Головна
 

Ющенко висунув ультиматум і залишив заповіт

28 листопада 2000, 10:35
0
4

Російські ЗМІ здебільшого говорять про відставку українського прем'єра як про неминучий факт. «Независимая газета» називає останнє інтерв'ю Ющенка «Зеркалу недели» політичним заповітом прем'єра, у якому він розлучається зі своїм економічним романтизмом, вірою в економічні реформи в наскрізь пронизаній корупцією державі, де спекулятивні інтереси олігархічних груп протистоять легітимним виконавчим структурам влади.

Схоже, що прогноз "НГ" (див. "НГ" 11.11.2000) щодо відставки глави Кабінету міністрів України підтверджується. Наприкінці минулого тижня Віктор Ющенко передав Леонідові Кучмі лист, який, по суті, є ультиматумом. Український прем'єр висунув дванадцять умов, від виконання яких залежить його подальше перебування в посаді прем'єр-міністра. Хоча прес-секретар Леоніда Кучми назвав дезінформацією повідомлення інформаційних аґенцій про лист Віктора Ющенка на ім'я президента, у якому міститься прохання про відставку, проте "НГ" має достовірну інформацію про те, що це - факт.

Останньою краплею, що переповнила чашу терпіння Віктора Ющенко, стала безпрецедентна заява Леоніда Кучми під час його візиту в Туреччину 24 листопада. Президент звинуватив свій уряд "у зраді національним інтересам" і "розвалі піраміди розрахунків за енергоносії з Росією".

Не маючи, як видно, можливості особисто порозумітися з президентом, Віктор Ющенко "виніс сміття з хати". Протиріччя між гарантом української конституції і главою виконавчої влади стали публічними і відкритими після того, як у минулу суботу респектабельний київський щотижневик "Зеркало недели" опублікував інтерв'ю з Віктором Ющенком, яке відповідає всім критеріям політичного заповіту прем'єр-міністра України.

У своєму "заповіті" Віктор Ющенко фактично прощається зі своїм економічним романтизмом, вірою в те, що економічними реформами можна займатися в нестабільному політичному і соціальному середовищі, у державі, наскрізь пронизаному корупцією, де леґітимним виконавчим структурам влади протистоять, як сказано в інтерв'ю, спекулятивні інтереси олігархічних корпоративних груп. Головним лейтмотивом тексту стали слова прем'єра про те, що "сумно, що урядова дистанція дуже коротка", що "термін роботи уряду коли-небудь закінчується", що "життєвий цикл українських урядів недовгий".

Однак, ідучи, Віктор Ющенко вирішив голосно грюкнути дверима. Фактично він обвинувачує президентську команду в тому, що вона цілком свідомо, виконуючи установки президента, проводила політику дискредитації уряду і, взявши на себе всю повноту відповідальності за економічну і політичну майбутність України, відсторонила уряд від рішення доленосних економічних проблем. Прем'єр попереджає партію влади: "проблема енергетики може коштувати Україні політичної незалежності" і констатує, що мети й інтереси уряду не стали тотожними цілям і інтересам політичної й економічної еліти країни.

Об'єктивно сьогодні на Україні створений конфліктний розлам між добре структурованою більшістю національних буржуазій, що зуміла "узяти під ноги" органи державної влади, і, користуючись термінологією прем'єра, різношерстими, неорганізованими групами "порядних" політиків, які представляють виконавчу владу, але не мають фінансові й інформаційні ресурси. Якщо останні представляють абстрактну, за словами прем'єра, "критичну масу чесних людей", то противників реформ і корупціонерів Віктор Ющенко в інтерв'ю назвав прямо: це міністр і екс-міністр енергетики Сергій Єрмілов і Сергій Тулуб, під керівництвом яких "проводилися заліки і вимивалися мільярди державних засобів". Тих людей, які борються із прозорістю роботи ПЕК України, прем'єр називає "організованими, цинічними, підлими", тому йдеться не про "дискусію побудови енергетичного ринку, а про наймогутніший канал перерозподілу національного багатства" держави.

Прем'єр констатує, що президент створював противагу не тільки між галузями влади, але й усередині Кабінету міністрів. За його словами, "силовики", прямо підпорядковані Леонідові Кучмі, не тільки не були партнерами уряду, але й не виконували доручення його і президента по наведенню порядку в енергетику.

У минулому прем'єр неодноразово підкреслював, що сам формував свою урядову команду, але фактично усі відставки міністрів уряду були, за словами Ющенко, "логічним кроком" президента. У своєму ультимативному листі до Леоніда Кучмі прем'єр уперше вимагає надати йому "можливість проводити незалежну кадрову політику в Кабінеті міністрів, припинити дискредитацію уряду", а також називає конкретні прізвища посадових осіб, що повинні бути усунуті з посад.

Важко уявити, що Леонід Кучма відгукнеться на прохання свого прем'єра. Система київської влади побудована на принципах авторитарного президентського керування країною, псевдопарламентаризму і несамостійного у своїх рішеннях уряду, що більше нагадує пожежну команду, а не генеральний штаб керування економікою. Кучма навряд чи допустить, щоб наприкінці цього тижня в Мінську, під час проведення самміту СНД, Віктор Ющенко зустрівся з прем'єром уряду РФ Михайлом Касьяновим і підписав ті угоди з поставок російських енергоресурсів на Україну і з українських боргів за газ, до яких вони прийшли в Москві 17 листопада.

Водночас Віктор Ющенко, єдиний український прем'єр, діяльності якого довіряють не тільки праві, національно орієнтовані політичні партії, але і вони мають величезний авторитет в інтеліґенції, представників середнього класу, міського робочого і сільського обивателя. Ухвалення рішення про відставку уряду може обернутися повною байдужістю людей до влади, їхньою готовністю жити в закритому суспільстві, позбавленому політичної й економічної перспективи. Цінності ринку, демократії, свободи слова можуть стати для України порожнім звуком.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах