Головна
 

Новая газета: Вибори в студію!

21 жовтня 2009, 10:23
0
5

Публічність - головна риса президентських перегонів в Україні, що почалися задовго до офіційного старту, пише на сторінках Новой газети журналіст Андрій Капустін.

4 липня 2004 деякий Олександр Ржавський, бажаючи за всяку ціну стати кандидатом у президенти України під номером один, подав документи до ЦВК у перший день реєстрації, о дев'ятій годині ранку. Для цього він провів з'їзд своєї партії вночі прямо в Маріїнському парку, звідки і відбув на реєстрацію. 19 жовтня 2009, тобто в день старту нової президентської кампанії, біля стін ЦВК черги з кандидатів не спостерігалося.

Це зовсім не означає, що боротьба за головне крісло країни втратила привабливість. Просто ті, хто хотів заявити про свої претензії на трон, зробили це заздалегідь, провівши реєстрацію на білбордах, які поряд з теле-та радіороликами ось уже кілька місяців радують серця і душі потенційних виборців. Тому головні гравці всім давно відомі. І на сьогодні можна сміливо стверджувати, що два з половиною мільйони гривень (близько $ 300 000) обов'язкової застави внесуть: нинішній президент Віктор Ющенко, прем'єр-міністр Юлія Тимошенко, спікер парламенту Володимир Литвин, лідер опозиції Віктор Янукович, екс-спікер парламенту Арсеній Яценюк, екс-глава Нацбанку Сергій Тігіпко, екс-міністр оборони Анатолій Гриценко, лідер комуністів Петро Симоненко та лідер ультранаціоналістичної партії Свобода Олег Тягнибок.

Крім них, за оцінками експертів, державну казну планують поповнити безповоротними внесками ще від 5 до 20 кандидатів. Частина з них будуть світитися недовго і встигнуть повернути заставу. Решта продовжать боротьбу як технічні кандидати.

Але для напруженої роботи розуму для України більш ніж достатньо і першої дев'ятки. Навіть попри те, що на сьогодні основна боротьба розгортається по лінії Тимошенко - Янукович. Хоча дехто наполягає на трикутнику: Тимошенко - Янукович - Яценюк (екс-спікер займає третю позицію в усіх передвиборчих рейтингах і соцопитуваннях). Але уявити собі пана Яценюка у другому турі сьогодні гіпотетично складно навіть найбільшому фантазеру від політики: згідно з тими ж рейтингами і соцопитуваннями, Яценюк хоч і займає в таблиці лідерів третю позицію, але з дуже великим відривом від пари фаворитів перегонів.

Що стосується стартових реалій, то поки можна говорити лише про те, що Янукович веде свою кампанію не те щоб мляво, але якось без запалу, занадто монотонно

Що стосується стартових реалій, то поки можна говорити лише про те, що Янукович веде свою кампанію не то що мляво, але якось без запалу, занадто монотонно. Набридаючи виборцям хіба що похмурою критикою Тимошенко і закликами зателефонувати йому по телефону і розповісти про наболіле.

На відміну від лідера опозиції, із запалом у Тимошенко проблем немає. Хоча її обличчя на плакатах і замінило слово "вона" (вона). "Вона працює, вона забезпечує, вона піклується" ... Особливо нетямущим пояснюється, що "вона" - "це Україна". До того ж Тимошенко зуміла мобілізувати весь цвіт української попси, яка їздить країною з патріотичним концертним туром "З Україною в серці". Іноді на сцені з'являється і "вона", підспівуючи виконавцям, одягненим в однакові футболки з символікою Блоку Юлії Тимошенко (БЮТ) у вигляді серця на білому тлі.

На відміну від лідера опозиції, із запалом у Тимошенко проблем немає. Хоча її обличчя на плакатах і замінило слово "вона" (вона). "Вона працює, вона забезпечує, вона піклується" ... Особливо нетямущим пояснюється, що "вона" - "це Україна"

Що стосується прогнозів, то тут, як завжди, повна плутанина. Начебто одноголосним соціологічним лідером є Янукович. Юлія Тимошенко відстає від нього на 8-12 відсотків. І, природно, штаби претендентів вичавлюють з цих цифр все можливе. Залишаючи за кадром декілька важливих моментів.

По-перше, політтехнологи замовчують досить відчутний відсоток тих, хто поки або не визначився, чи буде голосувати проти всіх, або взагалі не піде на вибори. Таких, за різними підрахунками, поки до 50 відсотків. Що явно зберігає інтригу, не даючи загальної картини. По-друге, ніхто ще не підраховував, кому і в обмін на що спробують передати голоси своїх прихильників аутсайдери забігу. Скажімо, той же Ющенко, або Яценюк, або лідер комуністів Симоненко. Ця частина торгів попереду.

Політтехнологи замовчують досить відчутний відсоток тих, хто поки або не визначився, чи буде голосувати проти всіх, або взагалі не піде на вибори. Таких, за різними підрахунками, поки до 50 відсотків

По-третє, поки абсолютно не ясно, як вплинуть на розуми громадян, котрі ще не визначилися, фонові фактори. Наприклад, чорні політтехнології або, скажімо, підтримка лідерів перегонів з боку Росії, США чи Європи.

Що стосується чорних політтехнологій, то вже можна говорити, що за неохайністю вибори-2009 аналогів у новітній українській історії не мають. Досить пригадати останній скандал, пов'язаний зі спробою прив'язати депутатів від БЮТ до "артеківського педофілгейту" - кримінальної справи за фактом нібито багаторазових групових зґвалтувань неповнолітніх брата і сестри, в якій фігурують народні депутати, керівництво Артека, священик УПЦ МП і прийомний батько дітей. Причому цей список далеко не остаточний.

БЮТ звинувачує в розкручуванні скандалу як Партію регіонів Януковича, так і секретаріат Віктора Ющенка. І можна не сумніватися, що найближчим часом країну ознайомлять з симетричною відповіддю. Зокрема, одним з відповідних ударів вже стала реанімація історії п'ятирічної давнини, коли Віктору Януковичу крім двох доведених судимостей за бійку і грабіж, які він не заперечує, намагалися пришити групове зґвалтування. А якщо врахувати, що обговорення цих найбільш гарячих тем і симетричних ударів відбувається в режимі прямого ефіру численних щоденних і щотижневих ток-шоу всіх національних телеканалів, то фактор чорного піару може виявитися куди значнішим від класичних теледебатів.

У 2004 році все було сумно чорно-білим. Росія підтримувала Януковича, США - Ющенка. Та й чинник впливу Росії п'ять років тому був зовсім іншим. Адже недарма ж у листопаді 2004-го до Києва приїжджав Володимир Путін і в прямому ефірі трьох телеканалів підтримував Віктора Януковича

Закордонні залаштунки на цих виборах виглядають куди менш знаковими.

У 2004 році все було сумно чорно-білим. Росія підтримувала Януковича, США - Ющенка. Та й чинник впливу Росії п'ять років тому був зовсім іншим. Адже недарма ж у листопаді 2004-го до Києва приїжджав Володимир Путін і в прямому ефірі трьох телеканалів підтримував Віктора Януковича.

Сьогодні всі барви розмиті. Путін, а за ним і Медведєв спільної мови з Ющенком так і не знайшли. За п'ять років країни досить сильно відсунулися один від одного, знизивши тим самим для України вплив російського фактора. Причому не тільки на обивательському рівні, а й на рівні політичних і бізнес-еліт, максимально перевівши відносини в сферу економічної прагматики. Правда, це не означає, що кандидати не шукають підтримки Кремля. Просто "битва за Москву" набула на берегах Дніпра іншого присмаку. У першу чергу газового, із добавкою проблеми Чорноморського флоту. До того ж і Москва, схоже, поки що не визначилася із фаворитом та й навряд чи стане це робити за зразком 2006-го. Оскільки розуміє, що ні Україна Януковича, ні Україна Тимошенко вже не стануть для Росії тим партнером, якою була Україна при тому ж Леоніді Кучмі.

Що стосується впливу на вибори США або ЄС, то тут спостерігається та ж картинка. Бо якщо у Росії Ющенко спочатку викликав стійку ідіосинкразію, то Захід в українському Президентові розчарувався поступово. Але теж ні на кого конкретно не ставить. Поки на головних політичних подіумах блищить Тимошенко. Але якщо що, в рамках обережної прагматики будуть мати справу і з більш дискомфортним для демократичної еліти Януковичем. І Росії, і Заходу потрібно в першу чергу безперебійне постачання газу. А від ослабленої тривалим безвладдям України, крім забезпечення стабільного транзиту, поки нічого іншого і не вимагають.

Правда, для виборців все виглядатиме трохи інакше. У тому числі й тому, що програми кандидатів традиційно клоновані. Тобто, популізм без конкретики. Звичне спекулятивне меню: НАТО і ЄС (вступати - не вступати), російська мова (давати статус - не давати), бандитам - тюрми (саджати - не саджати), Чорноморський флот (виводити - не виводити), ОУН-УПА (визнавати - не визнавати). Ну і так далі. Виняток становить хіба що Олег Тягнибок зі своєю ксенофобською риторикою із серії "Україна для українців" та закликами ввести смертну кару за злочини проти української державності. І хоча на сьогодні лідер ультранаціоналістів визнає, що перемогти йому не вдасться, ниву свою він оре вперто. І, треба сказати, не без успіху, оскільки знаходить все більше і більше симпатиків. Причому не тільки в Західній Україні.

Певний інтерес викликають і дії нинішнього Президента. Але не з позицій перспектив другого терміну. Шансів у Ющенка з його стабільним рейтингом у 2-3 відсотки немає жодних

Певний інтерес викликають і дії нинішнього Президента. Але не з позицій перспектив другого терміну. Шансів у Ющенка з його стабільним рейтингом у 2-3 відсотки немає жодних. Інша річ, що він залишається Главою держави з певним адмінресурсом. Тобто верховним головнокомандуючим, прямим начальником всіх губернаторів і головним куратором Національного банку. Втім, реальні інструменти впливу Ющенко давно втратив. І армія, і СБУ, і МВС, і генеральна прокуратура на сьогодні різнопідпорядковані. Що, до речі, зберігає певний баланс сил. До того ж у Ющенка немає жодного союзника. А ті деякі політики, що поки числяться як пропрезидентська сила, посилено шукають берега, до якого ще можна прибитися.

Тому ні третього туру, ані тим більше повторення Майдану можна не побоюватися.

***

У рубриці Огляд преси статті із закордонних ЗМІ про Україну публікуються без купюр і змін. Редакція не несе відповідальності за зміст даних матеріалів.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах