Головна
 

НГ: Приручення самостійних околиць

29 березня 2010
0
3

Україна схожа на Росію. І ось за якою ознакою: питання влади в кожного українського президента вирішується не тільки в Центрі, призначенням особисто відданих на ключові посади, контролем над найбільшим капіталом, але і політикою стосовно "самостійних" околиць, пише заступник гендиректора Інформаційно-аналітичного центру МДУ Олександр Караваєв в Незалежній газеті.

Найбільший потенціал латентного сепаратизму зі своєю непростою історією взаємини з Центром, зі своїми амбіціями, у Росії - Північний Кавказ, в України - Крим. Кожен наступний президент у Москві та Києві особливо уважно займався зміцненням своєї влади саме в цих регіонах. Правда, на цьому загальні порівняльні риси між Кримом і Північним Кавказом вичерпуються. Мотиви сепаратизму, рівні економічного розвитку, соціально-етнічний профіль цих регіонів дуже відмінні. 

Леоніду Кучмі дістався неприборканий Крим. З найбільшими в СНД мафіозними корпораціями і дуже високим ступенем мотивації до незалежності. Весь період правління першого українського президента Леоніда Кравчука - це розквіт кримської напівнезалежності. На референдумі 1 грудня 1991 року 54% жителів Криму підтримали його незалежність від України. Навесні наступного року була прийнята Конституція. На початку лютого 1994 року був обраний незалежний від Києва президент Юрій Мєшков. Керівником того кримського уряду став російський економіст Євген Сабуров. Однак з ряду причин, перш за все через позицію Бориса Єльцина, сценарій виведення Криму з-під юрисдикції Києва не отримав розвитку: у Кремлі побоювалися ще однієї сепаратистської війни. Мєшков не опинився в ряду Ігоря Смирнова і Владислава Ардзінба. Ліквідація кримської вольниці не змусила себе чекати.

Леоніду Кучмі дістався неприборканий Крим. З найбільшими в СНД мафіозними корпораціями і дуже високим ступенем мотивації до незалежності.
Цікаво, що нинішня ротація кримської влади - нагадаємо, Янукович призначив нового спікера і прем'єра кримського уряду - сталася якраз на 15-річчя першого квазісилового кадрового вирішення кримської проблеми - 17 березня 1995 року президент Кучма скасував Конституцію автономії і скасував посаду президента. З тих пір формальна влада зосередилася в руках спікера парламенту. А силові органи, керівники міністерств автономії надсилались з Києва. Подібна конструкція дозволяла "спускати пару" в політизованій автономії, а з іншого боку, тримати владу під контролем Києва. Вертикаль української влади того періоду вибудовувалася практично на порожньому місці: у цій справі Кучма спирався на свого соратника Володимира Горбуліна, по листопад 1999 року він секретар Ради національної безпеки і оборони України, а раніше - найдосвідченіший управлінець радянського ВПК. Горбулінскій проект щодо Криму був не просто спрямований на зачистку кримських адміністрацій і структур влади від людей Мєшкова. Завдання стояло встановити нормальний режим влади. Позбутися від тріади кримінальних угруповань: "Сейлем", "Башмаки", структури Євгена Поданєва. Вони не тільки боролися за контроль над ласими галузями кримської економіки, вони реально претендували на владу. Наприклад, Євген Поданєв організував Християнсько-ліберальну партію, куди, за його ж примусу, увійшла велика кількість найбагатших і значущих не тільки в кримському бізнесі підприємців. 

Сьогодні Крим інший: російський сепаратизм вичерпано, татарський неоформлений, одіозні представники мафії вимерли, а інші прилаштувалися в легітимну владу.
По суті, Поданєву вдалося створити систему "узаконеного" рекету під прикриттям внесків на справу партії. Він ставив умови не тільки підприємцям, а й чиновникам, які просто змушені були йти йому на істотні поступки. Причому діяльність цієї партії сприймали в Росії як дуже позитивну - її підтримав Конгрес російських громад в особі Дмитра Рогозіна. 

Сьогодні Крим інший: російський сепаратизм вичерпано, татарський неоформлений, одіозні представники мафії вимерли, а інші прилаштувалися в легітимну владу. Але ретроспектива минулих баталій необхідна, щоб зрозуміти сенс нової ротації влади: здається, що Янукович у Криму змінює просто "своїх" на "більш своїх". Замість місцевого "регіонала", політичного важкоатлета Анатолія Гриценка, якого було переведено керувати Херсонською областю, спікером кримського парламенту призначають іншого кримчанина - власника будівельної компанії "Консоль" бізнесмена Володимира Константинова. Виходець з Донецької області Василь Джарти (уточнимо: за національністю він не татарин, а грек) призначається керівником уряду автономії. Джарти далеко не остання людина в оточенні Віктора Януковича, вважається правою рукою Рината Ахметова. На нього зазвичай покладають відповідальні завдання - він був керівником виборчого штабу ПР на виборах 2006 року.

Заміна керівних постів йде напередодні нового витка перерозподілу контролю над промисловими активами та власністю у сфері кримських курортів.
Виходить, що влада в Сімферополі буде посилена подвійно. Керувати парламентом буде підприємець, який забудував Південний берег Криму елітної нерухомістю, а виконувати доручення Києва - відданий соратник. З іншого боку, цю схему можна розглянути як спосіб дублювання контролю місцевої влади з боку Києва та вибудовування нових балансів усередині автономії. Ймовірно, Анатолій Гриценко в цю схему не вписувався. Хоча ще восени минулого року Янукович підтримав його в період місцевого політичного конфлікту, який погрожував Гриценку втратою крісла спікера. Тоді проти спікера виступили мер Севастополя Сергій Куніцин і авторитетні депутати України Василь Кисельов і Геннадій Москаль, включаючи керівника кримської організації Партії регіонів Василя Кисельова. В результаті останній був навіть виключений з партії. 

Частково та осіння криза стала причиною виведення Гриценко з Криму, деякі спостерігачі вважають, що виною тому і зниження рейтингу Януковича в Криму. Але більш імовірно, що заміна керівних постів йде напередодні нового витка перерозподілу контролю над промисловими активами та власністю у сфері кримських курортів. Півострів може стати місцем реалізації досить амбіційних макроекономічних проектів. Але потрібні великі капітали, нова транспортна інфраструктура, більш жорстка система відносин влада-власність. Перед Януковичем стоїть, по суті, та ж проблема, що й перед Кучмою, - керованість кримської автономії. У сукупності кримських етносоціальних і економічних особливостей це непросте завдання з багатьма невідомими.

У рубриці Огляд преси статті із закордонних ЗМІ про Україну публікуються без купюр і змін. Редакція не несе відповідальності за зміст даних матеріалів.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах