Головна
 

Американський слід українського скандалу

20 грудня 2000, 11:04
0
3

У статті про версії політичної кризи, яка вибухнула на Україні, журналіст російського видання «Час МН» Євген Федоренко пише про те, що найбільш ймовірною можна вважати версію зовнішнього походження скандалу. На користь цієї схеми говорить явна орієнтація скандалу на зовнішнього споживача, вважає автор публікації.

28 листопада в Україні почався небувалий у її новітній історії скандал: один з лідерів опозиції Олександр Мороз пред'явив публіці касету, на якій нібито записані голоси президента Кучми, голови адміністрації Литвина і міністра внутрішніх справ Кравченка. Голоси озвучують проблему зникнення опозиційного журналіста Георгія Гонгадзе, який пропав за два місяці.

Вірогідність записів ставить під сумнів одне просте питання - навіщо Кучмі "забирати" опозиційного журналіста? По загальній думці колег, Георгій не знав і не міг знати нічого такого, щоб змусило влади піти на настільки радикальні міри. Більш того, очолювана ним інтернет-газета "Українська правда" рідко публікувала власні матеріали, обмежуючись передруками з російських видань. Мішенню газети був не стільки президент, скільки олігархи і високопоставлені чиновники.

Сьогодні на Україні всерйоз розглядаються дві версії того, що трапилось. За першою версією комбінацію провернули деякі українські олігархи, які після перемоги Кучми на виборах 1999 року виявилися віддаленими від президента. У цій версії їм же приписується і зникнення Гонгадзе, арґументом на користь такого припущення служить миттєве розкручування цієї новини телеканалами, близькими до олігархів.

В другій версії, що вважається найбільш ймовірною, розглядається зовнішнє джерело походження скандалу. Адміністрацію США (а конкретніше - спецслужби, що працюють, незважаючи на зміну команд у Білому домі) перестала влаштовувати політика Києва, який намагається домовитися з усіма сусідами, у тому числі і з Росією. З іншого боку, американців не задовольняє зростаюча зовнішньополітична активність Росії, і вони упевнені в тому, що керівництво України зможе протистояти втягуванню країни в російську орбіту. Звідси ціль - домогтися зміни керівництва і приходу до влади більш керованих політиків. Спецслужби вдалися до прослуховування розмов українського президента задовго до зникнення Гонгадзе. Сам факт цього зникнення і широкий резонанс, з ним пов'язаний, дозволив змоделювати майбутній скандал.

На користь цієї схеми говорить явна орієнтація скандалу на зовнішнього споживача. Дійсно, скомпрометувати українську владу в очах власного виборця неможливо - це все одно що скомпрометувати погоду. Виборець ставиться до влади, як до деякої даності, що, може бути і поганою, але з якою нічого не можна поробити. Крім того, журналіст - зовсім не та фігура, який виборець буде співчувати. Навпроти, передбачувані дії влади викликають розуміння, якщо не схвалення.

Компрометація в очах еліти утруднена через відсутність ясних відповідей на питання "навіщо Кучмі Гонгадзе" і "навіщо скандал Морозові", для якого происходящее в кращому випадку буде вартуватиме політичної кар'єри. Залишається зовнішній споживач, якому пропонується типова історія лиходія-диктатора і чесного журналіста (у США, наприклад, журналісти - одна з деяких професій, до представників якої американці відчувають довіру).

На користь цієї версії говорять і щодалі ширші в київських кулуарах чутки про те, що американці вкрай незадоволені поруч зовнішньополітичних кроків Кучми, спрямованих на зближення з Росією. До речі, показово, що співробітники посольства США, що належать до резидентури ЦРУ, різко активізували контакти з лідерами найбільш непримиренної частини антипрезидентської опозиції. Наскільки відомо, йшлося про американську допомогу "демократичним перетворенням", що в першу чергу мало на увазі заміну діючого президента.

Не викликає сумнівів, що президенту, який одержав свою посаду за допомогою друзів з Вашингтона, не потрібно буде пояснювати, "хто з'їв його сало", він буде діяти відповідним чином - суто "по велінню душі". Те, що подібна політика викликає невдоволення в самій Україні і збільшить утручання Росії, може бути лише на руку США: у цьому випадку нестабільна Україна набагато природніше впишеться в американську орбіту, аж до вступу в НАТО. Таким чином, "план" може складатися в дискредитації Кучми на Заході з метою змусити його подати у відставку. У цьому разі кандидат, політично і фінансово підтриманий Білим домом, має всі шанси легко виграти вибори.

Поки що важко судити про те, які саме стратегічні і тактичні плани авторів акції (якщо вони взагалі є), але кілька моментів змушують говорити про те, що в них не все йде гладко.

По-перше, компромат явно був укинутий раніше запланованого часу. Про це говорить схема, що пояснює, як касета потрапила до Мороза. Джерелом був названий такий собі офіцер служби безпеки України (СБУ), що забезпечував "непроникнення інформації" з кабінету президента. Але СБУ взагалі не має стосунку до охорони будинку адміністрації. Незабаром справді виявилося, що це був-таки майор особистої охорони Кучми Микола Мельниченко. Те, що в такому "забійному" компроматі допущена така неточність, говорить про те, що автори сильно поспішали. Отже, очікуваних цілей уже не вдасться досягнути в повному обсязі.

По-друге, дослідники діяльності нинішнього президента в один голос говорять про його неабияке уміння вести позиційну війну. Кучма справляє враження простуватого і недосвідченого політика, який навіює ілюзію, нібито його можна використовувати у своїх цілях. У цьому, зокрема, була упевнена і перша (прем'єрська) і друга (зразка 1994-го) команда Кучми. Але за деякий час хитруни самі виявили, що спіймали облизня. Здається, що автори аудіоскандалу ризикують наступити на ті самі граблі.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах