Головна
 

Lenta.ru: Страх і ненависть у Києві

9 лютого 2010, 16:22
0
8

Усі журналісти і спостерігачі, що перебували в передвиборчому штабі Юлії Тимошенко 7 лютого, відзначили головну характерну особливість тамтешньої атмосфери - повна відсутність драйву, такого звичного для оточення Леді Ю, пише Петро Бологов у колонці Офтопік, опублікованій російським інтернет-виданням Lenta.ru.

Будучи сама якимсь згустком енергії, Юлія Володимирівна зазвичай заряджала нею всіх, кому доводилося з нею працювати. Цього разу нічого подібного не було.

Щойно стали відомі перші результати екзит-полів, у штабі БЮТ запанувала апатія, метастази якої розповзлися далеко за межі готелю Hayatt. По суті апатія ця торкнулася мільйонів українців - і тих, хто голосував за Тимошенко зараз, і тих, хто брав участь у помаранчевій революції п'ять років тому, і тих, хто всі роки нетямущого президентства Віктора Ющенка не переставав на щось розраховувати, сподіватися і вірити, що майбутнє можуть творити не тільки бриласті чоловіки у високих кабінетах, а й прості люди.

Звичайно, Тимошенко спробує оскаржити перемогу Януковича - це стовідсотково. Але навіть залишивши осторонь вирішення всіляких судів (а вони, швидше за все, не стануть псувати нерви лідерові регіоналів), варто визнати, що третій тур виборів Тимошенко навряд чи світить. Не в судах треба Юлії Володимирівні шукати правди, а там, де вона її вже один раз знайшла - у виборцях. Але сьогодні вони втомлені, у них похмілля. Кінець української мрії зразка 2004-го року.

Не в судах треба Юлії Володимирівні шукати правди, а там, де вона її вже один раз знайшла - у виборцях. Але сьогодні вони втомлені

І якщо поглянути на всі події очима тих, хто глибоко переконаний у недоречності Януковича не просто на посаді президента, а й взагалі в політиці, то захочеться, слідом за Хантером С. Томпсоном, вигукнути, помінявши тільки Лас-Вегас на Київ:

Це було загальне фантастичне відчуття, що все, що ми робимо, правильно, і ми перемагаємо ... І це, я вважаю, і є та сама фішка - відчуття неминучої перемоги над силами Старих і Злих. Не в якомусь політичному або військовому сенсі: нам це було не потрібно. Наша енергія просто переважала. І не було сенсу битися - на нашому боці або на їхньому. Ми піймали ту чарівну мить; ми мчали на гребені високої і прекрасної хвилі ... І зараз, менше п'яти років по тому, можеш піднятися на крутий пагорб у Лас-Вегасі і подивитися на Захід, і якщо в тебе все гаразд з очима, то ти майже розгледиш рівень повної води - ту точку, де хвиля, врешті-решт, розбивається і відкочується назад.

Зачекайте, зачекайте. Ну а як же ті, хто Тимошенко на дух не переносить? Адже, зрештою, і в 2004 році, і зараз Янукович заручився підтримкою фактично половини країни. І хай багато хто з них пішли голосувати за нього не від доброго життя, а виключно через відсутність альтернативи і керуючись принципом "аби не Юля", не можна ж їх усіх огульно записувати до лав упирів, зомбі, вовкулаків та інших асоціальних елементів.

Вони теж вболівають за майбутнє своєї країни і теж хочуть на нього впливати. І хто з них, виборців Тимошенко чи Януковича, мав рацію, покаже лише час, хоча в даному випадку оперувати поняттями "мав рацію", "не мав рації" складно - як говорив Джефф Лебовські, занадто багато тут, чувак, жодних підводних течій і дійових осіб.

І хай багато хто з них пішли голосувати за нього не від доброго життя, а виключно через відсутність альтернативи і керуючись принципом "аби не Юля", не можна ж їх усіх огульно записувати до лав упирів, зомбі, вовкулаків та інших асоціальних елементов
7 лютого у виборчому штабі Януковича в танок, звичайно, не кинулися, але настрій стояв святковий. Зважаючи на останні заяви Віктора Федоровича, він уже відчув своєю суворою шахтарською долоню весь тягар гетьманської булави. Однак на його місці я б не дуже-то зваблювався. І справа навіть не в тих трьох відсотках, що відокремили нинішнього тріумфатора от, наголошую, - нинішнього ж - лузера.

Ідеї, які декларує Тимошенко, вкрай живучі, вони завжди знайдуть відгук у цивільній найбільш активній частині населення, і одним фактом свого перебування на Банковій їх не вигубити. Хіба що заженеш у підпілля. І кожна помилка Януковича буде супроводжуватися сплеском таких ідей, якщо тільки Юлія Володимирівна не повторить долю свого колишнього шефа - Павла Лазаренка. Але навіть якщо і повторить, у неї знайдуться послідовники.

Так що, радіти регіонали, звичайно, можуть, а ось розраховувати на безхмарне майбутнє - навряд чи. І тут скористаємося цитатою, помінявши "щурів" на "людей", "здихати" на "замерзати", а "чуму" на ... ваші варіанти?

І справді, вслухаючись в радісні вигуки, що йдуть з центру міста, Ріє згадав, що будь-яка радість перебуває під загрозою. Бо він знав те, чого не знав цей тріумфуючий натовп і про що можна прочитати в книжках, - що мікроб чуми ніколи не помирає, ніколи не зникає, що він може десятиліттями спати де-небудь у завитку меблів або в стосі білизни, що він терпляче чекає свого часу в спальні, в підвалі, у валізі, в носових хустках і в паперах і що, можливо, прийде на лихо й у повчання людям такий день, коли чума розбудить пацюків і пошле їх здихати на вулиці щасливого міста.

Дякую, мсьє Камю, ви - геній.

***
У рубриці Огляд преси статті із закордонних ЗМІ про Україну публікуються без купюр і змін. Редакція не несе відповідальності за зміст даних матеріалів.
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах