Головна
 

ЕЖ: Ходьба на місці

4 червня 2013, 09:27
0
4
Україна - ОДКБ -  Євразійський союз - СНД - саміти
Фото: Прес-служба Президента
Оскільки документ не є міжнародним договором, то і ціна його відповідна, - ЕЖ

Минулого тижня всі великі інтеграційні "формати" пострадянського простору - ОДКБ, Євразійський союз і Співдружність незалежних держав - провели свої саміти. Як і очікувалося, їх, імовірніше, варто віднести до категорії "не-подій", оскільки ніяких серйозних рішень прийнято не було, - пише Аркадій Мошес у російському Ежедневном Журнале.

Але поговорити все одно є про що. Тому що навіть з бідно зроблених публічних заяв стає очевидним, що імпульс, доданий "збиранням земель" навколо Росії з поверненням Володимира Путіна на посаду президента, на очах вичерпується. Головну увагу відтепер, схоже, буде приділено тому, як при можливості видати невдачі за досягнення, а в крайньому випадку - виправдатися за допомогою "об'єктивних" причин типу світової кризи.

З ОДКБ взагалі конфуз вийшов. Зустріч проігнорували лідери двох із шести країн-членів - президенти Білорусії Олександр Лукашенко та Вірменії Серж Саргсян. Для порівняння, чи можна собі уявити, що на саміт НАТО не приїде третина керівників і Білий дім цього ніби не помітить? Навряд чи. І справа не у визнанні або невизнанні чийогось лідерства. Просто не прийнято серед західних країн так поводитися, демонстративно показуючи відсутність інтересу до спільної справи. А в ОДКБ прийнято. Що тим більше неприємно, оскільки об'єктивно ніша для ОДКБ існує. Забезпечення регіональної безпеки вже в недалекому майбутньому, після виведення американських військ з Афганістану, вимагатиме значних спільних зусиль. Але, мабуть, так вже Москва за останні десятиліття вибудувала роботу з деякими союзниками, що у них у будь-який момент можуть виникнути свої міркування вищого порядку щодо участі-неучасті у загальних заходах, свої пріоритети. Можливо, якби ОДКБ безкоштовні кредити роздавала, Олександр Лукашенко і приїхав би до Бішкека, незважаючи на складнощі в двосторонніх відносинах, викликані наданням ним політичного притулку колишньому президенту Киргизстану Курманбеку Бакієву. А так - навіщо час втрачати?

Але, мабуть, так вже Москва за останні десятиліття вибудувала роботу з деякими союзниками, що у них в будь-який момент можуть виникнути свої міркування вищого порядку щодо участі-неучасті у загальних заходах, свої пріоритети

Але від ОДКБ багато не вимагають. Не думаю, що в Москві хтось сьогодні схильний перебільшувати реальний потенціал цієї організації. Інша справа Митний союз і євразійська економічна інтеграція в цілому. Цей проект неодноразово заявлений як флагманський, у якого просто немає права на провал. І зовні переможних реляцій все одно хоч відбавляй. Підтверджені домовленості про створення до 2015 року Євразійського економічного союзу, а глава Євразійської економічної комісії Віктор Христенко рапортував перед присутніми в Астані главами Росії, Казахстану і Білорусії про зростання ВВП, що перевищує європейський і американський, і збільшення взаємної торгівлі.

І все б нічого, якщо не звертати уваги на те, що наводиться торішня інформація. Власне кажучи, вже і торік не все було добре. За даними самої Євразійської комісії, в третьому кварталі внутрішня торгівля в Митному союзі зросла лише на 4 відсотки, у четвертому - на 2,4. Ну а в першому кварталі 2013 р вона впала  майже на 10%. (інформація взята зі старого сайту Євразійської комісії tsouz.ru. Новий, запущений в квітні, сама назва якого ніби спеціально вибрана для зручності англомовних користувачів eurasiancommission.org - підозріло застигла на листопаді 2012 року). І Росстат, у свою чергу, підтверджує: російська торгівля з Білоруссю і Казахстаном впала на 18 відсотків, тому сьогодні частка МС у російському товарообігу менша від італійської, не кажучи вже про німецьку, нідерландську і тим більше китайську. При цьому з Білорусією вона скоротилася на понад 30 відсотків, а російський експорт до Білорусі знизився на 23,6 відсотки.

У третьому кварталі внутрішня торгівля в Митному союзі зросла лише на 4 відсотки, у четвертому - на 2,4. А в першому кварталі 2013 р вона впала майже на 10%

Начебто про кризу порівнянних розмірів в російській економіці ніхто не чув. Але секрет простий. Митний союз - це інтеграція Південь-Південь. У країн-учасників чимало виробництв-конкурентів, і тому з погіршенням глобальної економічної кон'юнктури спрацьовують старі протекціоністські інстинкти, бажання зберегти свій ринок для своїх же виробників. Скасування тарифів у внутрішній торгівлі виявляється недостатнім там, де завжди можна застосувати адміністративні важелі. Що і відбувається.

Правда, дуже до речі в Астану приїхав український Президент Віктор Янукович зі своїм планом приєднання України до МС як спостерігача. Статус цей у Митному союзі не передбачений. Можливо, його введуть в Євразійському економічному союзі, а можливо, і цього не буде. Ще нещодавно Росія не виявляла ніякого інтересу до традиційних для Києва спроб вступати, не вступаючи. А тепер раптом проявила. Напевно, це все-таки хоч якийсь "вовни жмут", можливість поговорити про привабливість Митного союзу. Знову-таки, у відповідному меморандумі, підписаному в кінці тижня вже українським прем'єром Миколою Азаровим і тим же Христенком, які поставили перед Україною завдання "утримуватися від дій і заяв, спрямованих проти інтересів МС та єдиного економічного простору". І тце добре, хоча оскільки підписаний документ не є власне міжнародним договором, то і ціна його із положеннями відповідна для обох сторін.

Ще недавно Росія не виявляла ніякого інтересу до традиційних для Києва спроб вступати, не вступаючи. А тепер раптом проявила.

Януковичу цей на практиці безглуздий піар-хід потрібен насамперед для того, щоб нагадати ЄС, що у нього нібито є можливість відвести країну на Схід і тим самим підштовхнути Брюссель до підписання з Україною угоди про асоціацію без виконання Києвом певного набору вимог, головна з яких - звільнення Юлії Тимошенко. Ну що ж, побажаємо українському керівництву везіння у вдосконаленні навички сидіти на шпагаті. Тому повірити в його готовність інтегрувати Україну з Росією у Брюсселі сьогодні охочих небагато, а от надати Україну і Януковича на їхній розсуд - скільки завгодно.

Правда, можна ще спробувати видати статус спостерігача в МС за дипломатичний успіх всередині України. Мовляв, ми домагалися відносин за формулою "3+1" - так от, дотиснули таки Москву. Публікації такого роду вже з'явилися. Але звучить якось непереконливо.

Особливо якщо найближчим часом все-таки відбудеться передача, повна або часткова, української газотранспортної системи в руки російських економічних суб'єктів. Аналізувати цей сценарій докладно тут поки не варто, але й скидати з рахунків не доводиться. Утім, якщо це відбудеться, буде йтися про традиційну двосторонню угоду, що ніякого відношення до Євразійського союзу не має.

Януковичу цей на практиці безглуздий піар-хід потрібен насамперед для того, щоб нагадати ЄС, що у нього нібито є можливість відвести країну на Схід і тим самим підштовхнути Брюссель до підписання з Україною угоди про асоціацію без виконання Києвом певного набору вимог, головна з яких - звільнення Юлії Тимошенко

Зустріч Ради глав урядів СНД була цікава тільки тим, що до Мінська приїхав російський прем'єр Дмитро Медведєв. Багатьом пам'ятні слова, які він наговорив на адресу Олександра Лукашенка в початковий період білоруської президентської кампанії 2010 р., коли Мінськ активно загравав із ЄС. Знову-таки, двосторонніх зустрічей Путіна і Лукашенка не було вже досить давно, і Астана не стала винятком. Тому просто цікаво було поспостерігати, як поводитиметься з Медведєвим білоруський господар заходу, що нині перевершує російського візитера в ранзі. І, схоже, Лукашенко не втрачає впевненості у собі. Тому що практично переконаний, що у відносинах з Москвою йому все зійде з рук, як торішні 1,5 млрд доларів експортних мит, відведені з російського бюджету під час відомої афери з експортом розчинників-розріджувачів. Так, Москва неодноразово погрожувала покаранням, але нафта продовжує поставлятися в необхідних Білорусії обсягах і кредитами теж не ображає. При цьому власність можна не передавати, калійний і автомобільний холдинги не створювати, а щодо нових військових об'єктів Росії у Білорусії висловлюватися ухильно, сподіваючись поторгуватися. А оскільки все так, то чому б не спробувати відновити взаєморозуміння з Європою? Тому будемо чекати саміту Східного партнерства у Вільнюсі в листопаді. Зовсім не дивно, якщо Білорусь буде там представлена ​​на високому, хоча і не президентському рівні.

Те, що протокольні зустрічі пострадянських лідерів за своєю (не) значущістю можуть цілком конкурувати із самітами Росія-ЄС, один з яких в ці дні проходить в Єкатеринбурзі, не нове. Різниця в тому, що російсько-європейські відносини в основному розвиваються таки за ринковими законами, і тому їхня економічна складова певною мірою здатна сама "подбати про себе". А про пострадянську інтеграцію, де політики більше, ніж економіки, цього, на жаль, не скажеш.

***

У рубриці Огляд преси статті із закордонних ЗМІ про Україну публікуються без купюр і змін. Редакція не несе відповідальності за зміст цих матеріалів.

СПЕЦТЕМА: Переговори про асоціацію між Україною та ЄС
ТЕГИ: УкраїнаЄСугода про асоціаціюМитний союз
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Корреспондент.net в соцмережах