Головна
 

НГ: Труба поза грою

9 лютого 2010, 02:08
0
3

Всі гучні заяви українського керівництва, зроблені за останні п'ять років, про швидкий запуск нафтопроводу Одеса-Броди в аверсному режимі лише лунали в нікуди. Українська труба як і раніше качає нафту в реверсному напрямі, пише доктор політичних наук, керівник центру СНД Інституту актуальних міжнародних проблем Сергій Жильцов у статті, яку публікує Независимая газета.

Щоб наблизитися до Європи у прямому і переносному сенсі, Україні необхідно добудувати ділянку нафтопроводу до Плоцька (Польща) і далі до Гданська. За найбільш оптимістичними підрахунками, на розробку проекту і саме будівництво трубопроводу до Плоцька, а саме цей проект буде означати створення повноцінного маршруту транспортування, необхідно приблизно три роки. Втім, невирішеність питання з фінансуванням, необхідного для продовження будівництва трубопроводу до Плоцька, є не причиною, а наслідком відсутності необхідних обсягів каспійської нафти. 

Терміни будівництва трубопроводу Одеса-Броди значно випередили темпи видобутку каспійської нафти, яка як і раніше розглядається західними споживачами як стратегічний резерв. До того ж від самого початку не був зроблений аналіз потенційних постачальників вуглеводневої сировини з Каспійського регіону, не кажучи вже про укладання з ними договорів. 

Азербайджан протягом багатьох років обмежується обіцянками надати нафту для українського трубопроводу. Однак відсутність вільних обсягів вуглеводневої сировини не дає змоги Баку задовольнити запити Києва. Казахстан також не поспішає поставляти нафту для українського трубопроводу, оскільки активно розвиває більш привабливі маршрути її транспортування на зовнішні ринки. Перш за все в Китай. До того ж Казахстан зацікавлений в тому, щоб приєднатися до вже діючого трубопроводу Баку-Тбілісі-Джейхан. Принаймні рішення про це вже було прийнято, і недалеко той момент, коли Азербайджан і Казахстан остаточно домовляться про будівництво транскаспійського нафтопроводу. Існують і цінові обмеження: транспортування каспійської нафти українською територією веде до її подорожчання.

Нафтопровід Одеса-Броди, мабуть, єдиний трубопровід, чиї перспективи в стрімко змінній трубопровідній архітектурі Чорноморського та Каспійського регіонів, а також у країнах Центральної Азії досі залишаються туманними. Він виявився незатребуваним в силу об'єктивних причин, а також через серйозні прорахунки, допущені українським керівництвом ще в середині 1990-х років. Саме тоді, з першими переможними реляціями про наявність фантастичних запасів вуглеводневої сировини на Каспії, Україна стала робити зусилля, щоб замкнути на собі частину майбутнього енергетичного потоку з каспійської нафти. У 1995 році Україна почала будівництво трубопроводу. Основний прорахунок української влади полягав у тому, що вони потрапили під вплив тієї ейфорії, яка панувала в нових прикаспійських державах, що передчували швидкий нафтовий рай. Проект ґрунтувався на широко поширеному міфі про величезні поклади вуглеводневої сировини на шельфі Каспію. Ці очікування свідомо підігрівалися американською стороною, зацікавленою в тому, щоб створити в прикаспійських країнах стратегічний плацдарм, а не приступати до негайної розробки каспійських родовищ. 

До моменту закінчення будівництва трубопроводу в 2002 році геополітична ситуація в Каспійському регіоні зазнала серйозних змін. Дані про запаси вуглеводневої сировини були зменшені, а адміністрація США зробила ставку на Грузію, віддавши їй перевагу як території, через яку повинна прокачуватися майбутня нафту Каспію. Підтвердженням цього стало підписання документів про створення нафтопроводу Баку-Тбілісі-Джейхан, який був введений в експлуатацію в 2006 році. 

Поєднання цих факторів призвело до того, що український нафтопровід протягом вже багатьох років залишається частково задіяним, оскільки російські кампанії використовують лише 52 км «труби» для прокачування нафти в напрямку Одеси. Втім, це не збавило рішучості української влади запустити нафтопровід в аверсному режимі. Особливо на цьому поприщі відзначився Президент України Віктор Ющенко, який протягом усіх років свого президентства робив для цього значні, але безрезультатні зусилля. 

Причини невдач очевидні. Як і за часів Леоніда Кучми, за Ющенка енергетична політика страждала непродуманістю, а прийняті рішення багато в чому були продиктовані політичними чинниками. Одним з них є прагнення українських Президентів і нескінченно мінливих урядів звільнитися від російської залежності в сфері енергетичних поставок, а також посилити власну роль на європейському ринку. 

З моменту введення трубопроводу Одеса-Броди в дію американська сторона обмежується лише політичною підтримкою проекту з його добудови до Плоцька, зазначаючи при цьому, що важливою складовою українсько-американських відносин у галузі енергетики є диверсифікація маршрутів експорту. США не раз заявляли про готовність сприяти наповненню нафтопроводу Одеса-Броди каспійською нафтою. 

За весь термін правління Ющенка, який багато разів обіцяв пустити трубопровід в аверсному напрямку, так і не було знайдено вільних обсягів нафти, яка могла б надходити до європейських країн. Щоб пояснити відсутність прогресу у запуску трубопроводу в аверсному напрямку, український Президент не раз шукав винних всередині країни. Не раз звучали звинувачення на адресу уряду Юлії Тимошенко у зриві переведення проекту нафтопроводу Одеса-Броди в аверсний режим і протидії видобутку нафти і газу на чорноморському шельфі. Навряд чи новий український Президент, який прийде на зміну Ющенку, зможе щось змінити. Для закачування нафти в нафтопровід Одеса-Броди відсутня нафта, немає постачальників і покупців. Темпи нарощування видобутку нафти прикаспійськими країнами незначні. Крім того, не варто забувати про необхідність здійснення поставок за вже діючими трубопроводами. 

Події останнього десятиліття показали, що Україна не має союзників у справі диверсифікації поставок енергоресурсів: каспійську нафту по частинах розтягнули американці і росіяни, а українські інтереси прикаспійські країни не дуже-то поспішають враховувати. Україна фактично програла боротьбу країнам Чорноморсько-Каспійського регіону за право транспортувати через свою територію майбутні обсяги ресурсів. Так що українській стороні залишається лише сподіватися, що їй дістануться залишки від каспійських комор.

***
У рубриці Огляд преси статті із закордонних ЗМІ про Україну публікуються без купюр і змін. Редакція не несе відповідальності за зміст даних матеріалів.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах