Головна
 

Огонек: Битва за Кучму

23 травня 2011, 15:04
0
28

До боротьби за репутацію екс-президента України підключився російський кінорежисер Андрій Кончаловський. Уривок його фільму про Кучму Битва за Україну було показано тоді, коли прокуратура і суд України готувалися дати відповідь на питання: винен колишній президент у вбивстві журналіста Гонгадзе чи ні, - пише Валерій Калниш у виданні Огонек.

"Один повинен бути обов'язково під охороною, але у в'язниці: або Мельниченко, або Кучма". З цих слів колишнього майора Управління державної охорони України (УДО) Миколи Мельниченка, який прославився тим, що він вів записи в кабінеті президента Леоніда Кучми, починається фільм Андрія Кончаловського із серії "Тягар влади".

Після Гейдара Алієва, Войцеха Ярузельського і Юрія Андропова в полі зору відомого режисера потрапив другий президент України Леонід Кучма. З частиною цього фільму - а саме епізодом, присвяченим "касетному скандалу" (на записах з кабінету Кучми голос, схожий на голос глави держави, вимагає розібратися з опозиційним журналістом Гонгадзе), - українських глядачів познайомили саме тоді, коли прокуратура і суд готувалися дати відповідь на запитання: винен президент в убивстві журналіста чи ні.

У Кончаловського відповідь на це питання є - не винен.

Око бачить

26-хвилинний уривок фільму "Битва за Україну" телеглядачам показали двічі. 21 квітня він вийшов у прайм-тайм в ефірі телеканалу ICTV, а 12 травня - телеканалу СТБ. Обидва мовники входять у медіахолдинг, підконтрольний українському олігархові Віктору Пінчуку. У свою чергу, пан Пінчук є зятем Леоніда Кучми. У 2002 році він одружився на дочці президента Олені.

Андрій Кончаловський постає перед телеглядачами у вигляді такого собі професійного детектива, покликаного розплутати справу, яка не по зубах місцевим слідчим

За словами Андрія Кончаловського, над фільмом про президента Кучму він трудиться вже 3 роки. Правда, широкій громадськості цей факт став відомим незадовго до телевізійного показу. Одну з головних ролей у цьому документальному проекті грає сам автор: Андрій Кончаловський постає перед телеглядачами у вигляді такого собі професійного детектива, покликаного розплутати справу, яка не по зубах місцевим слідчим.

На початку фільму Кончаловський зі стурбованим обличчям ходить кімнатою і викладає вголос здогади, що осяяли його. Слухають метра якісь дівчата (їх роль залишається незрозумілою не тільки глядачеві, а й, судячи з виразу облич юних осіб, їм самим) і хлопець, який виводить з комп'ютера на телевізор сюжети 10-річної давності і уривки інтерв'ю.

- Ні, ну взагалі, щоб зрозуміти історію конфлікту навколо президента, потрібно зрозуміти, кому це потрібно, так? - запитує сам у себе режисер Кончаловський .- І в цьому конфлікті явно, що "касетний скандал" став головним. Тому давайте дивитися, що у нас є на цю тему.

Майки ж треба купити, розробити дизайн, намалювати, розповсюдити. Це ж нормальна піар-кампанія

"На цю тему" матеріалу виявляється зовсім небагато: уривок із сюжету телеканалу СТБ, в якому повідомляється, що зник журналіст Георгій Гонгадзе; заяву дружини журналіста Мирослави Гонгадзе, яка просить всіх, хто знає що-небудь про долю її чоловіка, повідомляти їй будь-яку інформацію; кадри з однієї з перших акцій - на них люди, одягнені у футболки з профілем Гонгадзе, просять владу його знайти. Саме на останніх кадрах Андрія Кончаловського осіняє:

- Стоп, постривай! Ось вони, ці майки, - переможно впадає він до монітора. - Їх же повинен був хтось надрукувати. Майки ж треба купити, розробити дизайн, намалювати, розповсюдити. Це ж нормальна піар-кампанія. В Америці розроблена теорія, як робити державні перевороти: друкуються майки, вигадується гасло. Дивіться, що ще цікаво: шукають людину, треба б обличчя показувати, а показують чорну голову.

Сказавши це, метр, втомлений, але задоволений, звалюється на диван.

Ось такі серйозні аргументи на користь того, що вбивство Гонгадзе - справа рук Америки

- Поряд відразу гасла "Свободу слова!", "Обмеження ...", - вже не припускає, а впевнено міркує він. - Видно, як серйозно опрацьована, методологічно, зовсім не по-українськи (це слово Кончаловський вимовив ласкаво-зневажливо, даючи зрозуміти - мовляв, ну куди вже в Україні щось зробити серйозно і методологічно! - В. К.) опрацьована вся теорія піару! Дуже цікаво! Поїхали далі!

Далі й справді поїхали, проте шкода, що у фільмі не знайшлося місця, наприклад, спогадам Сергія Лещенка, журналіста сайту "Української правди", створеного Георгієм Гонгадзе. З них випливає, що автором чорного профілю є веб-майстер "УП" Сергій Корнієнко - символ, що став на найближчі 10 років фірмовим знаком борців за свободу слова, він зробив усього за 20 хвилин у програмі CorelDRAW. "А сам виступ журналістів пройшло через тиждень після зникнення Георгія, - нагадує Сергій Лещенко. - Друк однієї футболки від сили обійшовся в 10 доларів.

Ось такі серйозні аргументи на користь того, що вбивство Гонгадзе - справа рук Америки".

Думка авторитетів

Однак жанр "об'єктивності" у фільмі підкреслено дотримується. На перший погляд у ньому взагалі представлені всі сторони "касетного скандалу". Крім самого Мельниченка про події тих днів розповідає лідер Соцпартії Олександр Мороз, який оприлюднив "плівки" у Верховній Раді; журналіст і головний редактор авторитетного тижневика "Дзеркало тижня. Україна" Юлія Мостова - людина, добре знайома зі звичками Леоніда Кучми (про її видання екс-президент сказав, що не закриває його лише тому, що йому треба знати правду про те, що відбувається в країні); мати загиблого журналіста Леся Гонгадзе. Але головний фактичний матеріал для роздумів надали не вони, а побіжний російський бізнесмен Борис Березовський, автор книги "ФСБ висаджує Росію" Юрій Фельштинський і керівник Фонду цивільних свобод Олександр Гольдфарб. Всі ці люди брали участь у долі Мельниченка, коли він тікав з України на початку нульових, і першими ознайомилися зі змістом його "плівок".

Жанр "об'єктивності" у фільмі підкреслено дотримується. На перший погляд у ньому взагалі представлені всі сторони "касетного скандалу"

"Дати створення файлів з фрагментами розмов про Гонгадзе були створені за гарячими слідами. Хтось витягав ці фрагменти з величезної кількості матеріалу і потім оформляв їх у вигляді файлів", - згадує в інтерв'ю Олександр Гольдфарб. Його доповнює Юрій Фельштинський, який говорить, що "одна з теорій полягає в тому, що Кучму записували для того, щоб його скинути".

Про Миколу Мельниченка міг би розповісти і ще один критик російської влади, який співпрацював з панами Березовським і Гольдфарбом. Але його вже немає в живих. Це Олександр Литвиненко. Деякий час колишній майор УДО (Управління держохорони) жив у колишнього підполковника ФСБ. У 2005 році Олександр Литвиненко дав інтерв'ю українському "Коммерсанту", де розповів про деякі особливості характеру Миколи Мельниченка. Зараз, через 6 років, Борис Березовський і люди з його команди майже в точності повторюють слова Литвиненка. Збіг в оцінках особистості екс-майора і обставин спілкування з ним дає підставу припускати, що Мельниченко є дійсно таким, як про нього згадують: нерішучим, недовірливим, який у постійному страху за своє життя.

"... Після виборів в Україні він зателефонував Борису і заявив, що його збираються вбити. Тоді Мельниченко, по-моєму, був у Польщі, - згадував Олександр Литвиненко у своєму інтерв'ю, яке він дав автору цих рядків. - І він попросив терміново його врятувати. Борис відразу літак відправив, охоронців ... Мельниченка привезли до Лондона. Якось він запропонував мені сходити з ним у ресторан пообідати. І ми пішли, разом з охоронцями. Я йому кажу: "Колю, навіщо вони тобі потрібні? ! Що за концерт, кому ти тут потрібний? "Я почав розбиратися в цій ситуації і з'ясував, що в Польщі на нього ніхто не готував ніякого замаху, ніщо його життю не загрожувало. Це була просто істерика. Загалом, манія переслідування".

Мельниченко є дійсно таким, як про нього згадують: нерішучим, недовірливим, який у постійному страху за своє життя

У цьому інтерв'ю (воно було взято за рік до смерті Олександра Литвиненка) також йшлося про те, що Мельниченко продав свої "плівки", причому двічі: спочатку Ігорю Бакаю, який при Кучмі був керівником Управління справами президента і втік до Росії після приходу до влади Віктора Ющенко, а потім і Борису Березовському. "Знаю одне: все це ("касетний скандал".- В. К.) провокація, спрямована на дискредитацію Кучми", - резюмує на останній хвилині фільму пан Березовський.

Після перегляду фільму розумієш, що мету, яку поставив собі Кончаловський, - довести, що проти Леоніди Кучми було сплетено хитру змову і він став її жертвою, досягнуто. І не важливо, якими мотивами керувався режисер - фінансовими чи бажанням знайти істину. Але, з іншого боку, не залишає відчуття, що продемонстрований українському глядачеві епізод фільму "Битва за Україну" - це все ж маніпуляція, добротна і професійно зроблена. Автор не відповідає на хвилююче питання: за чиєю вказівкою був убитий Георгій Гонгадзе, але зате він знає, хто цього, на його думку, не робив. Слід зауважити, що фільм настільки сподобався захисникам пана Кучми, що вони навіть попросили слідчих долучити стрічку як речовий доказ до справи (формулювання звучало так: "цей фільм містить фактичні дані, що мають доказове значення").

Кончаловський спробував максимально обілити президента, відкинути всі звинувачення в тому, що саме він виступив замовником розправи над опозиційним журналістом. Але фільм російського режисера не єдиний засіб у кропіткій роботі щодо відведення підозр від екс-президента. Роботі, спрямованій не тільки на українців, але і на західних спостерігачів. Про те, що Мельниченко міг керуватися фінансовими мотивами, коли записував розмови в кабінеті колишнього президента, раніше в інтерв'ю "Коммерсанту" (Україна) розповідав адвокат Алан Дершовіц - міжнародна зірка юриспруденції, запрошений Віктором Пінчуком для захисту інтересів свого тестя. Крім того, пан Дершовіц наполягає: встановити з 100-відсотковою гарантією той факт, що "плівки" не зазнавали монтажу, не можна.

Після перегляду фільму розумієш, що мету, яку поставив перед собою Кончаловський, - довести, що проти Леоніда Кучми було сплетено хитру змову і він став її жертвою, досягнуто

Відомий всьому світу адвокат і прославлений російський режисер - це ще не все. 83 народні депутати з усіх фракцій Верховної ради в квітні розповсюдили заяву, в якій висловлювали заклопотаність тим, що не розслідується діяльність Миколи Мельниченка та його можлива співпраця з іноземними спецслужбами. Пізніше відбувся з'їзд офіцерів України, який ініціював звернення до генерального прокурора Віктора Пшонки з вимогою порушити кримінальну справу проти екс-майора УДО. "Мельниченко - зрадник, а не герой. Це людина, що порушила клятву офіцера, він повинен понести за це покарання. І коли його приведуть до відповіді, прізвища ляльководів, які за ним стоять, я впевнений, будуть названі", - вважає генерал-лейтенант Вілен Мартиросян.

Одночасно до захисту Леоніда Кучми підключилися діячі мистецтв. Так, у зверненні, також скерованому на ім'я генпрокурора і підписаного відомим режисером Анатолієм Солов'яненком (молодшим) та оперною співачкою Марією Стеф'юк, говориться: "Ми добре знаємо Леоніда Даниловича як видатного громадського та державного діяча, людину з великої літери і справжнього патріота Батьківщини. Глибоко переконані, що така чуйна, добра і щира людина, як Леонід Данилович Кучма, не здатна на здійснення будь-якого злочину, тим більше такого важкого, в якому його звинувачують".

Ну як тут не почати сумніватися в тому, що екс-президент може бути причетний до вбивства з наступним відсіканням голови від трупа і перепохованням безголового тіла в лісопосадці під Києвом? Фінальний акорд, який нині добиває залишки підозр, - останні секунди фільму Андрія Кончаловського. Мати Георгія Гонгадзе, витираючи очі, каже: "Я Леоніду Даниловичу сказала: ні одна моя сльоза на ваше серце не впаде, бо я на вас не плачу. Я вас ні в чому не звинувачую".

Така чуйна, добра і щира людина, як Леонід Данилович Кучма, не здатна на здійснення будь-якого злочину, тим більше такого важкого, в якому його звинувачують

Проте залишаються і ті, хто думають - саме Леонід Кучма повинен відповідати за смерть Гонгадзе. "Подібної халтури не доводилося бачити з 2001 року, коли на замовлення Пінчука Чарльз Клоувер зняв фільм "Піар". Там також просувалася версія "американського сліду" у справі Гонгадзе. Найвагомішим аргументом було те, що один з активістів акції "Україна без Кучми", Володимир Чемерис, отримав від США офіційний грант на свою організацію "Республіка", - обурюється Сергій Лещенко. - Аргументація про революцію ціною 15 тисяч доларів - це круто! Але ще крутіше - найняти відомого російського режисера, який буде марити на телекамеру, навіть не розуміючи предмета свого псевдорозслідування".

Такої ж думки дотримується і Мирослава Гонгадзе, участь якої, до речі, Андрій Кончаловський не передбачив у своєму фільмі. Хоча саме вона, при належній фантазії, могла б зайняти в змовницькій теорії режисера гідне місце - після вбивства чоловіка вона залишила Україну і зараз живе з дітьми в США. "Мені огидно коментувати марення кінорежисера, який в лічені дні перекваліфікувався у слідчого. Потік його свідомості не відмазує Кучму, а скоріше змішує з брудом самого Кончаловського", - заявила Мирослава Гонгадзе через соціальну мережу Facebook. Теж, до речі, американську.

***

У рубриці Огляд преси статті із закордонних ЗМІ про Україну публікуються без купюр і змін. Редакція не несе відповідальності за зміст даних матеріалів.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Корреспондент.net в соцмережах