ГоловнаСвітВсі новини розділу
 

Стаття Медведєва в FT: Чому я був змушений визнати області, що відділилися від Грузії

27 серпня 2008, 10:09
0
8

Британська газета Fіnancіal Tіmes опублікувала сьогодні статтю президента Росії Дмитра Медведєва, у якій він звинувачує Грузію в намірах придавити осетин і абхазів, а Захід - у розпаленні в них надії на свободу.

У вівторок Росія визнала незалежність територій Південна Осетія й Абхазія. Цей крок не був розпочатий з легкістю, без всебічного аналізу можливих наслідків. Але всі варіанти результату подій довелося порівнювати із жорстким осмисленням ситуації - з історією абхазького й осетинського народів, прагненням, що висловлюються самостійно ними, до незалежності, трагічними подіями минулих тижнів і прецедентами, створеними для такого кроку в світі.

Не всі народи планети мають власні національні держави. Багато хто добре живуть на територіях, які ділять із іншими народами. Російська Федерація - зразок переважно гармонічного існування багатьох десятків народів і народностей. Але деякі народи вважають неможливим життя під опікою іншого народу. Відносини між народами, які живуть "під одним дахом", необхідно врегулювати із особливою делікатністю.

Після краху комуністичного режиму Росія упокорилася з "втратою" 14 колишніх республік СРСР, які утворилися повноправними державами, хоча приблизно 25 млн росіян загрузли в країнах, що ніколи не були для них своїми. Деякі із цих держав були нездатні ставитися до своїх власних національних меншин з повагою, якої вони заслуговували. Грузія негайно позбавила свої "автономні області" - Абхазію й Південну Осетію - їхньої автономії.

 Чи можете ви уявити, як довелося абхазькому народу, коли тбіліський уряд закрив його університет у Сухумі на тих підставах, що в абхазів нібито немає сьогодні мови й культури, а отже, і потреби у своєму університеті? Грузія, яка тільки недавно здобула незалежність, розв'язала жорстоку війну проти народів, що становлять національні меншості на її території, вигнавши тисячі людей з їхніх будинків і посіявши насіння розбрату, яке не могло не прорости. То були порохові бочки прямо на кордоні Росії, і російські миротворці намагалися запобігти їхньому вибуху.

Але Захід, ігноруючи ситуацію, мимоволі (або хитромудро) розпалював у жителях Південної Осетії й Абхазії надії на свободу. Захід прийняв з відкритими обіймами президента Грузії Михайла Саакашвілі, який почав свою діяльність із придушення автономії ще однієї області, Аджарії, і не приховував своїх намірів роздавити осетин і абхазів.

Тим часом, ігноруючи застереження Росії, західні країни поспішили визнати незаконне проголошення незалежності Косово від Сербії. Ми постійно запевняли, що після цього стане неможливо говорити абхазам і осетинам (а також десяткам інших етносів у усьому світі), що їм не підходить те, що підходить косовським албанцям. У міжнародних відносинах не можна мати одне правило для деяких та інше - для інших.

Бачачи загрозливі симптоми, ми наполегливо намагалися переконати грузинську сторону підписати з осетинами й абхазами угоду про незастосування сили. Саакашвілі відмовився. Про що, ми довідалися в ніч із 7 на 8 серпня.

Тільки безумець міг би в такий спосіб піти ва-банк. Невже він думав, що Росія буде стояти осторонь, нічого не роблячи, коли він спрямує повномасштабну атаку на спляче місто Цхінвалі, убивши сотні мирних жителів, які здебільшого були російськими громадянами? Невже він думав, що Росія буде стояти осторонь, коли його "миротворчі" сили стріляють у своїх російських товаришів?

Росія не мала іншого вибору, крім як відбити напад для порятунку людських життів. Ця війна - не наш вибір. Ми не претендуємо на територію Грузії. Наші війська ввійшли в Грузію, щоб знищити бази, з яких здійснювався напад, а потім пішли. Ми відновили мир, але не змогли розвіяти страхи й надії народів Південної Осетії й Абхазії - тільки не тоді, коли Саакашвілі продовжує (при участі й заохоченні з боку США й деяких інших держав-членів НАТО) заявляти, що переозброїть свої сили й знову пред'явить права на "грузинську територію". Президенти обох республік звернулися до Росії із проханням визнати їхню незалежність.

Перед мною постало важке рішення. Взявши до уваги вільно виражену волю осетинського й абхазького народів, а також ґрунтуючись на принципах Уставу ООН і інших установлень міжнародного права, я підписав указ, що говорить, що Російська Федерація визнає незалежність Південної Осетії й Абхазії. Я щиро надіюся, що в грузинського народу, до якого ми традиційно відчуваємо дружні почуття й співпереживаємо йому, коли-небудь з'являться лідери, гідні його, лідери, які турбуються про свою країну й розвивають взаємноповажаючі відносини з усіма народами Кавказу. Росія готова підтримати рух до такої мети.

Оригінал: Why I had to recognise Georgia’s breakaway regions

Переклад ИноПресса

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Загрузка...
Loading...

Корреспондент.net в соцмережах