Головна
 

РИА Новости: Чим Україна розплатиться за газ?

24 березня 2010, 14:37
0
3

Зміна влади в Україні не призвела поки до переформатування порядку денного. Газове питання як було, так і залишається одним з найбільш актуальних і драматичних, пише генеральний директор Фонду національної енергетичної безпеки Костянтин Сімонов для РИА Новости.

Новий прем'єр і новий міністр енергетики скоро приїдуть до Москви, однак їхні пропозиції чудово відомі заздалегідь. Головна вимога - знижка до ціни на газ. Вже називається програма-максимум - ціна на газ, аналогічна до білоруської. А саме 168 доларів за тисячу кубометрів, замість нинішніх 302,5 доларів.

Новий уряд не хоче визнавати контракт від 19 січня 2009 року, хоча його було укладено на 10 років, і він мав стати гарантом стабільності наших газових відносин. У контракті є досить чітка формула ціни, яка відповідає прийнятій в Європі Гронінгенській системі, яка встановлює кореляцію вартості газу з кошиком нафтопродуктів - мазуту і дизпалива. В українському контракті як базовий ринок взято італійський. З одного боку, це дійсно один з найдорожчих ринків у Європі. З іншого, це все ж таки чітка формула, яка змінюється щокварталу з урахуванням моніторингу цін за попередні 9 місяців. Однак новій владі ці викладки здаються не надто доречними.

Економізація наших відносин не подобається багатьом у Києві. Все помітніші спроби поговорити про газ саме з політичної точки зору. Логіка тут не нова: "між слов'янськими братами не можна говорити про гроші". При цьому апелюють до єдиного штучно розділеного народу, до єдиної православної цивілізації. Правда, ми розуміємо, що більш бідному братові завжди вигідно апелювати до споріднених почуттів.

Бідніший брат завжди активніше волає до споріднених почуттів, чим багатший. Другий же дуже хоче знати, скільки і як довго йому потрібно буде платити за "бідних родичів"

Але ми також розуміємо, що бідніший брат завжди активніше волає до споріднених почуттів, чим багатший. Другий же дуже хоче знати, скільки і як довго йому потрібно буде платити за "бідних родичів". Власне кажучи, Москва не готова до операції за формулою "дешевий газ в обмін на політику". У принципі, список основних потенційних політичних поступок зрозумілий. Це надання російській мові статусу другої державної, продовження перебування флоту в Севастополі після 2017 року, припинення спроб церковного розколу, позбавлення Бандери звання героя України, припинення спекуляцій на темі голодомору. Питання тільки в тому, як порахувати ціну цих тем. Скільки доларів в ціні за тисячу кубометрів газу коштує вирішення гуманітарних проблем? І де гарантії, що Україна не ввійде в політичний цикл "помаранчеві-голубі-помаранчеві", де кожен поворот означатиме радикальну зміну політичної риторики?

Але головне питання навіть не в цьому. Якщо прив'язку політичних питань до газу не прописати прямо в контракті (а це бачиться все ж утопічною ідеєю), то є обґрунтована підозра, що отримання знижки на газ призведе не стільки до їх вирішення, скільки до банального зростання прибутків акціонерів великих промислових підприємств України. І виграє від цього зовсім не братній народ, а серйозний бізнес. Тому здешевлення газу не полегшить становище російської мови в Україні, а лише призведе до того, що в клубі Шахтар з'явиться ще кілька нових бразильських футболістів.

Здешевлення газу не полегшить становище російської мови в Україні, а лише призведе до того, що в клубі Шахтар з'явиться ще кілька нових бразильських футболістів

Тому ідея "політика в обмін на газ" не спрацює. Якщо ж залишити тему газу як виключно комерційну, то й тут Україні досить складно запропонувати Росії щось надцікаве. Справа в тому, що довгий час Росія дійсно активно цікавилася участю в управлінні газотранспортною мережею України. Настільки довго, що в України склалося відчуття, що це вічна мрія Росії. І що вона заплатить за її реалізацію будь-яку ціну. Однак за останні 7 років Росія зіткнулася з великою кількість "фокусів" у цьому напрямку. Нагадаю, що папери щодо газотранспортного консорціуму було підписано ще в 2002 році. Але потім Україна висунула абсолютно неприйнятну для Газпрому вимогу надати Нафтогазу можливості реекспорту всього газу, що йде в Європу з РФ. Україна явно загралася зі своєю трубою, не розуміючи навіть, що такі вимоги повністю суперечать європейській політиці в галузі транзиту енергоносіїв. ЄС вважає, що власник газопровідної інфраструктури не може чинити перешкод власнику газу і повинен лише надавати послугу з транзиту, але ніяк не займатися перепродажем газу.

Леоніда Кучму змінила помаранчева влада, але ясності з долею газотранспортної системи вона не додала. Більше того, команда Ющенка остаточно зіпсувала відносини з РФ і викликала стійке переконання, що Україна не може бути надійним транзитером. Тепер же Україна з подивом виявила, що планований обсяг Північного і Південного потоків повністю відповідає обсягу транзиту через територію України - причому не в 2009 році, коли в ЄС впало споживання газу, і через Україну пройшло 92 млрд кубометрів, а в кращі 2007-2008 роки, коли транзит становив 110-120 млрд кубометрів. Але ще більшим шоком стала твердість російського керівництва в намірі побудувати ці газопроводи, які довгий час вважалися в Україні всього лише "страшилкою".

Ідея "політика в обмін на газ" не спрацює. Якщо ж залишити тему газу як виключно комерційну, то й тут Україні досить складно запропонувати Росії щось надцікаве

Тепер же виходить, що створювати ГТК і інвестувати в українську трубу для Газпрому немає особливого сенсу. Бо Південний потік Газпром має намір запустити вже в 2015 році. Навіть якщо ці плани і не буде реалізовано в термін, все одно Україні залишиться бути транзитером газу лише близько 7-10 років. Значить, сенсу вкладати гроші в модернізацію української труби немає. Тим більше, що тільки на реконструкцію лінійної частини, ПСГ і компресорних станцій необхідні $ 2 млрд, оскільки за останні 7 років особливих інвестицій в газотранспортну інфраструктуру Україна не зробила. А ще ж є борг Нафтогазу, який комусь доведеться платити.

Україна досить сильно нагадує молоду дівчину, яку довго кликали заміж, і вона якось навіть погодилася обвінчатися (йдеться про 2002 рік), але через півроку втекла прямо зі свого весілля. Інвестиціями для підтримки гарної форми не займалася, молодість йшла, і ось через сім років вона з'ясувала, що краса пройшла, а наречений, втомлений частою зміною настроїв, вже подумує про іншу наречену.

До речі, зрозуміло, чому Білорусь отримує газ по 168 доларів. Справа не тільки в тому, що вона не платить 30% експортне мито. І не в політичному партнерстві (якого особливо щось не видно). А в тому, що трубопроводи, що йдуть через її територію, Газпрому ще згодяться - Північний і Південний потоки замінять Україну, але не Білорусь. Тому Газпром вже завершив операцію з викупу 50% акцій в Білтрансгазі. А інвестувати в українську трубу він навряд чи буде.

Україна досить сильно нагадує молоду дівчину, яку довго кликали заміж, і вона якось навіть погодилася обвінчатися (йдеться про 2002 рік), але через півроку втекла прямо зі свого весілля

Бурхливе обговорення двосторонніх відносин на недавньому круглому столі в Донецьку, співорганізатором якого виступила РИА Новости, наочно показало позицію російської влади, що делегувала в Україну нового посла Михайла Зурабова. З його виступу можна було зрозуміти, що він явно не прихильник економічної плати за політичні поступки. Він виступає за прагматичний підхід.

Мабуть, його головне завдання - вирішити, як нам прожити майбутні кілька років, коли альтернатив українському газовому транзиту ще не буде. При цьому Україні має стати остаточно зрозуміло, що статус транзитної держави вона скоро втратить.

Коли Україна зрозуміє, що тема консорціуму вже не так приваблива, вона може повернутися до останнього аргументу: "грошей все одно немає, якщо що - почнемо несанкціонований відбір газу". Здавалося б, лихі часи неплатежів за газ у минулому. Навіть "помаранчева" влада за газ платила. І ось тепер ми знову з тривогою чекаємо чергового дня виплат - 7 квітня.

Коли Україна зрозуміє, що тема консорціуму вже не так приваблива, вона може повернутися до останнього аргументу: "грошей все одно немає, якщо що - почнемо несанкціонований відбір газу"

Ситуація виглядає вкрай непростою. Поле для компромісу не настільки велике. Але все ж таки певну схему запропонувати можна. Газпром, як і в 2009 році, не стане стягувати штрафи за недобір газу (насправді це серйозна сума - тільки за минулий рік ми пробачили Україні близько $ 8 млрд). Так само можна додати формулу часткову - близько 15-20% - прив'язку до спотового ринку, що дозволяє виробляти більш швидкі операції. Але важливо, щоб вартість газу все одно була зрозумілою. Це має бути не просто знижка певної суми "на бідність". Натомість було б логічно очікувати від України лібералізації внутрішнього газового ринку та можливості прямих продажів власником газу його кінцевим споживачам. Водночас, Україні так чи інакше доведеться підвищувати внутрішні ціни на газ. На чому, до речі, давно наполягає і Європа. В Україні про це, в принципі, знали. Там вистачало експертних думок про те, що потрібно модернізувати українську економіку, тому газ не завжди буде дешевим. На жаль, тоді цього не зробили. Зараз все буде болючіше, але від цих заходів не втечеш.

***

У рубриці Огляд преси статті із закордонних ЗМІ про Україну публікуються без купюр і змін. Редакція не несе відповідальності за зміст даних матеріалів.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах