Головна
 

НГ: Двері до Криму для Москви

6 квітня 2010, 16:02
0
3

За тиждень розглядатиметься питання майнових претензій Росії до України. Російська сторона претендує приблизно на 300 об’єктів, побудованих за часів СРСР. Однак актуалізація цієї проблеми може призвести до численних конфліктів як із новими власниками, так і на рівні міждержавних відносин, пише Тетяна Івженко у російській «Независомой газете».

За ініціативою Федеральної агенції з управління державним майном РФ в українсько-російських переговорах за тиждень буде розморожене найбільш гостре та складне питання, яке влада обох країн відкладала з 1993 року. Йдеться про визнання права власності РФ та окремих російських організацій на промислові та соціальні об’єкти на території Україні. Київ спішно готується до висунення дзеркальних майнових претензій до Москви.

Експерти впевнені, що актуалізація цієї проблеми може перетворитися на ящик Пандори у міждержавних відносинах.

Про те, що російська сторона зараз претендує приблизно на 300 об’єктів в Україні, повідомив нещодавно заступник голови Росмайна Юрій Медведєв.

Російська сторона зараз претендує приблизно на 300 об’єктів в Україні

Він визнав, що за час незалежності ситуація з правами власності дуже заплуталася: деякі об’єкти були продані, на базі інших створені нові підприємства. Однак Медведєв висловив сподівання, що нове керівництво України виявить політичну волю, щоб відновити справедливість.

"Це пряма вигода для української сторони. Адже коли підприємство зможе плідно працювати, воно буде давати хороші доходи до бюджету як податки, а громадяни України отримають додаткові робочі місця", – пояснив заступник глави Росмайна доцільність повернення російських об’єктів їхнім законним власникам.

У Києві обережно поставилися до цієї заяви. Новий керівник Фонду держмайна (ФДМ) України Олександр Рябченко підтвердив, що згідно з підписаною у січні 1993 року міждержавною угодою про взаємне визнання прав і врегулювання відносин власності обидві сторони можуть претендувати на об’єкти, розташовані на території іншої держави.

Щоб повернути власність на території України, російській стороні потрібно документально підтвердити, що той чи той об’єкт за часів СРСР будувався за рахунок бюджету РРФСР чи на гроші російського підприємства.

Україна намагається довести свої права на 10 об’єктів, а ще щодо восьми домоглася визнання права власності

На сьогодні російська сторона подала тексти документів на 78 об’єктів, по 13 із яких уже були прийняті позитивні рішення. Україна намагається довести свої права на 10 об’єктів, а ще щодо 8 (у тому числі стосовно комплексу, в якому розташоване посольство України у РФ) домоглася визнання права власності. Рябченко зазначив, що повний перелік усіх спірних об’єктів значно ширший.

Екс-глава ФДМ Валентина Семенюк-Самсоненко раніше пояснила "НГ", що досі ніхто точно не знає, скільки об’єктів в Україні може по праву належати Росії, і навпаки.

"Заводи, фабрики, спеціальні виробництва, санаторії, пансіонати, дитячі табори… Рахунок може йти на сотні. Але проблема у тому, що з багатьох об’єктів вже минув термін зберігання документів – будувалися ж вони у 1960-1970-ті роки. Ніхто навіть не припускав, що за півстоліття доведеться підтверджувати джерела фінансування будівництва. Часто зараз не існує навіть юридичних осіб, які могли б заявити про право власності", – розповіла вона.

Семенюк-Самсоненко кілька років тому ініціювала початок інвентаризації усього майна на території України, щоб отримати повний перелік об’єктів і розібратися, що кому належить. Оскільки інвентаризація стосувалася також усієї інфраструктури, яка перебуває у тимчасовому використанні бази Чорноморського флоту РФ, господарське питання швидко перетворилося на політичну проблему та стало джерелом нових міждержавних конфліктів.

Колишній співробітник українського ФДМ визнає, що ситуація з правами власності надзвичайно заплутана, особливо у Криму. "На базі багатьох колишніх союзних здравниць – приватні пансіонати, які створювалися різними рішеннями центральної, кримської та навіть міської влад. Для цього в угоді від 1993 року є лазівка: мовляв, сторона, на території якої розташований об’єкт, може його використовувати, поки сторона-власник не доведе документально право власності на нього. Припустимо, зараз росіяни подадуть пакети документів на кримські здравниці – нескладно уявити, до яких війн призведе спроба відібрати їх у нових господарів…", – пояснив ситуацію колишній чиновник.

Українська влада ще з часів президента Леоніда Кучми обрала безпечну тактику дистанціювання від вирішення цієї проблеми 

На його думку, українська влада ще з часів президента Леоніда Кучми обрала безпечну тактику дистанціювання від вирішення цієї проблеми. Спроба провести інвентаризацію об’єктів флоту при президенті Ющенку була викликана тільки наміром на порядок підвищити вартість оренди для російської сторони: "Передбачалося з кожного об’єкту укласти договір оренди, що включає ціну за використання і дати завершення терміну дії документу – травень 2017 року".

Як відомо, за результатами п’ятирічних переговорів щодо об’єктів, які використовуються флотом, минулого літа сторони домовилися тільки про процедуру проведення та визнання підсумків інвентаризації. Тимчасом боротьба за "мирні" об’єкти під час правління Ющенка перетворилася на низку судових позовів, які досі не виносилися на публіку.

Тільки представники мерії Москви у 2005 році звинуватили українську владу у спробі експропріювати власність російської столиці у Криму. До 2007 року суди визнали, що санаторій "Мелас" і "Понизівка" у Форосі, "Первомайський" і дитячий санаторій ім. Т.Г. Шевченка у Євпаторії юридично є власністю Москви. На цей час було визнано також право власності російського "Об’єднаного інституту ядерних досліджень" на пансіонат "Дубна" й авіаційної компанії "Сухой" на пансіонат "Кулон" у Криму, повідомили "НГ" представники великої юридичної компанії, яка працює в Україні.

Спір за інші об’єкти затягнувся на роки. Причому російська сторона нарікала, що українська влада маніпулює положеннями угоди, застосовуючи їх залежно від того, що їй вигідно. Київ звинувачує у тому самому Москву, чиновники наводять як приклад відносно недавній продаж санаторію "Україна" у Єсентуках, право власності на який намагалася довести Україна.

Називаються інші об’єкти, у тому числі промислові підприємства, які можуть стати українською власністю в Росії, якщо питання про взаємне визнання прав буде розморожене. Хоча українські експерти припускають, що поділ майна перетвориться на низку конфліктів, однак замовчування цього питання не скасовує, а тільки маскує та ускладнює ситуацію.

Найостанніший скандал, який, як стверджують джерела з оточення Юлії Тимошенко, минулого року став предметом окремого закритого обговорення глав українського та російського урядів, спалахнув через санаторій-профілакторій "Політ" у Новому Світі. Власність льотно-дослідницького інституту ім. М. М. Громова Росавіакосмосу спробували за рішенням українських судів забрати у російської сторони певні українські комерційні структури.

Судячи з того, що Юрій Медведєв у своїй заяві згадав саме цей об’єкт як приклад гострої міждержавної майнової проблеми, главам урядів за колишньої української влади не вдалося вирішити конфлікт. Тепер питання буде внесене до порядку денного майбутніх переговорів нового українського прем’єра Миколи Азарова з Володимиром Путіним.

Українські експерти мають сумніви, що одна лише політична воля до покращення міждержавних відносин допоможе вирішити проблему

Українські експерти мають сумніви, що одна лише політична воля до покращення міждержавних відносин допоможе вирішити проблему. Політолог Костянтин Бондаренко зауважив, що йдеться про десятки документів – законів, постанов, договорів, контрактів, у павутині яких заплуталося питання про визнання прав власності. Він припускає, що на рівні урядів можна вирішити проблему щодо окремих об’єктів, але в цілому ситуація не зміниться.

Адже у переліках, складених у 1993 році, фігурують сотні підприємств. Повернути їх законним власникам, по-перше, вкрай складно юридично, а по-друге, небезпечно політично: може виникнути необхідність вносити серйозні поправки до законодавства, що регламентують взаємовідносини між двома країнами. В Україні це питання неминуче політизується і сприймається, як посягання на державний суверенітет і незалежність.

***

У рубриці Огляд преси статті із закордонних ЗМІ про Україну публікуються без купюр і змін. Редакція не несе відповідальності за зміст цих матеріалів.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах