Головна
 

Росбалт: Ні кроку без Заходу

3 червня 2011, 10:33
0
3

3-4 червня в Одесі глави МЗС Росії, України, Молдови і Придністров'я повинні обговорити конфлікт на Дністрі. Але вчора МЗС Молдови заявило, що його шеф нікуди не їде. Кишинів явно побоюється нового "плану Козака" і демонстративно не хоче спілкуватися з Москвою і Києвом без участі Заходу, - пише Андрій Сафонов в російському виданні Росбалт.

Якщо вірити ЗМІ, основною темою діалогу Сергія Лаврова з Костянтином Грищенком стане врегулювання молдавсько-придністровського конфлікту. Тим більше, що до розмови запрошені придністровський колега Володимир Ястребчак і молдавський - Юріє Лянке. Одеські зустрічі мають стати генеральною репетицією перед консультаціями в Москві стосовно цієї ж теми, запланованими на 21 червня. На відміну від Одеси, консультації вперше з 2006 року мають відбутися у форматі "5 +2" (Молдова і Придністров'я - сторони конфлікту, Росія, Україна і ОБСЄ - посередники, ЄС і США - спостерігачі).

"Спекотний" червень цілком може вплинути на подальший розвиток політичних подій на південному заході колишнього СРСР. У тому числі - на відносини Росії й України, у яких є не тільки розбіжності, а й спільні інтереси. Серед позицій, що об'єктивно збігаються, - ставлення до експансії Румунії, яка вже відбувається.

Основною темою діалогу Сергія Лаврова з Костянтином Грищенком стане врегулювання молдавсько-придністровського конфлікту

Після "помаранчевої революції" в Україні Москва намагалася солідаризуватися з Бухарестом в грі проти Києва. Така тактика виявилася недалекоглядною і кон'юнктурною - Румунія просто відпрацювала розбіжності слов'янських країн у своїх стратегічних інтересах. Поки Москва шукала кон'юнктурних союзників у натиску на Київ, МЗС Румунії домоглося від російського МЗС засудження пакту Ріббентропа-Молотова у спільній заяві від 23 серпня 1939 року. У результаті Бухарест отримав формальний привід ставити питання про "несправедливість" повернення до складу СРСР Бессарабії, Південної Бессарабії і Північної Буковини 28 червня 1940. Так Румунія одночасно завдала удару і по територіальній цілісності України, і по суверенітету Молдови. А Росія нічого не виграла: незабаром Бухарест зажадав від неї повернення т.зв. "Румунського золота", вивезеного з Росією під час I Світової війни на зберігання, а також припинення підтримки Придністров'я.

Стало ясно, що апетити Румунії поширюються не тільки на деякі землі України і Молдову, а й на ПМР: інакше для чого Бухарест люто повстав проти федералізації колишньої МРСР і виступив за беззастережне виведення російських військ з берегів Дністра? Абсолютно зрозуміло - щоб у день "Х" Тирасполь зустрів румунські домагання без статусу в складі Молдови і без військового прикриття Росії.

"Спекотний" червень цілком може вплинути на подальший розвиток політичних подій на південному заході колишнього СРСР. У тому числі - на відносини Росії й України

Якщо міркувати логічно, то Київ і Москва напередодні зустрічі 3-4 червня розуміють: їх інтереси опинилися під ударом через Прута. Україна не може не бачити цього після відторгнення частини її Чорноморського шельфу в районі острова Зміїний, а також після румунських домагань на дунайський острів Майкан. А Росія - після прохання Бухареста про розміщення у себе елементів системи американської ПРО.

То чи є основа для вироблення спільних підходів Росії та України з молдавсько-придністровського врегулювання? Здається, є.

По-перше, це побоювання форсованого молдавсько-румунського зближення, яке і так вже йде після приходу осінню 2009 року до влади в РМ "Альянсу за європейську інтеграцію".

По-друге, інтересам і Києва і Москви відповідало б скасування молдавським парламентом Закону про статус населених пунктів Лівобережжя Дністра від 22 липня 2005 року. Цей закон, нагадаємо, абсолютно ігнорує реальність і виходить з унітарної моделі врегулювання. Очевидно, що унітарна Молдова, що включає Придністров'я, неминуче потрапить у сферу впливу, а потім, можливо, і до складу Румунії. У результаті потужність Румунії стане нагадувати ту, яку ця країна мала у 1918-1940 роках. А програють Росія і Україна. Водночас, ПМР - противага румунському проникненню на пострадянський простір.

Румунія просто відпрацювала розбіжності слов'янських країн у своїх стратегічних інтересах

По-третє, не тільки Росія, але й Україна виграли б від закріплення конституційного нейтралітету Молдови. Інакше вона виявиться новобранцем НАТО під наглядом румунського сержанта. Усі протести Києва щодо румунських дій в Молдові, а також на населених молдаванами і румунами українських територіях розбивалися б на підтримку структур, в яких складається Бухарест. Це послабило б Україну в її територіальному та політичному протистоянні з Румунією.

По-четверте, Росія і Україна могли б зійтися на федеративній або конфедеративній моделі врегулювання молдавсько-придністровського конфлікту. Інший варіант малоймовірний. Українські політики ясно дають зрозуміти, що незалежність ПМР вони не визнають, боячись "сепаратизму" на власній території. Про це, зокрема, заявив днями Тарас Чорновіл. Росія, яка не має спільного кордону з Придністров'ям, змушена це враховувати, а, значить, вона також не піде в доступній для огляду перспективі на таке визнання.

Молдова, що включає Придністров'я, неминуче потрапить у сферу впливу, а потім, можливо, і до складу Румунії. У результаті потужність Румунії стане нагадувати ту, яку ця країна мала у 1918-1940 роках.

Те, що напередодні зустрічей 3-4 і 21 червня Росія і Україна як і раніше виходять з невизнання придністровської незалежності і з визнання територіальної цілісності Молдови в межах колишньої МРСР - потужний козир Кишинева і Бухареста. Це - стратегія. Але в тактиці у РМ вже довгий час немає гнучких за характером напрацювань. Так, ще 31 березня міністр закордонних справ РМ Лянке заявив журналістам: "молдавська сторона не готувала якихось нових аргументів, і вони залишаються настільки ж ясними і логічними, як і були раніше. Мандат же миротворчих сил, визначений у 1991 році, не відображає нинішньої ситуації, оскільки з цього часу не було ніяких збройних сутичок, тому його, безсумнівно, необхідно переглянути ". Крім цього, Лянке згадав про те, що "необхідно вивезти боєприпаси, що зберігаються на території Придністров'я, що є обов'язком Росії". У поєднанні з ПРО США на території союзної нинішньому Кишиневу Румунії, це - не найкраща аргументація перед обличчям партнера.

1 червня в ЗМІ з'явилося інтерв'ю прем'єр-міністра РМ Володимира Філата польським журналістам. Воно відобразило деяку нервозність офіційного Кишинева. Так, прем'єр оцінив роль російських миротворців наступним чином: "Сили, які називаються миротворчими військами, повинні бути нейтральними, а не брати участь у захисті режиму". Далі він загострив ситуацію: на запитання, що має намір робити Молдова для підвищення енергетичної безпеки в умовах, коли на 99,5% залежить від російського газу, Філат відповів: "Ми готуємося побудувати інтерконнектори з Румунією, які під'єднають нашу газотранспортну мережу до румунської, а завдяки цьому - і до мережі ЄС ". Аналогічні з'єднання Молдова, за його словами, планує побудувати в сфері електроенергії. Москві і Києву ясно вказали, на кого має намір орієнтуватися молдавське керівництво в справі послаблення залежності від Сходу.

Українські політики ясно дають зрозуміти, що незалежність ПМР вони не визнають, боячись "сепаратизму" на власній території

Заяви, що дратують як російських, так і українських партнерів (через яких, як бачить читач, проглядають вуха Бухареста), явно не назвеш блискучою дипломатією. Швидше, вони покликані спровокувати, перш за все, Москву на яку-небудь різкість. Можливо, Молдова отримала інформацію, згідно з якою Росія приготувала на випадок офіційного відновлення переговорів у форматі "5 +2" якийсь федеративний чи конфедеративний варіант під умовною назвою "Козак-2". У цих умовах Кишинів, який до того був обома руками за відновлення переговорів, може напередодні 3 червня спробувати відіграти назад.

Це враження підсилюється від демаршу молдавського МЗС 1 червня. Так, українське джерело вказало у ЗМІ, що "відповідно до попереднього плану, що є у нього в наявності, глави МЗС РФ і України спочатку проведуть окремі зустрічі з представником ПМР і Молдови, а потім, можливо, відбудеться спільна зустріч глав усіх 4-х МЗС ".

Судячи за повідомленнями з Тирасполя, міністр закордонних справ ПМР Володимир Ястребчак до Одеси поїде. Проте 1 червня інформаційне агентство "Новини-Молдова" опублікувало сенсаційну заяву МЗС Кишинева. "Міністр закордонних справ і європейської інтеграції Юріє Лянке не планує цього тижня ніяких візитів за кордон, повідомив агентству співробітник прес-служби відомства. На уточнююче запитання, чи буде Лянке зустрічатися 3 і 4 червня в Одесі з Сергієм Лавровим, співрозмовник агентства повторив:" у міністра не передбачається в п'ятницю (3 червня) ніяких візитів за кордон ".

Можливо, Молдова отримала інформацію, згідно з якою Росія приготувала на випадок офіційного відновлення переговорів у форматі "5 +2" якийсь федеративний чи конфедеративний варіант під умовною назвою "Козак-2

Якщо позиція Кишинева і справді така, то перед нами - свідоме загострення Кишиневом ситуації, демонстрація того, що керівництво унітарної Молдови не бачить сенсу навіть обговорювати федерацію чи конфедерацію з Придністров'ям. Якщо це так, то працювати молдавські дипломати будуть лише у форматі "5 +2" у Москві 21 червня. Якщо ж замість Лянке з Кишинева в останній момент приїде до Одеси віце-міністр - то і цей жест буде витлумачений як небажання спілкуватися з Москвою і Києвом без прикриття з Заходу, а також - як невизнання Тирасполя рівноправним партнером по переговорах. Немає сумніву, що в ці дні та години, аж до 3 червня, керівництво Молдови консультується з Румунією, ЄС і, можливо - зі США. А керівництво ПМР тримає зв'язок із Росією і Україною.

З чисто дипломатичної точки зору ситуація напередодні Одеської зустрічі 3-4 червня дуже цікава. З геополітичної точки зору - ще цікавіша. Від того, чи зможуть Росія і Україна в ці дні скоординувати свої підходи до молдавсько-придністровського врегулювання, залежить, в кінцевому рахунку, спокій на південному заході колишнього Радянського Союзу і зрив планів румунського проникнення в напрямку Одеси, де панове міністри мають намір вранці 3 червня поснідати на морському повітрі.

***
У рубриці Огляд преси статті із закордонних ЗМІ про Україну публікуються без купюр і змін. Редакція не несе відповідальності за зміст даних матеріалів.


Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Корреспондент.net в соцмережах