ГоловнаСвітВсі новини розділу
 

Путін: Напівправда завжди підступна

31 серпня 2009, 12:05
0
5

У понеділок, 31 серпня, у найавторитетнішому польському виданні - Gazeta Wyborcza - вийшла стаття російського прем'єра Володимира Путіна. У матеріалі, переклад якого публікується на сайті уряду РФ, він прирівняв пакт Молотова-Ріббентропа до Мюнхенської угоди, а також піддав критиці політиків, які мають намір "переписати історію".

Нижче публікується повна версія статті Путіна.

Ось уже сім десятків років відділяють нас від трагічної, чорної дати в історії цивілізації - 1 вересня 1939 року. Першого дня найбільш руйнівної, кровопролитної війни, яку довелося випробувати Європі і всьому людству.

Коли прем'єр-міністр Польщі Дональд Туск надіслав мені запрошення на заходи, присвячені початку Другої світової війни, я без жодних вагань прийняв його. Просто не міг вчинити інакше. Бо ця війна забрала життя 27 мільйонів моїх співвітчизників, і в кожній російській родині живе свій біль втрат, з покоління в покоління передається гордість за Велику Перемогу, за подвиги дідів і батьків, що пройшли фронтовими дорогами. Бо Росія і Польща були союзниками у тій справедливій битві. Загальний моральний обов’язок тих, що живуть сьогодні, - схилити голову перед полеглими, перед мужністю та стійкістю солдатів різних країн, які воювали і розтрощили нацизм.

Загальний моральний обов’язок тих, що живуть сьогодні, - схилити голову перед полеглими, перед мужністю та стійкістю солдатів різних країн, які воювали і розтрощили нацизм

"XX століття залишило глибокі, незагойні рани - революції, перевороти, дві світові війни, нацистську окупацію більшої частини Європи і трагедію Холокосту, розкол континенту за ідеологічним принципом. Але в пам'яті європейців - і переможний травень 1945-го, Гельсінський Акт, падіння Берлінської стіни, величезні демократичні зміни в Радянському Союзі і Східній Європі на рубежі 90-х років.

Усе це - наша спільна історія, і вона невіддільна від нас. І немає такого судді, який міг би винести минулому абсолютно неупереджений вердикт. Так само як немає і країни, яка не знала б трагічних сторінок, крутих переломів, державних рішень, далеких від високих моральних принципів. Ми зобов'язані винести уроки з історії, якщо хочемо мати мирне і щасливе майбутнє. Однак вкрай шкідливо і безвідповідально спекулювати на пам'яті, препарувати історію, шукати в ній приводи для взаємних претензій і образ.

Напівправда завжди підступна. Колишні трагедії – недоосмислені, або осмислені фальшиво і підступно, неминуче ведуть до появи нових історико-політичних фобій, які зіштовхують між собою держави і народи. Чи впливають на свідомість суспільства, перекручуючи його на догоду недобросовісним політикам.

Однак вкрай шкідливо і безвідповідально спекулювати на пам'яті, препарувати історію, шукати в ній приводи для взаємних претензій і образ

"Історичне полотно - це не дешева репродукція, яку можна абияк підретушувати. За бажанням замовника - прибрати те, що не подобається або змінити тон, додавши світлих або темних фарб. На жаль, з подібними прикладами перелицювання минулого нерідко доводиться стикатися в наші дні. Ми бачимо спроби переписати історію під потреби миттєвої політичної кон'юнктури. У деяких країнах зайшли ще далі - героїзують нацистських пособників, ставлять в один ряд жертв і катів, визволителів і окупантів.

Штучно вириваються окремі епізоди із загального історичного тла, політико-економічного та військово-стратегічного контексту. Передвоєнна ситуація в Європі розглядається фрагментарно і поза причинно-наслідковим взаємозв'язком. Симптоматично, що перекручуванням історії часто займаються ті, хто на ділі застосовує подвійні стандарти і в сучасній політиці.

Мимоволі запитуєш, наскільки далеко пішли такі міфотворці від авторів сумнозвісного сталінського Короткого курсу історії, в якому вимазувалися неугодні "вождю всіх народів" прізвища або події, нав'язувалися шаблонні, наскрізь ідеологізовані версії того, що відбувалося.

Історичне полотно - це не дешева репродукція, яку можна абияк підретушувати. За бажанням замовника - прибрати те, що не подобається або змінити тон, додавши світлих або темних фарб. На жаль, з подібними прикладами перелицювання минулого нерідко доводиться стикатися в наші дні

"Так, сьогодні нам без вагання пропонують визнати, що єдиним "спусковим гачком" Другої світової війни став радянсько-німецький пакт про ненапад від 23 серпня 1939 року. Правда, у прихильників такої позиції не виникає елементарних питань - хіба Версальський договір, який підвів риску під Першою світовою війною, не залишив після себе безліч "мін уповільненої дії"? Головна з яких - не просто фіксація поразки, але і приниження Німеччини. Хіба кордони в Європі не почали руйнуватися набагато раніше 1 вересня 1939", і не було аншлюсу Австрії, не було розтерзаної Чехословаччини, коли не тільки Німеччина, але і Угорщина, і Польща по суті, взяли участь у територіальному переділі Європи. День у день з укладанням мюнхенської змови Польща направила Чехословаччині свій ультиматум і одночасно з німецькими військами ввела свою армію в Тешинську і Фріштадську області.

І чи можна заплющити очі на закулісні спроби західних демократій "відкупитися" від Гітлера і перенаправити його агресію "на Схід"? На те, як планомірно і за загальним потуранням демонтувалися гарантії безпеки та системи обмеження озброєнь, що існували в Європі.

Нарешті, яким було військово-політичне відлуння змови, що виникла в Мюнхені 29 вересня 1938? Чи не тоді Гітлер уже остаточно вирішив, що "все дозволено". Що Франція і Англія "палець об палець" не вдарять, щоб захистити своїх союзників. "Дивна війна" на західному фронті, трагічна доля кинутої без допомоги Польщі - на жаль, показали, що його надії не були марними.

І чи можна заплющити очі на закулісні спроби західних демократій "відкупитися" від Гітлера і перенаправити його агресію "на Схід"? На те, як планомірно і за загальним потуранням демонтувалися гарантії безпеки та системи обмеження озброєнь, що існували в Європі

"Без усяких сумнівів, можна з повною підставою засудити пакт Молотова-Ріббентропа, укладений у серпні 1939 року. Але ж роком раніше Франція і Англія підписали в Мюнхені відомий договір з Гітлером, зруйнувавши всі надії на створення єдиного фронту боротьби з фашизмом.

Сьогодні ми розуміємо, що будь-яка форма змови з нацистським режимом була неприйнятною з моральної точки зору і не мала ніяких перспектив з точки зору практичної реалізації. Проте в контексті історичних подій того часу Радянський Союз не тільки залишився один на один з Німеччиною, оскільки західні держави відмовилися від системи колективної безпеки, що пропонувалася, але і стояв перед загрозою війни на два фронти - адже саме в серпні 1939 року до максимальної сили розгорівся вогонь конфлікту з японцями на річці Халхін-Гол.

Відхилити пропозицію Німеччини підписати пакт про ненапад - в умовах коли можливі союзники СРСР на Заході вже пішли на аналогічні домовленості з німецьким рейхом і не хотіли співпрацювати з Радянським Союзом, поодинці зіткнутися з найпотужнішою військовою машиною нацизму - радянська дипломатія того часу цілком обґрунтовано вважала, як мінімум, нерозумним.

Думаю, саме змова в Мюнхені підштовхнула до роз'єднання об'єктивних союзників у боротьбі з нацизмом, викликала між ними взаємну недовіру і підозрілість. І озираючись у минуле, всім нам - і на Заході, і на Сході Європи - необхідно пам'ятати, до яких трагедій призводять боягузтво, закулісна кабінетна політика, прагнення забезпечити свою безпеку і національні інтереси за рахунок інших. Не може бути розумної, відповідальної політики поза моральними і правовими рамками.

На мій погляд, моральний аспект проведеної політики особливо важливий. І в зв'язку з цим нагадаю, що в нашій країні аморальний характер пакту Молотова-Ріббентропа отримав однозначну парламентську оцінку. Чого поки не можна сказати про ряд інших держав - хоча вони також приймали далеко неоднозначні рішення в 30-ті роки.

І ще один урок, що випливає з історії. Весь досвід міжвоєнного періоду - від Версальського миру до початку Другої світової війни - переконливо свідчить про те, що неможливо створити ефективну систему колективної безпеки без участі всіх країн континенту, включаючи Росію.

Упевнений, Європа може прийти до загальної об'єктивної оцінки трагічного спільного минулого, застрахуватися від повторення колишніх помилок. І тому не може не вселяти оптимізму, що в ході міжнародної конференції істориків, що відбулася в травні у Варшаві, де було широко представлено російських, польських та німецьких дослідників, пролунало чимало зважених, об'єктивних оцінок причин Другої світової війни.

Для народів Радянського Союзу, Польщі та багатьох інших країн вона була війною за життя, за право мати власну культуру, мову, саме майбутнє. Ми пам'ятаємо всіх, хто брав участь у цій боротьбі разом з радянським народом. Поляків, які першими стали на шляху агресора, мужньо захищали Варшаву, і зміцнення Вестерплатте у вересні 1939 року, а потім - воювали в лавах Армії Андерса і Війська Польського, загони Армії Крайової та Армії Людової. Американців, англійців, французів, канадців, інших бійців "Другого фронту", які визволяли Західну Європу. Німців, які, не боячись репресій, чинили опір гітлерівському режиму.

Створення Антигітлерівської коаліції - це, без перебільшення, поворотний пункт в історії ХХ століття, одна з найбільших визначних подій минулого століття. Світ побачив, що країни і народи, при всіх їхніх відмінностях, різноманітті національних устремлінь, тактичних суперечностях - здатні об'єднуватися в ім'я майбутнього, для протидії глобальному злу. І сьогодні, коли нас скріплюють єдині цінності - ми просто зобов'язані використати цей досвід партнерства, щоб ефективно протистояти спільним викликам і загрозам, розширювати глобальний простір співпраці, стирати такі анахронізми, як розділові лінії - який би характер вони не носили.

Очевидно, що в таку логіку ніяк не вписуються рецидиви конфронтаційної спадщини епохи "холодної війни", вузькоблокові підходи до ключових проблем сучасності. Істинно демократичний багатополярний світ вимагає зміцнення гуманістичних начал у міжнародних відносинах, має на увазі неприйняття ксенофобії, відмову від спроб стати над законом.

І все ж таки можна стверджувати, що Європа, світ у цілому - рухаються до більшої безпеки для всіх, до розуміння важливості спільної роботи, до співпраці, а не до множення розбратів.

Меморіали Катинь і Мідне, як і трагічна доля російських солдатів, узятих у польський полон під час війни 1920 року, - повинні стати символами спільної скорботи і взаємного прощення

"Післявоєнне історичне примирення Франції та Німеччини відкрило шлях до створення Євросоюзу. У свою чергу - мудрість і великодушність російського і німецького народів, далекоглядність державних діячів двох країн - дозволили зробити рішучий крок до будівництва Великої Європи. Партнерство Росії та Німеччини стало прикладом руху назустріч один одному, спрямованості у майбутнє - за дбайливе ставлення до пам'яті про минуле. І сьогодні російсько-німецьке співробітництво відіграє важливу позитивну роль у міжнародній і європейській політиці. Упевнений, що і російсько-польські стосунки рано чи пізно досягнуть такого високого, по-справжньому партнерського рівня. Це - в інтересах наших народів, всього європейського континенту.

Ми глибоко вдячні за те, що в Польщі, в землі якій спочиває більше 600 тис. солдатів Червоної Армії, які віддали життя за її звільнення, дбайливо і з повагою ставляться до наших військових поховань. Повірте, ці слова - не данина протоколу, вони щирі і йдуть від серця.

Народу Росії, долю якого зламали тоталітарний режим, також добре зрозумілі загострені почуття поляків, пов'язані з Катинню, де спочивають тисячі польських військовослужбовців. Ми зобов'язані разом зберігати пам'ять про жертви цього злочину.

Меморіали Катинь і Мідне, як і трагічна доля російських солдатів, узятих у польський полон під час війни 1920 року, - повинні стати символами спільної скорботи і взаємного прощення.

Тіні минулого не можуть більше затьмарювати сьогоднішній, а тим більше - завтрашній день співробітництва між Росією та Польщею. Наш обов'язок перед минулим, перед самою історією - зробити все, щоб позбавити російсько-польські відносини вантажу недовіри і упередженості, що дістався нам у спадок. Перегорнути сторінку і почати писати нову.

Сьогодні, згадуючи про перші дні Другої світової війни, наші думки звернені і до її останнього дня - дня Перемоги. Ми були разом у тій битві за майбутнє людства. І лише від нас залежить, щоб все краще і добре, що пов'язує народи Росії та Польщі - приростало новими справами, примножувалося в новому ХХI столітті.

Важливо, що сьогодні в російсько-польських відносинах починає проявлятися саме така - творча - логіка. Після невиправдано тривалої паузи відновилася робота ключових механізмів двостороннього діалогу - як на державному, так і на громадському рівні. Розвиваються міжрегіональні контакти, розширюються культурні, освітні та інші гуманітарні обміни.

Успішним для торгово-економічних зв'язків наших країн став 2008 рік - взаємний товарообіг зріс більш ніж у півтора рази. І в нинішніх складних умовах глобальної кризи ми маємо намір докласти всіх зусиль для того, щоб подолати вплив несприятливої світової економічної кон'юнктури і вийти на нові перспективні проекти. Мова йде про енергетику, транспорт, високі технології та інновації, про зустрічні потоки інвестицій у промисловість, сільське господарство та інфраструктуру. Словом, перед Росією і Польщею відкриваються багатообіцяючі перспективи для партнерської роботи, для вибудовування відносин, гідних двох великих європейських націй.

На закінчення хотів би передати всім полякам і, перш за все, ветеранам Другої світової війни - найтепліші побажання миру, щастя і процвітання.

Gazeta Wyborcza

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Загрузка...

Корреспондент.net в соцмережах