Головна
 

Lenta.ru: Розкол розколу

30 липня 2010, 08:35
0
4

Недільна поїздка патріарха Московського і всія Русі Кирила Україною привернула пильну увагу місцевих ЗМІ. У заявах московського гостя за звичкою шукали політичних бліх, хоча приїхав він зовсім за іншим - підготувати ґрунт для остаточного удару по Київському патріархату і відновити єдність української церкви, пише Іван Яковина на сайті Lenta.ru.

Кесареві - боже

В Україні зараз діють три церкви, які називають себе православними - Українська православна церква Московського патріархату, Українська православна церква Київського патріархату та Українська автокефальна православна церква. Крім того, є ще Греко-католицька церква, яка за обрядом - православна, а на ділі підкоряється папі Римському.

Скандали, інтриги і чвари між цими організаціями за своїм напруженням можуть зрівнятися тільки з тим, що твориться в українській політиці ж. Відносини відверто ворожі. Люди у рясах переманюють один у одного віруючих і цілі парафії, захоплюють храми, монастирі ділять та інше майно.

Найретельнішим чином збирається і публікується компромат один на одного. З урахуванням специфіки діяльності для дискредитації опонентів годиться весь набір гріхів, включаючи смертні - схильність до обжерливості, наприклад, б'є по опонентові не слабкіше, ніж звинувачення в корупції.

Скандали, інтриги і чвари між цими організаціями за своїм напруженням можуть зрівнятися тільки з тим, що твориться в українській політиці ж. Відносини відверто ворожі. Люди у рясах переманюють один у одного віруючих і цілі парафії, захоплюють храми, монастирі ділять та інше майно

Основна боротьба йде між найбільшими "корпораціями" - УПЦ МП (умовно "проросійською") та УПЦ КП (умовно "націоналістичною"). Після розколу 1992 війна між ними ведеться фактично на знищення. Перші хочуть від суперників покаяння і повернення в лоно канонічної церкви, другі - визнання своєї самостійності і приєднання до них.

При цьому не можна не відзначити тісний зв'язок українських церковників з політичними таборами. УПЦ МП традиційно асоціюють з Партією регіонів, УПЦ КП симпатизує нинішній опозиції, західноукраїнські націоналісти тяжіють до греко-католиків, а УАПЦ взагалі підтримується, в основному, діаспорою.

Усі ці церкви люто заперечують свій зв'язок з політикою, але не менш запекло підтримують своїх політичних фаворитів. Вони чудово розуміють, що перемога на чергових виборах "своєї" політичної партії або кандидата значно ускладнить життя "братів у Христі" з конкуруючих фірм.

Таким чином, церковні конфлікти значною мірою замішані на політиці і десь навіть є її продовженням. У зв'язку з цим візит Кирила повністю аполітичним бути ніяк не міг.

Самодержець український

Перемога Віктора Януковича на виборах президента стала безперечним успіхом УПЦ МП. Новий Глава держави ніколи не приховував, що вважає себе парафіянином саме цієї церкви. І зараз у нього з'явилася можливість довести це на ділі.

Представникам інших церков відразу дали зрозуміти, що вони для держави рівні, але тільки між собою - Московський патріархат "рівніший" від них усіх разом узятих. Якщо Віктор Ющенко під час церковних свят за ніч встигав об'їхати півдюжини храмів, то новий Президент щоразу обмежується відвідуванням одного - московського, викликаючи тим самим страшні ревнощі конкурентів УПЦ МП.

Більше того, до наміченого на липень візиту Кирила в Україні активізувався процес передачі колишніх церковних будівель Московському патріархату. Ще одним свідченням лояльності нової влади стосовно УПЦ МП стало перейменування київської вулиці Івана Мазепи у Лаврську.

Для Київського патріархату, який вважає Мазепу героєм, меценатом, будівельником церков і зберігачем віри, це був дуже болючий удар.

Янукович поки так вже чітко не говорить про необхідність подолання розколу шляхом ліквідації Київського патріархату, але його дії свідчать про те, що сліз з УПЦ КП він лити не буде. Більше того, поволі він може навіть посприяти цьому процесу

Особливо неприємними всі ці зміни стали на тлі останніх років, коли колишні українські лідери намагалися всіляко підтримати УПЦ КП, дати "національній" церкві встати на ноги і на рівних суперничати з "москалями". Віктор Ющенко взагалі називав появу повністю самостійною і визнаною православним світом української церкви одним зі своїх пріоритетів. Для цього він абсолютно відверто втручався в церковні справи і лобіював (правда, безуспішно) інтереси УПЦ КП перед Вселенським патріархом Варфоломієм.

Янукович поки так вже чітко не говорить про необхідність подолання розколу шляхом ліквідації Київського патріархату, але його дії свідчать про те, що сліз з УПЦ КП він лити не буде. Більше того, поволі він може навіть посприяти цьому процесу.

Основну ж роботу в рамках операції з "примусу до покаяння" повинні зробити, звичайно, самі ієрархи Московського патріархату.

Два патріархи

Українська православна церква Московського патріархату - структура фактично незалежна від РПЦ, що перебуває з російською церквою у відносинах, схожих на конфедеративні. Тому безпосередньо управляти війною проти розкольників з Москви практично неможливо.

Крім того, завдання ускладнює ще одна обставина. Предстоятель УПЦ митрополит Володимир - людина винятково порядна, беззлобна, якщо завгодно - справжній християнин. Але він дуже хворий - у нього хвороба Паркінсона. Для боротьби з лідером УПЦ КП Михайлом Денисенком (патріархом Філаретом) - людиною виключно розумною, жорсткою, харизматичною і енергійною - Володимир підходить слабо.
Для протистояння такій "православній акулі", як Денисенко, потрібно щось більше, ніж християнська чеснота. Проти лома, як відомо, найкраще допомагає інший лом.

Для протистояння такій "православній акулі", як Денисенко, потрібно щось більше, ніж християнська чеснота. Проти лома, як відомо, найкраще допомагає інший лом

Патріарх Московський і всія Русі Кирило, як і його колега - невизнаний Філарет, користується неоднозначною репутацією. Обох опоненти звинувачують у співпраці з КДБ (агенти "Михайлов" і "Антонов" відповідно), обох вважають успішними підпільними бізнесменами. Обидва прикро проколювалися - Кирило блиснув якось годинником ціною в хороший автомобіль, а Філарета піймали за бужениною з коньяком у піст. Автомобілі у них, до речі, теж шикарні - по кілька сотень тисяч доларів кожен.

Але при цьому суперники є блискучими ораторами, освіченими людьми, чудово підготовленими адміністраторами, майстрами інтриги і підкилимної боротьби. Одне те, що обидва стали патріархами, говорить багато про що.

Про їх особисті відносини відомо мало. Патріархи знають один одного, але підозрювати їх у взаємних симпатіях важко.

У 1990-му році Філарет сам цілився на патріарший престол РПЦ, проте тоді його обійшов на повороті Алексій II. Але і цього мало: якщо нині покійний патріарх не дав Філарету зійти на московський престол у минулому, то тепер вірний учень Алексія Кирило домагається ліквідації вже самого київського патріархату. Почуття властолюбного й амбітного Денисенка зрозуміти неважко.

Як і почуття Кирила. Для нього Філарет - найбільша небезпека для РПЦ. Остаточне відділення української церкви виведе з-під юрисдикції Московського патріархату три лаври (з п'яти існуючих), тисячі храмів і чи не половину парафіян (українці набагато релігійніші за росіян). Крім того, величезний ринок збуту для різного церковного начиння, атрибутики та літератури піде у чужі руки. Є за що поборотися.

Втрачений шанс Філарета

Під час президентства Віктора Ющенка Філарет вже майже досяг свого. Константинопольський патріарх Варфоломій (перший серед рівних у світовому православ'ї) після потужної обробки з боку української влади вже був готовий визнати автокефалію УПЦ КП. Цьому перешкодив терміновий візит тоді ще митрополита Кирила до Туреччини, під час якого він популярно пояснив Варфоломію, що робити цього ніяк не можна.

Псувати відносини з найбільшою православною церквою світу патріарх Константинопольський не наважився, і української автокефалії не відбулося. Під час святкування 1020-річчя хрещення Русі в Києві Варфоломій закликав українських православних до єдності, але не сказав головного - під чиїм началом.

За визнанням колишнього глави секретаріату Ющенка, Віктора Балоги, проголошенню єдиної незалежної церкви тоді завадили амбіції Філарета, який відмовився об'єднувати українські церкви за умови, що патріархом може стати хтось, окрім нього

Крім того, за визнанням колишнього глави секретаріату Ющенка, Віктора Балоги, проголошенню єдиної незалежної церкви тоді завадили амбіції Філарета, який відмовився об'єднувати українські церкви за умови, що патріархом може стати хтось, окрім нього.

Свій шанс лідер УПЦ КП упустив. Зате його опонент - Кирило - після смерті старого Алексія II без особливих проблем став спочатку місцеблюстителем, а потім і патріархом.

Через всього півроку після обрання новообраний патріарх Московський вирушив у пасторську поїздку в Україну. Новий предстоятель РПЦ відразу ж він розвинув бурхливу діяльність і дав зрозуміти, що приїхав в Україну не як іноземець, а як свій. Він навіть поміркувати на тему "а не чи прийняти мені українське громадянство".

В УПЦ КП відразу зрозуміли, що цей патріарх - украй небезпечний суперник. Кирила почали схиляти на всі лади, називати його візит політичним і звинувачувати в любові до розкоші (дорогий годинник на його зап'ясті сфотографували саме тоді). Але Кирило розумів, що доки біля керма України перебуває Ющенко, доведеться дотримуватися обережності. Всі його виступи були підкреслено аполітичними.

Усе помінялося після чергових виборів президента України.

Політичний візит

Після перемоги Віктора Януковича патріарх Кирило був чи не першим, хто прилетів з привітаннями до Києва. Цим справа не обмежилася - він став єдиним, кому новий Глава української держави дозволив благословити себе на "служіння народу". Для московського патріархату все складалося якнайкраще. Почалася підготовка до повноцінного візиту.

У 2010 році Кирило не став, як роком раніше, заїжджати на територію Західної України, щоб продемонструвати всім свою байдужість до політики. Він приїхав до російськомовної Одеси та з самого початку свого візиту в проповідях почав пропагувати концепцію "духовної єдності Святої Русі" - так званий "Русский мир".

Українські націоналісти розуміють цю ідею цілком однозначно - як спробу затвердити ідеологічну основу для подальшого політичного об'єднання Росії, України і Білорусі.

Кирило і РПЦ заперечують: йдеться про цивілізаційне і релігійне єднання, але не про формування однієї держави.

Мабуть, мають рацію тут і ті, й інші.

Річ у тому, що затвердження концепції "Русского мира" руйнує смислові підстави існування УПЦ КП. За цією логікою, в духовному сенсі Росія, Україна і Білорусь - єдиний руський мир, тому й церква має бути, відповідно, єдиною. Політики тут - нуль, суцільна духовність і адміністративні церковні тертя. Усе логічно

Річ у тому, що затвердження концепції "Русского мира" руйнує смислові підстави існування УПЦ КП. За цією логікою, в духовному сенсі Росія, Україна і Білорусь - єдиний руський мир, тому й церква має бути, відповідно, єдиною. Політики тут - нуль, суцільна духовність і адміністративні церковні тертя. Усе логічно.

Однак і націоналісти мають рацію, коли кажуть, що від духовного єднання до політичного - всього півкроку. Адже якщо українці, росіяни і білоруси почнуть відчувати себе єдиним народом в цивілізаційному, релігійному і культурному сенсах, то в них з'явиться закономірне запитання - а чого ж це ми живемо в різних країнах? Оформити політичне об'єднання буде справою техніки.

Протести

Київський патріархат і націоналісти були приречені на співпрацю. І ті, і інші розуміють: реалізація ідей Кирила - це їх погибель, хоча і з різних причин. Саме тому ще до приїзду патріарха вони провели низку зустрічей, під час яких домовилися про те, що будуть допомагати один одному у викритті "московського попа".

Під час візиту Київський патріархат випустив спеціальну заяву, в якій звинуватив Кирила в намірі знищити українську державність, позбавити націю її ідентичності і зруйнувати все те, чим дорожать українці.

Націоналісти, у свою чергу, спробували провести низку акцій протесту, під час яких мали намір показати Кирилу, що його в Україні не люблять і його поява не вітається. Маніфестації і пікети, втім, міліція швидко розігнала.

Наймасштабнішою демонстрацією співпраці політичних і духовних націоналістів стала їхня спільна хода від київського Володимирського кафедрального собору до пам'ятника Хрестителю Русі, в якому взяли участь тисячі людей. На захід з'їхалися чи не всі клірики УПЦ КП, а також безліч людей з регіонів.

Київський патріархат і націоналісти були приречені на співпрацю. І ті, і інші розуміють: реалізація ідей Кирила - це їх погибель, хоча і з різних причин. Саме тому ще до приїзду патріарха вони провели низку зустрічей, під час яких домовилися про те, що будуть допомагати один одному у викритті "московського попа"

Колона йшла під хоругвами, іконами, прапорами політичних партій націоналістичної спрямованості та гаслами проти приїзду Кирила. Тобто зрощення церкви і політики, в чому вони самі так часто звинувачують Кирила, було наяву.

Але московський патріарх цього всього не бачив, оскільки перебував в декількох кілометрах - у Лаврі. Ніякої реакції на ходу ні від нього, ані від влади не надійшло.

Розкол розколу

Проте і сам Кирило не тільки по церквах ходив - за час візиту він встиг зустрітися з головою Верховної Ради Володимиром Литвином, прем'єр-міністром Миколою Азаровим і Президентом Віктором Януковичем.

Про що предстоятель РПЦ розмовляв з цими політиками, в деталях не відомо, однак можна припустити, що не тільки гріхи їм відпускав.

Завдання Кирила зараз - повністю позбавити УПЦ КП будь-якої державної підтримки. У цьому випадку філаретівська церква, що спочатку з'явилася як напівполітичний проект "під незалежність", поступово почне бідніти і марніти. Прихильники старіючого (81 рік) Денисенка зрозуміють, що повноцінної автокефалії у них не буде ніколи, і почнуть поглядати у бік приголубленою державою УПЦ МП.

Завдання Кирила зараз - повністю позбавити УПЦ КП будь-якої державної підтримки. У цьому випадку філаретівська церква, що спочатку з'явилася як напівполітичний проект "під незалежність", поступово почне бідніти і марніти

Запропоноване ж Кирилом "покаяння і повернення в лоно матері-церкви" відкриє перед молодим і амбіційним, але хитким ієрархом УПЦ КП нові горизонти.

Достаток, широка самостійність і високі посади здатні кого завгодно змусити покаятися. До речі, кар'єрні перспективи виникають неймовірні - київський митрополит Володимир вже дуже старий, а від його резиденції до патріаршої в Москві - один крок.

Після неминучої смерті Філарета - ідеолога і мотора розколу - його дітище ризикує розвалитися само собою. Хоча він, звичайно, ще побореться і вип'є чимало крові ієрархів РПЦ.

Але поки позиції Кирила в цій партії виглядають куди більш переважніше. І це не дивно - у людей середніх можливостей персональних літаків, броньованих "Мерседесів" і годинників за 30 тисяч євро зазвичай не водиться.

Хоча, хто знає ... Можливо, просто Бог йому допомагає.

***

У рубриці Огляд преси статті із закордонних ЗМІ про Україну публікуються без купюр і змін. Редакція не несе відповідальності за зміст даних матеріалів.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах