Головна
 

РИА Новости: Чорноморський флот - розділений і згасаючий

9 червня 2010, 13:05
0
5

9 червня 1995 у Сочі було підписано російсько-українську угоду про базування Чорноморського флоту РФ і ВМС України в Севастополі. Ця угода стала однією з найважливіших віх в історії розподілу Чорноморського флоту, пише військовий оглядач РИА Новости Ілля Крамник.

Боротьба за майбутнє ЧФ почалася 5 квітня 1992 року, коли було підписано указ тодішнього президента України Леоніда Кравчука "Про невідкладні заходи щодо будівництва збройних сил України". Згідно з ним колишній радянський Чорноморський флот переводився під юрисдикцію Києва, а на базі його сил, дислокованих на українській території (це означало практично на базі всього ЧФ), повинні були негайно створити Військово-морські сили України. Прав на таке рішення у Києва не було.

Більше того, тоді флот перебував у складі Об'єднаних збройних сил Співдружності Незалежних Держав (ОЗС СНД) і був частиною Військово-морського флоту СНД, яким командував адмірал флоту Володимир Чернавін.

Москва відреагувала на цей крок: 7 квітня президент Російської Федерації Борис Єльцин видав зустрічний указ, згідно з яким Чорноморський флот, навпаки, ставився під юрисдикцію Росії. Вирішити виниклу кризу Кремль запропонував шляхом переговорів, на час яких дію обох згаданих указів було припинено.

Київ схиляв моряків Чорноморського флоту до принесення української присяги, намагаючись "українізувати" флот і поставити Москву перед фактом

Почалася тривала дипломатична торгівля, що ускладнювалася ситуацією "на місці". Київ схиляв моряків Чорноморського флоту до принесення української присяги, намагаючись "українізувати" флот і поставити Москву перед фактом.

Надалі Україна перейшла до більш жорстких дій: як згадує у своїй статті екс-заступник міністра закордонних справ Росії і колишній посол в Києві Юрій Дубінін - "8 квітня 1994 українські військові зробили спробу затримання в порту Одеси гідрографічного судна Челекен, що виконувало планову роботу з обслуговування засобів навігаційного обладнання. У ніч з 10 на 11 квітня загін українських військовослужбовців чисельністю до 120 осіб здійснив насильницьке захоплення 318-го дивізіону кораблів резерву ЧФ з береговою базою, вузлом зв'язку, майном, зброєю. Особовий склад берегової бази було вивезено в селище Чебанка в 10 км від Одеси. Це створило критичну ситуацію".

У результаті подальших переговорів було досягнуто усну домовленість про базування кораблів російського Чорноморського флоту в Севастополі.

15 квітня 1994 було підписано російсько-українську угоду про поетапне врегулювання проблем ЧФ, де встановлювалася пропорція розділу, за якою Росія повинна була отримати 80-85% кораблів і суден флоту

15 квітня 1994 було підписано російсько-українську угоду про поетапне врегулювання проблем Чорноморського флоту, де встановлювалася пропорція розділу, за якою Росія повинна була отримати 80-85% кораблів і суден флоту. Водночас, російські дипломати прийшли до розуміння необхідності пов'язати угоду щодо флоту з політичним договором між Росією та Україною. Українська сторона тим часом висловлювала бажання підписати політичний договір окремо від угоди щодо ЧФ, залишаючи цю проблему підвішеною в повітрі.

Переговори почалися заново. У результаті, 9 червня 1995 в Сочі було підписано угоду, згідно з якою Чорноморський флот Росії та Військово-морські сили України базуються роздільно; за Севастополем було закріплено статус головної бази російського Чорноморського флоту. Майнові питання підлягали врегулюванню з урахуванням раніше досягнутої домовленості про розподіл майна навпіл. Кораблі і судна ділилися в пропорції 81,7% - Росії, 18,3% - Україні.

28 травня 1997 в Києві було підписано підсумкові міжурядові угоди про статус і умови перебування Чорноморського флоту Росії на території України, про параметри поділу ЧФ, про взаєморозрахунки, пов'язані з поділом флоту та перебуванням Чорноморського флоту РФ на українській території.

Флот мав розгалужену мережу базування від Ізмаїла до Батумі, його частини дислокувалися на території України, Криму, Молдови, Росії, Грузії, північнокавказьких автономій

Розділ флоту вкупі зі значним скороченням військових витрат у порівнянні з радянськими часами призвів до значного погіршення співвідношення сил на чорноморському і середземноморському ТВД. У 1991 році Чорноморський флот ВМФ СРСР налічував близько 100 тисяч осіб особового складу і 60 тисяч робітників і службовців, включав в себе 835 кораблів і суден практично всіх існуючих класів.

Щорічно через Чорноморські протоки виходило в світовий океан до ста бойових кораблів і суден. Флот мав розгалужену мережу базування від Ізмаїла до Батумі, його частини дислокувалися на території України, Криму, Молдови, Росії, Грузії, північнокавказьких автономій. За оцінками експертів Міжнародного інституту стратегічних досліджень, до початку 1992р. вартість усього майна ЧФ, включаючи бойові кораблі, перевищувала 80 млрд. доларів США.

Наразі до складу Чорноморського флоту входить близько 50 бойових кораблів і катерів, а також кілька десятків допоміжних суден. Чисельність берегової авіації та сил берегової оборони також багаторазово зменшилася. Чорноморський флот, що раніше домінував в Чорному морі і становив конкуренцію в Середземному морі об'єднаним силам НАТО, тепер поступається за чисельністю ВМС Туреччини на чорноморському ТВД (хоча й перевершує флоти інших чорноморських країн разом узяті), а в Середземному морі його кораблі з'являються лише епізодично.

Водночас, ситуація на південних рубежах Росії стала набагато неспокійнішою. У 2008 році Чорноморському флоту довелося виконувати бойові завдання в ході п'ятиденної війни з Грузією

Водночас, ситуація на південних рубежах Росії стала набагато неспокійнішою. У 2008 році Чорноморському флоту довелося виконувати бойові завдання в ході п'ятиденної війни з Грузією.

ВМС України кораблі, отримані при розділі, також не принесли щастя - переважну їх більшість було незабаром списано, а практично всі інші зараз перебувають у стані небойової готовності.

Для відновлення бойового потенціалу ЧФ Росії необхідно виділення значних коштів, що вимірюються мільярдами доларів. З урахуванням старіння корабельного складу та близьким виведенням з ладу більшості кораблів та суден радянської побудови, флот потребує масових поставок кораблів, а також іншої техніки - від вантажних автомобілів до радарів і бойових літаків. На думку військового експерта, члена громадської ради при Міністерстві оборони РФ Ігоря Коротченка, ЧФ має в найближчі 10 років отримати не менш ніж 50 бойових одиниць нової побудови.

Проте зараз ці вимоги навряд чи буде виконано. Фінансування держпрограми озброєння на 2010-20 роки, як уже оголошено, передбачає виділення коштів на оновлення корабельного складу флоту за залишковим принципом. З чим залишиться Чорноморський флот ще через 15 років - передбачити дуже складно.

***

У рубриці Огляд преси статті із закордонних ЗМІ про Україну публікуються без купюр і змін. Редакція не несе відповідальності за зміст даних матеріалів.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах