Головна
 

Українську пісню відродила Москва?

26 грудня 2000, 12:32
0
5

Соліст відомої української групи «Воплі Відоплясова» Олег Скрипка в розмові з журналістом російських «Известий» ремствує на долю українського виконавця. Він твердить, що шлях через закордон – чи не єдина можливість утвердитися на українському ринку. Скрипка пояснює це провінційним комплексом українців, які готові платити втричі дорожче за квиток на концерт «заїжджої зірки», навіть не надаючи кращі зали для українських виконавців.

"Воплі Відоплясова" - українська група, що її знають у Росії. Творець "ВВ" і її шлягеру "Весна" Олег Скрипка, який виріс під Мурманськом, - російський житель. У Київ потрапив випадково: тоді ще не співак, а інженер-електронщик, він працював на українську "оборонку". Пізніше дуже шкодував, що виїхав з Росії, - з Мурманська було б легше прориватися в Москву. Про те, що це необхідно, Олег догадався, як тільки його група "ВВ" досягла першого успіху.

- Нас уперше помітили на московському фестивалі, де ми пекли з "Акваріумом", "ДДТ" і "Агатою Кристи". Ті, хто зібрав цю "солянку", напевно, були геніями – всі, хто там виступав, вийшли в люди. Французька фірма "Янус" запросила нас у Париж. Ми шість років там жили, виступали з українськими піснями, періодично навідуючись з гастролями то до Москви, то до Пітера.

Нам було нескладно завойовувати Росію - ми йшли з українським словом, але не з України, а з Європи, із Франції. Нас транслювало демократичне MTV, і потрапити на російське телебачення, у пресу, у тому числі й у модні журнали, було нескладно. Ми виступали в Лужніках, у МДМ, збирали аншлаги і ставили на росіянах експеримент - ті самі пісні виконували то "мовою", то російською.

Запевняю, що публіці більше подобався український варіант. Напевно, це особливість наших поколінь, які виросли на "Бітлз" і звикли іншомовні пісні вважати "фірмою". Українські для них - компроміс: з одного боку, вони не вітчизняні, не "совкові", з іншого боку - ти дещо в них розумієш і ловиш рідну мелодику. До того ж на мові зручніше співати - в українських словах більше голосних, чим у росіян, вони легше ллються. У мові м'якіші форми і маса діалектів. Для мене, як для поета-пісняра, вона зручніша за російську, хоч я і корінний росіянин.

- Слідом за вами на російський ринок вийшли і утвердилися київські "Табула раса", "Танок на майдані Конго", "Ґрін грей" та інші діячі нової української хвилі. Їм незабаром доведеться укладати конвенцію, щоб поділити між собою Москву, Пітер і Владівосток. Це відповідь українців на год·с, що проводять у їхній країні російські рок-співаки?

- Ми змушені грати на чужому полі - наше зайняли росіяни. 99 відсотків виконавців, яких слухає Київ, Дніпропетровськ та інші міста, - москвичі. Щоб стати серед українців знаменитим, потрібно прийти до них з-за кордону. Україна, що звикла бути провінцією, не змогла позбутися від цього комплексу. Звідси і проблеми існування російської мови, і занадто привітні прийоми, що їх влаштовують сусідським співакам. Їм віддають кращі зали, не допускаючи в них вітчизняних - українських - виконавців. Випадків, коли українцям удавалося зробити сольник у головному палаці "Україна", - хіба що один-два та й годі. Зате там постійно працюють росіяни - те Пугачова з Кіркоровим, те Варум з Агутіним. Квитки на їхні київські концерти коштують близько 100 доларів. При цьому за наші виступи в московських клубах люди платять по 20 у.о.

Ще складніше було хлопцям, що йдуть за нами. Їм важко потрапити на російське телебачення і радіо, вони обгороджені "великою московською валютною стіною": не заплатиш - не перелізеш. На відміну від росіян, яким у Києві вислали зелену дорогу, українці в Москві виявилися без прав. Вони записуються на московських студіях, віддають їм свої пісні, практично нічого не заробляючи. Права на їхні диски залишаються за студіями, вони успішно, вигідно і безроздільно торгують українським продуктом. Київські фірми лише викуповують у них субліцензії.

- Але ви підписали контракт із московської "Гала рекордс". Ви відчували початок у Росії українського пісенного бума?

- Звучить дивно, але українську пісню відродив не Київ, а Москва. Українське походження відомих виконавців не афішується, але, скажемо, нині популярний Чиж - харків'янин. Тепер, після початих там утисків російської мови, до нас стали ставитися з підозрою. Приміром, у Москві до мене підходили хлопці й у відкриту попереджали: "Ви, чуби, ще нам відповісте".

Мусирування темами "Україна і мова", "Україна і газ", "Україна і Крим" привело до того, що російський обиватель вирішив: "Україна - країна, де погано ставляться до росіян". Це вдарило по наших артистах. Якщо на вилученому від політики Далекому Сході в українців - аншлаги, то в Москві зали починають порожніти. Публіка не хоче платити виконавцям, імідж яких заплямований "антиросійщиною". Це знизило московські гонорари українців. Тепер їм важко дотягтися до "середньоєвропейського рівня" у 3000 доларів.

Київ, що ділив шкуру невбитого російського ведмедя, не помітив, що під видом гастролей за кордоном йде відмивання великих московських і українських грошей.

* * * Необхідна післямова до інтерв'ю

Схема експорту українців у Росію і росіян на Україну немудра. Виконавці, як правило, вимагають аванс від 2 до 20 тисяч доларів - у залежності від класу. Найвигідніше переправляти гроші за рубіж нелегально, через свого представника, який вербує в сусідській державі майбутніх гастролерів. Коли виступаючий приїжджає і дає концерт, і він, і фірма, що його привезла, заробляють наявні, зовсім законні, відмиті гроші.

"Цим бізнесом на Україні займалася маса фірм, “абналічка”-очистка грошей під видом концертів була дуже популярна, саме вона спровокувала приплив на Україну російської "попси", - розповів київський продюсер, який стояв у джерел гастрольного бізнесу. Росіяни одержують на Україні гонорари, які досі не снилися українцям у Росії.

Московським естрадникам екстракласу в Києві платять близько 30 тисяч доларів. Середня зарплатня коливається в районі 10 тисяч. Дешевше інших барди, яким дають близько 2 тисяч. Ледве дорожче - гумористи-розмовники. Але їх рідко запрошують, відколи їхній концерт безкоштовно відвідали тодішній прем'єр Павло Лазаренко і 1380 чоловік з його почту. Організатори гастролей тоді ледве не розорилися і зареклися привозити артистів, улюблених урядом.

"Нові українці добре платять за московську "попсу", але не віддають гроші за українську. Заробити на ній можна, тільки відправивши її в Росію", - говорить продюсер-творець київської популярної російськомовної групи "Іграшки".

"Завоювання сусідської сцени обходиться українцям у 200-300 тисяч доларів. Але вона того варта". Готуючись до штурму Москви і Пітера, "Іграшки" Олександра Ягольніка учать пісні на екзотичній для Росії мові. Російськомовним співакам залишається щодалі менше місця на батьківщині, де влада дозволяє бойовикам УНСО образливо пікетувати зали, де виступають "москалі". Викрикуючи "чемайдан - вокзал - Росія", УНСО хоче змусити артистів "співати на мові". Серед потерпілих - Борис Моїсеєв і Валерій Меладзе, який, як запевняють бойовики, тепер заспівав і українською. Того ж чекають від Миколи Баскова, що приїздить до Києва з єдиним концертом. А його українські колеги, боязко озираючись, стають на дорогу з Києва в Росію, згадуючи слова Утьосова: "Жити можна де завгодно, але працювати потрібно в Москві". 

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах