Головна
 

РГ: Чесний підручник історії від Табачника

13 квітня 2010, 14:17
0
5

Міністерство освіти й науки України розпочало роботу над новою концепцією викладання історії у школі, яка потім буде перенесена й у ВНЗ. Також новий очільник відомства планує створити з російськими істориками єдиний підручник історії, де було б сформульовано спільний погляд на найбільш складні проблеми російсько-українських відносин. Підручник, як він сам зізнався, без національного погляду на історію. Про це та про інші аспекти українсько-російського співробітництва в гуманітарній галузі Дмитро Табачник розповів в інтерв’ю «Российской газете».

У Москві після триденної перерви відбулося засідання підкомітету з питань гуманітарної співпраці російсько-української міждержавної комісії.

Два міністри освіти й науки – російський Андрєй Фурсенко та український Дмитро Табачник окреслили плани співпраці двох відомств. Як відгукнувся про зроблену роботу Фурсенко: "Ми повернулися до нормальної системи координат". Наскільки безболісно проходило це повернення і як виглядатиме у майбутньому російсько-український гуманітарний діалог, "Российской газете" розповів Дмитро Табачник.

РГ: Два роки тому на "Діловому сніданку" в "Российской газете" Ви говорили про те, що відносини між народами України та Росії – це "щось константне". Чи змінилася за час, що минув, Ваша оцінка цих відносин?

Табачник: Ні, не змінилася. Я вважаю, що одна з найголовніших моральних, людських, етичних поразок "помаранчевого" режиму та особисто колишнього президента Віктора Ющенка полягала у провалі спроби посварити народи України та Росії. Провалилася спроба виліпити з вашої країни неприємний, що не відповідає реальності образ такого собі віковічного підступного ворога України.

Нещодавно одна з серйозних соціологічних компаній України провела велике дослідження (в опитуванні брали участь понад 4 тисячі людей). Одне із запитань, які вони ставили респондентам, підтверджує мою абсолютну впевненість: ця константа не змінилася. Людей просили відповісти: хто є головним союзником України у світі?

62 відсотки опитаних відповіли: Росія. 19 відсотків назвали Європейський Союз і тільки 3 відсотки сказали, що Сполучені Штати Америки. Інші або не визначилися, або вважають, що Україна не має такого яскраво вираженого союзника. Тому я думаю, що за минулі два роки відносини дружби, братерства та співпраці, взаємна симпатія, в усякому разі з боку українського народу, не змінилися.

РГ: Не секрет, що США здійснюють в Україні серйозну "грантову" програму. Йдеться про виділення значних коштів на науку, освіту. Попередня влада перешкоджала аналогічним крокам з боку Росії. Сьогодні, коли Ви відвідали Москву, чи обговорювали Ви проблему грантів із Вашим російським колегою?

Табачник: Ми обговорювали з міністром Андрієм Олександровичем Фурсенком проблему збільшення кількості місць для жителів України у російських університетах для навчання у магістратурі, аспірантурі. А також програму розширення наукових стажувань, участі у конференціях, педагогічній практиці.

Бажання працювати з Росією ми маємо. У Москві я провів дуже цікаву зустріч із віце-президентом Російської академії наук, ректором Московського державного університету імені Ломоносова Віктором Садовничим. По суті, ми відразу домовилися про дві програми: перепідготовки вчителів фізики й математики середніх шкіл.

Садовничий запросив цілу групу українських вчителів для перепідготовки до Московського університету. Він також запропонував делегації, яка складається з працівників шкільної та вищої освіти, взяти участь у великій події, що готується у Москві, – з’їзді математиків. Востаннє його проводили великі російські вчені у 1916 році.

Табачник: Ми готові у новому навчальному 2010-2011 році надати 120 місць для громадян Росії у найкращих університетах України на безкоштовній основі

Україна зробила ще один важливий крок. Ми готові у новому навчальному 2010-2011 році надати 120 місць для громадян Росії у найкращих університетах України на безкоштовній основі з отриманням державної стипендії.

РГ: Дозвольте запитання, з яким постійно стикаються журналісти. Як, з Вашої точки зору, правильно писати – в Україні чи на Україні?

Табачник: Традиційна форма російської мови передбачала – на Україні. Потім почалася ламання мови у роки незалежності. І нормою правопису зробили – в Україні. Причому саме націоналістично налаштовані вчені постійно до цього написання вносили політичний підтекст, що, мовляв, НА – це коли на території. А В – це в країні.

Але я хочу сказати, що все життя за правилами правопису пишеться – "в Сибіру", "в Примор’ї". Але це не означає, що існують такі певні держави – Сибір чи Примор’я. Грамотно писати "на Кубі", "на Мальті", що не означає сумнівів в існуванні цих держав. Мені здається, що у нормальному спілкуванні абсолютно нормально вживати і той, і той прийменник, кому як зручно. Кажіть – в Україні, кажіть – на Україні. Ми вас однаково зрозуміємо.

РГ: У п’ятницю я прочитав, що група націоналістів в Україні розгромила історичну виставку, присвячену негожим сторінкам діяльності ОУН-УПА. Історія як завжди викликає багато запитань. Чи можлива поява підручника історії, який би об’єктивно відбив історію відносин між Росією та Україною?

Табачник: Якщо говорити про спробу зірвати виставку, то фашистів, погромників не можна задовольнити жодним підручником. Дикунам повинні давати оцінку правоохоронні органи, інакше держава припинить виконувати свою функцію із захисту прав і законних інтересів своїх громадян.

Що ж до підручника, то ми про це говорили з чудовим російським ученим-істориком академіком А. О. Чубар'яном. Написати спільний підручник для шкіл Росії та України дуже складно та навряд чи можливо. Різні курси викладання, різна кількість годин. Напевне, потрібно піти більш конструктивним шляхом і зробити спільний навчальний посібник для вчителів.

Ми домовилися, що академік Чубар'ян сформує групу спеціалістів у рамках спільної комісії істориків України та Росії. І наприкінці травня – на початку червня приїде до Києва. Ми попросили українську частину цієї комісії сформувати робочу групу.

Табачник: Ми спробуємо сформулювати спільний погляд на найбільш болісні, складні проблеми російсько-українських відносин

Так ми вийдемо не просто на єдиний підручник, на єдиний якийсь текст, а на навчальний посібник для вчителів історії, де спробуємо сформулювати спільний погляд не на весь процес російсько-українських відносин, а на найбільш болісні, складні проблеми, які, скажімо, в Україні піддавалися політичному коригуванню на догоду особистій позиції Віктора Ющенка. Крім того, міністерство освіти України розпочало роботу над концепцією викладання історії у школі, яка потім буде перенесена на концепцію викладання історії у ВНЗ.

Головними складовими цієї концепції будуть три постулати. Перше. Усі події, усі історичні персонажі, які діяли на території сучасної України, - невід’ємна частина сучасної України, невід’ємна частина української історії. Й античні греки, й скіфи, і кіммерійці, й Литовське князівство, й уславлені російські воєначальники – генерал-фельдмаршали Іван Паскевич та Іван Гудович.

Другий постулат. Ми хочемо, щоб викладання історії було антропоцентричним. Тобто щоб у центрі стояла людина, людський соціум і події викладалися саме з такої точки зору, що, наприклад, будь-яка війна, переможна для держави чи програна, однаково була трагедією для мільйонів громадян. Тобто подавати історію через людину.

Табачник: Підручник історії не має бути підручник, який нав’язує етноцентризм, таке етнічне розуміння державності: від етноцентризму до націоналізму дуже короткий шлях

І третє. Це не має бути підручник, який нав’язує етноцентризм, таке етнічне розуміння державності: від етноцентризму до націоналізму дуже короткий шлях.

Я думаю, що викладання історії повинне будуватися на людському факторі – людина у центрі подій і на позитиві. Ми повинні пропонувати справді загальнонаціональних героїв, незалежно від їх етнічного походження, якщо вони діяли на території України.

А про болісні та складні факти треба говорити правду. Був голод чи, як кажуть в Україні, Голодомор щонайбільшою трагедією? Так, був. Тоталітарний режим завдав удару по селянству? Так, завдав. Від цієї страшної трагедії полягли мільйони сільських жителів України, Росії та Казахстану. Але цифрами не можна грати й брехати.

РГ: На прес-конференції у Москві Вам поставили запитання про можливість скасування рішення щодо дублювання усіх зарубіжних фільмів українською мовою.

Табачник: Це була постанова Кабінету Міністрів, прийнята у січні 2006 року під тиском Ющенка на догоду певним політичним силам націоналістичного характеру. Моя позиція як громадянина полягає у тому, що держава не повинна втручатися у ті питання, які регулює ринок. Але повинна підтримувати ті напрямки, які вважає для себе стратегічно важливими.

Національно стурбований уряд Тимошенко два роки не виділяв грошей на український кінематограф. Ось і вся свідомість, усі тріскучі розмови про патріотизм. А потрібно знімати дитячі мультфільми, науково-популярні стрічки. І у такий спосіб пропагувати українську мову. А фільм має обирати глядач. Хоче дивитися російською – будь ласка. Українською – будь ласка. Англійською – будь ласка. Тому я вважаю, що така річ, як змушувати людей дивитися дубльовані фільми, коли в Україні практично всі чудово знають російську мову, безглуздо та неморально.

Табачник: Я вважаю, що така річ, як змушувати людей дивитися дубльовані фільми, коли в Україні практично всі чудово знають російську мову, безглуздо та неморально 

Унікальним історичним подарунком долі Україні є практично 100-відсотковий білінгвізм населення. Це дає кожній людині доступ до двох величезних інформаційних просторів, до двох океанів культури.

РГ: Ви разом із російським міністром освіти й науки говорили про повернення російсько-українських відносин у гуманітарній сфері до нормальної системи координат. Про які координати йдеться?

Табачник: Ми говорили про людське спілкування, бажання допомогти, потребу радитися та взаємно долати труднощі. Я вважаю, що найголовніше у системі координат – співпраця між вченими, викладачами, міністрами, які займаються цією сферою діяльності. Для мене важливо, щоб відносини розвивалися так, щоб главам відомств у Росії та в Україні було приємно та комфортно просто по мобільному телефону подзвонити одне одному та поцікавитися, як ви вирішуєте те чи те питання.

Мені хотілося, щоб із будь-якої професійної теми я міг би Андрію Олександровичу Фурсенку зателефонувати і з ним порадитися. Я думаю, що в нас такі відносини складаються і складуться. В усякому разі для цього є всі передумови.

Орігинал статті можна прочитати тут.

***

У рубриці Огляд преси статті із закордонних ЗМІ про Україну публікуються без купюр і змін. Редакція не несе відповідальності за зміст даних матеріалів.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах