайняв свою посаду на початку лютого. Тоді, на тлі загального песимізму з приводу іракської кампанії та найтяжкої ситуації в Іраку мало хто вірив, що тактика Великої хвилі (The Surge) – збільшення військового контингенту в країні з метою розміщення в районі Багдада і примирення різних іракських політичних фракцій – принесе швидкі плоди.

Але Петреус довів, що складно – не значить безнадійно. Розміщення в Багдаді додаткових 30 тисяч військових призвело до зниження рівня насильства – кількість убитих мирних жителів і терактів скоротилася. У провінціях Петреус обрав тактику заохочення альянсів між місцевими племенами для боротьби з Аль-Каїдою, здійснював їм усіляку підтримку, в тому числі матеріальну. Перемир’я між племенами та виникнення альянсів між ними призвело до зниження кількості терактів.

Тактика Петреуса в Іраку дозволила Президентові США Джорджу Бушу оголосити 13 вересня в телезверненні до нації, що успіхи в Іраку дозволяють почати виведення частини військ США з цієї країни. Буш у своєму телезверненні постійно посилався на Петреуса, фактично повторюючи слова з доповіді генерала конгресу, зробленої за кілька днів до телезвернення.

Саме завдяки генералові Петреусу президент Буш по закінченні свого президентського  терміну в наступному році, зможе говорити про досягнення успіху в іракській кампанії. Очікується, що Петреус може прийняти рішення про виведення перших п’яти бригад до липня 2008 року. Генерал був одним із головних претендентів на титул Людини року американського журналу Time, який в остаточному підсумку, як відомо, редакція присудила президентові РФ Володимиру Путіну.

Утрати року

23 квітня помер 76-річний Борис Єльцин, найяскравіший політик у новітній російській історії та перший лідер у історії Росії, обраний усенародним голосуванням. Росіяни стояли в черзі в Храмі Христа, щоб попрощатися з першим президентом Росії, ЗМІ, тим часом, багато писали й говорили про досягнення і прорахунки Єльцина, причому багато західних газет називали його головною помилкою вибір Володимира Путіна. Єльцина поховали 25 квітня на Новодівочому цвинтарі в Москві. Він став першим за сто років главою Росії, якого поховали за християнським обрядом.

Усього на чотири дні пережив Єльцина Мстислав Ростропович. Усесвітньо відомий віолончеліст і диригент помер 27 квітня, рівно через місяць після свого 80-річчя.

Лондонське видання The Times називало Ростроповича найбільшим із живих на той час музикантів; його ім’я включене до числа Сорока безсмертних - почесних членів Академії мистецтв Франції.

11 квітня у віці 84 років пішов із життя американський письменник Курт Воннегут, автор знаменитих романів Бійня номер п’ять і Колиска для кішки. Усього Воннегут написав близько 20 романів, велика частина яких стала бестселерами. Побратим Воннегута по перу Грем Грін зараховував його до "найталановитіших із письменників, що живуть нині". Характеристика письменника "Він довів своєю творчістю, що розподіл літератури на "справжню" і всю іншу - повна нісенітниця, тому що він сміється і сумує одночасно, тому що його серйозність не буває патетичною, Курт Воннегут явище унікальне", написала в одній із рецензій на його книги The New York Times.

30 липня 2007 року не стало відразу двох людей, яких за правом вважали стовпами світового кінематографа. На 89-му році життя помер усесвітньо відомий шведський режисер і драматург Інгмар Бергман. У цей же день в Італії у своєму будинку помер геніальний італієць Мікеланджело Антоніоні.  

6 вересня перестало битися серце золотого тенора Лучано Паваротті. Паваротті помер 6 вересня на 72-му році життя після важкої хвороби у своєму рідному місті Модена на півночі Італії. Поховали його там само через кілька днів. "Смерть Паваротті змусила нас усіх відчути себе збіднілими", сказав під час похорону архієпископ Модени Беніто Коччі.

ПРОтистояння року

Плани США розмістити в Європі елементи своєї системи ПРО спровокували різко негативну реакцію Росії. Як результат – уряд РФ пішов на безпрецедентний крок – оголошення мораторію на дотримання ДЗЗСЄ (Договору про звичайні збройні сили в Європі - документа, покликаного встановити безпечний військовий баланс у Європі, що обмежує дислокацію неядерної військової техніки)

Володимир Путін звинуватив країни НАТО у невиконанні положень ДЗЗСЄ (договір ратифікували чотири країни – Україна, Білорусь, Казахстан і Росія) і заявив про введення мораторію на виконання ДЗЗСЄ "доти, поки всі країни НАТО без винятку не ратифікують цей договір і не почнуть його на ділі виконувати".

У російському МЗС зазначили, що мораторій Росії на ДЗЗСЄ змусив Захід "слухати нас уважніше й говорити серйозніше".

Відповідно до закону про мораторії на участь Росії в ДЗЗСЄ припиняється надання партнерам за договором інформації про переміщення військ, озброєнь і техніки, припиняється прийом і проведення інспекцій, а також здійснення інших заходів контролю, передбачених документом. У той же час, у генштабі РФ обіцяють, що після введення мораторію Росія не буде масово нарощувати свої озброєння.

Розлучення року

Розлучення Ніколя Саркозі з дружиною Сесилією у жовтні цього року стало справжньою сенсацією. Преса поширювала чутки про розрив стосунків чоловіка й дружини, однак до офіційної подачі документів про розірвання шлюбу вони відмовлялися від коментарів.

Як повідомив адвокат подружньої пари, у процесі оформлення розлучення президента Франції та його дружини Сесилії не виникло ніяких розбіжностей. Як основну причину розлучення з президентом Франції Сесилія назвала нав’язану їй публічну роль першої леді. За її словами, вона любить тінь, спокій і тишу.

Після розлучення особисте життя Ніколя Саркозі, якого вже встигли оголосити одним із найзаздрісніших наречених у світі, знаходиться під пильною увагою папарацці. Йому приписували роман із так називаною Барбі французького телебачення журналісткою Le Figaro Анн Фульдою. Також нещодавно в Диснейленді французький президент був помічений і сфотографований папарацці в оточенні співачки й моделі Клари Бруні.

У той же час 80-річна мати президента Франції, який виграв вибори в травні цього року, заявила, що їй уже набридли невістки й вона не хотіла б знову бачити свого сина одруженим.  

Примирення року

У жовтні в Пхеньяні відбувся історичний саміт двох корейських держав, по завершенні якого президенти КНДР і Південної Кореї Кім Чен Ір і Но Му Хен підписали декларацію про мир і економічне співробітництво на півострові Корея.

Но Му Хен пішки перетнув кордон між країнами в супроводі дружини й охорони, переступивши через викладену на дорозі жовту смугу, що позначає прикордонну лінію між двома республіками. Перед тим, як її перетнути, Но Му Хен звернув увагу на те, що ця смуга вже піввіку розділяє Корею на дві частини, і виразив надію, що згодом усе більше й більше людей зможе зробити те саме, що й він.

Із 11 грудня почалися регулярні вантажні перевезення залізницею, що з’єднує Північну та Південну Кореї, однак, поки потяги між країнами ходять порожніми. Проте, скасовувати рейси або скорочувати їхню кількість влада не має наміру, оскільки відновлення залізничного сполучення є символом потепління відносин між країнами.

У 2007-му намітився прорив ще на одному з напрямків північнокорейського фронту - КНДР у обмін на економічну допомогу й політичні поступки погодилася виконувати домовленості з країнами шістки із призупинення ядерної програми. Пхеньян пообіцяв до кінця року вивести з ладу ядерний реактор у Йонбені, однак повного й точного викладу національної ядерної програми, необхідного від КНДР США, поки так і не надійшло.

Замах року

У жовтні колишній прем’єр-міністр Пакистану Беназір Бхутто після 8-річного посилання повернулася на батьківщину. Під час проходження кортежу вулицями Карачі в юрбі прихильників прогриміло два вибухи. Теракт, у результаті якого загинули більше 140 чоловік і близько 500 одержали поранення, став найбільш масштабним в історії країни. Бхутто одержала легкі осколкові поранення і була швидко евакуйована з місця трагедії.  Пізніше Беназір Бхутто в організації замаху на неї звинуватила прихильників колишнього військового диктатора Зія уль-Хака.

Незабаром після замаху на Бхутто, 3 листопада, у країні був уведений надзвичайний стан - припинено дію конституції, відключені недержавні телеканали, у великі міста введені війська, а саму Бхутто намагалися посадити під домашній арешт. Прихильники Бхутто зустріли введення надзвичайного стану масовими протестами.

НС скасували тільки в середині грудня. У країні почалася повномасштабна передвиборна кампанія - загальні парламентські вибори в країні відбудуться 8 січня 2008 року. Партії, які очолюють провідні опозиційні лідери, в тому числі Бхутто, готуються прийняти в них участь.

Учителька року

Урок 54-річної британської вчительки Джилліан Гіббонс у одній зі шкіл Судану ледве не коштував їй життя і зробив відомою на весь світ. Британка, що знайомила своїх учнів із різними представниками тваринного світу й середовищем їх мешкання, попросила дітей придумати ім’я плюшевому ведмедикові. Вони запропонували вісім імен, у тому числі Абдалла, Хассан і Мухаммед. Потім вона пояснила, що таке голосування і запропонувала вибрати одне ім’я. Двадцять із 23 дітей вибрали ім’я Мухаммед.

Заарештували викладачку 25 листопада після того, як батьки декількох учнів звернулися зі скаргою до міністерства освіти країни. Влада Судану звинуватила її в розпаленні національної та релігійної ворожнечі. Сторона обвинувачення наполягала на виплаті великого штрафу, тюремному ув’язненні впродовж шести місяців в’язниці або 40 ударів батогами. А громадяни Судану навіть почали масові демонстрації, вимагаючи страти вчительки.

Зрештою, жінку, присуджену до 15 денного тюремного ув’язнення, помилувалися завдяки втручанню представниками Палати лордів британського парламенту. Однак країну Джилліан довелося залишити. "Мені шкода їхати із Судану", - заявила вона тоді, незважаючи на все, що їй довелося пережити.

Бранці року

15 британських моряків і морських піхотинців були затримані іранцями 23 березня в Перській затоці. Тегеран наполягав, що моряки вторглись у територіальні води Ірану. У свою чергу британська влада стверджувала, що моряків захопили в іракських територіальних водах, де вони оглядали торговельні судна з метою надання допомоги Багдаду.

Під час перебування в іранському полоні деякі моряки визнали, що порушили кордон Ірану й попросили вибачення в іранського народу. Відеокадри з покаянням транслювало державне телебачення Ірану.

4 квітня вони були звільнені з-під варти за особистим наказом президента Ірану Махмуда Ахмадінеджада й наступного дня повернулися на батьківщину з подарунками від президента. Ахмадінеджад підкреслив, що ніякої угоди з Лондоном не було, а звільнення моряків варто розцінювати як подарунок британському народові.

Однак, після прибуття на батьківщину британські військовослужбовці заявили, що були захоплені іранськими прикордонниками в іракських територіальних водах і що визнання про порушення морського кордону Ірану вони зробили під тиском і погрозою тюремного ув’язнення.

Зникнення року

Американський мільйонер-рекордсмен Стів Фоссет зник 3 вересня в штаті Невада. Він планував короткий політ з метою знайти на заході Невади висохле озеро з рівною поверхнею для встановлення нового наземного рекорду швидкості.

На пошуки Фоссета вилетіли гелікоптери й літаки Національної гвардії Цивільного авіаційного патруля, оснащені новітніми приладами теплобачення, а також численні добровольці.

У процесі масштабної пошуково-рятувальної операції було виявлено сім літаків, що раніше розбилися, однак слідів літака Bellanca Citabria Super Decathlon, що належить мільйонерові, не знайшли.

20 вересня урядова авіація США припинила пошуки відомого мандрівника, повідомивши, що було обстежено майже 26 тисяч квадратних кілометрів пустельної місцевості в Неваді, а також по кілька разів опитані люди, що могли наштовхнути на слід Фоссета, однак результат виявився нульовим. Наприкінці листопада дружина Стіва Фоссета Пеггі Фоссет попросила суд офіційно визнати факт його смерті, щоб мати можливість уступити в права успадкування мільйонного статку чоловіка.  

Гомофоб року

Цього року іранський президент Махмуд Ахмадінеджад здивував світ разючою поінформованістю про сексуальні переваги громадян своєї держави. «У нас в Ірані немає гомосексуалістів, на відміну від США», - заявив Ахмадінеджад, виступаючи перед студентами й викладачами Колумбійського університету. Зал відповів іранському лідерові сміхом, вигуками та свистом.

"У нас в Ірані цього явища немає. Не знаю, хто вам сказав, що в нас є гомосексуалісти", - продовжив Ахмадінежад. Коли йому навели дані правозахисників із Міжнародної амністії про те, що з початку 2007 року в Ірані страчували не менше 200 чоловік, у тому числі за гомосексуалізм, президент Ірану чи то не зрозумів, про що мова, чи то спробував ухилитися від відповіді: "Хіба у вас у США немає страти? У нас в Ірані теж є", - парирував він.

Утім, пізніше офіційний представник президента Ірану Мохаммад Кальхор заявив, що скандальні висловлення іранського лідера були невірно зрозумілі через неправильний переклад. За його словами, Ахмадінеджад мав на увазі, що в Ірані немає такої кількості гомосексуалістів, як у США.

Весілля року

У квітні четвертий син Усами бін Ладена 27-річний Омар одружився на 51-річній і п’ять разів розведеній британці Джейн Фелікс-Браун. За зведеннями таблоїда The Sun, пара познайомилася неподалік від єгипетських пірамід, де Фелікс-Браун, яка прибула до країни на лікування від склерозу, зустріла свого принца. Але вже у вересні сімейна ідилія була порушена: пара розлучилася. Фелікс-Браун заявила, що боїться за життя чоловіка і своє власне, тому що багатьох людей не влаштовує їхній «міжнародний» шлюб. «Я не готова пережити смерть коханої людини, тому ми вирішили розлучитися», - сказала вона. Сам Омар підтвердив, що для розлучення існують "серйозні причини". 

Того ж місяця член правлячої в Дубаї династії шейх Саїд бен Мактум Аль Мактум прибув у Мінськ для участі в змаганнях зі стендової стрілянини. З Білорусі шейх вивіз друге призове місце на змаганнях і нову дружину, 19-річну білоруську Наталю, в яку закохався з першого погляду. Шейх двічі продовжував термін свого перебування в Білорусі, й 5 вересня залишив столицю разом із новою дружиною. Наталя працювала в готелі Мінська офіціанткою, за національність вона азербайджанка, а за релігійними переконаннями – мусульманка. У шейха Саїда до моменту весілля вже була одна дружина, він батько п’ятьох дітей.

Ще один шлюб цієї осені викликав множинні пересуди в пресі: 82-річна жителька Аргентини Адельфа Вольпес вийшла заміж за сина своєї подруги, 24-річного Рейнальдо Вавекче. У ході шлюбної церемонії наречений заявив журналістам, що «завжди любив зрілих жінок», а наречена, відповідаючи на запитання про те, чи є їхній шлюб винятково духовним союзом, розсміялася,  а потім додала: "Ні, не тільки". На жаль, незабаром після медового місяця, який вони з чоловіком провели в Бразилії, Адельфа була змушена звернутися до лікарів, і померла в результаті проблем із серцем у місті Санта Фе, там же, де вони з Рейнальдо одружилися.

Палій року

Десятирічний американський хлопчик грав із сірниками й ненавмисно влаштував лісову пожежу на півночі округу Лос-Анджелес, у результаті якої вигоріли більше 15 тисяч гектарів лісу.  Вона стала однією з серії пожеж, що вирували наприкінці жовтня в Каліфорнії, під час яких загинули 14 чоловік, були знищені близько 2,5 тисячі будівель і вигоріли 2,1 тисячі квадратних км лісу.

Якби дитина була визнана винною у "злочинно необережному поводженні з вогнем", йому загрожувало б до трьох років в’язниці. Але прокурори вирішили, що довести навмисний характер підпалу неможливо. Ім’я хлопчика не називається дотепер.

Тварина року

Говорять, що незабаром професія адвоката, що відстоює правові інтереси домашніх тварин, стане однією з найбільш затребуваних і високооплачуваних у світі. У будь-якому випадку, послуги такого фахівця мальтійській болонці на кличку Трабл не зашкодили б. Неприємності в житті Трабл почалися відразу ж після смерті господарки, американки Леони Хелмслі, яка залишила улюбленому собаці 12 мільйонів доларів у спадщину. Однак 80-річний брат покійної Елвін Розенталь, якому дісталося трохи менше, ніж собаці - 10 мільйонів доларів – відмовився виконати волю сестри й прийняти під свою опіку собаку з мільйонним приданим.

Йому, за умовою заповіту, було доручене керування трастовим фондом, з якого й буде фінансуватися розкішне життя Трабл і її похорон у випадку смерті.

Незабаром Трабл, на яку несподівано звалились статки, почала одержувати листи з погрозами. "Я вб’ю собаку, я збираюся її викрасти, мені потрібні 12 мільйонів доларів", - писали зловмисники. У результаті собаку довелося терміново вивезти під вигаданим ім’ям на приватному літаку в таємне місце у Флориді, оскільки на її адресу було отримано близько 20 погроз. У Трабл, як повідомляють, чимало ворогів через її сварливість і звичку кусатися.

Американська преса ще за життя Леони Хелмслі нагородила її прізвиськом "королева жадібності". Як розповідав один з її колишніх співробітників, вона одного разу сказала: "Тільки маленькі люди платять податки". Незважаючи на те, що сама Хелмслі це заперечувала, у 1992 році їй довелося провести півтора року у федеральній в’язниці за ухилення від сплати податків.

Корреспондент.net

 

 

 

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Загрузка...
Loading...

Корреспондент.net в соцмережах