Головна
 

The New Times: Друга спроба Віктора Януковича

26 січня 2010, 09:38
0
2

Дворянин у президентстві. Українські соціологи не тільки передбачили перемогу Віктора Януковича у першому турі президентських виборів, але і чекають його тріумфу в другому, пише журналіст Андрій Капустін у першому номері видання The New Times.

А десь вважають це вже доконаним фактом: у Тернопільській області на узбіччях доріг відразу після Нового року вже з'явилися рекламні щити Тернопільщина вітає президента України Януковича В.Ф.

Забезпечити перемогу Віктора Януковича його прихильники намагалися всіма можливими методами. Аж до залучення небесних сил. Наприкінці грудня 2009 розігрався скандал: священик о. Іван (Муляр) з села Серники Зарічненського району Рівненської області, агітуючи після служби за кандидата в президенти Януковича, обіцяв проклясти і не відспівувати тих, хто не проголосує за лідера Партії регіонів.

Чотири роки тому, на попередніх виборах президента України, Віктора Януковича не врятувала ні божественна, ні вагома фінансова і політична підтримка його прихильників. У всіх киян у пам'яті 28 жовтня 2004. Україна в очікуванні першого туру президентських виборів. На Хрещатику - парад на честь 60-річчя визволення від німецько-фашистських загарбників. На VIP-трибуні - тодішній президент країни Леонід Кучма та його російський колега Володимир Путін з головою своєї адміністрації Дмитром Медведєвим. Між невисокими російськими гостями (170 і 162 см. відповідно) височіє прем'єр-міністр Віктор Янукович (192 см.), що входить в роль першої особи держави і наступника Кучми.

Український прем'єр дістає з кишені пакетик льодяників, кидає цукерку в рот і, подумавши, пропонує солодощі спочатку Медведєву, а потім Путіну. Медведєв частування прийняв, а Путін відмовився. Метою його візиту до столиці України були не льодяники і не парад, а особиста підтримка кандидата в президенти Януковича. Про це російський лідер відкрито заявив у безпрецедентному для українського телебачення агітаційному інтерв'ю трьом центральним телеканалам. А після того як Янукович був оголошений президентом за підсумками спірного голосування в другому турі, Путін двічі привітав його з перемогою. Але потім, як відомо, відбулася помаранчева революція і президентом став Віктор Ющенко.

"Проффесор"

Наприкінці 2004 року, після тріумфу помаранчевої революції, здавалося, що політична кар'єра Януковича завершена. Але лідер Партії регіонів не тільки залишився на плаву, але й зміг зміцнити свої позиції. До чергових президентських виборів він, як і п'ять років тому, підійшов фаворитом передвиборчих перегонів. Ця здатність виходити з найскладніших ситуацій допомагала Януковичу протягом всього життя.

У 1967 році, в 17 років, він був засуджений за ст. 142 КК УРСР (грабіж) на 3 роки позбавлення волі як член злочинного угруповання Півновка, яке спеціалізувалося в тому числі на крадіжці шапок у запізнілих перехожих. Відбув в ув'язненні 1 рік і 7 місяців. Термін був скорочений у зв'язку з амністією, оголошеною неповнолітнім злочинцям до 50-річчя Жовтневої революції. У 1970 році знову був засуджений. На цей раз за ст. 102 КК УРСР (нанесення тілесних ушкоджень середньої тяжкості) на 2 роки позбавлення волі.

В офіційній автобіографії, яку Янукович подавав у 2002 році як кандидат на посаду прем'єр-міністра, він згадав про судимості, зазначивши, що вони зняті (у 1978 році обидва вироки були скасовані за відсутністю складу злочину.)

А в автобіографії кандидата на посаду президента 2004 року про судимості вже ні слова. Є лише короткий опис трудового шляху. Від простого газівника до директора автобази, потім губернатора і прем'єр-міністра. У 2009 році автобіографію, як один з обов'язкових документів для кандидатів у президенти, відмінили. Так що на сайті Центрвиборчкому сьогодні можна знайти лише сухі анкетні дані.

Втім, у цій анкеті є цікавий пункт: про освіту лідера української опозиції. Офіційно Віктор Янукович є дипломованим інженером-механіком, магістром міжнародного права, доктором економічних наук, професором, чинним членом Академії економічних наук України і членом президії Національної академії наук України. Правда, власноруч заповнюючи анкету для Центрвиборчкому в 2004 році, дипломований фахівець допустив 12 граматичних помилок.

Прозивним стало слово проффесор, написане саме так, з двома ф і одним с. Пізніше Янукович не раз шокував українську публіку. Він називав Анну Ахматову Ахметовою, Ісаака Бабеля - Бебелем, переносив гору Афон з Греції до Палестини, плутав Косово і Чорногорію, навіть вітав віруючих з Великоднем за півтора місяці до свята. Дивував Янукович і закордонну публіку. Одного разу прибув до Страсбурга на сесію ПАРЄ в туфлях зі страусиної шкіри ціною понад $ 1500.

Можна згадати і про те, що напередодні виборів-2004 донецькі бізнесмени прийняли Януковича в дворяни. І подарували на підтвердження цього золотий герб, прикрашений смарагдами та рубінами. Герб зареєстрований під номером 612 в матрикулі Всеросійського геральдичного товариства та представляє доволі еклектичний набір з елементів герба Донецької області у поєднанні з кентавром, який тримає в руках фірмовий знак Мерседеса. Девіз донецького дворянина - I superabo ( Усе подолаю).

Голуб'ятник, рибалка, фанат

Але Віктор Янукович - зовсім не комічна фігура. Він двічі очолював український уряд. Один раз ледве не став президентом країни і як і раніше дуже популярний. Особливо на сході України і в Криму, де 5 років тому за нього проголосувало близько 90% населення. Для них він залишається простим і зрозумілим своїм хлопцем. Міцним господарником. Міцним сім'янином. Пристрасним голуб’ятником. Автогонщиком. Мисливцем. Рибалкою. І запеклим футбольним вболівальником - фанатом донецького клубу Шахтар.

Феномен живучості Януковича-політика криється явно не в його чарівності. Провінційний чиновник з непростим минулим, який робив номенклатурну кар'єру в 90-ті роки в одному з найбільш криміналізованих регіонів України. Малоосвічена. Некультурна. З небагатим словниковим запасом. Поганий оратор. Вкрай непублічна людина, що звикла вирішувати питання в тиші кабінетів. З такими даними без сторонньої допомоги вкрай важко зробити таку карколомну кар'єру. Навіть у пострадянській Україні.

Але за дивовижним збігом Янукович був губернатором Донецької області саме в той час, коли набирав сили нині найбагатший громадянин України Рінат Ахметов. З того часу допомоги не бракувало. Було й інше вдалий збіг: очолюючи адміністрації Донецької області, Віктор Янукович зміг забезпечити на президентських виборах 1999 року потужну підтримку кандидатури Леоніда Кучми. Після чого його покликали до Києва, де він спочатку став прем'єр-міністром, а потім і гіпотетичним наступником.

Після помаранчевої революції багато пророкували Януковичу політичне забуття, але партійні спонсори, в першу чергу Рінат Ахметов, вирішили інакше. Певна логіка в цьому рішенні була. По-перше, у партійних рядах не знайшлося фігури порівнянного масштабу. По-друге, здавши Януковича, Ахметов і Ко визнали б свою поразку і втратили б шанси на реванш.

Треба віддати належне і самому Віктору Януковичу: протягом п'яти років, що минули після перемоги помаранчевої коаліції, він тільки набирав політичну вагу. Став набагато впевненіше почувати себе на людях. Вивчив українську мову. Увійшов у смак виступів на мітингах. Відточив кілька сценічних рухів, які стали його візитною карткою: широко розкинуті руки, голлівудська посмішка, повітряні поцілунки. Позначилися уроки, зроблені з поразки, і робота американських політтехнологів та іміджмейкерів, а також слабкість Ющенка як президента.

Крім того, Рінат Ахметов почав приділяти більше уваги власним ЗМІ. У результаті другорядний телеканал Україна досить швидко увійшов до першої трійки національних каналів, що дуже допомогло популяризації Януковича-політика. У результаті Партія регіонів перемогла на парламентських виборах 2006 року. Потім Янукович переграв Ющенка в закулісній боротьби, створив коаліцію і знову зайняв прем'єрське крісло. Правда, ненадовго. На позачергових виборах 2007 року, незважаючи на повторну перемогу, Янукович поступився кабінету глави уряду Юлії Тимошенко, зайнявши досить зручну нішу лідера опозиції. У цьому статусі він і вирушив у другий похід за президентським кріслом.

Остання битва

Перемозі Януковича в першому турі не завадили ні гучний скандал з резиденцією Межигір'я, ні відмова включити в передвиборчу програму пункт про присвоєння російській мові статусу державної, ні провальний виступ у прямому ефірі ток-шоу Савіка Шустера, ні відмова від теледебатів з Юлією Тимошенко.

***
У рубриці Огляд преси статті із закордонних ЗМІ про Україну публікуються без купюр і змін. Редакція не несе відповідальності за зміст даних матеріалів.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах