Головна
 

Foreign Policy: З України з багажем

20 квітня 2010, 08:33
0
3

Чи може Захід довіряти Віктору Януковичу, пише Деймон Вілсон в американській Foreign Policy.

Минулого тижня президент США Барак Обама вперше зустрівся з новим Президентом України Віктором Януковичем. Українському Президентові доведеться попрацювати над своїм іміджем: багато західних країн до цього часу бачать у ньому слухняне знаряддя Кремля. Це й не дивно, якщо згадати, що в 2004 році цей підтримуваний Москвою кандидат виграв президентські вибори, і тут же зазнав поразки під час помаранчевої революції. Проте перший візит Януковича до Вашингтона в якості Президента, в ході якого проявилася його схильність до дій, а не до слів, становить вражаючий контраст з його попередником, який заслужив підтримку Заходу своєю світоглядною концепцією, але який виявив повну нездатність керувати країною.

Білий Дім не дарма вирішив піти назустріч гарячому бажанню Януковича і надати йому двосторонню зустріч з президентом США в кулуарах саміту з ядерної безпеки. Результатом цієї зустрічі стало укладення угоди, що має історичне значення, відповідно до якої Україна взяла на себе зобов'язання протягом двох років позбутися від усіх запасів високозбагаченого урану. Керівники двох країн підтвердили свою вірність американо-українській хартії стратегічного партнерства. Їх попередники, активно заохочували натовські амбіції України, бачили в хартії свого роду сурогат "плану дій з підготовки до членства в НАТО", що відкриває Україні шлях до альянсу, який інші члени Союзу відмовилися їй надати. Підтвердивши хартію, Обама і Янукович зробили її власним досягненням.

Українському Президентові доведеться попрацювати над своїм іміджем: багато західних країн до цього часу бачать у ньому слухняне знаряддя Кремля

Янукович став керівником країни з невизначеним майбутнім і вразливим державним статусом. Правда, документальна історія України йде в глиб століть; однак у лютому цього року був обраний лише четвертий за рахунком президент країни - якщо хочете, український Джеймс Медісон (четвертий президент США). Те, що зараз робить Янукович, визначить місце України у світі більшою мірою, ніж будь-яка зовнішня сила. Якщо уряду України вдасться зміцнити демократію, забезпечити ефективне керівництво і домогтися економічного зростання, він стане переконливим прикладом у своєму регіоні, який подібних прикладів відчайдушно потребує. Якщо Янукович уріже демократичні свободи, встановить капіталізм, заснований на кумівстві - що ж, у Заходу не буде надійного партнера в цьому стратегічно важливому регіоні.

Так чого ж може Вашингтон очікувати від Януковича? Тепер, коли зв'язки між Сполученими Штатами Америки та Україною оновилися (тому що з моменту обрання Обами і в очікуванні результатів виборів в Україні відносини між країнами були тимчасово припинені), постала ціла низка ключових проблем, від яких залежить майбутнє відносин між цими двома країнами:

Перша з цих проблем - яким чином зможе Київ налагодити свої відносини з Москвою. На Заході багато хто тішить себе надією, що президентство Януковича віщує більш стабільні і позитивні відносини між Україною і Росією, адже продовження напруженої ситуації останніх років, що призвела, зокрема, до перекриття подачі газу в 2006 і 2009 роках, не відповідає інтересам обох сторін. Такого роду відносини вимагають, щоб Україна поводилась як незалежна суверенна держава, і щоб інша сторона поводилася з нею відповідно. Ключові питання, що стоять на порядку денному: чи буде Янукович продовжувати політику невизнання районів Південної Осетії і Абхазії, які відкололися від Грузії і які Росія визнала, і чи дозволить він продовжити термін оренди баз Чорноморського флоту в Криму. Поки створюється враження, що новий Президент дотримується колишньої лінії з першого питання, але відкритий для переговорів по другому.

Проте перший візит Януковича до Вашингтона в якості Президента, в ході якого проявилася його схильність до дій, а не до слів, становить вражаючий контраст з його попередником, який заслужив підтримку Заходу своєю світоглядною концепцією, але який виявив повну нездатність керувати країною.

Росія надзвичайно зацікавлена в тому, щоб отримати контроль над енергетичною інфраструктурою України, яка для неї є основними воротами на європейський енергетичний ринок. Якщо Янукович поставиться до проблеми безперебійного енергопостачання країни як до питання національної безпеки, а не як до чергової торгової угоди, то новий уряд вживе заходів щодо захисту енергетичної інфраструктури України, здійснюючи реформу енергетичного сектору та дотримуючись серйозної енергозберігаючої стратегії. Київ уже запросив Москву приєднатися до Євросоюзу в програмі радикального оновлення енергетичної інфраструктури України. Янукович натякнув на можливість продажу частини внутрішньої системи газопроводів російської енергетичної монополії, Газпрому, в обмін на пільгові ціни на газ.

Вступ до НАТО явно не стоїть на порядку денному політичної лінії Януковича, на відміну від його попередника, Віктора Ющенка. Враховуючи, що ні Вашингтон, ні основні європейські члени атлантичного блоку не виявляють ні найменшої схильності надати Україні план дій з підготовки до членства в НАТО, це, мабуть, цілком виправдано. Але добрі відносини між НАТО і Україною мають стояти на порядку денному. Як це не дивно для керівника, що має імідж проросійського політика, Янукович, будучи прем'єр-міністром чимало зробив для поліпшення зв'язків між блоком НАТО та Україною. І, хоча й мови не може бути про вступ в найближчому майбутньому України в НАТО, обидві сторони повинні визнати, що зміцнювати співробітництво між НАТО і Україною треба. Поки що, на жаль, звістки з Києва не дуже обнадіюють: Янукович розпустив комітет, метою якого була координація роботи різних міністерств з питання євро-атлантичної інтеграції, і доручив Міністерству закордонних справ розробити новий закон про національну безпеку, який кодифікує нейтралітет України і неприєднання її до будь-яких блоків. Але хіба це правильно, сьогодні закривати двері завтрашнім можливостям?

Білий Дім не дарма вирішив піти назустріч гарячому бажанню Януковича і надати йому двосторонню зустріч з президентом США в кулуарах саміту з ядерної безпеки. Результатом цієї зустрічі стало укладення угоди, що має історичне значення, відповідно до якої Україна взяла на себе зобов'язання протягом двох років позбутися усіх запасів високозбагаченого урану

Однак, охолодивши запал прагнення України вступити в НАТО, Янукович активно виступає за членство України в Європейському Союзі. Вибір в якості першого зарубіжного турне Брюсселя, а не Москви, був хорошим символічним жестом. Якнайшвидше досягнення згоди в питанні про свободу зовнішньої торгівлі та лібералізація візового режиму стануть практичними кроками, які допоможуть українцям стати європейцями і наблизять країну до Європи.

А що ж найближчі сусіди України? Одним з великих досягнень Ющенка стало те, що Україна почала відігравати конструктивну роль у Східній Європі. Чи продовжить Янукович будувати особливі відносини з Польщею? Чи буде він використовувати вплив України в регіоні для підтримки прозахідного уряду Молдови і чинити тиск на Придністров'я, щоб воно досягло домовленості з Кишиневом? Як складуться відносини Януковича з білоруським диктатором Олександром Лукашенком і з президентом Грузії Михайлом Саакашвілі? Все це покаже, якою буде роль України в регіоні.

Західні спостерігачі обґрунтовано стурбовані й тим, чи збереже Київ свою позицію підтримки дотримання прав людини і свою відданість принципам демократії в зовнішній політиці. При правлінні Ющенка Україна брала участь у багатьох міжнародних форумах, підтримуючи Брюссель і Вашингтон в традиційних питаннях зміцнення демократії та дотримання прав людини, а її ставлення до таких країн, як Куба і Білорусь, було досить критичним. Уряд президента Януковича вже видав Фіделю і Раулю Кастро медалі за медичну допомогу Куби жертвам чорнобильської атомної катастрофи; жест красивий, але не дуже вдалий для зовнішньої політики в перший місяць перебування нового президента при владі.

Хоча завдяки проведеній Ющенком зовнішній політиці та його конфронтації з Кремлем ім'я його постійно миготіло на перших шпальтах періодичних видань, нездатність спрацюватися з власним прем'єр-міністром Юлією Тимошенко привела його до загибелі. Поки два колишніх союзника по помаранчевій революції вели міжусобну суперечку, економіка країни різко похитнулася, скоротившись у 2009 році більш ніж на 14 відсотків, а державний борг перевалив за 20 відсотків ВВП. Такі економічні показники, одні з найгірших у світі, прискорили розробку програми термінової допомоги Україні з боку Міжнародного валютного фонду.

Те, що зараз робить Янукович, визначить місце України у світі більшою мірою, ніж будь-яка зовнішня сила. Якщо уряду України вдасться зміцнити демократію, забезпечити ефективне керівництво і домогтися економічного зростання, він стане переконливим прикладом у своєму регіоні, який подібного прикладу відчайдушно потребує. Якщо Янукович уріже демократичні свободи, встановить капіталізм, заснований на кумівстві - що ж, у Заходу не буде надійного партнера в цьому стратегічно важливому регіоні

Чи буде надійним міжнародним партнером Янукович - значною мірою стане видно по тому, чи зуміє він керувати фінансами власної країни. Зокрема, те, як новий уряд розпорядиться кредитом МВФ, швидко покаже, наскільки йому можна довіряти. Україна вже витратила близько 10,5 мільярдів доларів з розрахованої на два роки 16,4 мільярдної програми термінової допомоги, і в листопаді, через порушення минулим урядом своїх обіцянок обмежувати бюджет, МВФ припинив виплати. Поки новий уряд мало зробив для того, щоб кредит МВФ був розморожений: прийняття бюджету, який би був прийнятним для МВФ, постійно відкладається, а Янукович намагається заткнути дірки в бюджеті, торгуючись із Росією про ціни на газ.

Тим не менше, поки у Януковича є певний простір для політичних маневрів, що дає йому можливість виконати свою обіцянку наблизити Україну до Європи. Але найважливіший чинник для досягнення цієї зовнішньополітичної мети - внутрішня діяльність держави. Те, як поставляться до Януковича в західних столицях, буде залежати від його здатності ефективно керувати країною, захищати демократичні досягнення, стабілізувати економіку та сприяти її зростанню, забезпечувати надійність України як енергетичного партнера. Обама досить виразно продемонстрував ці очікування під час своєї першої зустрічі з новим українським Президентом.

Концепція України як майбутнього члена Євросоюзу важлива тому, що вона здатна стати мотивуючим чинником послідовної політичної лінії Києва (а також Вашингтона і Брюсселя). Метою політики США і Євросоюзу має стати допомога Україні, щоб її найближче майбутнє не виявилося настільки ж сумбурним, як нещодавнє минуле. Безглуздий сумбур не проходить даром. Дуже часто в основі європейських конфліктів лежала невизначеність щодо території між Німеччиною і Росією. Якщо б Росія в ході свого історичного розвитку змінилася і стала схожою на сучасну Німеччину, це питання б уже не стояло. Але поки що цього не сталося. Поки Москва продовжує вдаватися до тиску (а у випадку Грузії, і до прямого вторгнення) на сусідів, які не згодні з її політичною лінією.

Чи буде надійним міжнародним партнером Янукович - значною мірою стане видно по тому, чи зуміє він керувати фінансами власної країни. Зокрема, те, як новий уряд розпорядиться кредитом МВФ, швидко покаже, наскільки йому можна довіряти

Не можна, щоб Україні довелося обирати між Європою і Росією. Природно очікувати, що Росія і Україна, країни-сусіди із спільною історією і тісно переплетеною культурою, зможуть налагодити хороші, близькі стосунки. З часом стабільна Україна, під надійною страховкою трансатлантичного союзу, опиниться в силах побудувати рівноправні відносини між Москвою і Києвом. Сумні сторінки історії не повинні повторюватися.

Оригінал публікації: From Ukraine With Baggage

Переклад: ИноСМИ


У рубриці Огляд преси статті із закордонних ЗМІ про Україну публікуються без купюр і змін. Редакція не несе відповідальності за зміст даних матеріалів.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах