Головна
 

Lenta.ru: Не будемо показувати пальцем ...

17 червня 2010, 11:50
0
4

Рішення Стокгольмського арбітражу про те, що Україна повинна передати компанії RosUkrEnergo 12,1 мільярда кубометрів природного газу, поставив уряд Миколи Азарова у вкрай неприємне становище. Засмучене цією обставиною керівництво країни кинулося шукати винуватців події. І вони майже відразу знайшлися, пише Іван Яковина на сайті Lenta.ru.

Привіт з минулого

Нова українська влада, збудувавши власну вертикаль, вирішила майже всі свої першочергові завдання всередині країни і навіть встигла трохи розслабитися. Однак погані звістки прийшли з-за кордону: Стокгольмський арбітраж вирішив довгий спір і вельми не вчасно зобов'язав Нафтогаз повернути компанії RosUkrEnergo 11 мільярдів кубометрів природного газу, який у 2009 році змінив власника за дуже дивних обставин.

Більше того, за RUE суд визнав право на компенсацію витрат і накинув українській стороні повернення ще 1,1 мільярда кубометрів.

Київ опинився перед вкрай неприємною дилемою. Варіант А: виконати рішення суду і залишити країну без газу напередодні зими. Варіант Б: плюнути на Стокгольм, знищити власну репутацію, але не дати країні замерзнути. Обидві опції - погані. Перша слабо в'яжеться з тезою програми Віктора Януковича про те, що при ньому жити українцям стане краще і веселіше, а друга - з тим, що Київ перетвориться на надійного партнера для інших світових столиць.

Але, як це не прикро, якийсь вибір робити все одно довелося б. Однак українська влада, дуже засмучена подібним збігом обставин, придумала третій шлях: знайти людину, яка викопала країні таку яму, і змусити її відповісти за все. І така людина майже одразу знайшлася. Хоча її ім'я вголос поки ніхто не називає.

Як забирався газ

Початок всій цій історії сягає корінням у січні 2009, коли тодішній прем'єр Юлія Тимошенко кілька разів літала до Москви, намагаючись домовитися з російською владою про припинення чергової "газової війни". Плодом її роботи стали (нещодавно переглянутий) контракт про постачання і транзит газу і доповнення до договору, що містив посилання на "договір поступки", про який довго не було нічого відомо.

Коли цей договір, нарешті, просочився в пресу, у багатьох до його змісту виникли деякі запитання. Справа в тому, що в ньому детально описувалась схема порівняно чесного відбирання 11 мільярдів кубометрів газу в компанії RosUkrEnergo на користь українського монополіста - Нафтогазу.

Якщо ж називати речі своїми іменами, то навіть людей, далеких від юриспруденції, зміст документа наводив на думки про грандіозне шахрайство. Тодішній заступник голови СБУ Валерій Хорошковський уже після реалізації цієї схеми прокоментував подію так: "Це тягне на службовий злочин, на привласнення в особливо великих розмірах".

Як би там не було, але газ явочним порядком став власністю Нафтогазу, завдяки чому тодішньому уряду вдалося закрити чергову діру в бюджеті. На перший погляд, незадоволених не було: промисловість отримала дешевий газ, уряд довів своє вміння викручуватися зі складних ситуацій, а населенню ціни на паливо піднімати не стали.

Проте як мінімум одна людина ніякої радості через подію не відчувала. Це був Дмитро Фірташ - співвласник RUE. Однак нічого суттєвого на той момент зробити він не міг. Як випливало з тексту протоколу, російський Газпром, що володіє другою половиною RUE, з якихось причин від всієї цієї історії самоусунувся, чим побічно допомагав відбирати газ у своєї ж "дочки".

Позов про повернення газу поданий був, але довгий час лежав без руху.

Перемога Фірташа

Але часи змінюються. На початку 2010 року до влади вУкраїні прийшов новий президент, потім - новий уряд. Змінилася і ситуація навколо спірного газу. Залагодивши, мабуть, непорозуміння з Газпромом, Фірташ пішов у новий наступ. У травні 2010 року представник RUE у Стокгольмському арбітражному суді зажадав від НАК Нафтогаз України 5,4 мільярда доларів відшкодування збитку.

І вже 8 червня стрічки агентств новин вибухнули сенсаційним повідомленням: суд зобов'язав Нафтогаз повернути Фірташу зниклий газ.

Опозиція зараз пов'язала високу швидкість прийняття судового рішення з тим, що в нинішньому керівництві країни окопалися не чужі главі RUE люди - підвищений до голови СБУ Валерій Хорошковський і міністр палива та енергетики Юрій Бойко. Мовляв, саме їхніми стараннями інтереси Нафтогазу в суді захищалися дуже мляво.

Але в це повірити непросто: рішення Стокгольмського арбітражу стало потужним ударом під дих українському керівництву. Ніхто не говорить, що там працюють виключно безсрібники й альтруїсти, але таку свиню уряду, в якому працюєш, підкласти ніхто не зважиться.

Перша реакція офіційного Києва була такою: нічого не знаємо, рішення суду не бачили. Друга: рішення є, але віддавати не будемо, так як газу і грошей нема. Третя: рішення треба виконувати, але спочатку треба розібратися, як таке взагалі могло статися. Подив та неприйняття змінювалися люттю: всі економічні плани, включаючи бюджет країни, опинилися під загрозою зриву

Перша реакція офіційного Києва була такою: нічого не знаємо, рішення суду не бачили. Друга: рішення є, але віддавати не будемо, так як газу і грошей нема. Третя: рішення треба виконувати, але спочатку треба розібратися, як таке взагалі могло статися. Подив та неприйняття змінювалися люттю: всі економічні плани, включаючи бюджет країни, опинилися під загрозою зриву.

Помста

З RUE в уряді вирішили вчинити так: почати переговори з його власниками - Фірташем і Газпромом, щоб якось відтягнути момент розплати - або реструктуризувати, якщо вийде, свої зобов'язання.

Але основною метою уряду стала відплата тим, хто підкосив плани уряду і Нафтогазу. Янукович сформував завдання так: "У першу чергу ми повинні дати відповідь, а куди цей газ подівся, де він перебував? Для цього потрібно провести слідство, і сьогодні порушено кримінальну справу, і ми будемо сподіватися, що слідчі дадуть на це запитання відповідь найближчим час ".

Формально слідство буде керуватися приблизно такою логікою: хтось відібрав у RUE газ. Як встановив суд, відібрав незаконно. Через це державі було завдано збитків, так як повертати доведеться не тільки газ, але і неустойку.

Так хто ж та людина, яка з порушенням закону відбирав газ, прирікаючи країну на виплату істотної неустойки? На це запитання і повинні дати відповідь слідчі.

Яким шляхом піде розслідування, передбачити нескладно, тим більше перший крок уже зроблений. На допит в СБУ викликали Ігоря Діденка, який у 2009 році виконував обов'язки голови Нафтогазу. Саме його підпис стоїть під договором поступки, який і узаконив зміну власника 11 мільярдів кубометрів.

З Діденка взяли підписку про невиїзд і на якийсь час залишили його в спокої. Мабуть, розрахунок правоохоронних органів будується на тому, що він гарненько подумає про своє майбутнє і розповість, хто саме доручив йому підписати не самий бездоганний документ.

Поки ж загадковий злодій залишається формально невідомим, можна звернути увагу на те, що стосовно того, що відбувається думають опоненти чинної влади. Більшість представників опозиції всю цю історію ніяк не коментують, відчуваючи, що щось там не те.

Є тільки одна людина, яка закликала українців "перепрошую, трішки злякатися", оскільки "в Україні відроджується не просто авторитаризм, а, знаєте, асфальтовий каток диктатури". Цей політик обіцяє не їхати з України - незважаючи на тиск і "політичні репресії", а також розмірковує про те, що "в'язниця не позбавляє людини свободи" і що "справжні політики навіть за ґратами залишаються вільними".

Як, ви думаєте, звуть цю людину?

***
У рубриці Огляд преси статті із закордонних ЗМІ про Україну публікуються без купюр і змін. Редакція не несе відповідальності за зміст даних матеріалів.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах