Головна
 

Lenta.ru: Прощай, пасіко

19 січня 2010, 14:43
0
2

Уперше я почув про існування людини на ім'я Віктор Андрійович Ющенко приблизно у вересні 2004 року, коли найбільшою подією в житті нашого героя - "помаранчевою революцією" - ще й не пахло, пише Петро Бологов у колонці Офтопік, опублікованій російським інтернет-виданням Lenta.ru.

Я тоді тільки починав займатися українською політикою, тому набридав своїм київським знайомим нескінченними питаннями: а це хто? а це що за підозріла особистість? а чому він не любить Росію? І так далі.

З часом, загрузнувши в цій самій політиці, як муха в патоці, запам'ятавши імена кількох сотень ньюсмейкерів, завчивши основні звички мешканців тамтешнього політикуму, я вже й життя собі не міг уявити без усіх цих Ющенків, Януковичів, Тимошенків, Морозів і Литвинів. Бо всі вони не просто конкретні особистості, а типажі. І час показав, що такий типаж, як Ющенко, в українських реаліях не приживається.

На рубежі 2004-2005 років Ющенко мав колосальну підтримку у суспільстві, і навіть його неадекватна поведінка у Верховній Раді, де майбутній президент влаштовував цирк із складанням присяги, не могла змінити до нього ставлення українців. І ваш покірний слуга, який багато в чому дивився на те, що відбувається, упередженими очима російських ЗМІ, не міг не визнати, що ця спотворена діоксином людина буквально закохала у себе півкраїни. Але як показали наступні роки, любов і закоханість - не одне і те ж, бо до кінця його президентства симпатії до Ющенка розтанули без сліду.

Більшу частину свого терміну Ющенко займався абсолютно не тим, чим має займатися глава держави - тобто не керував країною, а розводив бджіл, ставив пам'ятники, читав лекції з історії, ходив на гору і витрачав час на інші культурно-просвітницькі заходи

У лютому 2005 року я прямо навіть розчулився, коли вперше демократично обраному Президенту України, який має намір докорінно перетворити українське суспільство, на день народження подарували сувенір-бджілку як символ працьовитої комахи, до якої Ющенко відчуває певну слабкість. Через якихось чотири роки будь-яка згадка про бджіл у зв'язку з Ющенком у мене, як і у переважної більшості українців, викликала вже зовсім інші почуття. І це зрозуміло, бо більшу частину свого терміну Ющенко займався абсолютно не тим, чим має займатися глава держави - тобто не керував країною, а розводив бджіл, ставив пам'ятники, читав лекції з історії, ходив на гору і витрачав час на інші культурно-просвітницькі заходи.

Власне, почалося все у вересні 2005 року, коли Ющенко вщент посварився з Юлією Тимошенко, без підтримки якої пухка натура Президента почала поступово перетворюватися на абсолютну діжу. Адекватної заміни Леді Ю в оточенні Ющенка не виявилося - на цю роль явно не годилися ні Рибачук, ні Порошенко, ні Безсмертний з Єхануровим. Після вересневої кризи навколо Глави держави почалася зовсім недоречна суєта і штовханина, яка не припинилася і до цього дня.

Другий потужний удар, або навіть два удари, по позиціях Ющенка було нанесено на початку 2006 року. Хук справа - конституційна реформа, що позбавила Главу держави частини повноважень, хук зліва - парламентські вибори в березні 2006 року, на яких пропрезидентська Наша Україна, по суті правляча на той момент партія, залишилася в тіні Партії регіонів і Блоку Юлії Тимошенко, що поділили Раду. Після цього Віктор Андрійович зовсім поплив.

От треба ж було домовитися влітку 2006 року зі своїм давнім супротивником - Віктором Януковичем, і, зробивши того прем'єром, розгубити через це левову частку електорату, щоб через рік дати початок кампанії із заміни Януковича на Тимошенко

Власне, відтоді Ющенко прийняв лише одне вольове рішення, що для людини, яка зберегла контроль над дуже серйозними інститутами влади, погодьтеся, замало. Йдеться про розгін Ради влітку 2007 року, яка загрузла в корупції та інтригах. Але тут проявилася ще одна слабка риса в характері Ющенка - непослідовність. Ось треба ж було домовитися влітку 2006 року зі своїм давнім супротивником - Віктором Януковичем, і, зробивши того прем'єром, розгубити через це левову частку електорату, щоб через рік дати початок кампанії із заміни Януковича на Тимошенко! Яка, до речі, очоливши уряд, доставила Ющенкові набагато більше головного болю, ніж лідер регіоналів. Як казав герой інтернету Михайло Добкін, трошки "по-дебільному" вийшло, вам не здається? Можливо, вся справа в тому, що Ющенко не такий гнучкий і безпринципний, як велика частина українських політиків. Мабуть, так воно і є. Проте Глава держави в першу чергу повинен бути політиком, а не розмазнею.

І ось після цього розгону Ради, провернутого, до речі, в найкращих традиціях України часів Ющенка, тобто з чотирма указами про розпуск парламенту, численними судовими баталіями, бійками депутатів, захопленням держустанов, загидженим Маріїнським парком, президент країни остаточно трансформувався в "пасічника". Деякі вчинки і заяви пізнього Ющенка, який свого часу мав "планів громаддя", зведених у кінцевому рахунку до дрібних потуг націоналістичного характеру, примушували задуматися про адекватність Президента. Ну якщо людина цілком серйозно розмірковує про своїх предків, які дивляться на нього з небес і проливають при цьому сльози гордості та молитви, то це вже сфера дослідження не для політологів, а для чаклуна Грабового хіба що.

Деякі вчинки і заяви пізнього Ющенка, який свого часу мав "планів громаддя", зведених у кінцевому рахунку до дрібних потуг націоналістичного характеру, примушували задуматися про адекватність Президента
Все-таки сподіваюся, що глибока впевненість у своєму месіанстві, яке Ющенко демонстрував останні кілька років , це такий піар-хід, хай і не зовсім вдалий. Бо в іншому випадку доведеться констатувати, що під час нещасливої трапези на дачі у Сацюка Віктору Андрійовичу підсипали щось, що зашкодило не тільки його зовнішності, але й розуму.

І що в результаті? Невже Президент Віктор Ющенко за п'ять років правління так нічого й не зробив доброго для своєї країни? Ну ні, так не буває, звичайно, щоб зовсім нічого, але на тлі хаосу у державній владі і кризи в економіці, а особливо на тлі того, що він міг зробити, але не зумів, всі його досягнення здаються нікчемними. Частина українців упевнена, що саме завдяки Ющенкові Україна стала демократичною та вільною державою і вже однією ногою стоїть у Європі. Смішно. Україна якщо і стала демократичною державою, то завдяки тим сотням тисяч її громадян, які в січні 2005-го з доброї волі підтримали Ющенка. Того самого Ющенка, який у підсумку виявився пустушкою, витягнутою на сцену Майдану завдяки енергії Юлії Володимирівни, грошей Березовського і підтримки Заходу. А що стосується Європи, то вона ще довго буде переварювати розчарування від епохи Віктора Андрійовича.

***
У рубриці Огляд преси статті із закордонних ЗМІ про Україну публікуються без купюр і змін. Редакція не несе відповідальності за зміст даних матеріалів.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах