Головна
 

Newsweek: Кінець помаранчевих

11 січня 2010, 16:55
0
3

Ніхто поки не може сказати, за ким буде перемога на майбутніх у січні президентських виборах в Україні. Але одне можна стверджувати з упевненістю: Росія, не втрачаючи часу дарма, поспішить оголосити себе переможницею, пишуть Оуен Меттьюс та Анна Нємцова в американському Newsweek.

Після того, як помаранчева революція вивела у 2004 році на вулиці Києва сотні тисяч українців, які вимагали скасувати підтасовані результати президентських виборів, Росія весь час намагається взяти реванш. Як говорить біограф Путіна Андрій Колесников, "найбільшою стратегічною невдачею" для президента за весь час його правління стало вигнання його людини з президентського поста в Україні та прихід до влади демократичної коаліції, яка пообіцяла країні членство в НАТО і ЄС. Протягом п'яти років після цих подій Росія робить все можливе, щоб не допустити подібної революції у себе вдома, і щоб домогтися провалу помаранчевої коаліції в Україні. Ці зусилля, наприклад, відключення газу і провокування сепаратизму серед російської меншини, що становить 20 відсотків населення України, мали нищівний успіх - особливо в поєднанні з жадібністю і недалекоглядністю українських політиків. Президент України і лідер помаранчевих Віктор Ющенко сьогодні має рейтинг популярності, що обчислюється однозначними цифрами. А вигнаний у 2004 році Віктор Янукович, якого підтримує Москва, зараз лідирує у цих рейтингах.

Помаранчеві методи українізації, такі як заборона російської мови на телебаченні й на вступних іспитах до вузів, по суті справи, створили зовсім нову національну свідомість.

Але хоча перемога Януковича може видатися величезним успіхом для Москви, все не так просто, як здається. У багатьох відношеннях це вже давно не людина Москви. А сама Україна змінилася настільки серйозно, що ніхто, навіть при всьому бажанні, не зуміє знову перетворити її на васала Росії. Помаранчеві методи українізації, такі як заборона російської мови на телебаченні і на вступних іспитах до вузів, по суті справи, створили зовсім нову національну свідомість. А близьке знайомство з народовладдям дало простим українцям відчуття того, що вони мають право брати безпосередню участь у політиці - нехай навіть в останній час вони використовували його в основному для звинувачень на адресу помаранчевих політиків. Таким чином, справжнім переможцем на майбутніх виборах стане, швидше за все, сама Україна - а не Росія і не Сполучені Штати Америки.

Величезні зміни в українському суспільстві відчуваються по всьому політичному спектру. Головним суперником Януковича стала прем'єр-міністр Юлія Тимошенко. Спочатку вона була одним з лідерів помаранчевої революції, але потім швидко посварилася з Ющенком. Тим не менше, прихильники Тимошенко прагнуть підкреслити її антиросійські позиції. "Помаранчева революція вийняла останні цвяхи із системи радянського авторитаризму в нашій країні", - каже колишній міністр економіки Сергій Терьохін, що нині є депутатом парламенту від блоку Тимошенко. Такі погляди підтримує навіть голова фракції Януковича у Верховній Раді Михайло Чечетов. "Процес демократизації, через який ми пройшли, незворотній", - заявляє він.

Росія наполегливо намагається відновити втрачений вплив у рамках своєї колишньої імперії. З цією метою вона використовує вельми жорстку тактику - від прямого військового вторгнення (у Грузії) до організації літніх таборів в українській провінції Крим, мета яких пробудження російської національної самосвідомості.

Найоб'єктивнішим показником того, що робитиме Янукович у разі свого обрання, є його нетривале перебування на посту прем'єр-міністра в минулому році (так у тексті - прим. перекл.). Так, він продемонстрував низку дружніх жестів щодо Росії, запропонувавши, серед іншого, створити зону економічного співробітництва та полегшити російським компаніям придбання активів важкої промисловості України. Але були у нього і прояви протидії. Янукович ніколи не заперечував вельми суперечливі інновації помаранчевих, такі як заборона російської мови на телебаченні. Крім того, жодна з його промосковських заходів не знайшла силу закону. Зараз, навіть якщо Янукович здобуде перемогу і стане президентом, його партія все одно буде в меншості в українському парламенті, що змусить його піти на компроміси.

Москві нема кого звинувачувати за все це, крім себе самої. Росія наполегливо намагається відновити втрачений вплив у рамках своєї колишньої імперії. З цією метою вона використовує вельми жорстку тактику - від прямого військового вторгнення (у Грузії) до організації літніх таборів в українській провінції Крим, мета яких пробудження російської національної самосвідомості. Але боротьба Москви за повагу до себе відштовхнула від Росії більше людей, ніж привернула на її бік. Грузія, наприклад, залишається непримиренно антиросійською країною. А відносини Москви зі своїм спочатку близьким союзником Білоруссю зіпсувалися настільки сильно, що Мінськ нещодавно погрожував відключити подачу електроенергії російського анклаву в Калінінградській області. Минулого року Туркменістан порушив російську монополію на постачання газу із Середньої Азії, відкривши прямий трубопровід у Китай. Нещодавно нафтопровід у тому ж напрямку відкрив і Казахстан.

Що стосується України, то там як і раніше існують глибокі розбіжності щодо низки ключових проблем, таких як підтримка Грузії і вигнання російського Чорноморського флоту з кримської бази в Севастополі.

Що стосується України, то там як і раніше існують глибокі розбіжності щодо низки ключових проблем, таких як підтримка Грузії і вигнання російського Чорноморського флоту з кримської бази в Севастополі. Деякі опитування показують, що прихильність щодо Росії насправді посилилася. Але одночасно збільшилася і кількість українців, які вважають себе "європейцями". Тепер вони становлять майже дві третини населення країни, в той час як частка тих, хто відчуває ностальгію за старими добрими радянськими часами впала до 12 відсотків.

Це не означає, що демократія здобуде на майбутніх виборах блискучу перемогу. Опитування, проведене нещодавно вашингтонським дослідницьким центром Pew, показало, що українці серед громадян колишніх комуністичних країн вкрай різко і критично ставляться до демократії. Лише 30 відсотків опитаних заявили, що схвалюють зміни в бік демократії, і лише 36 відсотків висловили підтримку руху в напрямку капіталізму.

Крім того, втрата Росією свого впливу в Україні аж ніяк не свідчить про явну перемогу США. Реальний урок минулих п'яти років полягає в тому, що будь-яхто, хто намагається керувати цією країною поза межами її політичного центру, дуже швидко зіткнеться з проблемами. Занадто тісне зближення зі сходом країни в особі російськомовного Донбасу та симпатії до нього не спрацьовують, що показав приклад Януковича. Але не спрацює і дуже тісне зближення з заходом України, що довів на своєму прикладі Ющенко.

Хоча українці визнають, що відчувають свою близькість до Заходу, кількість прихильників вступу України в НАТО ніколи не перевищувала 30 відсотків, незважаючи на активні дії Ющенка в цьому напрямку.

Українцям потрібен збалансований підхід. Хоча українці визнають, що відчувають свою близькість до Заходу, кількість прихильників вступу України в НАТО ніколи не перевищувала 30 відсотків, незважаючи на активні дії Ющенка в цьому напрямку. Ющенко також показав, наскільки дорогою може бути дуже сильна конфронтація з Росією. "Газові війни" в період його правління, які посеред зими залишили без тепла Україну та значну частину Європи, показали, наскільки небезпечною може бути Москва. Оптимальний шанс на розквіт і безпеку для України полягає в дружбі з обома сторонами.

У цьому плані, хоча Ющенко під час майбутнього голосування напевно зазнає нищівної поразки, його помаранчева революція досягла успіху в одному: вона здійснила переоцінку цінностей для українців. "Ми виховали ціле покоління людей на цінностях ЄС, - говорить Терьохін, - змінилися навіть люди мого віку". Те незадоволення, яке українці висловлюють щодо капіталізму, демократії і більшості політиків, насправді, є позитивним показникам зростання очікувань і надій. Сьогодні рівень життя в Україні так само низький, як і в Росії. Проте, як свідчать результати опитувань, майже дві третини росіян примирилися зі своєю долею, у той час як українці зовсім виразно сподіваються на краще. До цього слід додати той факт, що 60 з гаком відсотків українців сподівається одного дня стати частиною Європи і вже не дивитися в бік Росії, шукаючи у неї підтримки та захисту. Непогана спадщина для невдалої революції.

Оригінал публікації: The End of Orange
Переклад ИноСМИ

У рубриці Огляд преси статті із закордонних ЗМІ про Україну публікуються без купюр і змін. Редакція не несе відповідальності за зміст даних матеріалів.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах