Головна
 

Ъ: Кредит довіри до України в Європі вичерпано

29 квітня 2010, 03:36
0
3

Спецпредставник Чехії з питань енергетичної безпеки при Євросоюзі Вацлав Бартушка пояснив кореспондентам російського Коммерсанта Наталії Гриб і Олегу Гавришу, чому в ЄС не зрозуміли останніх домовленостей між Москвою і Києвом і як вони вплинуть на перспективи євроінтеграції України.

- Як у Євросоюзі оцінюють останні газові домовленості між Україною та Росією?

- Ні від кого в ЄС ви не почуєте гострих слів або вироків з приводу підписаних документів. Це внутрішня справа Києва і Москви. Навіть якщо Україна дозволить Росії розмістити військову базу в Києві, ніхто нічого не скаже. Україна - незалежна країна і сама вирішує, що їй робити.

- Чи уявляєте ви собі підписання аналогічного договору між Росією і Чехією?

- Ні. Я не хочу нікого образити, але для мене, як і для більшості європейців і чиновників Євросоюзу, незрозуміло, як в принципі можна змішувати знижку на газ з перебуванням військової бази на території країни. Новина про те, що Україна розміняла знижку на ціну на газ на 25-річне перебування російської військової бази і через це сталася бійка в українському парламенті, - дуже погана новина для інвесторів.

- Але ж Чехія погодилася на розміщення американської системи ПРО на своїй території в обмін на політичну протекцію з боку США?

- Це не одне й те саме. Ми члени НАТО і маємо зобов'язання перед цією організацією. У країнах ЄС у принципі неможливо підписання такої угоди. У нас рішення про ціну на газ підписують компанії, наприклад GdF, RWE, EON. Вони не господарі країни. І не можуть поміняти військову базу на території Німеччини або Франції на знижку на газ. А в  Україні уряд домовляється про комерційні питання. Вона бере на себе функції, яких немає у керівництва ЄС. І виглядає це дивно для європейського менталітету. Тому цей договір у Євросоюзі ніхто не зрозумів.

- Його підписання може вплинути на перспективи інтеграції України в Євросоюз?

- Питання не тільки в цьому договорі. Україна багато років обіцяла зробити певні кроки щодо інтеграції в ЄС. Вона їх не зробила. Тому що не розуміє ні того, що потрібно робити, ні того, навіщо це потрібно. Кредит довіри до України в країнах Європи вичерпаний.

- Тобто ви вважаєте, що уряд Миколи Азарова ставить хрест на перспективах євроінтеграції?

- У минулому році в Україні був інший уряд, але він  теж нічого не зробив. Я розмовляв з одним з високопоставлених членів Кабінету Юлії Тимошенко. Він говорить: "Ми б хотіли ввести безвізовий режим з країнами Євросоюзу". Я йому розповів, що повинна зробити для цього Україна. Чиновник відповідає: "Розумію, безвізовий режим - це важко. Давайте краще поговоримо про те, що реально. Про вступ України до шенгенської зони". Він навіть не розуміє, що вступ до шенгенської зони набагато складніше за введення безвізового режиму. Як, маючи такі кадри, можна інтегруватися в Євросоюз?

- Головною причиною підписання Україною газової угоди стала її висока залежність від газу. Кажуть, що її промисловість не вижила б без знижки ...

- Якщо б Україна застосувала весь максимум можливих технологій з енергоефективності, вона добилася б незалежності від Росії. Країна видобуває 20 млрд кубометрів газу на рік. Цього обсягу могло б бути достатньо і для населення, і для комунального сектору. Плюс максимум 10 млрд кубів для промисловості, які можна докуповувати в країнах Середньої Азії. Але для всього цього потрібні глобальні зміни в економіці і повне оновлення комунального господарства. До цього в Україні ніхто не готовий.

Україні варто задуматися, що з 2013 року, коли закінчать першу гілку Nord Stream, вона перестане бути транзитною країною для Західної Європи. І стане транзитною країною тільки для Східної та Центральної Європи. Тобто Україна перестає бути глобальним гравцем транзитним на газовому ринку. Тому добиватися від РФ поступок буде все важче.

- У ході газової війни 2009 року між Україною і Росією ви консультували комісаріат Єврокомісії з енергетики. І тоді Європа не стала на захист України.

- Країни ЄС зайняли однозначну позицію: ми хочемо газ, за який платять добрі гроші. Чому ми його не отримуємо, розбирайтеся самі. Така позиція виникла через те, що в Євросоюзі не було єдиного підходу. Були країни, які звинувачували в усьому Росію, а були ті, хто звинувачував в усьому Україну. Тому коли країни ЄС сказали, що нам наплювати, хто винен, і не підтримали Росію, це був максимум, якого ми могли добитися. Ми ж не Шерлок Холмс, щоб проводити розслідування.

- Європейські споживачі газу тоді погрожували подати в суду на Газпром. Чому не подали?

- На початку 2009 року всім було ясно, що обсяг споживання газу впаде і контракти виконані не будуть. І більшість газових компаній просто вирішили обміняти позовні вимоги до Газпрому на знижку на обсяги поставок газу. Оскільки у більшості компаній в країнах Євросоюзу укладені контракти за принципом take or pay. Такі ж, як в України. Це і використовувало більшість європейських споживачів, домігшись від Газпрому поступок.

- Який висновок зробили в ЄС після тієї газової війни?

- Головний підсумок газової війни - це розуміння того, що таке в принципі можливо. Навіть під час холодної війни газ із СРСР надходив завжди. Росія і Україна служили велику службу Євросоюзу, змусивши замислитися: як бути, коли таке відбувається. Тепер нові контракти з Алжиром, Лівією ми укладаємо, страхуючи себе. Крім того, Євросоюз вирішив збільшувати обсяги підземного зберігання газу, почати імпорт скрапленого газу. Та газова криза стала серйозним уроком для нас.

- Але ж до того була газова війна з Білоруссю, коли Польща два дні не отримувала газ?

- Тоді на це ніхто не звернув уваги через ставлення до Білорусі. Але конфлікт з Україною поміняв точку зору.

- Що ще зробив Євросоюз?

- Для нас дуже важливу роль стали грати інтерконектори - газопроводи, які з'єднують системи різних країн. Зараз у газовому відношенні є дві Європи: Західна, яка має розвинену систему інтерконекторів, а також Східна та Центральна Європа, у якої нічого схожого немає. У ході газової кризи 2009 року Словаччина, приміром, мала лише норвезький газ, який йшов з Чехії. Ми б поставляли газ і в Болгарію, але технологічно такої можливості не було. Тому для нас ключове питання - це розвиток трубопровідної системи. Маючи таку систему, ми можемо почати дуже серйозну розмову з нашим постачальником Газпромом.

- Чи стало актуальнішим питання видобутку сланцевого газу?

- Думаю, що його видобуток в Європі в значних обсягах просто неможливий. У США родовища сланцевого газу - це незаселені території, на яких йде суцільна розробка. У країнах ЄС немає таких великих незаселених територій, і не факт, що люди, які живуть там, захочуть їх звільняти. Крім того, з точки зору екологічної безпеки це суперечить нормам ЄС. Тому видобуток сланцевого газу в країнах Євросоюзу - дуже сумнівний проект. І навряд чи він буде реалізований.

- Чи вплинула на відносини Росії і ЄС зміна єврокомісара з енергетики?

- Думаю, колишнього єврокомісара Пієбалгса Андреаса могли погано сприймати в Росії, оскільки він латиш. Коли в минулому році керівництво Росії і України доводило нам, що треба виділити кілька мільярдів доларів на закачування газу в українські підземні сховища газу для забезпечення його транзиту до країн ЄС, ми сказали "ні". У Єврокомісії пояснили: є контракт з Газпромом, хай він його виконає, а яким способом, це його проблеми. У Кремлі дуже погано сприйняли цю новину. Але якщо б на місці Пієбалгса був німець, це нічого не змінило б. Тому що політика ЄС не може визначатися однією людиною.

- І все ж чому ви тоді відмовилися допомогти Україні фінансами?

- Тому що немає причини двічі платити за одну й ту саму річ. Мені ніхто не виставляє рахунок за контейнер, в якому японську машину доставляють у країни ЄС. Мені продають машину за ціною, що включає доставку. Якщо Газпром не може продати газ і забезпечити його транзит, ми купимо його в іншому місці.

- Тобто для ЄС немає різниці, чи йде мова про газ чи про автомобіль?

- Для Західної Європи - ні. У них багато постачальників. Для Східної та Центральної Європи різниця є, оскільки вони дуже залежать від російського газу. Але центр прийняття рішень знаходиться в Брюсселі, тобто в Західній Європі.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах