Головна
 

МК: Відрадний пакт

23 квітня 2010, 02:37
0
2

Повна перемога російської дипломатії - тільки так можна охарактеризувати харківську угоду "дешевий газ в обмін на Чорноморський флот". Тепер ми повинні відстояти цю перемогу від тих в Україні і Заході, хто бажає перетворити її на поразку, пише Михайло Ростовський у Московскому комсомолце.

Навіть у Росії знайшлися ті, хто визнав рішення Віктора Януковича ризикованим кульбітом на межі авантюризму. Мовляв, ледь вступивши на посаду, четвертий президент України одразу поставив свою країну на межу розколу. Так, Янукович пішов на ризик. Але цей ризик абсолютно виправданий. Пакт Медведєв-Янукович у Харкові повністю відповідає національним інтересам як Росії, так і України.

"Помаранчеві" трибуни Тимошенко, Ющенко і його "духовний син" Яценюк, які вилетіли недавно з української влади, погрожують новому Президентові страшними карами. Ну і що? Це їхня робота. Опозиція зобов'язана робити все, щоб позбавити владу можливості здійснити свої плани. Влада ж зобов'язана відбити атаки опозиції і наполягти на своєму. Це ази політичної науки. Хто не ризикує, той не п'є шампанського. Не можна бути милим і приємним для всіх. Спроба проводити такий курс обов'язково перетворить тебе в ізгоя, якого всі зневажають. Політичний капітал для того й існує, щоб його витрачати.

Януковича називають проросійським політиком. Немає нічого далі від істини. Олігархат східної України, чиїм ставлеником є новий Президент, менше за все хоче потрапити під владу Москви. У незалежності України на сході країни зараз зацікавлені нітрохи не менше, ніж на "антимоскальську" заході.

Але прагматики на сході усвідомлюють те, що ніяк не може дійти до одержимих ідеологічними заморочками ідеалістів на заході: точку неповернення України в будь-яку подобу СРСР давно перейдено. Немає потреби, подібно Кучмі, доводити, що Україна - не Росія. Але незалежна Україна не може існувати у вакуумі або спиратися тільки на одну, "західну" ногу. Щоб досягти успіху, Києву потрібні партнерські відносини і з Євросоюзом, і з Москвою.

Це не Янукович розколює країну. Це Ющенко наполегливо тягнув Україну в напрямку, згубну для її національних інтересів. Новий Президент лише відновлює баланс. Комусь все це може здатися галасною риторикою. Але це лише холоднокровна оцінка реальної ситуації.

Дай волю Ющенку, він би перетворив Україну в другу Грузію, "форпост західної цивілізації в битві проти варварської Московії". Але чи потрібно це українському народу? Його інтересам відповідає нейтральний статус України і дружба з усіма своїми сусідами.

Не будемо кривити душею. Українці (включаючи, можливо, і самого Януковича) напевно вважали за краще б мати низькі ціни на газ, не подовжуючи термін перебування нашого Чорноморського флоту в Криму. Але в житті по-іншому не буває. Щоб щось отримати, завжди треба щось віддати.

Головне завдання Януковича на східному напрямку - оздоровити відносини між Москвою і Києвом, прибрати з них елемент надриву і зайвої конфронтації. Після нещодавньої трагедії під Смоленськом і емоційного єднання між росіянами та поляками багато хто в Росії з подивом виявили: адже нас з ними розділяє не так вже й багато! Виявилося, що конфлікт був заснований не стільки на реальну різницю в інтересах, скільки на чомусь наносному. Для Росії і України це правильно двічі.

Не варто думати, що Янукович і його однодумці прийшли в київську владу навічно. Політика в будь-якій демократичній країні живе за законом маятника. Логічно припустити, що вже через кілька років на київському "престолі" опиниться або Юлія Тимошенко, або який-небудь "духовний брат" Ющенка.

Але це тільки збільшує важливість завдань, що стоять перед Януковичем, і відчуття терміновості. За час, що є у четвертого президента України, він повинен створити такий фундамент відносин з Росією, який мінімізував би можливості наступних лідерів країни, навіть при всьому їхньому бажанні, взяти реванш.

Угода в Харкові - перший крок у правильному напрямку. І саме тому так важливо, щоб він виявився успішним, щоб внутрішньополітичні опоненти Януковича в Україні не збили його з ніг. Зараз ми не можемо знати: переможе в найближчі дні і тижні в Києві курс Президента чи курс місцевих ура-патріотів. Українська політика непередбачувана. Навіть ратифікація пакту Медведєв-Янукович Верховною радою не поставить крапку. Опоненти договору напевно звернуться до судів.

Але якщо Януковичу і варто було заварювати кашу, то кращого моменту, ніж зараз, не придумаєш. У Президента України все ще триває політичний медовий місяць. Заходу особливо голосно заперечувати проти його домовленостей з Москвою поки якось не з руки.

У будь-якому разі Росія в нинішніх обставинах зробила все, що могла. Наша політика щодо Києва в останні роки не відрізнялася особливою глибиною або логікою. Але зараз так і хочеться вигукнути: наше діло праве!

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах