Головна
 

Москва і Київ лишаються стратегічними партнерами

14 листопада 2000, 09:56
0
2

Секретар Ради національної безпеки й оборони України ЄВГЕН Марчук вважає, що політичні еліти двох країн прощаються з комплексами "старшого і молодшого брата". Про це ЄВГЕН Кирилович заявив в інтерв'ю «Незалежній газеті».

- ЄВГЕН КИРИЛОВИЧ, можна припустити, що підсумки переговорів президентів Росії й України в Сочі, за якими, певно, підуть програмні заяви Леоніда Кучми з розвитку україно-російських відносин, ваші активні контакти і робочі зустрічі із Сергієм Івановим, рішення Ради безпеки РФ свідчать про новий етап у міждержавних взаєминах двох слов'янських країн?

- Думаю, що сьогодні для багатьох на Україні й у Росії наступив момент одкровення, політичні еліти наших двох країн прощаються з комплексами "старшого і молодшого брата", стереотипами, що встигли з'явитися за останні десять років історії двох суверенних, незалежних держав. У вересні-жовтні ми зробили важливі кроки назустріч один одному, надали російсько-українським міждержавним відносинам новий, конструктивний імпульс. Особливо хочу підкреслити, що для України Росія, як і раніше, залишається великим сусідом і стратегічним партнером.

У Києві російський напрямок української зовнішньої політики підкріплено багатьма рішеннями й указами президента, в тому числі і з кадрових питань. Але, підкреслюю, російський вектор нашої зовнішньої політики, як стратегічний, на рівні вищого керівництва країни, завжди залишався незмінним, ніколи не улягав жодним сумнівам.

Правда, зауважу, що часом деякі високі чиновники дозволяли собі вільно інтерпретувати вказівки президента, але це була лише приватна думка, а може бути, елементарний недомисел. Я вже рік працюю на посаді секретаря Ради національної безпеки й оборони України і був свідком, як президент Леонід Кучма обурювався з приводу деяких непродуманих кроків чиновників із Кабінету міністрів, Міністерства закордонних справ у плані співробітництва з Росією.

- Можна сподіватися, що в перспективі стабільність україно-російських відносин буде визначатися не політиками, а представниками ділових кіл наших країн?

- Слушне запитання, і от чому. На Україні чимало бізнесменів, підприємців стали парламентаріями й активно займаються політичною діяльністю. Вони, як правило, є прихильниками розвитку політичних, економічних відносин між Україною і Росією. Якась частина української політичної еліти насторожено відноситься до Росії, вважає її зовнішню політику підступною, макіавеллістською. Варто пам'ятати, що Україна - одна з найбільших європейських країн, у нас є "політичний" Схід, є "політичний" Захід. Традиційно східні реґіони були орієнтовані на економічне співробітництво з російськими прикордонними областями, там багато зв'язків з Росією на гуманітарному рівні, глибокі корені сімейних, родинних відносин. Український політичний Захід специфічний. Не зупиняючись на добре знайомих кожному проблемах, хочу лише помітити, що ми розглядаємо єдність українського суспільства в його національному різноманітті. Ми не ховаємо наших внутрішніх проблем, але смію зауважити, що Україна відроджується без крові і національних конфліктів. Це в тому числі заслуга і політичного керівництва країни.

- Багато хто в Києві часто говорить, що треба звільнитися від впливу Москви, але, імовірно, треба вважати, що наші країни взаємозалежні?

- Ви маєте рацію! Теза про взаємозалежність логічна і правильна. Ми не тільки сусіди, але і партнери. Історія розпорядилася так, що економічний розвиток наших країн визначається тим, наскільки кооперативні зв'язки, співробітництво між підприємствами, що у минулому існували як складові єдиного народно-господарського комплексу, зможуть працювати, взаємодіяти, керуючись лише взаємовигідними інтересами, одержанням прибутку, зароблянням грошей, відкриттям нових робочих місць.

Якщо десь домінує Росія - це даність, факт - на історію не ображаються. Але транзит російського газу в Європу залежить у тому числі і від України, тому однобічної залежності немає, наші відносини повинні будуватися на основі політики прагматизму, доцільності.

- Законодавці погодилися дати добро на приватизацію газотранспортної системи України?

- Це проблема не економічна, це проблема менталітету молодої української еліти. Я ще в 1995 році прийшов до висновку, що приватизація газотранспортної інфраструктури України доцільна з погляду державних інтересів. Я і сьогодні намагаюся переконати багатьох тут, у Києві, що ми дочекаємося, коли будемо танцювати і горлати патріотичних пісень на порожній, іржавій газовій трубі. А сьогодні я ще більш переконаний, що Росію необхідно зацікавити участю в приватизації газової труби в будь-якій прийнятній і взаємовигідній формі. Я пригадую 1994 рік. Харків, переговори з Віктором Черномирдін із продажу бомбардувальників Ту-160 і крейсера "Варяг", і пам'ятаю, як українська сторона не прислухалася до порад фахівців, а в результаті втратила багато чого.

- ЄВГЕН Кирилович, ви часто зустрічаєтеся із секретарем Ради безпеки РФ Сергієм Івановим, не могли б ви докладніше розповісти про ваше співробітництво?

- Після сочінських переговорів президентів наших країн ми в Москві двічі зустрічалися із Сергієм Івановим. Найближчим часом, десь у середині листопада, Сергій Борисович з робочим візитом відвідає Київ. Перед нами стоїть завдання взяти під особливий контроль виконання вказівок президентів по активізації економічного, гуманітарного співробітництва між нашими країнами. Ми підписали протокол співробітництва між Радою безпеки й оборони України і Радою безпеки РФ, розробили спільний план по контролі вказівок президентів. Наприклад, президенти дали завдання обом урядам підвести енергетичний баланс двох країн.

- Сьогодні багато суперечок навколо питання інформаційного обміну між нашими країнами. Вам не здається, що рішення цієї проблеми кимось переноситься в ідеологічну площину?

Найближчим часом ми проведемо спеціальне засідання Ради безпеки й оборони України з проблеми захисту інформаційного простору України. Але, погодьтеся, що таке формулювання проблеми умовне, тому що закритого інформаційного простору України бути просто не може, є світовий інформаційний простір, частиною якого є Україна. Президентом нашої країни поставлене завдання - вийти на європейський цивілізований рівень організації інформаційного обміну між Україною й іншим світом. Ми прекрасно розуміємо, що заборонні міри в інформації наївні і безуспішні, Інтернет ніхто не заборонить. Державна політика в області інформації - це гарантії будь-якому громадянину надати право вибору, на якій мові він бажає цю информацію одержувати. У нас є популярний на Україні телеканал "Інтер". Отож, найближчим часом він працюватиме на трьох мовах - українській, російській й англійській, тобто, якою мовою йому слухати і дивитися телепередачі, визначатиме глядач. Поряд з державними програмами створення умов для функціонування і розвитку державної мови ми намагаємося знайти згоду в суспільстві по настільки делікатній проблемі. Воля інформації прискорить створення цивільного суспільства, зніме проблеми провінціальності України, дозволить прилучитися нашим громадянам до європейської і світової інформаційної культури. Гроші, як відомо, прагнуть волі, у тому числі й інформаційної.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах