Головна
 

ВН: Як не вертись, а взяв, то розплатись

5 травня 2010, 07:30
0
2

Володимир Путін нагадав Україні, що переможець в газовій війні хоче отримати все, пише журналіст Олексій Грівач у свіжому номері російської газети Время новостей.

Ідея об'єднання Газпрому і Нафтогазу України - а по суті, безкомпромісного поглинання українського концерну російським монополістом - з вуст Володимира Путіна пролунала напередодні травневих свят як грім серед ясного неба. Завершуючи заяву для преси після засідання міжурядового комітету з економічного співробітництва, прем'єр-міністр Росії урочисто повідомив: "Я проінформував Миколу Яновича (Азарова. - ред.) про те, що сьогодні я підписав постанову уряду Російської Федерації про обнулення вивізного мита на газ. Тому всі необхідні умови для запуску досягнутих домовленостей є". І продовжив ще однією пропозицією, "над якою можна подумати": "Ми говорили про інтеграцію в ядерній сфері, і ми готові те ж саме зробити в газовій - об'єднати Газпром і НАК Нафтогаз України.

На цьому спілкування зі ЗМІ закінчилося. Пан Азаров пізніше передав через свого представника, що уряд України буде "розглядати експромти і вивчати конкретні пропозиції". А голова Газпрому Олексій Міллер пообіцяв перейти до предметних консультацій після травневих свят. Реакція української опозиції було легко передбачуваною. І екс-президент Віктор Ющенко, і екс-прем'єр Юлія Тимошенко назвали поглинання Нафтогазу кроком до втрати незалежності України.

"Ми говорили про інтеграцію в ядерній сфері, і ми готові те ж саме зробити в газовій - об'єднати Газпром і НАК Нафтогаз України, заявив прем'єр Росії

Рішення Росії надати 30-відсоткову знижку (але не більш ніж 100 дол за тисячу кубометрів) за рахунок відмови від стягнення експортного мита при поставках в Україну поставило Київ у двояке становище. З одного боку, план знизити ціну на російський газ, щоб дозволити собі не підвищувати ціни на внутрішньому ринку і при цьому зупинити падіння у фінансову прірву Нафтогазу та української скарбниці (оскільки Нафтогаз на 100% належить державі) був першочерговим пунктом зовнішньополітичного порядку нової влади на чолі з Президентом Віктором Януковичем.

З іншого боку, очевидно, що така послуга не може бути безкоштовною. Обіцянка відродити газотранспортний консорціум Москва гидливо проігнорувала. Продовження терміну перебування російської військової бази в Севастополі на 25 років, незважаючи на офіційні заяви, явно не тягло на рівноцінний обмін. Як пояснив минулого тижня міністр енергетики Сергій Шматко, більше від суми, яку Росія повинна сплатити за оренду бази в Криму (близько 100 млн дол щорічно), "підлягають обліку наростаючим підсумком і є прямими міжнародними зобов'язаннями України перед РФ". Київ із фінансової прірви потрапив у боргову яму - сума газової знижки за період дії контракту (до 2019 року) може скласти до 39 млрд дол. Для порівняння: весь держборг країни станом на січень цього року був 37,7 млрд доларів.

Київ із фінансової прірви потрапив у боргову яму - сума газової знижки за період дії контракту (до 2019 року) може скласти до 39 млрд дол

Список пропозицій Москви про те, як Україна буде розраховуватися, було представлено наприкінці минулого тижня в Сочі. "Ми дійсно можемо втілити в життя масштабний порядок денний, - говорив пан Путін. - Запустити великі спільні проекти в промисловості, енергетиці, авіації, в сільському господарстві, телекомунікації та на транспорті ... Зокрема, багатообіцяючою видається інтеграція наших ядерних комплексів . На засіданні комітету ми виклали конкретні пропозиції російської сторони в цій сфері. На наш погляд, може йтися про створення великого спільного холдингу, що об'єднує галузі атомного машинобудування, паливного циклу та атомної генерації".

Протягом усього ходу переговорів було помітно, що саме ядерна інтеграція є основним предметом інтересів російської сторони. Але й Україна виявляла завзятість, погоджуючись на пропозиції у сфері постачання АЕС паливом, але відкидаючи об'єднавчі ініціативи. І тут Володимир Путін пропонує поширити цей інтеграційний досвід на газову сферу, найбільш політизовану та вибухонебезпечну.

Більше того, Нафтогаз перебуває у передбанкрутному стані. Має колосальну заборгованість (близько 6 млрд дол перед іноземними кредиторами і держбанками) та ризики матеріалізації претензій ще на кілька мільярдів доларів від швейцарського трейдера RosUkrEnergo. При цьому держкомпанія не володіє газопроводами і нафтопроводами, а тільки управляє держвласністю за дорученням уряду. За нинішнім законодавством у разі продажу Нафтогазу договір на управління має бути анульовано. Те ж саме стосується нафтопроводів. Є, звичайно, активи з видобутку приблизно 15-16 млрд кубометрів газу на рік і контрольний пакет (без права керування) в Укрнафті. Але при таких боргах і чинній системі регулювання внутрішніх цін на газ вони навряд чи можуть значно переважити борги компанії. Віддавати Нафтогаз безкоштовно Україна не стане, а Газпром, природно, не буде переплачувати за спустошену компанію.

У цих умовах аналізувати економічну складову угоди безглуздо. Але можна довго розмірковувати про політичний задум - від бажання "відвернути" контрагентів у переговорах з інших напрямків до спроби відвернути вогонь критики з угод, що реально обговорюються, на політично гостре "пугало" поглинання "національного надбання" України.

***

У рубриці Огляд преси статті із закордонних ЗМІ про Україну публікуються без купюр і змін. Редакція не несе відповідальності за зміст даних матеріалів.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах