Головна
 

НГ: Трубопроводи розвели Москву і Київ

13 квітня 2010, 03:32
0
2

Переговори, які пройшли 25 березня в Москві між прем'єр-міністрами Росії й України щодо створення газотранспортного консорціуму, не призвели до досягнення якихось конкретних домовленостей. Пропозиції Києва не викликали інтересу в Росії, яка не має наміру більше вірити обіцянкам своїх українських партнерів, пише Независимая газета.

У 2003-2004 роках проект створення консорціуму так і не був реалізований, хоча спочатку передбачалося, що українською газотранспортною системою будуть керувати Україна, Німеччина і Росія. У середині 2004 року Росія і Україна підписали угоду про стратегічну співпрацю в газовій галузі до 2030 року, спрямоване на збільшення транзиту газу до Європи. Однак далі декларацій справа не просунулася.

Після приходу до влади Віктор Ющенко проігнорував закон про ратифікацію міждержавної угоди про створення газотранспортного консорціуму, ставши послідовним противником цього проекту. У 2005-2009 роках він пішов на загострення відносин у газовій сфері, що негативно позначилося на стані російсько-українських відносин.

19-20 січня 2009 року, після майже тритижневої газової війни, ініційованої Києвом, між Росією і Україною були укладені нові контракти про купівлю і транзит газу через українську територію.

Прихід до влади Віктора Януковича кардинально змінив позицію України з питання створення газотранспортного консорціуму. З української сторони пролунало багато заяв про готовність відновити обговорення проекту консорціуму. Одночасно Україна виступила за перегляд газових угод, наполягаючи на тому, що контракт, укладений у січні 2009 року урядом Юлії Тимошенко, невигідний для України.

Різкий розворот у бік Росії зумовлений економічними проблемами України. Створення консорціуму розглядається українською стороною через призму отримання економічних преференцій. Перш за все Київ зацікавлений у зниженні ціни на російський газ. У першому кварталі поточного року Україна оплачувала 305 дол. за 1 тис. куб. м, що поставило українських металургів і хіміків у важку ситуацію, а уряд - перед необхідністю підвищення вартості газу на внутрішньому ринку, на чому наполягає і МВФ.

Прагнення Києва створити консорціум продиктовано ситуацією, яка складається з новими трубопроводами. Поки Південний потік і Північний потік не створені, Україна намагається відновити свій статус транзитної держави і залучити в модернізацію своєї газотранспортної системи інвестиції, щоб у перспективі не виявитися остаточно відтиснутою від транзиту російського газу. В іншому разі інтерес як з боку Росії, так і з боку європейців до газотранспортної системи України буде втрачено остаточно, про що прямо було заявлено голові українського уряду Миколі Азарову в березні цього року.

Інтерес Росії до консорціуму окреслений менш чітко. Ще не зрозумілі вигоди, які Росія отримає від його створення. До того ж Росія не має наміру переглядати газові угоди, зазначаючи, що для цього відсутні підстави. Зі слів прем'єр-міністра Володимира Путіна, ціни на газ і транзит збалансовані і відповідають інтересам двох країн. Водночас Росія підтвердила готовність до створення консорціуму в разі, якщо пропозиції України будуть становити інтерес. Наприклад: допуск російського капіталу до купівлі українських активів, вихід на внутрішній український ринок газу і отримання контролю над газотранспортною системою.

У доступній для огляду перспективі російсько-українське газове співробітництво буде продовжено, а Україна навряд чи залишиться без російського газу для своєї труби. Будівництво нових трубопроводів і виведення їх на повну потужність потребують 10-15 років. У цей період Росія буде змушена користуватися трубопровідною інфраструктурою України. Питання полягає в тому, який обсяг газу в перспективі буде проходити по українській території. Якщо Київ буде міняти свою енергетичну політику з приходом кожного нового президента, то Росія і європейські країни будуть зацікавлені у створенні нових газопроводів, що йдуть в обхід України, і зниження обсягу ресурсів, що поставляються через українську територію.

Створенню консорціуму повинна передувати робота з оцінки стану української газотранспортної системи. Без цього неможливо визначити ні масштаби інвестицій, необхідні для її модернізації, ні умови участі Росії та ЄС. Відповідно необхідний аудит стану української труби. Що стосується обсягів фінансування, то експертні оцінки сильно розрізняються: від 1,5-2 млрд. дол. до декількох десятків мільярдів.

Позиція західних країн відносно газотранспортного консорціуму двояка. З одного боку, створення консорціуму виглядає єдиною можливістю, яка у майбутньому може убезпечити від транзитного шантажу, який активно застосовувався під час правління Ющенка. Водночас ЄС не хоче допускати посилення російсько-українського співробітництва в енергетичній сфері, оскільки це стане серйозним фактором впливу на зовнішньополітичний курс України. Підтвердженням зацікавленості у збереженні дистанції між Росією і Україною і небажанням допустити реінтеграцію пострадянського простору служить резолюція Європейського парламенту, прийнята 26 лютого цього року, яка нібито відкриває Києву двері на вступ до ЄС. Крім цього, представники Європарламенту запропонували укласти нові угоди між ЄС і Україною, спрямовані на забезпечення надійного транзиту нафти і газу, а також закликали прийняти новий закон про газ.

Проводячи з Україною переговори щодо консорціуму, а також з інших проблем російсько-українських відносин, Росії варто пам'ятати, що новий Президент України виступає за збереження колишнього зовнішньополітичного курсу. Так, відразу після вступу Януковича на посаду була озвучена офіційна позиція Києва. Вона зводиться до того, що Україна не може вступати до ЄЕП і приєднуватися до Митного союзу, оскільки це суперечить зобов'язанням України перед СОТ. У ході візиту до Брюсселя на початку березня цього року Янукович ще раз підтвердив, що пріоритетом України залишається європейський напрям. Позиція спірна, але українська сторона у своїй політиці поки що спирається саме на неї.

Це дає підстави вважати, що зовсім не Росія розглядається Києвом як ключовий партнер. Орієнтація на європейський вектор, небажання входити в Єдиний економічний простір і Митний союз трьох держав не дають змоги серйозно розглядати пропозиції про консорціум як стратегічний крок України. Скоріше це тактичний хід, покликаний домогтися від Росії хоч яких-небудь поступок для української промисловості та спробувати переглянути газові домовленості 2009 року з їх ціновими параметрами. І попутно, якщо вийде, залучити ресурси для модернізації газотранспортної інфраструктури, яка знаходиться в дуже зношеному стані.

Виходячи з цього, реальні зусилля нового Президента України по всій видимості будуть спрямовані на створення зони вільної торгівлі з ЄС, а ідея газотранспортного консорціуму може бути цікава для України в контексті забезпечення енергетичної безпеки європейських країн.

Орієнтація України на ЄС і відсутність у Києва інтересу до співпраці в рамках Митного союзу і ЄЕП ставить під сумнів доцільність для Росії створення газотранспортного консорціуму, а відповідно і надання преференцій у торговельно-економічній сфері. Підтримка соціально-економічної стабільності в Україні та оплата її руху до Європи за рахунок Росії буде виглядати принаймні дивно.

Приклад Білорусі, на який посилаються в Києві, некоректний. У першому кварталі поточного року Мінськ отримував газ по 168 дол. за 1 тис. куб. м. При цьому російсько-білоруські відносини, незважаючи на періодичні тертя, перебувають на якісно іншому рівні, чого не можна сказати про російсько-українські відносини останнього десятиліття. Наповнення двостороннього співробітництва конкретними економічними програмами дає змогу Росії розглядати Мінськ як стратегічного союзника. Зменшення ціни на газ для Білорусії - один з проявів комплексу взаємовигідних поступок.

Янукович вже зробив кілька заяв про свою підтримку консорціуму, тим самим продемонструвавши свою готовність до виконання передвиборчих обіцянок. Проте в уряді України, а в більш широкому плані - в правлячій коаліції - немає переконаних прихильників консорціуму. Бізнес-політичні групи, не пов'язані з газовим бізнесом, намагаються не влазити в сферу чужих інтересів і готові підтримати будь-яку позицію глави держави. Група Фірташа-Бойка, яка "сидить" на газовому бізнесі, зацікавлена в поверненні різних схем, у тому числі і на зразок тих, які були створені за участю компанії РосУкрЕнерго. У разі створення консорціуму поява таких схем стане практично неможливою. Це означає, що консорціум може бути створений за підтримки депутатів Верховної Ради і представників уряду, які бачать у його створенні не стільки економічні вигоди, скільки розглядають консорціум як елемент відновлення взаємовигідних економічних і політичних зв'язків з Росією.

Опозиційні партії, особливо з націоналістичним ухилом, вже виступили з різкою критикою консорціуму. Для них все, що пов'язане з Росією,  неприйнятно. Інша причина неприйняття консорціуму криється в тому, що його створення дасть уряду шанс врятувати українську газотранспортну систему від знищення, а компанію Нафтогаз України від банкрутства. У цьому разі рейтинг Президента і Партії регіонів може зрости, оскільки зниження ціни на газ позитивно зустріне в Україні переважна більшість населення.

Створення консорціуму, якщо в ході переговорів все ж таки будуть знайдені взаємовигідні рішення, обмежено тимчасовими рамками. 2010 рік є найбільш сприятливим для реальної зміни стану відносин між Росією та Україною. Це пов'язано з тим, що рейтинг Януковича перебуває на високому рівні і в найближчий час парламентська коаліція буде консолідовано підтримувати і голосувати за зовнішньополітичні ініціативи Президента. Не так гостро будуть проявлятися суперечності між окремими групами в Партії регіонів і уряді.

За два роки до парламентських виборів, які повинні пройти в 2012 році, Президент і парламентська більшість можуть подолати опір БЮТ і Нашої України, які спробують використати питання про створення консорціуму для підвищення свого рейтингу. Однак з урахуванням часу, що залишився до виборів, це буде важко. І до виборів весь пропагандистський ефект буде опозицією втрачений.

Затягування українською владою вирішення гострих питань у відносинах між Росією і Україною може відкласти їх врегулювання на невизначений час. Крім того, в 2011-2012 роках всі політичні сили будуть готуватися до парламентських виборів, що посилить конкуренцію між партнерами по коаліції. На виборах 2012 року до Верховної Ради можуть пройти політичні партії, налаштовані на розвиток відносин із західними країнами і не підтримують курс на посилення економічного і політичного співробітництва з Росією. Крім БЮТ та Нашої України, до Верховної Ради можуть пройти партія Арсенія Яценюка і Свобода Олега Тягнибока. У цьому разі пошук взаємовигідних рішень з питання газотранспортного консорціуму, входження України до ЄЕП, базування ЧФ РФ у Криму після 2017 року може бути знову відкладено на більш пізній термін.

Досягнення нових домовленостей з Україною не усуне загрози їх перегляду або невиконання у разі зміни влади. Наприклад, на президентських виборах 2015 чи ще раніше - на парламентських виборах 2012 року. Як показує досвід, прихід нового Президента чи навіть зміна складу Верховної Ради України може кардинально змінити зовнішньополітичний курс і позиції Києва.

Все це говорить про те, що Янукович має невеликий запас часу, протягом якого можуть бути знайдені і реалізовані рішення як щодо газотранспортного консорціуму, так і щодо інших гострих питань двосторонніх відносин. Затягування з їх вирішенням буде означати небажання змінювати характер російсько-українських відносин і стане свідченням продовження зовнішньополітичного курсу, що проводиться колишнім українським президентом Ющенком.

Відхід Росії від постійних і односторонніх поступок Києву, що можна було спостерігати на переговорах прем'єр-міністрів двох країн, свідчить про зміну зовнішньої політики щодо України. Період безоплатних субсидій поступається місцем двостороннім відносинам, в яких економічні преференції, що їх отримує Україна, повинні жорстко ув'язуватися з російськими інтересами.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах